Справа № 559/3015/23
Провадження № 1-кп/559/17/2026
29 квітня 2026 року м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023181040000209 від 04.04.2023 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глибока Долина, Дубенського району, Рівненської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючого, не депутата, неодруженого на час подій і одруженого на час розгляду справи судом, раніше несудимого, який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 -,
сторони провадження: прокурорка ОСОБА_5 , обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_4 та його захисниця ОСОБА_6 , інші учасники: представник потерпілої (цивільної позивачки) ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , потерпілі (цивільні позивачі) ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ;
І. Суд визнає доведеним, що ОСОБА_4 , у порушення пунктів 10.1,16.13 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, 03 квітня 2023 року близько 17:10 год., керуючи автомобілем марки «Renault Scenic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті доріг 370 км + 960 м, сполученням «Київ-Чоп» та 203 км + 350 м, сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблище», поблизу с. Панталія, Дубенського району, Рівненської області, рухаючись зі сторони м. Львів в напрямку м. Луцьк не врахував дорожньої обстановки, перед здійсненням маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр повороту ліворуч в напрямку м. Луцьк, допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався зі сторони м. Рівне в напрямку м. Львів.
В результаті зіткнення автомобіль «Honda CR-V» по інерції відкинуло в автомобіль марки «Volvo FH» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Schmitz» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_10 , який маючи намір здійснити виїзд із другорядної дороги, перебував в нерухомому стані, а автомобіль «Renault Scenic» по інерції відкинуло в автомобіль марки «Renault Duster» з реєстраційний номер на синьому фоні НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), який мав намір здійснити поворот ліворуч з головної дороги та перебував у нерухомому стані, під керуванням ОСОБА_11 , в результаті чого водій та пасажир автомобіля «Honda CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , отримали тілесні ушкодження, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995) відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров'я.
ОСОБА_4 своїми діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.
ІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду з показань учасників кримінального провадження.
2.1. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 дала суду показання, що керує транспортними засобами з 18 років, тобто на момент ДТП мала 14 років стажу. ДТП відбулося 03.04.2023 біля 16 год., сама керувала автомобілем «Honda CR-V», який належав їй на праві власності. Рухалася зі сторони м. Київ у сторону м. Львів. ДТП відбулося поблизу повороту на м. Луцьк. В її т/з перебували дитина в автокріслі на задньому сидінні, на передньому пасажирському сидінні перебувала бабуся подруги. Видимість була хороша, дорожнє покриття без пошкоджень. Асфальт був мокрим, ішов сніг, тому вона рухалася зі швидкістю біля 70км/год. Коли побачила автомобіль обвинуваченого, то він не рухався, стояв із увімкненим поворотом, але з незрозумілих причин раптово почав рухатися, тобто повертати на м. Луцьк. Такого не очікувала. Її автомобіль у силу технічних характеристик, коли бачить перешкоду сам починає гальмувати, така система гальмування. Вона сама як побачила маневр обвинуваченого відразу почала гальмувати, але відстань була надто маленька. Передня частина її автомобіля при ДТП контактувала з боковою частиною т/з обвинуваченого. Не могла уникнути зіткнення, звуковий сигнал не подавала, оскільки все відбулося за долі секунди. Зіткнення відбулося на її смузі руху. Вважає, що причинної ДТП було неуважність водія автомобіля «Renault Scenic». Вона та її пасажири отримали тілесні ушкодження, а автомобіль знищено. Внаслідок ДТП змінився уклад життя. До події вона вела активне спортивне життя, а зараз є неповноцінною. Речами, які вона любила зараз не займається, оскільки фізично є неспроможною через перелом ноги, зазнала двічі оперативного втручання. Наразі потрібна ще одна операція та постійна реабілітація.
2.2. Потерпіла ОСОБА_9 суду дала показання, що подія була 03.04.2023 після 16 год. Вона їхала з ОСОБА_7 з м. Київ у напрямку м. Львів. З м. Київ виїхали після 10 години дня, робили одну зупинку. Сиділа спереду на пасажирському місці. Їхати їй було комфортно, вона не відчувала небезпеку для життя та здоров'я через манеру водіння водійки «Honda». В автомобілі знаходилася дитина ОСОБА_7 , водійка їхала спокійно, швидкість руху не перевищувала. Пам'ятає, що коли під'їхали до перехрестя поблизу м. Дубно, водійка дуже знизила швидкість руху т/з. Сама побачила попереду фуру, яка після ДТП закрила весь її огляд. Після зіткнення ще відчула сильний удар ззаду. Пам'ятає пост поліції, біля якого відчула сильне гальмування, раптом стіна й фура. Автомобіля з яким було зіткнення, - не бачила, все відбувалося раптово. Спрацювали подушки безпеки. Того дня погодні умови були задовільні, ішов легенький сніг, видимість була хороша, дорога не була слизька, світла пора доби.
Після ДТП спочатку її завезли в лікарню в м. Дубно, потім тиждень лікувалася в м. Львові, де її оперували. Мала компресійний перелом хребта, отримала сильній забій грудної клітки, перелом стопи, де поставили пластину, яку потрібно виймати. Три місяці лежала вдома, внаслідок ДТП одна нога стала коротша, важко пересуватися. Через отриманні травми під час ДТП важко ходити, мала сильний забій, не могла дихати. Якість життя після ДТП значно погіршилося. Мала тривалу реабілітацію, але позитивних наслідків немає. Лікування було дорогим.
2.3. Малолітня свідкиня ОСОБА_12 (в присутності законного представника мами ОСОБА_7 , представника ювенальної превенції ОСОБА_13 та представника органу опіки та піклування Дубенської міської ради ОСОБА_14 ) пояснила, що пам'ятає небагато. Вона спала й подій не бачила. Прокинулася від удару, коли вже все відбулося. ДТП було 03.04.2023. Їхали з м. Київ автомобілем «Honda CR-V» сіро-фіолетового кольору, її мама ОСОБА_7 перебувала за кермом. Під час ДТП отримала забій і місяць носила на шиї комірець. Зараз почуває себе добре. Мама завжди їздить обережно й того дня їй було комфортно з нею їхати. Їй ніколи не було страшно їздити в автомобілі, коли мама за кермом. Під час ДТП мама сильно постраждала й довго лікувалася. Після ДТП в дома їй і мамі було дуже важко, але зараз все добре.
2.4. Свідок ОСОБА_11 , поліцейський офіцер громади Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, суду показав, що 03.04.2026 близько 17 години він направлявся з м. Дубно в с. Івання, Дубенського району на службовому автомобілі «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_5 . Виїжджаючи з м. Дубно на а/д Київ-Чоп, попереду його автомобіля рухався т/з «Renault Scenic» сірого кольору. Цей автомобіль також направлявся в напрямку с. Зелене, Дубенського району. На перехресті доріг Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече та Київ-Чоп, автомобілі зупинилися. Стояв т/з «Renault Scenic», а ззаду нього він сам, так як по лівій стороні зі сторони с. Зелене в напрямку м. Рівне мав виїхати вантажний автомобіль.
Коли стояв за т/з «Renault Scenic», то автомобіль «Honda CR-V» бачив. В подальшому т/з «Renault Scenic» пропустив кілька автомобілів, що не заважали обзору та рухалися в протилежному напрямку, й виїхав на зустрічну смугу.
В цей час зі сторони м. Рівне в сторону м. Дубно рухався автомобіль «Honda CR-V», який на своїй смузі руху протаранив автомобіль «Renault Scenic». Від удару т/з «Renault Scenic» вдарився в його автомобіль, а автомобіль «Honda CR-V» у вантажний автомобіль. Відеореєстратор на службовому автомобілі не працював. Дорожня розмітка та дорожні знаки були наявні. На той момент погодні умови були поганими, ішов мокрий сніг, асфальт був мокрим. Траса була завантажена. Оглядовість була достатня, мряки чи туману не було.
Бачив, як т/з «Renault Scenic» стояв перед його автомобілем із увімкненим покажчиком повороту, потім він почав рух прямо й в цей момент автомобіля «Honda CR-V» свідок не бачив. Коли т/з «Renault Scenic» здійснив маневр вліво, тоді автомобіль потерпілих вже був, спускався з пагорба. Звукових сигналів не чув, щоб автомобілі подавали. Подія відбулася дуже швидко. Це складна ділянка дороги й потребує додаткової уваги.
2.5. Свідкиня ОСОБА_15 , на цей час дружина обвинуваченого, в судовому засіданні дала показання, що ввечері 03.04.2023 десь о 17:50-18:00год. їхали з м. Дубно на смт. Демидівку на т/з «Renault Scenic». За кермом був ОСОБА_16 . Щоб повертати ліворуч на Луцьку трасу, зупинились, пропустили автомобілі, щоб нікого не було, й рушили, щоб повертати. Сиділа позаду за водієм, слідкувала за рухом т/з. Йшов сніг, слизько не було, перешкод на дорозі не було, але трохи погано було видно через сніг. ОСОБА_4 коли рушив, то нікого на зустрічній смузі не було.
Автомобіль «Honda CR-V» виїжджала з горбка, думає, що відстані було достатньо, сама не водій. Перед початком руху т/з «Renault Scenic» не бачила автомобіль «Honda CR-V». Скільки часу минуло між початком маневру й зіткненням сказати не може, але це було раптово, секунди тривало. Потерпіла ОСОБА_7 їхала по а/д Київ-Чоп. Позаду ж їх автомобіля була поліцейська машина, попереду з лівого боку була фура, яка хотіла повертати з Луцької траси на м. Рівне. Після зіткнення т/з «Renault Scenic» так і стояв як вони мали повернути й та машина, тобто «Honda» теж так стояна на дорозі. Автомобіль «Renault Scenic» після ДТП трохи розвернуло, але положення було таке саме як ОСОБА_4 виїжджав. Зіткнення було на головній смузі руху по якій рухалася потерпіла ОСОБА_7 . Потерпіла вдарила в праву сторону їх т/з. Щоб уникнути зіткнення ОСОБА_4 гальмував. Після ДТП отримала легкий струс мозку. Думає, що причиною ДТП є велика швидкість руху т/з потерпілої, бо коли рушав ОСОБА_4 , то нікого не було видно на зустрічній смузі. Вважає, що «Honda» рухалася зі швидкість десь 80км/год. Маневр тривав десь 2 секунди.
З самого початку як це сталось, то була розмова про це ДТП з ОСОБА_4 , він вину визнав і цивільні позови також, але як рушали, то нікого не було видно на зустрічній смузі руху. Думає, що цього ДТП не було би, якби потерпіла ОСОБА_7 їхала 50 км/год. ОСОБА_4 попросив вибачення в обох потерпілих. Про суму відшкодування шкоди, яку чоловік має сплатити з сімейного бюджету, - їй не відомо, бо конкретні суми не обговорювали.
Сама вона не працює, за спеціальністю кухар-кондитер, права керування транспортними засобами не має.
Показала механізм ДТП - лише рушив і був удар. У Т/з «Renault Scenic» перевозили продукти й позаду було «кальне» скло, яке лежало біля неї, але стверджує, що слідкувала не за склом, а за дорогою.
2.6. Обвинувачений ОСОБА_4 дав показання, що виїхав із м. Дубно, доїхав до повороту, зупинився. Була чиста траса, впевнився, що нікого не було й зразу - удар. Навіть не зрозумів, що трапилось. Подія відбулася 03.04.2023 десь о 17-18 год., рухався т/з Renault Scenic. Пасажиром була ОСОБА_17 (свідкиня ОСОБА_15 ), яка сиділа позаду нього. Перевозили продукти й скло розміром 160-180 см на 45 см десь. На перехресті стояв десь хвилину, їхало дуже багато машин - фури, легкові, одна машина була зі ТОВ «Склоресурс». Як почав маневр і до зіткнення минула десь 1сек. Перед виконанням маневру зустрічного т/з не бачив. Де взявся т/з «Honda» пояснити не може, бо не бачив його. Як почав повертати, то дивився вже вліво, а не прямо, вправо вже не дивився. Не гальмував, бо передачу включив і відраз поїхав, а автомобіль потерпілих не бачив. Має зір 100%. Їхав повільно, нікуди не поспішав, окрім того, за його т/з рухався поліцейський автомобіль.
Дорогу зустрічної смуги бачив добре, метрів 200, хоч і сніг ішов. Удар був на смузі руху т/з «Honda CR-V» в його автомобіль у праву бокову частину спереду, всього передка т/з знесло. Після цього його т/з трохи розвернуло й відкинуло в поліцейську машину, а «Honda» вдарила вантажівку «Volvo». Дорога була нормальна, чиста, перешкод для руху не було. Чому відбулося ДТП - не знає. Потерпілим частково відшкодував витрати на лікування. Для потерпілої ОСОБА_9 37 тис. грн. раз скинув і двічі скидав для ОСОБА_7 - раз 49490 грн., а другий раз 20 тис. грн.
Вину вже визнає. Коли вийшов псля ДТП, то навколо хтось казав, що ОСОБА_7 швидко їхала, то подумав, що вона винна. Але після дослідження відео та висновків експертів математичних підрахунків зрозумів, що вона невинна та їхала нормально, це його вина, що сталося ДТП. Намагався попросити вибачення на першому суді. Зустрілись після суду, поговорили, просив тоді вибачення, але на той момент його не пробачили. Вимоги цивільних позовів визнає повністю. Шкода, що так трапилась. Вже би зараз не допустив цього.
В самого здоров'я погіршилось через добу після ДТП і потрапив у лікарню, поступово з'явились проблеми з тиском і серцем, цукровий діабет ІІ типу на нервах, весь 2025 рік хворів і в 2026 також. Офіційно не працює, а неофіційно підробляє будівельником. Середньомісячний дохід як коли - буває 20 тис, а буває 30-40 тис, а буває місяці без доходу, от цілу зиму 2026 роботи не було, а на літо знову буде 2 об'єкти. Дзвонив через тиждень батьку потерпілої ОСОБА_7 , цікавився її здоров'ям. Вона зразу сказала, щоб все було добре, то щоб 25 тисяч доларів заплатив, але такої суми в нього не було. Щодо ремонту авто, то страховка в нього була. Якщо не покриє всі витрати страховка, то тоді буде вирішувати проблему. Повністю оплатити збитки не зможе, йому ще необхідно кілька місяців.
ІІІ. Інші докази та процесуальні документи, на які посилаються учасники, на підтвердження встановлених судом обставин кримінального правопорушення.
3.1. Відомості в ЄРДР було внесено 04.04.2023 о 00:23 год. за повідомлення від 03.04.2023 о 17:14 год. швидкої медичної допомоги , яка виїхала на місце ДТП поблизу с. Панталія на а/д Київ-Чоп на повороті на м. Луцьк поблизу блокпосту. Відповідно подальших зверенень медустанов, зафіксованих рапортами з лінії 102, тілесних ушкоджень зазнали ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 . 04.04.2023 було розпочато досудове розслідування, створено групу слідчих, визначено групу прокурорів, надано доручення оперативним працівникам (а.с. 1-13, 41 т.2).
3.2. З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця ДТП від 03.04.2023 (тривав із 18:10 год. до 21:00 год.), схеми ДТП та фототаблиці як невід'ємних додатків до нього, що складено в приступності двох понятих, встановлено, що в похмуру погоду, при опадах снігу, освітлення природне, на нерегульованому перехресті автодоріг Київ-Чоп 370 км + 960 м і Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблище 203 км + 350 м, поблизу с. Панталія, Дубенського району, Рівненської області знаходиться місце ДТП. Зафіксовано мокрий асфальт, ширину смуг руху, дорожні розмітку та знаки, подряпини асфальту та осип уламків, а також кінцеве розміщення та характер ушкоджень чотирьох транспортних засобів: «Honda CR-V», яке відкинуло на «Volvo FH» із напівпричепом «Schmitz», і «Renault Scenic», яке відкинуло в «Renault Duster», їх розташування відповідає встановленому судом у розділі І. Суд зауважує, що «Honda CR-V» знаходиться на своїй смузі руху, однак вже перпендикулярно, бо від удару автомобіль розвернуло, осип уламків вказує на місце ДТП саме на смузі руху «Honda CR-V» й зустрічній смузі руху для «Renault Scenic» (а.с. 13-40 т.2). Відповідно судом встановлено, що подія ДТП мала місце 03.04.2023, що відповідає і вказаному в розділі фактичних обставин в обвинувальному акті "03.04.2023), а відповідно неправильна дата, зазначена в розділі формулювання обвинувачення "16 серпня 2022 року" є одруківкою.
3.3. Автомобіль «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, зареєстрований 31.12.2021 та належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 . ОСОБА_4 отримав право керування транспортними засобами категорії В 14.07.2018 з терміном дії до 10.12.2051, що підтверджується посвідченням на право керування транспортними засобами НОМЕР_8 (а.с. 43-44 т.2).
3.4. 04.04.2023 постановою слідчого визнано речовими доказами автомобілі: «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, зареєстрований 31.12.2021, «Honda CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «Volvo FH» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ПП «ПРОФ-ЛАЙТ» і автомобіль марки «Renault Duster» з реєстраційним номером на синьому фоні НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), відповідальним за експлуатацію й зберігання якого є поліцейський офіцер громади ОСОБА_11 , власником якого є ГУНП в Рівненській області, на які 05 та 06 квітня 2023 ухвалами слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області накладено арешти, проте на час розгляду справи судом лише автомобіль «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , лишається під арештом (а.с. 53-89 т.2).
3.5. Із відеозапису з реєстратора вантажівки «Volvo FH» реєстраційний номер НОМЕР_3 видно, як на третій секунді з моменту початку руху «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі своєї смуги на зустрічну через перехрестя, стався удар між «Renault Scenic» та «Honda CR-V» саме на зустрічній смузі руху для автомобіля під керування обвинуваченого, а автомобіль під керуванням потерпілої напрямку руху не змінював і не рухався швидше, ніж інші автомобілі, що проїжджали повз камеру відео реєстратора до того (а.с. 109-111 т.2). Вказане підтверджується й висновком експерта від 11.05.2023 №КСУ-19/118-23/4374 (судовий експерт ОСОБА_19 ), відповідно до якого час до зіткнення з моменту виїзду транспортного засобу «Renault Scenic» на зустрічну для нього смугу руху автодороги "Київ-Чоп (зі сторони м. Рівне в напрямку м. Львів) до моменту зіткнення, становить 0,8-0,9 с. (а.с.113-121 т.2).
3.6. Згідно висновку експерта №1007 від 22.08.2023 в наданій на дослідження крові ОСОБА_7 етилового спирту не виявлено, відповідно судом встановлено, що вона в момент ДТП була тверезою (а.с. 171-175 т.2). Водночас, за повідомленням КНП «Дубенська міська лікарня Дубенської міської ради у водія ОСОБА_4 при поступленні в відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зразок крові не відбирався, а за медичною допомогою він надалі не звертався та на лікуванні не перебував, ОСОБА_20 03.04.2023 отримала діагноз «відкрита рана волосистої частини голови» та на стаціонарному лікуванні не перебувала (а.с. 123, 167, 232 т.2). В матеріалах кримінального провадження відсутні дані огляду водія ОСОБА_4 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу
3.7. Також суд зауважує, що потерпілі ОСОБА_9 1946 р.н., ОСОБА_7 1992 р.н. разом із донькою ОСОБА_21 2014 р.н. (пошкодження зв'язок, забої шийного відділу хребта, грудної клітки) зверталися за медичною допомогою до КНП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради 03.04.2023 та обом потерпілим було встановлено діагнози, що зазначені нижче й підтверджені висновками судово-медичних експертиз у п.3.8-3.9. Потерпіла ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в цій медустанові не перебувала. ОСОБА_9 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 03.04.2023 до 04.04.2023, за 1 ліжко-день затрати лікарні склали 1663,94 грн. згідно повідомлення лікарні і доданого розрахунку. Водночас, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 надали дозвіл органу досудового розслідування використовувати медичні документи щодо стану здоров'я, частково й самі їх долучивши (а.с. 123-125, 176, 227-230 т.2).
3.8. З висновку судово-медичної експертизи №135 (судовий експерт ОСОБА_22 , експертиза тривала з 13.07.2-23 до 17.07.2023) встановлено, що в ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження: "Відкритий перелом правого надколінника із зміщенням. Забійно-рвана рана правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (их), предмету (ів), могли утворитися внаслідок ДТП, можливо в термін і за обставин (а саме: при зіткненні транспортних засобів, не виключено, коли потерпіла перебувала в якості водія одного з них), що згідно п.2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995) відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я (а.с.177-185 т.2).
3.9. Висновком судово-медичної експертизи №92 від 01.05.2023 (судовий експерт ОСОБА_22 ) встановлено, що в ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження: "Перелом правої латеральної щиколотки з незначним зміщенням. Перелом верхівки правої медіальної щиколотки без зміщення. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (их), предмету (ів), могли утворитися внаслідок ДТП, можливо в термін і за обставин (а саме: при зіткненні транспортних засобів, перебування в салоні одного з них не виключено в якості пасажира) зазначених у постанові та які згідно п.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995) відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я (а.с.129-130 т.2).
3.10. 19.04.2023 заступником начальника Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_23 за участю спеціаліста - судового експерта сектору авто технічних досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_19 були проведені огляди технічного стану транспортних засобів: марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, зареєстрований 31.12.2021, марки «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску, марки «Volvo FH» реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2020 року випуску та марки «Renault Duster» з реєстраційним номером НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), 2020 року випуску, та зафіксовано їх стан і характер пошкоджень (а.с. 136-147 т.2).
3.11. Згідно висновку експерта №СЕ-19/118-23/7598-ІТ від 24.07.2023 (судовий експерт ОСОБА_24 ) в дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , з технічної точки зору, повинен був діяти у відповідності до вимог п.10.1., 16.2 ПДР України, тобто при зміні напрямку руху переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також перед поворотом ліворуч дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо.
В дорожній обстановці водій автомобіля «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , з технічної точки зору, повинна була діяти у відповідності до вимог п.12.3 та п.12.9. б ПДР України, проте як при русі 80 км/год, так і при русі 50 км/год на даній ділянці, при своєчасному прийняття мір до реагування та шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, вона не мала технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Renault Scenic».
Дії водія автомобіля «Renault Scenic» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.10.1, 16.3 ПДР України та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку зі скоєнням даної пригоди.
В діях водія автомобіля «Honda CR-V» ОСОБА_7 з технічної точки зору невідповідностей вимогам ПДР України, які знаходилися ба в причинному зв'язку зі скоєнням даної пригоди, не вбачається (а.с. 190-202 т.2).
3.12. Ст. 290 КПК України виконана без зауважень (а.с. 240-250 т.2).
ІV. Висновки суду щодо пред'явленого обвинувачення.
4.1. Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України доводиться сукупністю досліджених і проаналізованих судом доказів.
4.2. Подія ДТП зафіксована записом камери відеореєстратора вантажівки, в яку потім відкинуло автомобіль потерпілої, що є прямим доказом того факту, що водій ОСОБА_4 порушив п. 10.1,16.13 Правил дорожнього руху України, а враховуючи висновки двох експертиз, водійка ОСОБА_7 не мала будь-якої технічної можливості уникнути ДТП, бо від моменту виникнення для неї перешкоди в виді автомобіля під керуванням ОСОБА_4 , минуло лише 0,8-0,9 сек., що перевищує навіть технічну можливість спрацювання системи екстреного гальмування, яка становить 1,2-1,4 сек.
4.3. Показання свідкині ОСОБА_15 , яка наразі є дружиною відповідача ОСОБА_4 в тій частині, що водій застосовував гальмування, а автомобіля потерпілої не було й винна вона, бо рухалася швидко, - суд до уваги не бере. По-перше, її суб'єктивні показання суперечать встановленим судом обставинам справи - об'єктивним даним відеозапису та висновкам експерта; по-друге, сам водій ОСОБА_4 визнає, що не застосував гальмування, бо все було дуже швидко та автомобіль на зустрічній смузі він не бачив, бо при повороті дивився вже лише вліво; по-третє, свідкиня не є водійкою та відповідно не володіє знаннями, щоб адекватно оцінити дорожню обстановку; по-четверте, вона перебувала не на передньому сидінні, а знаходилась на задньому сидінні транспортного засобу та притримувала скло під час перевезення, а відповідно не могла бачити дорожню обстановку повністю; по-п'яте, вона зацікавлена як дружина в уникненні кримінальної та цивільної відповідальності її чоловіком, зокрема і щоб сімейний бюджет не ніс витрати судові в кримінальному провадженні та в зв'язку з цивільними позовами. Більше того, враховуючи хронометраж події, щоб це ДТП якось гіпотетично могло статися з вини ОСОБА_7 , то вона мала їхати зі швидкістю, що перевищує навіть максимальні технічні можливості керованого нею транспортного засобу, а отже ця версія технічно неспроможна й спростована висновками експертиз.
4.4. Водночас, показання обох потерпілих, неповнолітньої дитини, а також самого обвинуваченого узгоджуються з встановленими судом обставинами, зафіксованими в протоколі огляду місця події, кінцевому розташуванні транспортних засобів і характеру їх пошкоджень, відеозаписом моменту ДТП та висновками судових експертиз. Показання свідка-поліцейського також важливі в тій частині, що він особисто бачив автомобіль потерпілої попереду перед тим, як обвинувачений виконував маневр повороту й вже потім ні, а все відбувалося дуже швидко.
4.5. В результаті ДТП потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров'я, підтвердженням чому є висновки судово-медичних експертиз і чисельні медичні документи.
4.6. Таким чином, в діях ОСОБА_4 (суб'єкт) наявний склад кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, оскільки він порушив правила дорожнього руху, від чого настали негативні наслідки та наявний прямий причинний зв'язок між діянням і наслідками в виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості в потерпілих, що настали (об'єктивна сторона); зробив це з прямим умислом на порушення правил дорожнього руху та з непрямим умислом щодо наслідків, у цілому вчинивши нетяжкий злочин із необережності.
4.7. За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання обов'язків, у тому числі й щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, робить висновок, що за результатами цього судового розгляду вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме: в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, - доведена.
V. Щодо цивільних позовів.
5.1. Короткий виклад позиції сторін.
5.1.1. 06.02.2024 ОСОБА_9 , від імені якої на той час діяв як представник адвокат ОСОБА_25 , до ПАТ СК «Євроінс Україна» як відповідача 1 та ОСОБА_4 як відповідача 2 подано позов для одночасного розгляду в кримінальному провадженні (далі - цивільний позов №1). Позивач обґрунтовує позицію тим, що потерпілій від ДТП завдано матеріальну шкоду, бо вона змушена була лікуватися з 02.10 2023 до 24.11.2023 з подальшим проходженням курсу реабілітації та всього витратила 15070 грн. на це. Також їй завдано моральну шкоду, яка полягала в фізичному болі та стражданнях внаслідок отриманих травм у момент ДТП, пережитий страх за своє життя, фізичний біль у подальшому, перебування на стаціонарному лікуванні, проходження курсу реабілітації, порушенням звичного укладу життя. Заподіяна моральна шкода оцінена в 7000 тис. грн. Враховуючи, що страхова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована, то просить стягнути зі страховика шкоду, пов'язануіз її лікуванням у розмірі 15070 грн., а також моральну шкоду в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст.22, 23, 24, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто 753,50 грн., а решту 69246,50 грн. завданої моральної шкоди просить стягнути з винуватця ДТП та власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4 згідно ст.1167, 1187 ЦК України.
На підтвердження своєї позиції надано перевірку чинності полісу внутрішнього страхування, акт про надання медичні послуги та їх розмір, а також виписку з медичної картки від ТзОВ «Інститут вертебрології в реабілітації».
В судових засіданнях цивільна позивачка підтримала цивільний позов, уточнивши, що їй відшкодовано частину шкоди ОСОБА_4 , вона писала розписку та підтримує позовну заяву в частині решти завданих їй збитків. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_4 було зменшено в частині стягнення моральної шкоди до 40441,50 грн.
5.1.2. 06.02.2024 ОСОБА_7 , від імені якої на той час діяв як представник адвокат ОСОБА_25 і на час вирішення справи судом діє представник адвокат ОСОБА_8 , до ОСОБА_4 подано позов для одночасного розгляду в кримінальному провадженні (далі - цивільний позов №2). Позивач обґрунтовує позицію тим, що потерпілій від ДТП завдано моральну шкоду, яка полягала в фізичному болі та стражданнях внаслідок отриманих травм у момент ДТП, пережитий страх за життя своє та доньки, фізичний біль у подальшому, перебування на стаціонарному лікуванні, проходження курсу реабілітації, порушенням звичного укладу життя, а також пошкодженням її автомобіля. Заподіяна моральна шкода оцінена в 100 тис. грн., яку просить стягнути з винуватця ДТП та власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4 згідно ст.1167, 1187 ЦК України.
В судових засіданнях цивільна позивач і її представник підтримали цивільний позов.
5.1.3. Цивільний відповідач 1 надіслав суду відзив із запереченням, в яких цивільний позов ОСОБА_9 не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Позицію обґрунтовує тим, що не було зафіксовано страховий випадок і не встановлено вину страхувальника, тобто відповідача 2 ОСОБА_4 , отже немає підстав для здійснення страхового відшкодування, а також позивачка не подавала страховику заяву про страхове відшкодування. Крім того, вважає, що позивачкою недоведено та необґрунтовано розмір витрат на лікування, а відповідно підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди немає. На обґрунтування своїх заперечень цивільний відповідач 1 суду будь-яких доказів не подав.
5.1.4. Обидва цивільні позови цивільний відповідач 2 ОСОБА_4 з представницею визнають повністю, під час розгляду справи було відшкодовано частину завданої моральної шкоди для ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та просять задовольнити цивільні позови на решту суми.
5.2. Клопотання, заяви та інші процесуальні дії щодо цивільних позовів.
5.2.1. Цивільні позов надійшли до суду до початку етапу судового розгляду, відповідно одночасно розглядалися з кримінальним провадженням (а.с. 41-49, 64 т.1).
5.2.2. Цивільний відповідач 1 (страховик) надіслав заяву по суті справи - відзив із запереченнями проти позову та просив розглядати справу без участі представника (а.с. 64, 66-78 т.1).
5.2.3. Цивільні позивачі ОСОБА_9 і ОСОБА_7 приймали участь у судових засіданнях і безпосередньо (й дистанційно), та разом із представником (представниками), також згідно заяв просили справу розглядати без їх участі. Крім того, цивільна позивач ОСОБА_9 дистанційно висловила позицію, що підтримує цивільний позов, а щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 , то 20.03.2026 підтримує з врахуванням вже відшкодованих їй збитків (а.с. 78-79 т.3).
5.3. Фактичні обставини, встановлені судом, на додаток до вищезазначених у розділах ІІ та ІІІ.
5.3.1. Станом на дату ДТП 03.04.2023 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу з ПрАТ «СК» Євроінс Україна», забезпечений транспортний засіб - Renault Scenic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , поліс №213085504, що підтверджується даними перевірки чинності полісу внутрішнього страхування станом на 03.04.2023 (а.с. 47, т.1).
5.3.2. Відповідно до виписки з медичної картки хворого 154767 ОСОБА_9 02.10.2023 лікувалася в ТЗОВ «Інститут вертебрології та реабілітації», загалом курс амбулаторного лікування завершився 24.11.2023 з покращеннями. Рекомендовано продовжити реабілітаційне лікування, санаторно-курортне лікування й повторний курс лікування через 4-6 місяців. Також відмічено, що пацієнтка вважає себе хворою з 03.04.2023 внаслідок отриманої травми в результаті ДТП біля н.п. Дубно (пасажир легкового авто) й це згідно з попередньою медичною документацією (а.с. 49 т.3).
5.3.3. Згідно з актом вищезазначеної установи про надані медичні послуги від 24.11.2023 зазначено всі види наданих пацієнтці ОСОБА_9 послуг (консультація лікаря ортопеда-травматолога-вертеброневролога, ультразвукова терапія, лікувальна лазерна терапія високої інтенсивності, ударно-хвильова терапія 2 категорії, індивідуальні заняття з фізичним терапевтом) на загальну суму 15070 грн. (а.с.78 т.1).
5.3.4. Згідно оригіналу розписки, наданого суду захисницею ОСОБА_4 , встановлено, що 22.10.2024 обвинувачений частково відшкодував заподіяну ОСОБА_9 моральну шкоду внаслідок ДТП в розмірі 700 доларів США, що еквівалентно 28805 грн., про що вона просила в позовній заяві в рамках цього кримінального провадження (а.с. 77 т.3). Це ж підтвердила суду й сама ОСОБА_9 .
5.3.5. Також судом встановлено з квитанцій АТ «Ощадбанк» від 22.12.2025 та 18.03.2026, що 22.12.2025 та 18.03.2026 ОСОБА_4 переказав ОСОБА_7 49 тис. грн. та 20 тис. грн. відповідно, як відшкодування шкоди, завданої ДТП (а.с.75-76 т.3).
5.4 Норми права, які застосував суд для вирішення цивільного позову.
5.4.1. Вирішуючи щодо позовних вимог, суд враховує, що за ч.5 ст. 127 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Таким чином, суд застосовує й положення ЦПК України. Зокрема, згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. За ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов.
Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. В ч.1 ст.150 ЦПК України заходом забезпечення позову визначено і арешт майна, і заборона вчиняти певні дії (як в цьому кримінальному провадженні - арештовано транспортний засіб обвинуваченого з забороною ним користуватися до кінця кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 06.03.2023). Також суд застосовує ч.7,8 ст. 158 ЦПК України, за якою в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів із дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
5.4.2. Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 21 Конституції України гарантує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Статтею 55 України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому згідно ст. 64 Конституції України право на звернення до суду за захистом не може бути обмежено навіть в умовах воєнного стану, правовий режим якого триває в Україні з 24.02.2022 і досі.
Згідно Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою КМУ №1306:
- за п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- за п. 16.13 У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
5.4.3. Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з ст.3 та 5 вказаного закону мета здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників та об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 цього закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 1.3. ч.1 ст.1 вказано, що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, а п.1.4 особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду, п. 1.7 забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок і є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування із переліком відповідних документів.
За ст.36 цього ж Закону страхових (МТСБУ) протягом 15 днів із дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний або прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або відмовити При цьому, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована . Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Згідно з висновком про застосування норми права, викладеному в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 в справі №465/4621/16-к, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведеними в ухвалі про передачу цього провадження, і вважає, що визначений ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» порядок звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини. Застосування положень ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого. Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди.
Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена ст.35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. ст.36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду в разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Протилежний підхід, який ставив би в залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України. Отже, МТСБУ приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду в разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.
В постанові колегії суддів Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року в справі №910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту».
Водночас у межах кримінального провадження за ст.286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна в її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи та належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до МТСБУ або страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, із якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Тому Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ (страховика) про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ (страховика) з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», не є обов'язковим.
Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19.06.2019 в справі №465/4621/16-к. Такі висновки зроблені й у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 в справі №333/384/20, від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15.
5.4.4. За статтями 23-26-1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, а саме шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
5.4.5.Шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого. Згідно ст.24.1. цього закону, в зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах і придбанням лікарських засобів. Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторнокурортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. В зв'язку з вчиненим кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України ОСОБА_4 , а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпіла понесла витрати, пов'язані з її лікуванням, реабілітацією.
5.4.6. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав .
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Вимоги ст.23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає в фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 261 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Встановивши загальну шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з врахуванням меж позовних вимог, моральна шкода, яка підлягає стягненню становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 04.07.2021 № 444/3247/21.
Ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом.
Згідно з п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 № 3470 «Про внесення змін до розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 №566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, було встановлено у розмірі 260000 грн. 00 коп. на одного потерпілого.
Ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)
5.5. Мотивована оцінка та висновки суду щодо цивільних позовів.
5.5.1. Між сторонами виникли правовідносини щодо виплати відшкодування шкоди, завданої злочином, у тому числі страхового відшкодування. Суд встановив, що сталось ДТП 03.04.2023 за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ «СК «Євроінс Україна» та транспортним засобом під керуванням цивільної позивачки ОСОБА_7 , в якому пасажиркою була цивільна позивачка ОСОБА_9 , внаслідок чого обидві цивільні позивачки отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Враховуючи, що вина цивільного відповідача ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України доведена суду сукупністю досліджених у кримінальному провадженні належних і допустимих доказів, про що детально зазначено вище, то суд погоджується, що потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було завдано шкоду внаслідок ДТП.
5.5.2. Різниця між цивільним позовом 1 і цивільним позовом 2 полягає в тому, що ОСОБА_9 , на відміну від ОСОБА_7 , поставила вимогою і стягнення витрат на її лікування, тобто матеріальної шкоди, а для цього належало залучити страховика, що й було зроблено. Заперечення цивільного відповідача - страховика, що розмір завданих збитків у зв'язку з лікуванням необґрунтований, на увагу не заслуговує, бо суперечить встановленим судом обставинам справи в розділі ІІІ, а також в п.5.3.2-5.3.3. Саме цивільною позивачкою ОСОБА_9 доведено обґрунтованість своїх вимог у частині стягнення витрат у зв'язку з лікуванням на суму 15070 грн., а всупереч ст.81 ЦПК України цивільний відповідач-страховик не надав доказів на спростування тверджень позивачки для підтвердження обґрунтованості своїх заперечень.
Тож у цій частині суд задовольняє позовну вимогу ОСОБА_9 до першого цивільного відповідача-страховика.
5.5.3. Обом потерпілим було завдано моральних страждань внаслідок травмування під час ДТП й потреби подальшого лікування та реабілітації, вони переживали негативні емоції та змінився звичний для них уклад життя. Враховуючи, що водійка ОСОБА_7 була змушена стати учасницею кримінального провадження внаслідок цього ДТП й визначалося чи наявна її вина в цьому ДТП, що до останнього звучила заяви про можливу вину водійки ОСОБА_7 , яка насправді не є винною в виникненні ДТП та за 0,8-0,9 секунди не могла фізично зреагувати на виникнення небезпеки через дії винуватця ДТП ОСОБА_4 , а також, що в момент ДТП в автомобілі перебувала і її дитина, від чого вона пережила ще більший стрес внаслідок переживань за дитину та в зв'язку з потребою її доглядати навіть будучи травмованою, а також що саме потерпіла ОСОБА_7 залишилася без засобу пересування після ДТП, бо автомобіль її повністю розбитий спереду, суд вважає, що заявлений нею розмір моральної шкоди в 100 тис. грн. обґрунтований. Також суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди в 70 тис. грн., завданої людині похилого віку ОСОБА_9 , яка в такому віці пережила сильний стрес внаслідок ДТП з вини ОСОБА_4 й змушена була лікуватися та проходити реабілітацію.
5.5.4. Суд зробив висновок щодо обґрунтованості розміру моральної шкоди в 100 тис. грн. для ОСОБА_7 та в 70 тис. грн. для ОСОБА_9 згідно встановлених вище обставини справи, відповідно засад розумності та справедливості, враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнали потерпілі, їх тривалість, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у житті, час і необхідні зусилля для відновлення стану, що існував раніше.
5.5.5 Оскільки ОСОБА_9 заявила обґрунтовану позовну вимогу про стягнення шкоди, завданої її лікуванням, то 5% її розміру належить стягнути з цивільного відповідача-страховика в рахунок відшкодування моральної шкоди, що становить 753,50 грн.
5.5.6. Цивільний відповідач-страховик заперечує проти позову в цілому, бо вважає, що оскільки потерпіла до страхової компанії не зверталася попередньо, то і її позовні вимоги безпідставні. Однак, така позиція необґрунтована та суперечить чинному законодавству. Конституція України гарантує громадянам право на звернення до суду в нормі прямої дії ст.55 КК України. І те, що потерпіла не скористався досудовою процедурою врегулювання спору, що не є обов'язковою в цьому випадку, не позбавляє її права звернення до суду за захистом. ЇЇ права порушені, вона постраждала від ДТП, що сталось внаслідок зіткнення з забезпеченим транспортним засобом у компанії цивільного відповідача, тому ПАТ «СК «Євроінс Україна» повинне виплатити страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з її лікуванням, а також 5% від цієї суми розміру морального відшкодування. Це узгоджується з усталеною судовою практикою, про яку йшлось, і нормами чинного законодавства.
5.5.7. Суд ще раз наголошує, що за правовим висновком Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», не є обов'язковим. Враховуючи стан здоров'я потерпілої після ДТП, її похилий вік, а також те, що всі істотні обставини справи суд якнайповніше встановлює саме під час розгляду кримінального провадження, то протилежне правовому висновку тлумачення способів захисту своїх прав потерпілою могло би призвести до позбавлення людини права на справедливий суд у цивільному аспекті ст.6 ЄКПЛ, що є недопустимим.
5.5.8. Відповідно позовні вимоги ОСОБА_9 до ПАТ «СК «Євроінс Україна» підлягають задоволенню повністю.
5.5.9. Крім того, судом встановлено, що цивільний відповідач і винуватець ДТП ОСОБА_4 повністю визнав цивільний позов ОСОБА_9 у розмірі 69246,50 грн. і це різниця після виплат страхового відшкодування, яку він повинен сплатити як винуватець ДТП. Також встановлено, що ОСОБА_4 частково відшкодував завдані ОСОБА_9 моральні збитки в розмірі 700 доларів США 22.10.2024, що еквівалентно 28805 грн. Відповідно вона зменшила позовні вимоги до ОСОБА_4 з врахуванням вищезазначеної суми й вони становлять 40441, 50 грн. моральної шкоди.
5.5.10. На цивільного відповідача ОСОБА_4 , як на винну особу, цивільна відповідальність якого застрахована, покладається обов'язок відшкодувати цивільній позивачці ОСОБА_9 , як потерпілій, у порядку визначеному ст.1194 ЦК України різницю між фактичним розміром шкоди страховим відшкодуванням. Тому решту суми в відшкодування моральної шкоди в розмірі 40441,50 грн., належить стягнути саме з цивільного відповідача ОСОБА_4 .
5.5.11. Таким чином, враховуючи все вищезазначене, цивільний позов ОСОБА_9 підлягає до задоволення повністю як обґрунтований.
5.5.12. Оскільки вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачка ОСОБА_7 не заявляла, а заявлений розмір моральної шкоди в 100 тис. грн. є обґрунтованим і повністю визнається відповідачем ОСОБА_4 , то з нього й належить стягнути завдану їй моральну шкоду.
5.5.13. Проте, позивачка ОСОБА_7 не зменшувала розмір своїх вимог до ОСОБА_4 згідно сплачених їй коштів, і її представник не вважає їх такими, що сплачені в рахунок відшкодування саме моральної шкоди. Водночас, судом встановлено, що 22.12.2025 ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_7 49 тис. грн., а 18.03.2026 - 20 тис. грн. у відшкодування шкоди, завданої ДТП. І лише вимоги про стягнення моральної шкоди заявлялися ОСОБА_7 , а сторона захисту неодноразово вказувала, що саме їх вона відшкодовує потерпілій, тому заперечення представника цивільної позивачки щодо характеру відшкодувань на увагу не заслуговують.
5.5.14. Оскільки цивільний відповідач вже фактично добровільно відшкодував для ОСОБА_7 69 тис. грн. моральної шкоди, завданої злочином, то суд задовольняє позовні вимоги за цивільним позовом №2 частково - на решту суми в 31 тис. грн. як обґрунтовані.
VI. Щодо покарання, процесуальних витрат і речових доказів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, мав врахувати:
1) ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його характер, що згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином, бо передбачає покарання в виді штрафу до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із необережною формою вини щодо наслідків;
2) дані про особу винного, який несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його стан здоров'я (гіпертонічна хвороба та цукровий діабет), наразі одружений, офіційно не працює (а.с. 45-47, т.2);
3) обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_4 - часткове відшкодування завданих збитків потерпілим, обставини, що обтяжують, - відсутні.
Суд зауважує, що щире каяття, про яке стверджує обвинувачений, не враховується як пом'якшуюча обставина, бо поведінка обвинуваченого свідчить про намір будь-якою ціною уникнути кримінальної відповідальності й усвідомлення протиправності своєї поведінки настало в результаті судового розгляду, а не щирого каяття, коли людина засуджує свій вчинок і готова нести заслужене покарання. Відповідно суд погоджується з позицією потерпілих і представника потерпілої та сторони обвинувачення в цій частині.
Від початку в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 не визнавав вину, органом досудового розслідування пом'якшуючих обставин у обвинувальному акті не було вказано, а в суді не було заявлено стороною захисту про визнання всіх фактичних обставин справи та за їх позицією було проведено повний судовий розгляд. Відповідно суд дослідив усі докази, оцінив їх і зробив висновок, що ОСОБА_4 винен за ч.1 ст.286 КК України. Сам ОСОБА_4 вже повністю визнав свою вину.
Проте, хоч суд зробив висновок, що ОСОБА_4 винен за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, але призначити йому покарання за ч.1 ст. 286 КК України неможливо.
Вже після з'ясування всіх обставин справи та завершення судових дебатів у межах строків за ст. 49 КК України, ОСОБА_4 не з'явився для оголошення останнього слова - судом встановлено, що він вчергове лікувався, потрапивши на стаціонарне лікування в медустанову напередодні судового засідання та виписаний у день завершення строків, передбачених ст.49 КК України. Загалом за клопотанням сторони захисту були відкладені та не відбулися 9 судових засідань, із них лише 1 через перебування захисниці у відпустці, 1 - без підтвердження поважних причин неявки ОСОБА_4 з припущенням його захисниці, що обвинувачений лікується, а 7 - в зв'язку з лікуванням ОСОБА_4 амбулаторно чи стаціонарно від гіпертонії чи/та цукрового діабету ІІ типу. Суд не ставить під сумнів діагнози обвинуваченого, однак зауважує, що вони пов'язані зі способом його життя, яке залежить від волі самого ОСОБА_4 , а час лікування системно та завжди співпадав із заздалегідь визначеними та узгодженими з учасниками датами судових засідань, відповідно й ухвали про примусовий привід обвинуваченого виконані не були, тобто це було частиною лінії захисту (а.с.149-150, 195-196, а.с. 244 т.1 , а.с. 18, 95, 109-110, 115 т.3).
Від сторони захисту надійшло клопотання вже на стадії останнього слова про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст..49 КК України в зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності з закриттям провадження у справі.
Однак, при вирішення цього клопотання суд лише частково погоджується зі стороною захисту, а саме: оскільки подія була 03.04.2023, то минуло понад три роки й строки давності закінчилися, а покарання призначене бути не може. Водночас, суд зауважує, що строки за ст.49 КК України закінчилися в зв'язку з поведінкою самого обвинуваченого в процесі, та погоджується з позицією прокурора, що в цьому випадку вже було завершено з'ясування обставин і судові дебати, наявні цивільні позови, що одночасно з кримінальним провадженням розглядалися судом і потребують вирішення, відповідно суд не може постановити ухвалу з закриттям кримінального провадження, а належить вирішити справу по суті та ухвалити вирок, застосувавши саме ч.5 ст.74 КК України, враховуючи нижчезазначене. Протилежний підхід суперечитиме принципам верховенства права, поваги до людської гідності та забезпеченні доступу до правосуддя.
Відповідно до п.2 ч.1, ч.2 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Частиною 5 ст.74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст.74 КК України, який викладено в постанові від 18.06.2020 в справі №756/6876/19 (провадження №51-5464км19) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч.4, 5 ст.74, ч.1 ст.105 КК України), «звільнення від відбування покарання» (ст.75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст.78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів у цілому. Суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду та розміру.
Наведена у постанові від 18 червня 2020 року (справа № 756/6876/19, провадження № 51-5464 км 19) правова позиція в подальшому неодноразово підтверджувалася Верховним судом у інших справах і узгоджується з ними, а саме: з позиціями, викладеними у постановах від 19 березня 2024 року (справа № 756/3924/20, провадження № 51-5550 км 23), від 07 листопада 2024 року (справа № 401/2378/21, провадження № 51-3203 км 24), від 25 червня 2025 року (справа № 684/477/19, провадження № 828 км 25), а також від 05 лютого 2026 року (справа № 404/6535/19, провадження № 51-3899 км 25).
Отже, з врахуванням вищезазначених правових позицій Верховного суду, обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України.
Відповідно з нього підлягають стягненню судові витрати згідно ст.124 КПК України.
Арешт транспортного засобу ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді від 06.04.2023, необхідно залишити чинним для забезпечення виконання цивільних позовів, враховуючи положення ч.7, 8 ст.158 ЦПК України, бо не відпала потреба, а строк дії ухвал про арешти інших транспортних засобів уже вичерпано й речові докази не арештовані (а.с.53-89 т.2). Долю речових доказів суд вирішує згідно з ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, 74, ч.1 ст.268 КК України, ст.100, ст.124, 127, 128, 174, ст.366-371,373-376, ч.15 ст. 615 КПК України, ст. 81, 82, 150, 158, 267 ЦПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від покарання за ч.1 ст.286 КК України в зв'язку з закінченням строків давності.
Судові витрати за проведення експертиз в загальному розмірі 5736 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити:
1)стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_9 15070 (п'ятнадцять тисяч сімдесят) гривень шкоди, пов'язаної з лікуванням, і 753 ( сімсот п'ятдесят три) гривні 50 копійок моральної шкоди;
2)стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 40 441 (сорок тисяч чотириста сорок одну) гривню 50 копійок моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 31000 (тридцять одну) тисячу гривень моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовити.
В зв'язку з задоволенням позовних вимог, залишити на 90 (дев'яносто) днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна ОСОБА_4 , а саме: автомобіля марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.04.2023, для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Якщо протягом вказаного строку за заявою цивільного позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, арешт майна ОСОБА_4 як захід забезпечення позову діє до повного виконання судового рішення.
Речові докази у справі:
- автомобіль марки «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на спеціальному майданчику в с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 60, Рівненського району, Рівненської області - залишити за тим же місцем зберігання на 90 (дев'яносто) днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Якщо протягом вказаного строку ОСОБА_4 добровільно виконає рішення суду в частині сплати коштів для ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , то автомобіль повернути йому як власнику. Якщо протягом вказаного строку за заявою цивільного позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, цей автомобіль ОСОБА_4 може бути використаний для повного виконання судового рішення в примусовому порядку;
- автомобіль марки «Honda CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_26 , - залишити власнику ОСОБА_7 ;
- автомобіль «Volvo FH» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , - залишити власнику ПП «ПРОФ-ЛАЙТ»;
-автомобіль марки «Renault Duster» з реєстраційним номером на синьому фоні НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), відповідальним за експлуатацію і зберігання якого є поліцейський офіцер громади ОСОБА_11 , - залишити власнику ГУНП в Рівненській області;
-оптичний диск DVD-R з відеозаписами з камер відео реєстратора автомобіля «Volvo FH» реєстраційний номер НОМЕР_3 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний суд. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники мають право на отримання копії вироку. Прокурору, обвинуваченому та захиснику, представнику потерпілої (цивільної позивачки) повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст.615 КПК України.
Цивільні позивачі:
1) ОСОБА_9 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 14.02.2000, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_10 ;
2) ОСОБА_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 03.04.2012, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_12 .
Представник цивільної позивачки ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4
Цивільні відповідачі:
1)Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЄвроінсУкраїна», ЄДРПОУ 22868348, вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, електронна пошта: euroins@euroins.com.ua.
Представник цивільного відповідача ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» - адвокат ОСОБА_27 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
2) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , УНЗР №19840415-01438.
Представниця цивільного відповідача ОСОБА_4 - захисниця ОСОБА_28 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суддя: ОСОБА_1