Справа № 289/406/26
Номер провадження 2/289/851/26
30.04.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з посиланням на те, що 30.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою ІКС Товариства укладено кредитний договір № 2197612, який підписано позичальником електронним підписом, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору Товариство надає Клієнту кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта згідно п. 2.1. Договору, порядок обчислення процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в Договорі.
16.12.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №16122025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.12.2025 до Договору факторингу №16122025 від 16.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 140396,97 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 39998,98 грн., заборгованість по відсотках - 80397,99 грн., сума заборгованості за пенею - 20000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із понесеними судовими витратами.
Ухвалою від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 07.04.2026 (а.с.51), та було відкладено із-за неявки відповідача на 30.04.2026.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності та у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.4).
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, однак направлена відповідачу кореспонденція повертається до суду не врученою адресату із зазначенням «адресат відсутній» (а.с.57,64), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.
Окрім того, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся шляхом доставки повідомлення в додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка» на вказаний в позовній заяві номер його телефона (а.с.61), а також шляхом доставки на адресу його електронної пошти судової повістки (а.с.55,60), таким чином судом вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Урівноваженням прав відповідача є його право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які він міг подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням його позиції.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2197612 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.5-11), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А443, також сторонами підписано Додаток №1 до цього Договору Графік платежів (а.с.12), Додаток 2 Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (а.с.12 на звороті) та Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.13-14).
Відповідно до умов Договору № 2197612 від 30.03.2025 сума кредиту становить 40000,00 грн. (п.1.2.), строк кредиту - 360 днів (п.1.3.); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.4.); стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1.).
Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
В Графіку платежів зазначені розрахунки за кредитом із зазначенням дат платежів, сум платежів для погашення кредиту, загальна реальна вартість кредиту складе 182800.00 грн. (а.с.12).
Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та інші умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 16.12.2025, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 30.03.2025 на суму 40000,00 грн., призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 53555280214325357 (а.с.15).
За розрахунком ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за Договором № 2197612 від 30.03.2025 станом на 16.12.2025 позичальником за весь час дії Договору було проведено дві оплати коштів на виконання умов договору: 29.04.2025 - 10800,00 грн. та 29.05.2025 - 11999,70 грн., нарахована заборгованість ОСОБА_1 становить 163197,69 грн., до якої входить: 39998,98 грн. - тіло кредиту, 80397,99 грн. - % за користування кредитом, 20000,00 грн. - штрафні санкції (а.с.16-19).
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (аналогом ЕЦП одноразовим ідентифікатором А443), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положенням статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
При цьому факт укладення Договору № 2197612 від 30.03.2025 про надання споживчого кредиту та перерахування кредитних коштів в сумі 4000,00 грн. відповідачем не заперечується.
16.12.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 16122025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило за плату на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначений в Реєстрі боржників, який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.20-26).
Так, згідно Додатку №1 до Договору факторингу №16122025 - Реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло права вимоги в тому числі до боржника ОСОБА_1 (№842), загальна сума заборгованості за договором № 2197612 від 30.03.2025 становить 140396,97 грн., з них 39998,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 80397,99 грн. - заборгованість за відсотками, 20000,00 грн. - заборгованість за пенею (а.с.27).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12).
Позивачем надано копії договору факторингу, витягу з реєстру прав вимоги, які оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договором факторингу, вказані документи оформлені належним чином, відтак є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу), що відповідає висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.
Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 46922-04/2025 від 21.04.2025.
У спірних правовідносинах про стягнення кредитної заборгованості саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.
На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 30.03.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 40000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві.
Щодо стягнення штрафу відповідно до умов кредитного договору.
Згідно п. 6.4. Договору про надання фінансового кредиту № 2197612 від 30.03.2025 у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту або процентів, останній зобов'язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 600,00 грн. на 3 день такого невиконання та у розмірі 120,00 грн. починаючи з 4 дня за кожен день невиконання.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
На доводи позивача про те, що починаючи з 22.04.2024 Товариство здійснює нарахування неустойки (штрафу)за прострочення дій щодо повернення кредиту та сплати процентів з урахуванням внесених змін Законом №3498-ІХ суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).
Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки у розмірі 20000,00 грн. відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені (а.с.44,46) судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2283,13 грн. (120396,97/140396,97 х 2662,40).
Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Кредитним договором № 2197612 від 30.03.2025 в розмірі 120396,97 грн. (сто двадцять тисяч триста дев'яносто шість грн. 00 коп.), а також судові витрати 2283,13 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят три грн. 13 коп.) - сума сплаченого судового збору, а всього 122680,10 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят грн. 10 коп.).
В іншій частині заявлених вимог позовну заяву залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія СІРЕНКО