Провадження № 11-кп/803/1592/26 Справа № 214/2133/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 квітня 2026 року Кривий Ріг
29.04.2026р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 24.03.2026р., якою щодо обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 22.05.2026 включно
за участю захисника ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Оскаржуваною ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.03.2026р. щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу на 60 (шістдесят) діб, тобто до 22.05.2026р. включно.
Із ухвалою суду першої інстанції не погодився захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій:
- вважає, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що заявлені ризики не зменшилися чи продовжують існувати;
- вказує, що обвинувачена не переховувалася від суду, та ризик її переховування від суду не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю обвинувачення, без урахування особи обвинуваченої та її моральних якостей ;
- вважає, що до обвинуваченої можливо застосувати альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки обвинувачена є особою молодого віку, має постійне місце реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де характеризується виключно з позитивної сторони, на обліку в психоневрологічному диспансері, під наглядом лікаря-нарколога не перебувала і не перебуває;
- зазначає, що суд першої інстанції не розглянув можливість застосування щодо обвинуваченої альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що вказує про каральний ухил з боку суду першої інстанції, та є порушенням прав обвинуваченої;
- прохає оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відмовити, або визначити розмір застави у мінімальному розмірі.
Про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги учасники провадження повідомлені належним чином, від обвинуваченої клопотань про участь у судовому засіданні відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України на адресу апеляційного суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за відсутністю обвинуваченої.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та прохав їх задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 121 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що що станом на дату розгляду клопотання наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м'який запобіжний захід.
Також судом першої інстанції було встановлено, що з боку обвинуваченої продовжують існувати ризики, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, оскільки обвинувачена, щодо якої раніше було застосовано запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, без поважних причин неодноразово, а саме 12.09.2024, 30.09.2024, 15.10.2024, 23.12.2024, 19.02.2025 та 05.03.2025 не з'являлась в судові засідання, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного та насильницького злочину проти життя особи, і в разі доведення її винуватості обвинуваченій загрожує міра покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, і тому тяжкість покарання може спонукати обвинувачену до переховування від суду, чим перешкодити об'єктивному розслідуванню та встановленню істини по кримінальному провадженню, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
Судом першої інстанції також при дослідженні відомостей про особу обвинуваченої було встановлено, що вона не заміжня, не працює, що вказує про відсутність у неї міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати обвинувачену не покидати межі м. Кривого Рогу.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, встановив, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченої, яка не заміжня, не працює, підтверджується відсутністю міцних соціальних зв'язків у обвинуваченої, які б могли стримати її не покидати межі м. Кривого Рогу, та дійшов висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції не врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, є неспроможними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу належним чином обґрунтована наявність кожного заявленого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції окремо звертає увагу, що ризик, передбачений у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з боку обвинуваченої є обґрунтовано підтвердженим, оскільки обвинувачена під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, належної процесуальної поведінки не дотрималась, та без поважних причин неодноразово, а саме 12.09.2024, 30.09.2024, 15.10.2024, 23.12.2024, 19.02.2025 та 05.03.2025 не з'явилась в судові засідання.
Слід наголосити, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину проти життя особи, та в разі доведення її винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, обвинуваченій може загрожувати покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, що може спонукати обвинувачену до переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника, що обвинувачена не переховувалася від органів досудового розслідування та суду, є безпідставними та спростовуються викладеним вище.
Суд апеляційної інстанції також вважає підтвердженим ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 , вчинила даний злочин в період іспитового строку, встановленого вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.11.2022, яким її було засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України до позбавлення волі строком на два роки, після її засудження за ч. 1 ст. 125 КК України, при цьому зловживає спиртними напоями, веде антисуспільний спосіб життя, тому може продовжити свою злочинну діяльність.
Так, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої, суд першої інстанції врахував стадію судового провадження, не лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, а також те, що з боку обвинуваченого продовжують існувати ризики втечі, знищення речових доказів, впливу на свідків, які на теперішній час не допитані, та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції враховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про особу обвинуваченої, вважає, що зазначені вище ризики продовжують існувати, а більш м'які запобіжні заходи не спроможні забезпечити належний розгляд провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та про необхідність продовження щодо обвинуваченої найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції, при перевірці законності та доцільності продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою надав оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів, які вказують на обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_7 відсутні достатні стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрані запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції щодо доводів сторони захисту про можливість визначення обвинуваченій застави як альтернативного запобіжного заходу, зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 182 КПК України, у разі постановлення ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, тобто умисного тяжкого насильницького злочину проти здоров'я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
З урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, її попередньої та поточної процесуальної поведінки, а також наявності реальних і доведених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скористався своїм дискреційним правом та відповідно до вимог КПК України не визначив розмір застави при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.
Враховуючи викладене вище, також є неспроможними доводи апеляційної скарги, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не повинен нести карну функцію, має бути забезпечувальним заходом, та домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої .
Суд апеляційної інстанції враховуючи викладене вище, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що підстави для її зміни чи скасування відсутні, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.03.2026р., якою щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 22.05.2026р. включно залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.03.2026р., якою щодо обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 22.05.2026р. включно залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді