Єдиний унікальний №331/5526/25 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М.
Провадження №33/807/531/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
27 березня 2026 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2026 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює медичною сестрою в 3-й міській клінічній лікарні, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №426431 від 12 вересня 2025 року, суддя суду першої інстанції встановив, що 12 вересня 2025 року о 01-52 годин, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , порушила вимоги ТЗПсК АА №658056 відносно колишнього чоловіка, терміном на 3 доби за третім пунктом заборони від 11.09.2025 року, а саме: почала кричати, погрожувати вбивством та порушила пп.2 п. 2 ст. 3 Розділу 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відносно ОСОБА_2 12.09.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 173-8 КУпАП.
Разом з тим, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку закриття провадження в справі у зв'язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова є необґрунтованою.
В обґрунтування вказує, що суддя місцевого суду мав об'єктивну можливість розглянути дану справи у судових засіданнях, які відбулися 13 жовтня 2025 року та 5 листопада 2025 року, за наявних в матеріалах справи доказах.
Звертає увагу суду, що на ОСОБА_2 7 жовтня 2025 року, суддею Олександрівського районного суду м. Запоріжжя вже накладалося адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, де в справі він має статус потерпілого.
Отже правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП вчинене ОСОБА_2 повторно протягом року після накладення на неї адміністративного стягнення за невиконання тимчасового заборонного припису. Однак, наведена обставина не була прийнята до уваги суддею місцевого суду під час ухвалення оскаржуваної постанови.
Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції шляхом смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останніх, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Частина 2 статті 173-8 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили правопорушення.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229 -VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства ( далі Закон).
Зокрема, згідно положень п. 3 ст. 1 Закону, згідно яких домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частиною 2 статті 3 цього ж Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ст. 1 Закону).
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються( п. 5 Закону).
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства ( п. 16 Закону).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення. Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України. Оскарження термінового заборонного припису не зупиняє його дію.
Визнаючи ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, суддя першої інстанції послався на те, що вина останньої за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 426431 від 12 вересня 2025 року підтверджується:
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №658056 від 12.09.2025 р., відповідно до якого відносно ОСОБА_2 винесено заборону в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 , строк дії припису з 21-30 годин 11.09.2025 р. по 21-30 годин 14.01.2025 р.;
- поясненнями ОСОБА_3 наданими під час розгляду справи в суді першої інстанції, який вказав, що ОСОБА_2 було заборонено спілкування та будь-яка комунікація з ним, що вона порушила, заходила до нього у кімнату і провокувала сварку.
- поясненнями ОСОБА_2 , наданими нею в судовому засіданні 13 жовтня 2025 року, якими вона вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП не визнала. Вказала, що перебувала вдома, зачинилась у кімнаті, в свою чергу ОСОБА_1 гучно включав музику, через що ОСОБА_2 декілька разів заходила до нього в кімнату та просила зробити тихіше.
Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, суддя апеляційного суду погоджується з висновком судді районного суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП
Факт порушення термінового заборонного припису - є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, оскільки законодавцем чітко передбачено імперативний обов'язок виконувати терміновий заборонний припис.
Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_2 не заперечувала свою обізнаність з вимогами заборонного припису. Однак, не зважаючи на те, ОСОБА_2 свідомо проігнорувала його та 12 вересня 2025 року, перебуваючи вдома декілька разів заходила до ОСОБА_1 в кімнату та контактувала з ним, чим порушила вимоги термінового заборонного припису.
А тому, вказані дії ОСОБА_2 утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Отже, фактів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено.
Враховуючи наведене, суддя апеляційного суду вважає, що суддею суду першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 пп.2 п. 2 ст. 3 Розділу 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» внаслідок чого визнано її винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та урахуваннях спливу строків, передбачених ст.38 КУпАП провадження в справі закрито, а тому посилання апелянта на необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП та провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 331/5526/25