Справа № 339/176/25
Провадження № 22-ц/4808/490/26
Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
23 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 - адвоката Кажука Василя Богдановича на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Головенко О. С. у місті Болехові, у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Виконавчий комітет Болехівської міської ради, як орган опіки і піклування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту перебування на утриманні,-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Орган опіки і піклування: Служба у справах дітей Болехівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту перебування на утриманні.
В обґрунтування позову зазначав, що 10 липня 2017 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Його дружина ОСОБА_2 до моменту одруження з ним перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , у якому у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Спільне життя між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не склалося і шлюб між ними розірваний, їх син ОСОБА_6 залишився проживати з матір'ю та перебував на повному її утриманні та вихованні, аж до укладення нею нового шлюбу з ним.
З 2017 року син дружини від першого шлюбу ОСОБА_6 фактично перебуває на його утриманні. Вони всі разом проживають в його будинку по АДРЕСА_1 , дружина ніде не працює, оскільки здійснює догляд за неповнолітніми дітьми. Протягом попередніх років він сам забезпечував сім'ю, займаючись перевезеннями пасажирів, згодом мав непостійну роботу і доходи, а зараз проходить службу в ЗСУ.
Батько сина дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_3 участі у вихованні сина ОСОБА_8 не приймає, перебуває за межами України.
Встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітнього сина дружини має для нього юридичне значення, оскільки є підставою для його звільнення з лав Збройних Сил України.
Враховуючи викладене, позивач просив суд встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування: Службу у справах дітей Болехівської міської ради на Виконавчий комітет Болехівської міської ради, як орган опіки та піклування.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Виконавчий комітет Болехівської міської ради, як орган опіки і піклування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту перебування на утриманні.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що обставин, які би свідчили про те, що батько дитини - відповідач ОСОБА_3 не здатний виконувати свої батьківські обов'язки щодо свого сина або позбавлений у встановленому законом порядку можливості їх здійснювати не встановлено. Крім того, неповнолітній ОСОБА_9 , який за рішенням суду проживає з матір'ю, у зв'язку з досягненням 15-річного віку має право самостійно обирати місце проживання - з матір'ю чи батьком. Водночас батько наразі перебуває за межами України, що обмежує його можливість безпосередньо та на постійній основі брати участь у вихованні сина, однак не звільняє його від виконання батьківських обов'язків. Враховуючи викладене, суд виснував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кажук В. Б. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив сам факт існування біологічного батька дитини з належним виконанням ним обов'язку щодо її утримання. На думку представника апелянта, визначальним у цих правовідносинах є не формальний факт наявності біологічного батька, а реальна можливість і фактичне виконання ним обов'язку з утримання дитини.
Матеріалами справи, зокрема показаннями свідків, підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 не бачив свого сина вже чотири роки, коштів на його утримання не надає та має заборгованість зі сплати аліментів у сумі понад 60 000 грн. Водночас дитина не може самостійно себе утримувати. Зазначене зумовлює необхідність утримання дитини іншою особою, якою у спірному випадку є вітчим дитини. Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнала позовні вимоги, а тому враховуючи положення статті 82 ЦПК України позивач звільнений від доказування відповідних обставин справи.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив встановити факт утримання ним свого пасинка, однак суд першої інстанції підмінив предмет доказування, безпідставно вважаючи, що він намагається позбавити або обмежити права біологічного батька.
Крім того, представник апелянта наголошує, що суд першої інстанції не врахував обставин, які об'єктивно унеможливили отримання позивачем висновку органу опіки та піклування. Так, позивач є депутатом Болехівської міської ради та здійснює свою діяльність як представник опозиції до виконавчого комітету цієї ради, до структури якого входить орган опіки та піклування. Між ним і виконавчими органами місцевого самоврядування тривалий час існує публічний конфлікт, у зв'язку з чим отримання неупередженого та об'єктивного висновку такого органу є ускладненим та залежить від ставлення посадових осіб до позивача.
Водночас відсутність висновку органу опіки та піклування не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, якщо суд має можливість встановити юридично значущі обставини справи на підставі інших належних і допустимих доказів, поданих сторонами.
Також представник апелянта зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відсутність судового рішення про встановлення факту утримання пасинка позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати право на звільнення з військової служби, тоді як інший, позасудовий механізм підтвердження такого факту чинним законодавством не передбачений.
Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Позиція інших учасників справи
Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник апелянта - адвокат Кажук В. Б. подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в лікарні внаслідок проведеного екстреного оперативного втручання.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2024 року у справі № 138/1593/18, від 02 жовтня 2024 року у справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року у справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року у справі № 496/5051/19 вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що позиція апелянта викладена в апеляційній скарзі, справа тривалий час перебуває на розгляді у суді, розгляд справи попередній раз уже було відкладено за заявою представника апелянта, а наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів уважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що позивач перебуває у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_10 з 10 липня 2018 року (а.с.7).
У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8-9).
Відповідачка ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року розірвано, залишено на проживанні з матір'ю сина ОСОБА_9 (а.с.10-11).
Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 , виданого 14 серпня 2020 року Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Болехівської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на пільги передбачені закондавством України для багатодітних сімей (а.с.12).
Відповідно до актів обстеження умов проживання від 05 травня 2025 року, комісією встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , разом проживають по АДРЕСА_1 , утримують та виховують трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .
У будинку умови проживання сім'ї задовільні, зроблено ремонт, кімнати облаштовані меблями та побутовою технікою; є запас продуктів харчування, діти мають окремі кімнати, окремі спальні місця, шафи для одягу, стіл для навчання, комп'ютерну техніку, одяг по сезону.
Cім'я проживає у дружніх та доброзичливих стосунках, батьки уклали шлюб у липні 2018 року, а в 2020 році народилася третя дитина і сім'я має статус багатодітної, займаються вихованням дітей, різниці між дітьми немає. ОСОБА_13 добре ставиться до ОСОБА_14 , виховує його, як рідного сина, який також добре відзивається про вітчима. Сім'я самостійно виховує і утримує трьох дітей (а.с. 13-14).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СКУкраїни встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятоюстатті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150,151 СК України.
Так, за приписами статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
За положеннями статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до частин першої третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України, у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина другастатті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні (ст. 260 СК України).
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1ст. 268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2023 року № 160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір'ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Отже, вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.
У батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Доведення факту перебування дитини на утриманні стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У спірному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач ОСОБА_3 , який є батьком неповнолітнього ОСОБА_9 , не здатний виконувати свої батьківські обов'язки щодо сина, зокрема щодо його матеріального забезпечення, або позбавлений у встановленому законом порядку можливості їх здійснювати. Наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не звільняє його від виконання батьківських обов'язків, зокрема щодо утримання дитини.
Крім того, обов'язок вітчима утримувати дитину виникає лише за умови відсутності в неї родичів першого та другого ступеня спорідненості. Натомість відповідачка у справі - ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітнього, проживає разом із ним та зобов'язана утримувати його до досягнення ним повноліття незалежно від наявності офіційного доходу.
Водночас законом не забороняється добровільне утримання вітчимом дитини, що має місце у цій справі, однак таке утримання не є підставою для встановлення факту перебування неповнолітнього на утриманні позивача, який є його вітчимом, що обґрунтовано врахував суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував обставин, які нібито унеможливили отримання позивачем висновку органу опіки та піклування, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки відмова у задоволенні позову не була обумовлена відсутністю такого висновку. Як встановлено з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності підстав для задоволення позову, а не з формальної відсутності зазначеного документа.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відсутність судового рішення про встановлення факту утримання пасинка позбавляє позивача можливості реалізувати право на звільнення з військової служби, то такі колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведені обставини не можуть бути підставою для задоволення позову за відсутності передбачених законом умов для встановлення відповідного юридичного факту.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка визнала позов, у зв'язку з чим суд був зобов'язаний його задовольнити, є необґрунтованими, оскільки саме по собі визнання позову не є безумовною підставою для його задоволення. Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд має право прийняти визнання позову лише за наявності законних підстав для його задоволення та за умови, що таке визнання не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кажука Василя Богдановича залишити без задоволення.
Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта