Справа №592/20322/25
Провадження №2/592/691/26
27 квітня 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев'язки К.А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітнього сина,
Позиція сторін у справі.
У грудні 2025 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що сторони від шлюбу та спільного проживання мають спільну дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом із матір'ю.
Судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2025 року у справі № 592/1533/25 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 лютого 2025 року, та до дня досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що нею, як матір'ю дитини було придбано для спільного сина сторін ноутбук вартістю 27999 грн. та принтер зі сканером вартістю 12 000 грн., який необхідний для навчання сина, який навчається з вересня 2025 року в Житомирському автомобільно-дорожньому фаховому коледжу Національного транспортного университету.
На теперішній час фактично понесеними додатковими витратами на утримання дитини, що викликані особливими обставинами, є витрати позивачки ОСОБА_4 в загальному розмірі 39 999 грн 00 коп.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні, посилаючись на те, що у неповнолітнього сина вже був комп'ютер і раніше, який був придбаний у 2021 році, а сам відповідач потребує постійного лікування за станом здоров'я.
Процесуальні дії.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Сторони від шлюбу мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 січня 2025 року у справі № 592/20262/25 шлюб, укладений 20.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумської області, про що був складений відповідний актовий запис за № 1092 - було розірвано.
Судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2025 року у справі № 592/1533/25 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 лютого 2025 року, та до дня досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю - позивачкою ОСОБА_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , зараз фактично проживають у м. Житомирі
Позивачкою було придбано для спільного сина сторін ноутбук та принтер зі сканером, які необхідні для навчання останнього.
Вартість планшету згідно товарного чеку від 06.09.2025 року, виданого ТОВ «Розетка УА», становить 27999 грн 00 коп. та товарний чек від 07.10.2025 ФОП « ОСОБА_7 » становить 12 000 грн.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Зазначений висновок ґрунтується також на правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої виходячи з аналізу ст.185СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР№ 789-ХIIвід 27.02.1991року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27лютого 1991рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Тобто, суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст.181, 182 СК України.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.
Отже, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, обстеження, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо), які знайшли своє підтвердження.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Вартість вказаних в позові додаткових витрат на придбання необхідних речей для навчання та розвитку здібностей дитини, підтверджуються наявними у справі первинно - бухгалтерськими документами, а саме товарними чеками про їх оплату, та становить загальну суму 39 999 гривень 00 копійок.
Згідно довідки відокремленого структурного підрозділу «Житомирського автомобільно-дорожнього фахового коледжу Національного транспортного університету» ОСОБА_5 навчається на 1 курсі групи М-1169 на денній формі навчання механічного відділення за державним замовленням з 01 вересня 2025 року і закінчує 30 червня 2029 року, що підтверджується його бажанням отримати освіту в області транспорту і вимагає звичайних витрат на придбання комп'ютерної техніки для здобування відповідних знань.
Міністерством освіти і науки України направлено закладам фахової передвищої освіти про організацію освітнього процесу в закладах фахової передвищої освіти у 2025-2026 навчальному році враховуючи вимоги Закону України від 15 липня 2025 року №478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено з 7 серпня 2025 на 90 діб і рекомендують використовувати в процесі онлайн курси на платформі «Професійна освіта онлайн», тобто у будь-який час учбовий заклад може переходити навчання у процесі онлайн, а студенти та учні повинні мати для цього комп'ютерну техніку.
Ствердження відповідача та його представника, що позивачка не повідомила його про придбання комп'ютерної техніки, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та оплати частини його вартості, як і твердження про його стан здоров'я, виходячи з того, що виписки відповідача надані за 2024 рік, консультаційні виписки лікарів за 2026 рік і підтверджує його хронічне захворювання, але відповідач працездатний і може надавати допомогу сину для здобуття ним передвищої освіти та здібностей його знань.
На думку суду вказані витрати були проведені позивачкою за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, їх розмір є співмірним, не несе особливий тягар для відповідача із урахуванням його майнового стану, відповідають принципу розумності та справедливості, а тому половину суми понесених витрат що становить 19 999, 5 грн 00 коп. слід стягнути з відповідача на користь позивачки, що кореспондується із вимогами ст.ст. 141, 185 СК України.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст. 185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення додаткових витрат у твердій грошовій сумі у розмірі 19 999,5 грн., оскільки додакткові витрати на придбання комп'ютерної техніки підтверджуються товарними чеками на їх придбання.
За вказаних обставин заперечення відповідача проти позову з наведених ним у підстав є необґрунтованими, крім того суд враховує те, що на утриманні у відповідача немає інших дітей, а сам він є працездатною особою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судові витрати по справі у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 19 999 гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. на користь держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 01.05.2026 року.
Суддя Галина КОРОЛЬОВА