Справа № 490/3710/26
нп 2/490/3236/2026
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
01 травня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24.04.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
27.04.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі судом встановлено таке.
Як вбачається з відповіді №2661374 з Єдиного державного демографічного реєстру від 28.04.2026 року відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 10.04.2023 року була знята з реєстрації за вищезазначеною адресою.
Згідно відповіді №2661443 від 28.04.2026 року щодо отримання інформації про ВПО з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, до 26.06.2024 року значилось за адресою: АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва.
Інших доказів реєстрації чи проживання відповідача в Центральному районі міста Миколаєва, позивачем суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Разом із цим, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Зазначені норми вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період. Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначену довідку віднесено до документів, що підтверджують місце проживання особи.
Також враховуються висновки постанови Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №409/2636/17 та роз'яснення Верховного Суду від 02.09.2022, де зазначено, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 14 серпня 2024 року у справі №607/5535/22, провадження №61-17499св23.
Крім того, у своєму роз'ясненні від 02.09.2022 Верховний Суд зазначив, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатися з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася як ВПО, але все ж хоче подати позов до суду, то в такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Виняток встановлення факту смерті. Такі позови подаються у будь-який місцевий суд загальної юрисдикції на території України.
Таким чином, позови до відповідачів, які зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи, доцільно також подавати до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх перебування (проживання), оскільки це відповідає положенням ч. 1 статті 27 ЦПК України та сприяє забезпеченню прав і законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, зокрема, на участь у розгляді своєї справи в суді.
Отже, направлення справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування (проживання) відповідача як ВПО має на меті полегшення для відповідача можливості реалізації його прав під час розгляду справи, в тому числі на участь в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень», застосування практики Європейського суду з прав людини, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд, тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, враховуючи останнє відоме місце проживання відповідачки, як внутрішньо переміщеної особи, в Миколаївському районі Миколаївської області, суддя приходить до висновку про направлення справи за підсудністю до Вітовського районного суду Миколаївської області.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 27, 28, 31 ЦПК України, суддя,
Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - передати за підсудністю до Вітовського районного суду Миколаївської області (54050, м. Миколаїв, вул. Ольшанців, буд. 77).
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Саламатін