Справа № 287/68/19
провадження 4-с/287/1/26
28 квітня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Нижника Г.П.,
за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , представник боржника - адвокат Касянчук Сергій Вікторович на бездіяльність державного виконавця, особа, рішення якої оскаржується: державний виконавець Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богданець Ірини Анатоліївни, інша особа, яка бере участь у справі, стягувач: ОСОБА_2 , -
До Олевського районного суду Житомирської області звернувся представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Касянчук С.В. зі скаргою на дії державного виконавця по справі № 287/68/19, в якій просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богданець Ірини Анатоліївни щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №59323888;
- зобов'язати державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богданець Ірину Анатоліївну провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №59323888 з урахуванням перерахованих коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»;
В обґрунтування скарги представник скаржника посилається на те, що в провадженні Житомирського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області знаходиться виконавче провадження № 59323888 за виконавчим листом №287/68/19, виданим 06.06.2019 Олевським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини. ОСОБА_1 з метою виконання рішення суду в добровільному порядку регулярно здійснював грошові перекази на банківські рахунки ОСОБА_2 . Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів заборгованість станом на 05.01.2024 становила 129842,98 грн. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського ВДВС із заявою про перерахунок заборгованості, в якій просив при визначенні розміру заборгованості врахувати надані ним квитанції про сплату аліментів. Проте, державним виконавцем при вчиненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів із наданих Боржником квитанцій враховані лише ті, на яких була чітко вказано призначення платежу «аліменти». Не погоджуючись з наявним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження, призначено до розгляду. Витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», виписку з карткових рахунків ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2019 по 01.01.2024 з відображенням дати зарахування коштів та платника та витребувано з Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 59323888.
На адресу суду 12.11.2025 надійшли витребуванні матеріали.
Скаржник та його представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд скарги за його відсутності, позов не визнають.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування технічними засобами судового засідання не здійснювалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін не є перешкодою для розгляду скарги, а тому суд, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 07.03.2019 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 11.08.2035 року, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, стягнення аліментів проводити з 10.01.2019 року.
На виконання вказаного рішення 06.06.2019 видано виконавчий лист.
У червні 2019 року стягувач ОСОБА_2 звернулась до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з заявою про примусове виконання вказаного виконавчого листа, на підставі якої 13.06.2019 було відкрито виконавче провадження № 5932388.
Відповідно до розрахунку заборгованості Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 96920 від 27.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 01.10.2023 складає 15974,50 грн.
У грудні 2023 скаржник звернувся з заявою до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про перерахунок заборгованості за наявними квитанціями.
25.03.2024 отримав письмову відповідь Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області № 44125 від 25.03.2024 відповідно до вказаної відповіді ОСОБА_1 відмовлено у здійснення перерахунку заборгованості, оскільки в квитанціях не зазначено призначення платежу - аліменти.
Згідно до розрахунку заборгованості Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 01.01.2024 складає 136243,98 грн.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Згідно зі ст. 18 вказаного закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей
Крім того, за положеннями ч.ч. 3, 4, 8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із, серед іншого, квитанцій (або їх копій) перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у встановленому законом.
Вказана Інструкція не визначає як обов'язкову умову віднесення перерахованих коштів боржника на користь стягувача до числа аліментів здійснення вказівки в призначенні про те, що це є саме аліменти.
Період здійснення платежів (після винесення судового наказу), їх розмір, домовленість між сторонами виконавчого провадження, яка мала місце після ухвалення рішення про стягнення аліментів, вказують на те, що вони являються аліментами, відповідачу боржником засвідчені копії квитанцій про перерахунки грошових в боржнику, у відповідності до вимог Інструкції, являється підставою для перерахунку розміру заборгованості та її зменшення на відповідну суму.
Відповідно до статті 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог статей 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З виписки по картках вбачається, що боржник ОСОБА_1 за період з 10.01.2019 по 30.12.2023 здійснював переказ грошових коштів на користь ОСОБА_4 , вказані обставини у повній мірі підтверджуються виписками по рахунку.
Боржник ОСОБА_1 зазначає, що всі грошові кошти були сплачені в якості добровільної сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнутих з нього рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 07.03.2019.
У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц суди дійшли висновків, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов'язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_1 не був зобов'язаним вказувати призначення платежу саме «Сплата аліментів» тощо. Більше того, державним виконавцем не вжито необхідних заходів аби повідомити Боржника про наявність виконавчого провадження, банківські реквізити за якими необхідно проводити сплату аліментів, наявність заборгованості тощо.
У постановах від 18.11.2020 у справі №648/1102/19 та від 26.05.2021 у справі №569/11466/20 Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Встановлено, що між стягувачем ОСОБА_4 та боржником ОСОБА_1 відсутні інші грошові зобов'язання, окрім аліментних.
З огляду на зазначене, встановлені у цій справі обставини справи та надані сторонами письмові докази на обґрунтуванням вимог скарги в сукупності можуть свідчити про добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів.
Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідний правовий висновок зазначено також у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 707/999/21.
З огляду на зазначене, оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга боржника на дії державного виконавця є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-261, 263, 447, 449, 451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 , представник боржника - адвокат Касянчук Сергій Вікторович на бездіяльність державного виконавця, особа, рішення якої оскаржується: державний виконавець Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богданець Ірини Анатоліївни, інша особа, яка бере участь у справі, стягувач: ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богданець Ірини Анатоліївни, щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 59323888.
Зобов'язати державного виконавця державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богданець Ірину Анатоліївну здійснити перерахунок заборгованості зіі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 59323888 з урахуванням перерахованих коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Г. П. Нижник