Справа № 364/449/23
Провадження № 1-кп/364/7/26
29 квітня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в селищі Володарка, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12023110000000228 від 28.03.2023 відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Пісківка Бородянського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючогов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді начальника служби безпеки, одруженого, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, учасник бойових дій, інвалід війни 2 групи, має статус ветерана військової служби, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично проживає : АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачає відповідальність за ч. 3 ст. 286-1 КК України,
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 порушив правила безпеки дорожнього руху , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілій, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_10 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант», як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст.ст. 4, 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати негідних вчинків, а також, як особа, яка керує транспортними засобами, повинен знати і неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до вимог пункту 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до вимог підпункту "б" пункту 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до вимог підпункту "а" пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Проте, 28.03.2023, приблизно о 19 год 00 хв, обвинувачений ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки «Honda» модель «Accord», реєстраційний номер « НОМЕР_2 » та рухаючись у бік с. Лобачів по автодорозі сполученням «село Завадівка - село Лобачів» на відстані 4.3 км до будинку АДРЕСА_3 , у порушення вимог: пункту 1.5, підпунктів б) та д) пункту 2.3 ПДР України проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху; підпункту а) пункту 2.9 ПДР України керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; пункту 12.1 ПДР України проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого не впорався з керуванням та виїхав на узбіччя дороги свого напрямку руху, де допустив зіткнення зі стовбуром дерева.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Honda» модель «Accord», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від отриманих травм загинув на місці пригоди, а пасажирка цього ж автомобіля ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди смерть ОСОБА_12 настала в результаті отримання тілесних ушкоджень у вигляді поєднаної травми голови та тулуба з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелету, на що вказують: крововилив у тканину головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, крововилив в клітковину переднього межи стінку, перелом 6,7 ребер зліва, розрив правої нирки, масивний крововилив в правий за очеревинний простір, розрив печінки, наявність 300 м крові в черевній порожнині, крововиливи в місцях ушкоджень, синець та садна на голові, садна на тілі, рідкий стан крові, малокров'я внутрішніх органів.
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, скальпованої рани голови, переломів 8-9 ребер ліворуч, переломи поперечних паростків 4-10 поперекових хребців ліворуч, перелом кута лівої лопатки, перелом правої променевої кістки. Отримані ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення переломів необхідний термін більше 21-го дня.
Грубі порушення водієм ОСОБА_10 вимог пункту 1.5, підпунктів б) та д) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та заподіяло тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, окрім показань самого обвинуваченого про часткове визнання своєї провини, показань потерпілих, свідків та експертки, - повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами, які надані стороною обвинувачення суду для ствердження провини .
Вказуючи на часткове визнання своєї провини у скоєному, обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні даючи показання, зазначив, що проти самого факту вчинення ним ДТП він не заперечує, проте повністю не визнає, що він при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння .
Так, суду показав, що напередодні ДТП 27.03.2023, будучи військовослужбовцем ЗСУ, після цілодобового чергування , змінившись здав зброю і близько 10- 11 години, під час вживання їжі він випив 100-150 грам наливки . Ліг відпочивати. 28.03.2023 з ранку до нього зателефонували і повідомили про поховання військового на місцевому цвинтарі і його участь у заходах із вшанування пам'яті з цієї нагоди . Після похорону він повернувся до батальйону і як командир відділення, займався буденними службовими справами. В обідній час отримав пропозицію щодо можливого переведення у іншу військову частину, а відтак у нього була зустріч щодо цього питання близько 15 години у одному із будинків неподалік місцевої школи у селі Завадівка. Там на місці був і військовослужбовець ОСОБА_13 , з яким він тривалий час підтримував дружні відносини. Де до цього перебував ОСОБА_14 , він не знає . Все , що потім відбувалося у той день він не пам'ятає в силу отриманої раніше контузії та внаслідок отриманих при ДТП тілесних ушкоджень голови . Проте обвинувачений ствердив суду, що саме він керував транспортним засобом і у момент ДТП перебував за кермом. Вказував суду , що у день ДТП погодні умови протягом дня погіршувалися і часом йшов дощ із снігом. У категоричній формі заперечував вживання спиртних напоїв протягом 28.03.2023. Через кілька днів перебування у лікарні, до нього прийшов слідчий і запропонував дати показання, на що він відмовився , пославшись на ст. 63 Конституції України.
Обвинувачений вказав, що з події ДТП лише пам'ятає уривки , зокрема, що побачив ОСОБА_15 без свідомості і при дотику до нього зрозумів, що той холодний. Час від часу, приходячи до тями, він чув прохання до себе : «не відключатися» . Зазначив , що у лікарні від освідування на стан алкогольного сп'яніння - не відмовлявся. Після ДТП тривалий час проходив всі необхідні обстеження та лікування, під час якого у нього брали всі необхідні аналізи. Деталі ДТП він дізнався зі слів інших осіб, оскільки всього не пам'ятав. Вживав всіх можливих заходів щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілим. Так, в силу тих обставин, що він був знайомий із родиною загиблого ОСОБА_15 раніше , то після ДТП мав намір контактувати із його мамою. Проте вона у категоричній формі відмовлялася від його допомоги . Ллише з часом пішла з ним на контакт і він протягом всього цього часу бере участь у відшкодуванні різного роду витрат, починаючи від коштів , які передала його сестра на поховання та згодом всіх інших витрат, що з цим пов'язані. Відтак родина померлого не має до нього ніяких претензій ні матеріального ні морального характеру, про що мама загиблого у ДТП надала відповідну письмову заяву .
Щодо потерпілої ОСОБА_8 , обвинувачений зазначив, що він відшкодовує їй всі витрати на лікування і бере участь у різного роду допомозі, в залежності від її потреб. А відтак вона не має до нього претензій матеріального та морального характеру, що стверджено письмовою заявою , яку він надав суду.
У останньому слові розкаявся та висловив жаль з приводу смерті побратима та завданні внаслідок ДТП тілесних ушкоджень потерпілій.
Даючи оцінку наведеним вище показанням обвинуваченого, суд вважає необхідним зазначити, що вони вцілому узгоджуються із матеріалами кримінального провадження за винятком того, що обвинувачений стверджує, що у час ДТП він перебував у тверезому стані. Сам факт цього конкретного заперечення було повністю спростовано дослідженим у судовому засіданні письмовими доказами , показаннями свідків і поясненнями експертки, які були допитані безпосередньо у суді. Натомість таку позицію обвинуваченого, суд сприймає як можливість уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинення ним тяжкого злочину та усвідомлення тяжкості і невідворотності покарання за його вчинення.
Окрім того, показання обвинуваченого щодо його тверезості у момент ДТП - не узгоджується із його поясненнями , які він надавав безпосередньо після ДТП будучи у приймальному відділені лікарні та вказував, що вживав горілку і відмовився від освідування за допомогою приладу Драгер - що безпосередньо зафіксовано на відповідному відео та двічі було відтворено і досліджено у судовому засіданні (том 1 а.к.п.180) .
Потерпіла ОСОБА_9 ( після заміжжя змінила прізвище на ОСОБА_16 ) том 2 а.к.п. 89) у судовому засіданні показала, що вона є рідною сестрою загиблого у ДТП 22.03.2023 ОСОБА_12 . Про подію ДТП і загибель брата дізналася із повідомлення працівників військомату та із мережі інтернет. Безпосередньо із обвинуваченим не зустрічалася. Він зазвичай мав справу із її мамою ОСОБА_17 з питань витрат на поховання та іншого відшкодування заподіяної шкоди. У судовому засіданні безпосередньо потерпіла повністю підтримала свою заяву , яка була надана суду захисником , що знаходиться у другому томі матеріалів справи на 30 аркуші, вказавши додатково, що претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого вона немає. Щодо міри покарання ОСОБА_10 то цілком покладається на розсуд суду , про що зазначила додатково у відповідній письмовій заяві ( том 2 а.к.п. 104).
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що вона працює продавцем у магазині, який розташований у селищі Володарка. В силу тих обставин, що обвинувачений був військовослужбовцем та його батальон знаходився у селі Завадівка де він проходив службу, він потребував деякого сприяння у облаштуванні своїх людських потреб щодо підтримання особистої гігієни та побуту. У день події у неї із обвинуваченим була попередня домовленість щодо забезпечення нею по місцю їїпроживання у селі Лобачів можливості помитися та прання своїх особистих речей. У вечірній час, у день події, вона вийшла із магазину орієнтовно о 18 год 20 хвилин та пішла на рейсовий автобус, щоб ним доїхати до себе додому. По дорозі, коли вона їхала, до неї зателефонував обвинувачений і сказав вийти на найближчому перехресті доріг, щоб він зміг її підібрати на дорозі і поїхати разом до її місця проживання. Вона так і зробила. Коли сідала до автомобіля під керуванням обвинуваченого, то відчула у середині салону різкий запах алкоголю і на її запитання щодо стану алкогольного сп'яніння їй повідомили, що був привід для святкування, оскільки у той день військовослужбовців нагороджували по місцю служби. Їдучи у автомобілі вона попросила зробити тихіше звук музики, яка дуже гучно лунала у салоні. Вона сиділа ззаду у салоні автомобіля за сидінням пасажира - ОСОБА_12 . Деталей ДТП не може пригадати, проте суду вказала, що повністю стверджує, що подія відбулася за обставин зазначених у обвинувальному акті. Змін та доповнень немає. У момент ДТП втратила свідомість і понад три місяці проходила лікування : спочатку дві неділі у лікарні, а потім на лікарняному у дома. Обвинувачений відшкодовував їй всі витрати на лікування згідно чеків. Безпосередньо у судовому засіданні потерпіла повністю підтримала свою заяву, яка була надана суду захисником, що знаходиться у другому томі матеріалів справи на 29 аркуші, вказавши додатково, що претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого вона немає. Щодо міри покарання ОСОБА_10 то цілком покладається на розсуд суду , про що зазначила додатково у відповідній письмовій заяві ( том 2 а.к.п. 102).
Показання потерпілої щодо обставин вчинення кримінального правопорушення повністю узгоджуються із показаннями свідків, що є процесуальними джерелами доказів відповідно до положення ч. 2 ст. 84 КПК України та які також узгоджуються із іншими доказами, дослідженими судом безпосередньо у судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що він, починаючи з 24.02.2022 є військовослужбовцем ЗСУ. У день ДТП він знаходився у місці розташування його батальону у селі Завадівка. За попередньою домовленістю , у вечірній час за ним заїхав на власному автомобілі ОСОБА_10 і вони мали намір поїхати у село Лобачів, щоб там з'ясувати чи є можливість йому прати свої речі та купатися , оскільки їм, як військовослужбовцям, тоді дозволялося знімати помешкання для таких цілей . По дорозі вони підібрали жінку, яка поїхала з ними разом. Через незначний проміжок часу вони на автомобілі злетіли з дороги. Він перший зміг вибратися із автомобіля та відразу про ДТП повідомив своїх командирів. Явних тілесних ушкоджень він не отримав та лікування у результаті ДТП не потребував. Вважає, що причиною ДТП стало те, що ОСОБА_10 не справився на повороті із керуванням та що дорога тоді була слизькою.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні вказав, що він працює лікарем нейрохірургом ІНФОРМАЦІЯ_6 . Має вищу медичну освіту і працює за спеціальністю 26 років. При поступленні обвинуваченого ОСОБА_10 у день ДТП до лікарні, освідування його за допомогою газоаналізатора щодо вживання ним алкоголю було неможливо, оскільки у нього були вражені легені. Проте після огляду безпосередньо у судовому засіданні медичної документації - історії хвороби обвинуваченого ОСОБА_10 , лікар вказав, що талон швидкої допомоги містить письмове зазначення : «Факт вживання алкоголю» ( том 1 а.к.п. 225) . Ним також було вказано, з посиланням на записи з історії хвороби обвинуваченого, що завідувач відділення нейрохірургії письмово зазначив про факт вживання алкоголю ОСОБА_10 ( том 1 а.к.п. 206). Свідок суду пояснив, що сам факт перебування хворого у алкогольному сп'янінні лікарями не встановлюється при його поступленні до відділення. Про це зазначається у відповідних документах у приймальному відділенні. Забір крові у хворого на дослідження щодо наявності алкоголю в лікарі з власної ініціативи не проводять, оскільки покликанні негайно надавати медичну допомогу. І лише при наявності відповідної постанови слідчого чи прокурора лікарі повинні виконати письмові вимоги зазначені у процесуальних документах. При таких обставинах, у присутності лікаря, медична сестра бере забір крові у хворого та документи і пробірки із біологічним матеріалом передає для опломбування і транспортування до експертної установи відповідному слідчому. Свідок суду вказав, що безпосередньо у його присутності забір крові у ОСОБА_10 для дослідження не проводився, що не виключає того, що кров у нього взяли, коли він перебував у іншому відділенні. У якому саме відділенні та коли брали кров у ОСОБА_10 свідок суду не може вказати, оскільки історія хвороби надана йому на огляд у судовому засіданні не містить таких даних. Одночасно лікар вказав, що ним було підготовлено та виписано виписку із медичної карти стаціонарного хворого, історії хвороби № 3549, відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том1 а.к.п. 208), де також зазначено клінічний діагноз та щодо факту вживання ним алкоголю . Про можливість потрапляння у кров хворого спирту у результаті протирання руки при встановленні катетера, забору крові та проведенні хірургічної операції - лікар не знає. Проте зазначив, що лікарі спеціально не вводять хворому ліки на основі спиртів, які б потім могли вплинути на результат відповідних досліджень крові.
Експертка ОСОБА_20 у судовому засіданні вказала, що вона має вищу освіту . Працює за спеціальністю шість років , є судово- медичним лікарем експертом - токсикологом відділення судово-медичної токсикології ІНФОРМАЦІЯ_7 . Безпосередньо ствердила у суді, що повністю підтримує свій письмовий висновок № 137 у тій редакції, у якій він міститься у матеріалах кримінального провадження, змін та доповнень до нього не має. Додатково суду вказала, що експертиза нею проводилася на виконання постанови слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_21 . Вона провела судово - медичну експертизу крові гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення вмісту спиртів та визначення концентрації етилового спирту. За результатами дослідження прийшла до висновку, який виклала письмово та вказує , що при судово-медичній експертизі крові гр. ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,27 проміле. Метилового спирту, а також пропілового, бутилового. амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.
Експертка зазначила , що першочергово кров на дослідження надходить до їх установи і лише потім передається їй для проведення експертизи. Вона не несе відповідальності за доставку і поступлення відповідних зразків до експертної установи. Зразок зберігається у відділенні при відповідній температурі і надходить до неї у двох пробірках. У конкретному випадку, пробірки надійшли їй у двох екземплярах та були цілісними і неушкодженими у достатньому об'ємі для проведення відповідних досліджень. Додаткових клопотань і заяв до слідчого нею не ставилося. Через 90 днів, по завершенню відповідної експертизи, біологічні зразки, що були предметом експертизи - знищуються. Про можливість потрапляння у кров спирту у результаті протирання руки хворому при встановленні катетера, забору крові та проведенні хірургічної операції - вона , як експерт, не знає.
Суд, оцінюючи висновок експерта як доказ у справі, виходить із того, що зазначений висновок складений уповноваженою та компетентною особою, яка має необхідні спеціальні знання у відповідній галузі. Компетентність експерта підтверджується наявністю профільної освіти, відповідної кваліфікації, стажу роботи за спеціальністю, а також правом на проведення судових експертиз у межах визначеної спеціалізації.
З матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих під час судового слідства вбачається, що експерт була належним чином попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що свідчить про дотримання процесуальних вимог під час проведення експертизи.
Наданий висновок містить опис досліджених об'єктів, перелік використаних матеріалів, застосовані методики дослідження та мотивовані відповіді на поставлені запитання. Висновки експерта є логічними, послідовними, внутрішньо узгодженими та ґрунтуються на фактичних даних, отриманих у ході дослідження.
Суд також бере до уваги, що поставлені на вирішення експерта питання належать до сфери її спеціальних знань і не виходять за межі компетенції експерта. Обставин, які б свідчили про упередженість експерта, порушення порядку проведення експертизи чи недопустимість висновку, судом не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що експерт є компетентним спеціалістом у відповідній галузі знань, а його висновок є належним, допустимим та достовірним доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, чим повністю спростовується посилання захисника щодо некомпетенції та низької кваліфікації експертки ОСОБА_20 .
На підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, прокурором надані суду та досліджені безпосередньо у судовому засіданні докази, зокрема:
-витяг з ЄРДР №12023110000000228 від 28.03.2023 за повідомленням підприємств, установ, організацій та посадових осіб з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.286-1 ч.3 КК України , з коротким викладом обставин про те, що 28.03.2023 близько 19 години 07 хвилин ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( проживає за адресою : АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , попередньо в стані алкогольного сп'яніння), керуючи автомобілем «Honda Accord», реєстраційний номер « НОМЕР_2 » рухаючись по автодорозі сполученням с. Завадівка - с. Лобачів на території Білоцерківського району, Київської області, на закругленні проїзної частини вправо по ходу свого руху, не вибрав безпечну швидкість в наслідок чого допустив виїзд автомобіля на ліве узбіччя з подальшим наїздом на дерево в кюветі. В результаті ДТП пасажир переднього сидіння автомобіля «Honda Accord» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( житель АДРЕСА_5 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ) від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події, пасажир заднього сидіння ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (проживає : АДРЕСА_6 ) та водій автомобіля ОСОБА_10 , отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості та були доставлені до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ( том 1 а.к.п. 140-141);
- електронний рапорт щодо ДТП та його реєстрація у відділенні поліції №4 (смт Володарка) Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області (ТВМ №4) ( том 1 а.к.п.142-145);
- протокол огляду місця дорожнього - транспортної пригоди від 28.03.2023 з схемою та фототаблицями до нього ( том 1 а.к.п. 146-168);
- розписка від 29.03.2023. про транспортування на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер « НОМЕР_2 » ( том 1 а.к.п. 169);
- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Honda Accord», реєстраційний номер « НОМЕР_2 » (том 1 а.к.п. 170);
- постанова про визнання речовим доказом від 29.03.2023., яка вказує, що автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », подушку безпеки з лівого дверного пройому, подушку безпеки з торпеди з пасажирської сторони, подушку безпеки з керма - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023110000000228 від 28.03.2023 ( том 1 а.к.п. 171-172);
- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_22 , від 06.04.23., якою накладено арешт на подушку безпеки з лівого дверного пройому, яку запаковано до спецпакету 4516643; подушку безпеки з торпеди з пасажирської сторони, яку запаковано до спецпакету 4516614; подушку безпеки з керма, яку запаковано до спецпакету 4516615, автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_23 , яка зареєстрована: АДРЕСА_7 , з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12023110000000228 від 28 березня 2023 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном (том 1 а.к.п. 174);
- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_22 , від 06.04.23., якою накладено арешт на автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_23 , яка зареєстрована: АДРЕСА_7 , з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12023110000000228 від 28 березня 2023 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном (том 1 а.к.п. 173);
-заява про залучення до провадження як потерпілу ОСОБА_8 від 29.03.2023. ( том 1 а.к.п. 175);
- довідка КНП ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2 від 29.03.2023 № 03-05/516 про те, що потерпіла ОСОБА_8 з 28.03.2023 року знаходилася на лікуванні з основним діагнозом : політравма. Струс головного мозку. Переломи поперечних паростків 4-10 поперекових хребців ліворуч, без пошкодження спинного мозку. Закрита травма грудної клітини. Перелом 8 -9 ребер зліва. Перелом кута лівої лопатки, перелом правої променевої кістки в типовому місці (том 1 а.к.п. 176);
- заява про залучення до провадження як потерпілу ОСОБА_9 ( том 1 а.к.п. 177);
- копія свідоцтва про смерть на ім'я ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вказує на його смерть у віці 28 років 28.03.2023 року ( том 1 а.к.п. 178);
- відповідь на запит ІНФОРМАЦІЯ_10 про надання відеозапису події з портативного відеореєстратора, яка мала місце 28.03.2023 року по факту відпрацювання виклику «ДТП з потерпілими» ( том 1 а.к.п. 179) та відеозапис до нього, що був відтворений безпосередньо у судовому засіданні 13.05.2025 року та містить докази відмови обвинуваченого від добровільного проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння при госпіталізації його до лікарні безпосередньо у день вчинення ДТП (том 1 а.к.п. 180);
- довідка КНП ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2 від 05.04.2023 № 03-05/578 про те, що ОСОБА_10 знаходився на лікуванні з 28-03.2023- 30.03.2023 з основним діагнозом : поєднана травма . ХСМТ. Компресійний перелом тіла L1-1ст, перелом поперечного паростку L1 праворуч, по Frankel група Є. Лінійні переломи 3-5 ребер праворуч по задній поверхні із зміщенням, перелом 7 ребра ліворуч без зміщення. Правобічний пневмоторакс. Поверхнева травма голови. Факт вживання алкоголю. (том 1 а.к.п. 181);
- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 29.03.2023 року ( том 1 а.к.п. 184 - 185);
- висновок судово- медичного експерта-токсиколога КЗ КОР « ІНФОРМАЦІЯ_11 » № 137 висновок якого вказує :
« При судово-медичній експертизі крові гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,27‰. Метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.» (том 1 а.к.п. 186);
- копія військового квитка серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_12 , 1994 року народження, ( том 1 а.к.п. 187 -189);
-постанова про призначення судово-медичної експертизи від 28.03.2023 року ( том 1 а.к.п. 182-183);
- висновок судово- медичного експерта КЗ КОР « ІНФОРМАЦІЯ_11 » № 140 підсумок якого вказує :
« 1. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 , 1994 року народження, знайдені наступні ушкодження : крововилив у тканину головного мозку, субарахноїдальні крововиливи; крововилив в клітковину переднього межистінку, перелом 6,7 ребер зліва, розрив правої нирки, масивний крововилив в правий заочеревинний простір; розрив печінки; наявність 300 м крові в черевній порожнині; крововиливи в місцях ушкоджень; синець та садна на голові; садна на тілі.
2. Смерть гр. ОСОБА_12 , 1994 року народження, настала від поєднаної травми голови та тулуба з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелету із розвитком крововтрати.
На це вказують : крововилив у тканину головного мозку, субарахноїдальні крововиливи; крововилив в клітковину переднього межистінку, перелом 6,7 ребер зліва, розрив правої нирки, масивний крововилив в правий заочеревинний простір; розрив печінки; наявність 300 м крові в черевній порожнині; крововиливи в місцях ушкоджень; синець та садна на голові; садна на тілі; рідкий стан крові, малокров'я внутрішніх органів.
3. Знайдені , при судово-медичній експертизі трупа, ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути внаслідок травми в салоні автомобіля під час ДТП, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2. та 2.1.3 правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
4. При судово- токсилогічному дослідженні в крові трупа знайдено - 3.23‰, у сечі -3,84‰ етилового спирту. Указана концентрація етилового спирту в крові, як правило, за життя, може відповідати сильному алкогольному сп'янінню.» том (1 а.к.п. 190-192);
- ухвала від 31 травня 2023 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_24 за результатами розгляду клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_25 , про тимчасовий доступ до речей і документів, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000228 від 28.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, якою клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_25 , про тимчасовий доступ до речей і документів, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000228 від 28.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, - задоволено та надано дозвіл слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_25 на тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналу медичної картки стаціонарного хворого, рентгенівських знімків, результатів КТ, МРТ, що знаходяться у володінні КНП БМР « ІНФОРМАЦІЯ_8 », що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , на ім'я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на стаціонарному лікуванні у період з 28.03.2023.
Зобов'язано слідчого, після проведення судово-медичної експертизи, вилучену медичну документацію повернути володільцю (том 1 а.к.п. 193-195);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.06.2023 року , який вказує, що слідчому було надано доступ до історії хвороби ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.к.п. 196-198);
- опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.06.2023 року, та що вказує на отримання оригіналу історії хвороби ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( том 1 а.к.п. 199);
- медична карта стаціонарного хворого № 3549 щодо ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.к.п. 200-226);
- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 13.06.2023 року ( том 1 а.к.п. 226-228);
- висновок судово- медичного експерта КЗ КОР « ІНФОРМАЦІЯ_11 » № 172/Е підсумок якого вказує :
«1. Згідно наданої медичної документації та заключення рентгенолога ІНФОРМАЦІЯ_12 у гр. ОСОБА_10 , 1978 р.н. мали місце ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 1-го поперекового хребця, переломи 3-6 ребер праворуч, перелом 7 ребра ліворуч, правобічний пневмоторакс, а також поверхнева травма голови.
2. Описані ушкодження утворилися від дії тупого/их предмету/ів, по давності можуть відповідати строку і обставинам вказаним в постанові, відносяться до категорії СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості, так як для зрощення переломів необхідний термін більше 21-го дня.» ( том 1 а.к.п. 229-231);
- ухвала від 31 травня 2023 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_24 за результатами розгляду клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_25 , про тимчасовий доступ до речей і документів, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000228 від 28.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, ухвалено :
«клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_25 , про тимчасовий доступ до речей і документів, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000228 від 28.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, задовольнити.
Надати дозвіл слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_25 на тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналу медичної картки стаціонарного хворого, рентгенівських знімків, результатів КТ, МРТ, що знаходяться у володінні КНП БМР « ІНФОРМАЦІЯ_8 », що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 28.03.2023.
Зобов'язати слідчого, після проведення судово-медичної експертизи, вилучену медичну документацію повернути володільцю.» (том 1 а.к.п. 232-234);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.06.2023 року , який вказує, що слідчому було надано доступ до історії хвороби на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( том 1 а.к.п. 235-237);
- опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 07.06.2023 року, та що вказує на отримання оригіналу історії хвороби на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ( том 1 а.к.п. 238);
- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 16.05.2023 року ( том 1 а.к.п. 239-240);
- висновок судово- медичного експерта КЗ КОР « ІНФОРМАЦІЯ_11 » № 170/Е підсумок якого вказує :
«1. Згідно наданої медичної документації та заключення рентгенолога ІНФОРМАЦІЯ_12 у гр. ОСОБА_8 , 1967р.н. мали місце тілесні ушкодження у вигляді у вигляді струсу головного мозку, скальпованої рани голови, переломів 8-9 ребер ліворуч, переломи поперечних паростків 4-10 поперекових хребців ліворуч, перелом кута лівої лопатки, перелом правої променевої кістки в типомову місці.
2. Описані ушкодження утворилися від дії тупого/их предмету/ів, по давності можуть відповідати строку і обставинам вказаним в постанові, відносяться до категорії СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості, так як для зрощення переломів необхідний термін більше 21-го дня.» (том 1 а.к.п. м241-243);
- постанова про призначення судово-автотехнічної експертизи від 03.04.2023 (том 1 а.к.п. 244-245);
-довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12022110000000228 , висновок експерта від 16.05.2023 року № СЕ-19/111-23/17694-ІТ, яка вказує на суму витрат, що становить 3346 гривень ( том 1 а.к.п. 246);
- висновок судового експерта ІНФОРМАЦІЯ_13 від 16.05.2023 року № СЕ-19/111-23/17694-ІТ із ілюстрованими таблицями до нього вказує:
«1. На момент огляду автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 » виявлено несправності системи рульового керування. Виявлені несправності системи рульового керування виникли в процесі ДТП.
2. На момент огляду автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 », виявлено несправність робочої гальмівної системи. Виявлена несправність робочої гальмівної системи виникла в процесі ДТП.
3.На момент огляду автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 », виявлено несправності елементів підвіски. Виявлені несправності елементів підвіски виникли в процесі ДТП.» (том 1 а.к.п. 247-252);
- постанова про призначення судово-автотехнічної експертизи від 03.04.2023 (том 1 а.к.п. 253-255);
-довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12022110000000228 , висновок експерта від 14.04.2023 року № СЕ-19/111-23/17698-ІТ , яка вказує на суму витрат, що становить 1912 гривень ( том 1 а.к.п. 256);
- висновок судового експерта ІНФОРМАЦІЯ_13 від 14.04.2023 року № СЕ-19/111-23/17698-ІТ вказує:
«1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 », ОСОБА_10 повинен був керуватися вимогами пунктів : 12.1; 12.2 ПДР України.
2. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 », ОСОБА_10 експертом, з технічної точки зору. Вбачається невідповідності вимогам пункту : 12.1 ПДР України. Відповісти на питання стосовно відповідності дій водія ОСОБА_10 вимогам пункту 12.2 ПДР України не представляється можливим.
3. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 », ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути досліджуваної ДТП, шляхом виконання вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.
4. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Honda Accord», д.н.з. « НОМЕР_2 », ОСОБА_10 вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.» ( том 1 а.к.п. 257-259);
- ухвала від 26 червня 2023 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_26 , яка вказує , що у задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_27 відмовлено та застосувано до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Зобов'язано його не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 , цілодобово, починаючи з 26.06.2023 року, на винятком необхідності в отриманні медичної допомоги.
Покладено на ОСОБА_10 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду, на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибуття повідомляти про це зазначених осіб;
2) не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді 60 (шістдесят) днів, починаючи з 26.06.2023 року, тобто до 24.08.2023 року включно, в межах строку досудового розслідування (том 1 а.к.п. 260).
Першочергове посилання захисника на те, що суд немає брати до уваги висновок судово- медичного експерта-токсиколога КЗ КОР « ІНФОРМАЦІЯ_11 » № 137 висновок якого вказує, що « При судово-медичній експертизі крові гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,27‰, оскільки , на його думку, такий висновок не зазначений у реєстрі матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні , зокрема у другому розділі « Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» - є неспроможними.
Таке посилання захисника повністю спростовується. Так, судом встановлено, що у вказаному розділі реєстру матеріалів досудового розслідування (том 1 а.к.п.11) у пункті 6 зазначено про постанову слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_21 про призначення судово-медичної експертизи від 28.03.2023 року та про висновок експерта № 137 від 30.03.2023. Вимог щодо зазначення окремими пунктами вказаних документів у реєстрі матеріалів досудового розслідування - КПК України не містить.
Вказаний висновок експерта також повністю спростовує твердження обвинуваченого та позицію його захисника щодо перебування ОСОБА_10 у момент ДТП у тверезому стані . Відеозапис , що був відтворений безпосередньо у судовому засіданні 13.05.2025 року та повторно за клопотанням сторін 28.07.2025 - містить докази відмови обвинуваченого від добровільного проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння при госпіталізації його до лікарні безпосередньо у день вчинення ДТП (том 1(а.к.п. 180).
Щодо позиції захисника, яка неодноразово ним заявлялася у судовому засіданні та у відповідних письмових клопотаннях під час всього розгляду (том 3 а.к.п. 80-92, 101-111) про визнання доказів недопустимими: протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння від 28.03.2023 ( том 1 а.к.п. 201) та судово- медичної токсикологічної експертизи № 137 від 30.03.2023 (том 1 а.к.п. 186) - суд відхиляє у зв'язку з необґрунтованістю. Є доведеним те, що у день події обвинуваченого швидкою допомогою було доставлено до КНП БМР « ІНФОРМАЦІЯ_8 » де відсутнє обладнання для проведення лабораторних досліджень щодо визначення вмісту етанолу на наркотичних речовин у відібраному біологічному середовищі або крові. Відтак, на виконання постанови слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_21 була проведена відповідна експертиза судово- медичним лікарем експертом - токсикологом відділення судово-медичної токсикології ІНФОРМАЦІЯ_7 . Експертка ОСОБА_20 провела судово - медичну експертизу крові гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення вмісту спиртів та визначення концентрації етилового спирту. За результатами дослідження прийшла до висновку, який виклала письмово та повністю підтримала його у судовому засіданні , вказавши, що при судово-медичній експертизі крові гр. ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,27 проміле. Метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Норми кримінального процесуального закону не передбачають необхідності доведення факту перебування особи в стані сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема відповідних медичних документів, показань свідків тощо (постанова Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 1355/818/24).
Направлення на огляд ОСОБА_10 з метою виявлення стану сп'яніння правоохоронними органами не видавалось, відповідно акт медичного огляду з метою виявлення такого стану не складався . Матеріали справи та покази самого обвинуваченого і свідків вказують , що він був доставлений до медичного закладу бригадою екстреної швидкої медичної допомоги. А відтак, сторонами кримінального провадження доведено та матеріалами справи підтверджено факт невідкладного надання водію ОСОБА_10 після ДТП медичної допомоги, його огляду черговим лікарем та відбору крові у лікарні у необхідній кількості (об'ємі) , яка в подальшому була предметом дослідження експертки на вміст алкоголю. Судом, на підставі письмових доказів встановлено, що ОСОБА_10 перебував на лікуванні з 28-03.2023- 30.03.2023 з основним діагнозом : поєднана травма . ХСМТ. Компресійний перелом тіла L1-1ст, перелом поперечного паростку L1 праворуч, по Frankel група ОСОБА_28 переломи 3-5 ребер праворуч по задній поверхні із зміщенням, перелом 7 ребра ліворуч без зміщення. Правобічний пневмоторакс. Поверхнева травма голови. Факт вживання алкоголю обвинуваченим був зазначений у відповідних письмових медичних документах, починаючи з часу його поступлення до лікарні у приймальне відділення. З показань самого обвинуваченого слідує те, що невдовзі після ДТП він утрачав свідомість, не пам'ятає обставин самого факту ДТП як все відбулося та безпосередньо і відбору крові в лікарні, що об'єктивно пов'язується із розладом його здоров'я та отриманими внаслідок ДТП травмами (тілесними ушкодженнями), які відносяться до категорії СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості.
Верховний Суд, сформувавши правову позицію (справи № 601/1929/13-к, 678/1495/17, 730/52/22, 930/623/22), відзначав необхідність дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину в стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків.
Таким чином, проведення огляду учасників ДТП на стан сп'яніння, які перебували у несвідомому стані та/або з тяжкими травмами, зокрема ОСОБА_10 , передбачало відбирання біологічних зразків, у даній справі було обов'язковим відповідно до вимог нормативного акту. Так, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_15 від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) визначено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Огляд на стан сп'яніння ОСОБА_10 , як учасника ДТП, проведено на загальних підставах відповідно до Інструкції. Так, згідно з положеннями 1.8 Інструкції у разі ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладах охорони здоров'я, що й було виконано. Відібрання зразків біологічного середовища в обвинуваченого після ДТП проводилося відповідним працівником медичного закладу згідно з вимогами пунктів 1.6, 1.8, 3.3, 3.14 вказаної Інструкції.
А відтак суд дійшов висновку, що відібранням біологічних зразків крові права обвинуваченого не були порушеними, дослідження його крові на вміст алкоголю було обов'язковим. Таке дослідження не було освідуванням у кримінальному процесуальному сенсі відповідно до положень ст. 241 КПК України, як і не являлось медичним оглядом за направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного або іншого сп'яніння відповідно до інших положень Інструкції.
Таким чином, відомості з висновку експерта № 137 від 30.03.23 є достовірними. Даний висновок експерта в сукупності з іншими письмовими доказами, є допустимими та належними доказами.
Окрім цього, суд зауважує, що певні недоліки оформлення окремих процесуальних джерел доказів самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість доказів. Ці недоліки мають оцінюватися в контексті достовірності відображених у них відомостей, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною другою даної норми визначено перелік діянь, які суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини й основоположних свобод, на підставі чого можливо зробити висновок про недопустимість доказів.
Для визнання доказів недопустимими є не будь-яке порушення процесуального закону, а порушення фундаментальних прав і свобод особи.
За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування та нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Отже, у кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів із фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на це суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Проте суд не має підстав вважати, що вказані вище докази сторона обвинувачення отримала з порушенням конвенційних або конституційних прав обвинуваченого.
Сторона захисту може бути незгодною з оцінкою доказів та встановленими судом обставинами кримінального провадження, які викладено у судовому рішенні.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку визнає їх достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
На переконання суду винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. Можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує, якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Короліства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи встановлені судом обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд доходить висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом».
Часткове визнання вини обвинуваченим суд сприймає як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності і пом'якшення своєї участі за скоєне правопорушення та надав критичну оцінку тим показанням обвинуваченого, які спростовуються сукупністю доказів, безпосередньо досліджених судом.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так й іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (в редакції Постанови Верховного Суду № 11 від 06.11.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України (2341-14) стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Призначаючи покарання ОСОБА_10 за ч.3 ст.286-1 КК України, суд, у відповідності із вимогами ст.65, 66, 67 КК України враховує особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та попереднім місцем служби ( том 2 а.к.п. 112, 114, 116) . Має відзнаки та різного виду заохочення і нагороди від держави (том 2 а.к.п. 2- 28), отриманні як за місцем попередньої роботи так і за місцем служби . Має місце реєстрації та проживання ( том 2 а.к.п. 27), постійне місце роботи ( том 2 а.к.п. 2). Наявні міцні соціальні зв'язки, одружений, на його утриманні перебуває неповнолітня донька (том 2 а.к.п. 4, 5, 25). Раніше не судимий ( том 2 а.к.п. 120). Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. На обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває ( том 2 а.к.п. 110). Вину визнав частково, що свідчить про його відношення до скоєного. Безповоротні тяжкі наслідки, які настали внаслідок кримінально-протиправних дій обвинуваченого.
В якості обставин, що пом'якшує покарання, суд бере до уваги встановлені обставини, а саме: щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ( том 2 а.к.п. 29. 30). При цьому обтяжуючих покарання обставин не встановлено.
Суд зазначає, що порушення Правил дорожнього руху особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не випадково було відокремлено законодавцем в окремий склад кримінального правопорушення, саме у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю в порівнянні з кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України.
Таким чином, позиція потерпілих, які не наполягають на суворому покаранні обвинуваченого, а також обставина відшкодування їм завданої шкоди, у цій справі не мають вирішального значення з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_10 діяння у сфері безпеки руху.
Врахувавши, що ОСОБА_10 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, його протиправні дії призвели до смерті потерпілого та заподіяли тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості ще одній потерпілій, з огляду на дані про особу винного, дві обставини, що пом'якшують покарання. Позиція потерпілих, які не мають жодних претензій до обвинуваченого, цивільний позов не подавали, оскільки завдана матеріальна шкода у добровільному позасудовому порядку відшкодована та не наполягали на суворому покаранні ,- не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Як вже було зазначено вище, інкриміноване кримінальне правопорушення відноситься до злочинів проти безпеки руху, яке обвинувачений вчинив внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до тяжких незворотних наслідків у виді смерті потерпілого, молодого чоловіка, який був також військовослужбовцем ЗСУ, - які є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі близьким родичам загиблого, який за свого життя не встиг створити власну сім'ю.
Даючи оцінку доводам захисника про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченогона менш тяжкий злочин та застосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК України, суд вказує на їх неспроможність. По-перше , як вже зазначалося вище , дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ст. 286-1 ч.3 КК України та підстав перекваліфікації на менш тяжкий злочин, на який вказує захисник, тобто на ст. 286 ч.2 КК України - не мають правових підстав та є неспроможними. Прохання щодо застосування відносно обвинуваченого положень ст. 75 КК України є таким, що не базується на положеннях кримінального закону та також є неможливим з огляду на наступне обгрунтування.
Так, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин. призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 1 червня 2021 року № 570/32/18, у кожному випадку застосування статті 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. Виходячи зі змісту статті 69 КК України, суд при встановленні та визнанні декількох пом'якшуючих особі покарання обставин повинен співставити їх кількісну та якісну характеристики як таких, що досить істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи індивідуальні особливості конкретної справи, та перебувають у такому співвідношенні одна з одною, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність призначення винному мінімального покарання в межах санкції відповідної статті або його призначення нижче від найнижчої межі.
Частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися у причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.
Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в судових рішеннях.
07.04.2025 захисником ОСОБА_7 були надані суду та оголошені і досліджені письмові докази , що характеризують особу обвинуваченого, зокрема :
-довідка від 30.01.2025 з місця роботи видана ОСОБА_10 , що він дійсно працює в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді начальника служби безпеки з 02 серпня 2018 року по даний час ( том 2 а.к.п.2);
- копія посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 , що видане ОСОБА_10 14.01.2024 ( том а.к.п. 3);
- копія свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_6 ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( том 2 а.к.п. 4);
-копія пенсійного посвідчення інвалідності 2 групи дружини обвинуваченого - ОСОБА_30 , що видане 14.02.2018 р. ( том 2 а.к.п. 5);
-копія пенсійного посвідчення інвалідності 3 групи ОСОБА_10 , що видане 10.06.2020 р. (том 2 а.к.п. 6);
-копія довідки МСЕК серія АВ № 0090600 видана ОСОБА_10 23.12.2019 року ( том 2 а.к.п. 7);
-копія посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_7 , що видане ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_16 10.03.2025 року ( том 2 а.к.п. 8);
-витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ № 158/25/254/ВП ( том 2 а.к.п. 9-10);
-витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 158/25/254/В ( том 2 а.к.п. 11-14);
- копія почесної грамоти старшому сержанту ОСОБА_10 за старанність , розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов'язків, проявлену наполегливістю під час захисту територіальної цілісності та незалежності України в умовах російської агресії та з нагоди Дня сержанта ЗСУ видана командиром ВЧ НОМЕР_8 ( том 2 а.к.п 15);
- копія посвідчення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_10 , який нагороджений відзнакою-медаллю «за сумлінну службу ІІІ ступеня» ( том 2 а.к.п.16);
- копія посвідчення про нагородження нагрудним знаком « ІНФОРМАЦІЯ_17 » старшого сержанта ОСОБА_10 (том а.к.п. 17);
- копія посвідчення «за доблесть і відвагу в службі карного розшуку» ІІ ступеня капітану міліції ОСОБА_10 ( том 2 а.к.п. 18);
- копія посвідчення про нагородження медаллю «15 років сумлінної служби» ОСОБА_10 ( том а.к.п. 19);
- копія посвідчення про нагороду ІНФОРМАЦІЯ_18 капітана міліції ОСОБА_10 пам'ятною відзнакою МВС України - медаллю «90 років карному розшуку України» ( том 2 а.к.п. 20);
-копія посвідчення про відзначення Наказом Головнокомандування ЗСУ почесним нагрудним знаком « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ОСОБА_10 (том 2 а.к.п. 21);
- копія посвідчення про відзначення наказом ІНФОРМАЦІЯ_18 капітана міліції ОСОБА_10 заохочувальною відзнакою ІНФОРМАЦІЯ_18 - нагрудним знаком «За заслуги в карному розшуку України» ( том 2 а.к.п. 22);
- копія посвідчення про нагородження ОСОБА_10 медаллю «20 років незалежності України» (том 2 а.к.п 23);
- копія посвідчення про присвоєння відзнаки « ІНФОРМАЦІЯ_20 » рішенням ІНФОРМАЦІЯ_21 ОСОБА_10 (том 2 а.к.п. 24);
-копія свідоцтва про одруження ОСОБА_10 серія НОМЕР_9 ( том 2а.к.п. 25);
-копія паспорта ОСОБА_10 ( том 2 а.к.п. 26);
- витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_10 ( том 2 а.к.п.27);
- ідентифікаційний номер ОСОБА_10 ( том 2 а.к.п. 28);
- копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_10 № НОМЕР_10 , серії НОМЕР_11 , видане 19.11.2025 ( вид пенсії : по інвалідності ) (том 3 а.к.п 13);
- копія посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_22 на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_12 видане 01.04.2025 та вказує на наявність у нього статуса ветерана військової служби ( том 3 а.к.п. 14).
Беручи до уваги всі наведені обставини, суд одночасно зазначає та вказує на відсутність підстав вважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та виключає можливість застосування положень ст. 69 КК України, оскільки призначення більш м'якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Одночасно ці обставини дають суду підстави для часткового зменшення строку покарання, про який просив прокурор у судових дебатах.
Окрім того, суд враховує та на спростування прохання захисника зазначає, що за змістом ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже існує пряма заборона Закону про застосування положень ст. 75 КК України до особи, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та порушила правила безпеки дорожнього руху, а, відтак, прохання захисника про застосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК України, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21 (провадження №51-619км22), процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, відноситься до дискреційних повноважень суду.
Судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень, одночасно враховуючи вищевикладене, позицію потерпілих, які у межах даного кримінального провадження претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не мають, цивільних позовів не пред'явили, щодо міри покарання покладаються на розсуд суду.
Так, грубе порушення Правил дорожнього руху обвинуваченим , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням безповоротних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_15 та заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілій ОСОБА_31 . Відповідно до положень ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Життя потерпілого обірвалося внаслідок злочинних дій ОСОБА_10 , які хоч є результатом вчиненого ним ненавмисного злочину, проте потягло за собою тяжкі наслідки - смерть людини тазаподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілій .
П. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 з відповідними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказує, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання та особу винного.
Таким чином, підсумовуючи все наведене, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами . Таке покарання буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, буде співмірним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).
Цивільні позови у кримінальному провадженні потерпілими не заявлено.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, а їх арешт необхідно скасувати за відсутністю потреби у його продовженні.
Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 06.04.23 на автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_23 , яка зареєстрована: АДРЕСА_7 (том 1 а.к.п. 171, 173).Автомобіль, який зберігається : Київська область, місто Біла Церква на а/д Біла Церква - Володарка 4 км територія майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів - повернути власниці.
Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 06.04.23 на подушку безпеки з лівого дверного пройому, яку запаковано до спецпакету 4516643; подушку безпеки з торпеди з пасажирської сторони, яку запаковано до спецпакету 4516614; подушку безпеки з керма, яку запаковано до спецпакету 4516615, автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_23 , яка зареєстрована: АДРЕСА_7 , ( том 1 а.к.п. 174). Після набрання вироком законної сили, вказані речові докази - знищити.
Оригінал історії хвороби ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та медичну карту стаціонарного хворого № 3549 щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.к.п. 200-226), після набрання вироком законної сили - повернути власнику.
Супровідний лист слідчого управління в Київській області Національної поліції України №1221/109/24/33-2023 від 05.10.23 вказує, що на адресу КПП БМР « ІНФОРМАЦІЯ_8 » були повернуті : історія хвороби ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та історія хвороби ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ( том 2 а.к.п. 53), - а відтак їх слід залишити за належністю.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів слід стягнути з обвинуваченого на користь держави відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Матеріали справи вказують та письмово підтверджують, що із ОСОБА_10 на користь держави необхідно стягнути вартість процесуальних витрат на залучення експертів в кримінальному провадженні, а саме:
- за проведення експертизи 16.05.2023 року № СЕ-19/111-23/17694-ІТ, яка вказує на суму витрат, що становить 3346 гривень ( том 1 а.к.п. 246);
- за проведення експертизи 14.04.2023 року № СЕ-19/111-23/17698-ІТ , яка вказує на суму витрат, що становить 1912 гривень ( том 1 а.к.п. 256) .
Всього :5258 гривень .
Щодо запобіжного заходу ОСОБА_10 слід зазначити, що обраний йому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.06.2023 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби закінчився (том 1 а.к.п. 260). У судовому засіданні прокурор вказав на недоцільність обрання обвинуваченому запобіжного заходу, враховуючи, що він не становить собою суспільної небезпеки та не ухилявся від викликів до суду. За таких обставин, суд вважає, що до набрання вироком законної сили запобіжний захід йому не доцільно обирати.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
Визнати винуватим ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк шість років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_10 обчислювати з часу звернення вироку до виконання.
Цивільні позови потерпілими не заявлено.
Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 06.04.23 на автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_23 (зареєстрована: АДРЕСА_7 та зберігається : Київська область, місто Біла Церква на а/д Біла Церква - Володарка 4 км, територія майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів - повернути власниці.
Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 06.04.23 на подушку безпеки з лівого дверного пройому, яку запаковано до спецпакету 4516643; подушку безпеки з торпеди з пасажирської сторони, яку запаковано до спецпакету 4516614; подушку безпеки з керма, яку запаковано до спецпакету 4516615, автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_23 , яка зареєстрована: АДРЕСА_7 - знищити.
Оригінал історії хвороби ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та медичну карту стаціонарного хворого № 3549 щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком законної сили - повернути власнику.
Супровідний лист слідчого управління в Київській області Національної поліції України №1221/109/24/33-2023 від 05.10.23 вказує, що на адресу КПП БМР « ІНФОРМАЦІЯ_8 » були повернуті : історія хвороби ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та історія хвороби ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , - залишити за належністю.
Стягнути із ОСОБА_10 на користь держави вартість процесуальних витрат на залучення експертів у сумі 5258 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень .
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили, - не обирати.
На вирок може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1