Справа №761/26519/23
н/п 1-кп/766/2423/26
30.04.2026 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника : ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції в залі суду в м. Херсоні, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесенідо ЄРДР №22023000000000511 від 22.05.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,-
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, відносно якого, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» без визначення розміру застави, який був востаннє продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.03.2026 до 07.05.2026 року включно та визначено заставу у розмірі 600 ( шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ризики, які стали передумовою для його обрання не зменшились та не змінились, а також тяжкістю злочину, який йому інкримінується.
Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, вказав, що ризики, про які зазначив прокурор не підтверджені жодним доказом, а клопотання ґрунтується на припущеннях. Так, не надано доказів того, що обвинувачений може чи має намір виїхати на окуповану територію. Тяжкість інкримінованого злочину сама по собі не може слугувати визначальною підставою для висновку про існування ризику втечі чи інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Посилання сторони обвинувачення щодо ризику незаконного впливу на свідків чи вчинення нового кримінального правопорушення мають бути підкріплені конкретними та перевіреними фактичними даними. Зазначив, що саме стороною обвинувачення не забезпечено свідків у судове засідання. Просив звернути увагу на умови безпеки у місці тримання під вартою, так як в СІЗО м. Києва відсутнє укриття, а також наголошував на тому, що ОСОБА_5 має ряд хронічних захворювань та потребує лікування поза межами установи. Крім того, вважав розмір застави непомірним, а тому просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді "тримання під вартою", та змінити на більш м'який запобіжний захід у вигляді " домашнього арешту" або ж зменшити розмір застави та визначити її у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти заявленого прокурором клопотання, вважала, що немає дійсних ризиків та підтримала думку захисника ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді "тримання під вартою", оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені, зазначив, що протягом тривалого часу перебуває в умовах установи, стан здоров'я погіршився, застава для нього є непомірною, а тому просив змінити запобіжний захід на "домашній арешт" чи зменшити розмір застави до вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України дійшов такого висновку.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покараннябезальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Як встановлено зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2023 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави ОСОБА_5 слідчим суддею враховано про наявність вагомих доказів про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України та встановлено наявність ризиків вказаних в ухвалі, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; враховуючи особу ОСОБА_5 , відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, а посилання на наявність зареєстрованого шлюбу, наявність місця проживання, не зменшує заявлених ризиків; також судом враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення, судовий розгляд не завершено.
Отже, обставини, на які посилаються захисники і обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід в вигляді «домашнього арешту».
Крім того, за приписами ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261,437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Тому, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам можливості обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 28.06.2026).
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, ухвалою суду від 09.03.2026 року, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, що є злочином проти національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом було визначено заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у виді 600 (шестиста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зазначені відповідні обов'язки, які має виконувати обвинувачений, у випадку внесення застави та звільнення із-під варти.
Враховуючи, що судом продовжується застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обсяг ризиків передбачених ст. 177 КПК України, який не зменшився, суд вважає необґрунтованим клопотання про зменшення обвинуваченому розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 197, 194, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
У задоволенні клопотання захисників та обвинуваченого - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, на 60 днів до 28.06.2026 року включно з можливістю внесення застави, визначеної ухвалою суду від 09.03.2026 року, у розмірі 600 ( шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 ( один мільйон дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот) гривень.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110, Територіальне управління Державної судової адміністрації.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
1) прибувати за вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув'язнення.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор".
СуддяОСОБА_1