Єдиний унікальний № 371/83/26
Номер провадження № 2/371/834/26
"29" квітня 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Кириленко М.О.
за участю секретаря судових засідань Синявської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
встановив:
У січні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач посилається на те, що 01.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №162490, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, та надано кредит у розмірі 9 334, 00 грн. 16.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №16042025, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №162490 від 01.12.2024. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №162490 від 01.12.2024 у розмірі 13 799, 34 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн та судові витрати.
Ухвалою суду від 30.01.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про витребування доказів залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 11.03.2026 судове засідання було відкладено, у зв'язку з неявкою відповідача. Виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній». Окрім цього, виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Причина неявки суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 01.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №162490 (індивідуальна частина) в електронній формі, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1954аеа5 (а.с. 39-42).
Пунктом 2.2.1 Індивідуальної частини договору передбачено, що сума кредиту становить 9 334, 00 грн, яка надається в наступному порядку: у розмірі 7 000, 50 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 2 333, 50 грн, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390, 00% річних, тип процентної ставки фіксована.
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100, 00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4. договору).
Пунктом 2.5. договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2 333, 50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 01.12.2024 року (дата надання кредиту) по 23.02.2025 року (п. 2.6 договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48 137, 35% річних (п. 2.8. договору).
Пунктом 2.9.1. договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального кредиту та загальних витрат за кредитом) складає 17 137, 84 грн.
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту від 01.12.2024, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0356bcd2 (а.с. 31-33).
Також матеріали справи містять Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Кредоплюс» (а.с. 19-29).
З довідки №3882/30-10 від 30 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про успішність операції щодо переказу кредитних коштів та картки обліку виконання договору вбачається, що ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 7 000, 50 грн на картку № НОМЕР_1 згідно кредитного договору №162490 від 01.12.2024 року, призначення платежу - видача №162490 від 01.12.2024 (а.с. 17-18).
16 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти з розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 8-10).
Згідно витягу Реєстру прав вимоги № 2 від 07.05.2025 до Договору факторингу №16042025 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 07.05.2025 до Договору факторингу №16042025, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача. Вказане підтверджується копією реєстру прав вимоги № 2 від 07.05.2025 до Договору факторингу №16042025 (а.с. 56,57).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 07.05.2025 до договору, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №162490 від 01.12.2024 року на загальну суму 13 999, 34 грн.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №162490 від 01.12.2024 року вбачається, що станом на 01 листопада 2025 року заборгованість відповідача становить 13 999, 34 грн, з яких: 8 267, 71 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5 030, 63 грн - прострочена заборгованість за процентами; 501, 00 грн - прострочена заборгованість за комісії; 200, 00 грн - заборгованість (а.с. 53).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 01.12.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №162490 в електронній формі, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.
Судом також встановлено, що відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 334, 00 грн, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію у строки та порядку, визначені договором, що підтверджує виникнення між сторонами договірних зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджено, що в подальшому ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №162490 на підставі договору факторингу, укладеного між первісним кредитором та позивачем.
Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Юніт капітал», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Судом встановлено, що відповідач порушив умови кредитного договору, оскільки своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 13 999, 34 грн, розрахунок якої відповідачем не спростовано та контррозрахунок не надано.
Оцінивши подані докази у їх сукупності та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «Юніт капітал», як до нового кредитора, перейшли права та обов'язки у зобов'язанні, що існує в межах договору про споживчий кредит і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за договором про споживчий кредит.
Окрім того, відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з реєстру прав вимоги, у відповідача наявна заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 200, 00 грн, проте позивач не заявляє відповідну вимогу до стягнення.
Отже, позов слід задовольнити повністю, стягнути із відповідача заборгованість у сумі 13 799, 34 грн, з яких 8 267, 71 грн - заборгованість за тілом; 5 030, 63 грн - заборгованість за відсотками; 501, 00 - заборгованість за комісією.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», а також протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, а саме: надання усної консультації 500, 00 грн; підготовка адвокатського запиту 500, 00 грн; вивчення матеріалів справи 500, 00 грн.; аналіз судової практики 500, 00 грн; складання позовної заяви 2 500, 00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.11.2025, яким сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги у розмірі 7 000, 00 грн, додаткову угоду №25770873750 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с. 51-52, 52зв, 49зв, 50).
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. У решті вимог, слід відмовити.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №162490 від 01.12.2024 у розмірі 13 799, 34 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень тридцять чотири копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 662, 40 грн та 4 000, 00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Марина Кириленко