Справа № 369/3742/26
Провадження №6/369/261/26
29.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Худинець Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Тетяни Миколаївни про примусове проникнення до житла, іншого володіння боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні №43479090, заінтересовані особи ОСОБА_1 (стягувач), ОСОБА_2 (боржник),
У лютому 2026 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове входження до житла боржника. Свої вимоги мотивувала тим, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження № 43479090 з примусового виконання виконавчого листа Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.03.2014 по справі 301/159/14-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 300грн. щомісячно, починаючи з 23.01.2014 до досягнення дитиною повноліття. 19.05.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови направлені сторонам виконавчого провадження.
11.01.2024 державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника. 11.01.2024 державним виконавцем винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами та у праві полювання, у праві користування зброєю, які надіслано сторонам та накладено КЕП.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майна на праві власності не зареєстровано.
11.01.2024, 25.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 51214,45 грн.
11.04.2024, 15.03.2024, 26.05.2014, 15.10.2024, 25.06.2025, 04.02.2026 державним виконавцем направлялись запити до ДФС, ПФУ, МВС щодо встановлення майна та коштів боржника за результатами отриманих відповідей було встановлено відсутність майна та коштів, які належать ОСОБА_2
11.01.2024 державним виконавцем, внесено обтяження до Державного реєстру речових прав нерухомого майна про реєстрацію обтяжень та внесено обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У межах здійснення виконавчих дій виникла необхідність проведення опису та арешту майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавцем було здійснено виїзд за вказаною адресою, проте боржник відмовився допустити виконавця до приміщення, що підтверджується Актом виконавця від 12.01.2024. Повторний виїзд 21.10.2024, 25.06.2025 також не дав результатів.
12.01.2024, 21.10.2024, 25.06.2025 державним виконавцем направлено виклик боржнику. До Відділу повернувся виклик державного виконавця в зв'язку з неотриманням. 27.11.2024 винесено ухвалу у справі № 369/18857/24 про оголошення в розшук боржника. Станом на 25.2.2026 Ухвала про розшук не виконана.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість по аліментній платі станом на 05.02.2026 становить 134866,50грн.
Просила суд надати дозвіл на примусове входження до житла (приміщення), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), для проведення виконавчих дій.
У судове засідання державний виконавець Дрижко Тетяна Миколаївна не з'явились, повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ст.439 ЦПК України розгляд подання здійснюється без виклику заінтересованих осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини 1 статті 3 закону).
За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
На виконанні у державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Тетяни Миколаївни перебуває виконавче провадження АСВП № 43479090 з примусового виконання виконавчого листа Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.03.2014 по справі 301/159/14-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 300грн. щомісячно, починаючи з 23.01.2014 до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до приписів ст.439 ЦПК України та п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
19.05.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак вказана постанова до подання не долучена, відомостей про направлення та/чи отримання її суду також не надано.
У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено майновий стан боржника.
Так, 11.01.2024 державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника. 11.01.2024 державним виконавцем винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами та у праві полювання, у праві користування зброєю, які надіслано сторонам та накладено КЕП.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майна на праві власності не зареєстровано.
11.01.2024, 25.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 51214,45 грн.
11.04.2024, 15.03.2024, 26.05.2014, 15.10.2024, 25.06.2025, 04.02.2026 державним виконавцем направлялись запити до ДФС, ПФУ, МВС щодо встановлення майна та коштів боржника за результатами отриманих відповідей було встановлено відсутність майна та коштів, які належать ОСОБА_2
11.01.2024 державним виконавцем, внесено обтяження до Державного реєстру речових прав нерухомого майна про реєстрацію обтяжень та внесено обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Як вказує державний виконавець, у межах здійснення виконавчих дій виникла необхідність проведення опису та арешту майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавцем було здійснено виїзд за вказаною адресою, проте боржник відмовився допустити виконавця до приміщення, що підтверджується Актом виконавця від 12.01.2024. Повторний виїзд 21.10.2024, 25.06.2025 також не дав результатів.
12.01.2024, 21.10.2024, 25.06.2025 державним виконавцем направлено виклик боржнику. До Відділу повернувся виклик державного виконавця в зв'язку з неотриманням. 27.11.2024 винесено ухвалу у справі № 369/18857/24 про оголошення в розшук боржника. Станом на 25.2.2026 Ухвала про розшук не виконана.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість по аліментній платі станом на 05.02.2026 становить 134866,50грн.
Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право особи бути поінформованою про порушення проти неї провадження та її право представити суду свої доводи і заперечення по суті спору, бути вислуханою і почутою судом. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» від 04 березня 2014 року п.77).
Окрім того, відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Аналогічні приписи містяться у ст.311 ЦК України, згідно якої житло фізичної особи є недоторканим. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбуватися лише за вмотивованим рішенням суду.
Згідно ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч.2).
Отже, дана норма дозволяє втручатися у здійснення особою права на житло чи іншого володіння згідно із законом і в інтересах економічного добробуту країни, для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів допускається за наявності вмотивованого рішення суду примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Звертаючись до суду із поданням, виконавцю слід довести, що майно належить боржнику або він має право користування ним, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту майна, але чинив цьому перешкоди, не надавав доступу до майна у відведений для нього час вчинення виконавчих дій.
Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.
Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Суд зауважує, що виконавець не надав суду доказів ухилення боржника від примусового виконання. Не надав належних та допустимих доказів, що боржник або співвласник власник будинку чи земельної ділянки повідомлявся про вихід виконавця, належним чином та завчасно. Суд також звертає увагу, про співмірність боргу та вартості майна, де боржник проживає. В іншому помешканні - не проживає. Матеріалами подання не підтверджується неможливість стягнення грошових коштів на рахунку в банку. Поданий акт виконавця про вихід на місцевість не підтверджує чинення перешкод виконавцю. Так, акт підписаний лише ним. Подані копії матеріалів виконавчого провадження не містять доказів того, що виконавцем належним чином повідомлено про час та місце проведення виконавчих дій. Також при зверненні до суду виконавцем не подані актуальні відомості про наявність/відсутність доходів боржника. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 станом на 25.02.2026 року належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не були надані переконливі докази, які б свідчили, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які виконавець посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого подання.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», інформаційним лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року за №24-152/0/4-13, ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 447-453 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дрижко Тетяни Миколаївни про примусове проникнення до житла, іншого володіння боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні №43479090, заінтересовані особи ОСОБА_1 (стягувач), ОСОБА_2 (боржник) - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 29 квітня 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ