Справа № 357/14932/24
Провадження № 2/369/2308/26
Іменем України
08.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року представник позивача ТзОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - адвокат Моісеєнко М.Ю. звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 030524-12 від «03» травня 2024 року.
На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 23.02.2020- 100000492 від 23.02.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником яким є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 030524-12 від «03» травня 2024 року, а також вимога про сплату заборгованості від 03.05.2024 року. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 23.02.2020-100000492 від 23.02.2020 року, укладеним між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 .
Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є ТОВ «новий КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 23.02.2020 року укладено Кредитний договір (оферти) № 23.02.2020-100000492.
Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 13 000,00 грн, що підтверджується додатково довідкою субконто (виписка) та електронною квитанцією про переказ коштів від 23.02.2020 року.
Відповідно до заявки від 23.02.2020 року та чеку про електронний переказ коштів від 23.02.2020 року, кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 13 000,00 грн строком на 70 календарних днів з дати отримання, а відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 13 000,00 грн.
В свою чергу позичальник свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 29.07.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 22 100,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 13 000,00 грн та за відсотками - 9 100,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
На підставі наведеного, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №23.02.2020-100000492 від 23.02.2020 року у розмірі 22 100 (двадцять дві тисячі сто) грн; стягнути суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп., що складається з судового збору - 2422 грн 40 коп. та витрат на правничу допомогу - 4000 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2024 року справу було передано за підсудністю для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Проте, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Разом з тим, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивач не підтвердив належними доказами факт отримання кредиту відповідачем за договором №23.02.2020-100000492 у розмірі, зазначеному в позовних вимогах.
З квитанції Fondy, що долучена до матеріалів справи, не вбачається, що кошти, які було перераховано ТОВ “Споживчий центр», було видано саме відповідачу у якості кредиту на умовах, про які зазначає позивач. На підставі наведеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є ТОВ «новий КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 23.02.2020 року укладено Кредитний договір (оферти) № 23.02.2020-100000492.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн, що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 70 днів з дати надання.
Сума кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: перший платіж у розмірі 4 420,00 грн, другий платіж у розмірі розмірі 4 420,00 грн, третій платіж у розмірі 4 420,00 грн, четвертий платіж у 4 420,00 грн, п'ятий платіж у розмірі 4 420,00 грн.
Згідно п.1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів міститься в окремому документі та є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).
Згідно п.2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.
Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день періоду внесення відповідного платежу (п.2.4 Договору).
Відповідно до п.п. «а», «б» п.4.1. Договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту- до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом в дати, вказані у Графіку платежів.
Відповідно до заявки від 23.02.2020, кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 13000 грн на строк 70 днів з дня отримання кредиту.
Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 030524-12 від «03» травня 2024 року.
На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 23.02.2020- 100000492 від 23.02.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником яким є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Таким чином зобов'язання з повернення коштів виникає у позичальника виключно у разі їх отримання.
В даному випадку, зобов'язання кредитодавця перерахувати позичальнику грошові кошти в сумі 13 000 грн. встановлені у Кредитному договорі №23.02.2020-100000492 від 23.02.2020.
Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Крім цього, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи відсутність доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів на картку позичальника, яким згідно умов договору є ОСОБА_1 , має місце невиконання умов кредитного договору первинним кредитором.
Посилання позивача у позовній заяві на доведеність факту проведення транзакції щодо надання коштів, згідно наявної у справі довідки на висновки суду не впливають, оскільки сам по собі факт надсилання коштів на банківську карту не доводить належність даної картки відповідачу.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.ст. 77, 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, посилання позивача на розрахунок заборгованості за кредитним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
У зв'язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №23.02.2020-100000492 від 23.02.2020 - відсутні.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 610-611, 612, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.
Суддя Ірина КОЗАК