Справа № 766/3358/26
н/п 2-а/766/301/26
14.04.2026р. Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді - Зуб І.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із даним позовом до суду із позовом в якому просить: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.06.2025 №1/2306/БАВ у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено таке.
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) 03.03.2026 виявив у системі «Дія», що відносно нього Суворовським ВДВС м. Херсона відкрито виконавче провадження №78716454.
Позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_3 у зв'язку з чим не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, а тому звернувся за правовою допомогою до адвоката з яким 04.03.2026 уклав договір про надання правової допомоги.
В цей же день, представник Позивача, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчих проваджень (надалі - АСВП), повідомив Позивача про те, що виконавче провадження №78716454 відкрито постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Херсона ПМУМЮ (м. Одеса) від 28.07.2025 з метою виконання постанови від 26.06.2025 №1/2306/БАВ (надалі - Постанова №1/2306/БАВ) винесеної ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Відповідач).
09.03.2025 представник Позивача звернувся з адвокатським запитом на офіційну ел. адресу Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання матеріалів адміністративних справ (їх виявилося чотири) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, проте станом на час подання позову відповідь на вказаний запит не надійшла.
Позивач вважає, що Постанова №1/2306/БАВ незаконна і необґрунтована, оскільки винесена із порушенням встановленого порядку накладення адміністративного стягнення, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів вини Позивача.
Відповідач у Постанові №1/2306/БАВ, описуючи обставини правопорушення, вказує на те, що Позивач, будучи таким, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 нібито порушив вимоги ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належним чином оповіщений повісткою №3710692 про необхідність явки на 11.06.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_6 на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 23.06.2025, коли був доставлений поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_7 . У зв'язку з цим Відповідач притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, застосувавши до нього стягнення у вигляді штрафу на суму 17000,00 грн.
З урахуванням того, що Позивач не був належним чином повідомлений про необхідність його явки на 11.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , Постанова №1/2306/БАВ про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно Позивача підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова №1/2306/БАВ була винесена без участі Позивача і йому не вручалася. Позивач не підписував вказаний документ, що підтверджується відсутністю підпису у графі «Підпис особи яка притягається до адміністративної відповідальності».
Позивача було мобілізовано (25.09.2025) до лав Збройних сил України. Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 25.09.2025 №271 його призначено на посаду оператора БПЛА, де він проходить військову службу за мобілізацією по теперішній час, що підтверджуються відповідними записами у військовому квитку Позивача, а також Довідкою форми 5 виданою Військовою частиною НОМЕР_3 від 16.11.2025 №350/305/4/755пс (копії додаються).
Про зміст Постанови №1/2306/БАВ Позивач дізнався від свого представника 04.03.2026, після того, як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження в АСВП. Вказане підтверджується договором про надання правової допомоги та направленою на електронну пошту Суворовського ВДВС м. Херсона заяви від 04.03.2026 про зупинення виконавчого провадження №78716454.
Також, просить врахувати те, що Позивач з 25.09.2025 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 у складі якої постійно залучається до виконання завдань з протидії збройній агресії з боку російської федерації, що обмежує його можливості для вжиття заходів спрямованих на захист його прав. Вказані обставини підтверджуються військовим квитком Позивача та відповідною довідкою про проходження служби, що додаються до позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 31.03.2026 року було відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення розгляду у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач своїм правом надати відзив не скористався, про слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час розгляду справи. Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалює про розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
17.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №1/2306/БАВ про накладання на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , штраф у сумі 17000,00 грн. за вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачем, не подано відзиву до суду, не надано доказів щодо наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, доказів спростування тверджень позивача, викладених в позові.
Згідно ст. 5 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому суд зазначає, що Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАСУ).
Згідно ст. 62 Конституції України вина особа, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Саме на підставі доказів в справі про адміністративне правопорушення відповідач повинен був з'ясувати фактичні дані, на основі яких встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.
Як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною ОСОБА_5 України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред'явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.
Надання детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Суд враховує, що частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а саме - 01.04.2026 року - в системі Електронний суд, відповідно до відомостей системи Д-3, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, його складові, в тому числі суб'єктивної сторони правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідачем належними та допустимими доказами не доведена вина позивача у вчиненні правопорушення інкримінованого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з підстав, викладених вище.
Враховуючи, що доказів на спростування твердження позивача про не отримання вчасно постанови, суду не надано, строк звернення до суду підлягає поновленню.
Також з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 532.48 грн.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
Поновити строк.
Позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.06.2025 №1/2306/БАВ у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 532 грн. 48 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була у судовому засіданні з моменту отримання копії рішення.
СуддяІ. Ю. Зуб