Справа № 373/2921/25
Провадження № 2/373/234/26
29 квітня 2026 року Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року представник позивача Чехун Ю.В. звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму кредитної заборгованості за договором № 27.12.2022-100002082 від 27.12.2022 у розмірі 12947,94 грн та судових витрат у розмірі сплаченого судового збору 2422,4 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 27.12.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.12.2022-100002082 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною договору, та відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 6000,00 грн на строк 70 днів. Дата повернення кредиту - 06.03.2023. Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку «Економ». Ставка «Економ» нараховується у розмірі 1,2 % за день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та закінчується через 14 днів. Ставка «Стандарт» ? фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду. Умовами договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту, яка дорівнює 900,00 грн. Комісія нараховується та обліковується в день видачі кредиту.
Сума кредиту та проценти сплачуються не пізніше останнього дня кожного чергового періоду згідно Графіку платежів.
Відповідно до Розділу 3 Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит, сума та умови якого встановлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
Пунктом 4.1. Договору передбачено надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5235-02XX-XXXX-8442.
Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір № 27.12.2022-100002082, взяв на себе обов'язок повернути позивачу кредит, відсотки та комісію за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовами договору. Проте, всупереч вимог договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснював погашення кредитної заборгованості, відсотків та інших платежів згідно умов договору. Станом на дату пред'явлення позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» складає 12947,94 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн; заборгованість по процентам - 6047,94 грн; комісія - 900,00 грн.
Ухвалою суду від 10.10.2025 у справі було відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Поштове відправлення на ім'я відповідача ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження надіслане за адресою реєстрації, повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а отже, вважається врученим відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від ТОВ «Споживчий центр» та Заявки, що є невід'ємною частиною Пропозиції, кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» надав позичальнику ОСОБА_1 відповідно до умов Кредитного договору № 27.12.2022-100002082 від 27.12.2022 кредит у розмірі 6000,00 грн на строк на 70 днів. Дата повернення кредиту - 06.03.2023. Умовами договору встановлено період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту.
Умовами договору сторони врегулювали розмір процентної ставки за користування кредитом. Протягом першого чергового періоду користування кредитними коштами, який складає 14 днів, застосовується фіксована процентна ставка 1,2 % за день користування (ставка «Економ»). Протягом наступних чергових періодів користування кредитними коштами кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, застосовується фіксована процентна ставка у розмірі 1,5 % за день користування (ставка Стандарт»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Також встановлено комісію пов'язану з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту, яка дорівнює 900,00 грн.
Згідно з п. 10.1 Договору зазначений кредитний договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Відповідно до Розділу 3 Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит, сума та умови якого встановлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти та в якій встановлюється дата надання, сума кредиту, строк, на який надається кредит, проценти та комісія, а також Графік платежів.
Згідно з п. 2.1 Договору електронний кредитний договір, частиною якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктом 4.1 Договору передбачено надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності.
Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5235-02XX-XXXX-8442.
Відповідачем 27.12.2022 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладання кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту.
До позову додано копію квитанції про електронний переказ коштів на рахунок позичальника за договором № 27.12.2022-100002082 від 27.12.2022 на суму 6000,00 грн; довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 27.12.2022-100002082 від 27.12.2022 позичальника ОСОБА_1 за період з 27.12.2022 по 06.03.2023 у загальному розмірі 12947,94 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн; заборгованість по процентам - 6047,94 грн; комісія - 900,00 грн.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор ? прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу частини 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитом банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв'язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов'язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.
Судом встановлено, що 27.12.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства кредитний договір № 27.12.2022-100002082.
Позичальник за допомогою інструменту ідентифікації системи BankID Національного банку пройшов автентифікацію, ідентифікацію та верифікацію як фізична особа відповідно до законодавства.
Встановлено, що оспорюваний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Н784, який було надіслано у SMS-повідомленні на номер телефону, що був зазначений ним як фінансовий 093-704-03-43.
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або SMS-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відтак, між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано договір відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Суду надано в електронній формі роздруківку тексту заявки кредитного договору № 27.12.2022-100002082 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 27.12.2022-100002082 (кредитної лінії), які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача 5235-02XX-XXXX-8442. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначив самостійно в системі.
Товариство належним чином виконало свої договірні зобов'язання, перерахувавши за допомогою системи LiqPay на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначений ним у кредитному договорі (заявці), суму кредиту, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
У зв'язку з наведеним, квитанція АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів кредиту за допомогою системи LiqPay, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, надано докази щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, розміру комісії за надання кредиту, а також строків їх повернення.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання за договором та не повернув кредитні кошти протягом строку, на який було надано кредит, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 12947,94 грн, з яких: сума неповернутого кредиту у розмірі 6000,00 грн; комісія за надання кредиту у розмірі 900,00 грн, а також проценти, як плата за користування кредитом, за період з 27.12.2022 по 06.03.2023 у розмірі 6047,94 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі сплаченого судового 2422,4 грн.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.12.2022-100002082 від 27.12.2022 у розмірі 12947 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн 94 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя В.В.Хасанова