Справа № 686/5922/26
Провадження № 2/686/5665/26
21 квітня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №744896 від 08.11.2021 року в розмірі 30010,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що 08.11.2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 744896 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 10000 грн., дата надання кредиту - 08.11.2021 року строк кредиту - 29 днів, валюта кредиту - UAH, відсоткова ставка - 1,9 % (процентів) на добу.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.12.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 30010,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 20010,00 грн.
Згідно норм кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
30.11.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2023 року до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн»» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач повідомляє, що останнім на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена без виконання.
Враховуючи наведене просить позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року, головуючим по справи визначено суддю Хараджу Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2026 року справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання повідомлявся належним чином.
06 березня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено:
І. Щодо права відповідача на звернення до суду із цим відзивом. На розгляді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться справа № 686/5922/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Враховуючи зазначене вище, вважають за належне звернутися із цим відзивом та спрямувати увагу на наступне.
ІІ. Відносно правової позиції відповідача щодо вимог позовної заяви. За змістом цього відзиву повідомляють суд про те, що проти заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення відсотків за кредитним договором відповідач заперечує в повному обсязі.
ІІІ. Правові норми, якими відповідач обґрунтовує безпідставність заявлених вимог.
ПЕРШЕ: відносно відсутності доказів укладення кредитного договору із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, […] не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Тобто, надані позивачем документи з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання позивачем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитор.
Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 провадження № 12-79гс19).
Разом з тим, оскільки відповідачем не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов'язані із укладенням із кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, відтак вимога щодо стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором необґрунтована та задоволенню не підлягає.
ДРУГЕ: щодо відсутності порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду аз захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Проте право на звернення до суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 4 ЦПК України. Саме по собі звернення до суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у правових відносинах.
Відтак, завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з відповідним позовом.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 14 березня 2019 року в справі № 757/55244/17-ц зауважив, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, при вирішенні спору суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 23 липня 2018 року в справі № 760/8892/17 сформував висновок про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, звертаючись до суду із цією позовною заявою, позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення між відповідачем та кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, що вказує на відсутність порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором та свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині.
У зв'язку з викладеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» у частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків та будь-яких інших штрафних санкцій за кредитним договором.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.11.2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 744896 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно з п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором.
Відповідно до п.1.2, 1.3, 1.4 договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 29 календарних днів, з 08.11.2021 року по 06.12.2021 року включно. Процентна ставка становить 1.90% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.1.5 договору орієнтована реальна річна ставка процентна ставка на дату укладення договору складає 24966% річних від загального розміру виданого кредиту.
Згідно з п.1.6 договору, орієнтовна вартість кредиту складає 15510 грн.
ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 744896 від 08.11.2021 року, був ідентифікований ТОВ «ФК «Джобер». Акцепт договору здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі із використанням одноразового ідентифікатора G2610, який було направлено 08.11.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою ТОВ «ФК «Джобер».
ТОВ «Санрайз Фінанс» згідно договору з ТОВ «ФК «Джобер» 08.11.2021 року було здійснено переказ коштів на маску картки № НОМЕР_2 на суму 10000 грн., order ID 744896, статус - успішно, що підтверджується листом №1102-2026-1 від 11.02.2026 року.
30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено Договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023, відповідно до умов якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються, в порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», до ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №744896 від 08.11.2021 року на суму 30010.00 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №744896, станом на 26.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 30010,00 грн., з яких: 10000 грн. - прострочене тіло, 20010.00 грн. - прострочені відсотки.
26.12.2025 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звертався до ОСОБА_1 з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за кредитним договором №744896 від 08.11.2021 року.
Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 744896 від 08.11.2021 року, а відтак мають зобов'язальний характер і регулюються нормами глав 47-49 Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами глави 71 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зі змісту кредитного договору №744896 від 08.11.2021 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором перед первісним кредитором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» відповідно до укладеного договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 року набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №744896 від 08.11.2021 року.
За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, був обізнаний з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також з іншими умовами договору, з якими погодився, підписавши кредитні документи електронним одноразовим ідентифікатором, чим підтвердив свою згоду на сплату процентів за користування кредитними коштами.
Кредитний договір було укладено в електронній формі в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, у зв'язку з чим у нього виникло зобов'язання повернути їх у розмірах та у строки, визначені кредитним договором.
ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності належних доказів погодження процентної ставки за кредитним договором та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Як встановлено судом, кредитний договір №744896 від 08.11.2021 року укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 207, 639 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Такий спосіб укладення договору є належним та прирівнюється до письмової форми правочину.
Зі змісту наданого позивачем кредитного договору вбачається, що він містить усі істотні умови, зокрема: предмет договору, суму кредиту, строк користування, а також чітко визначену процентну ставку у розмірі 1,90% на добу. Вказані умови викладені безпосередньо у тексті договору, а не лише у додаткових правилах чи умовах, що спростовує доводи відповідача про їх непогодження.
Факт ознайомлення та погодження відповідача з умовами договору підтверджується здійсненням акцепту шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на його номер телефону, що свідчить про вчинення ним активних дій, спрямованих на укладення договору. Отже, твердження про відсутність конклюдентних дій є безпідставним.
Крім того, суд враховує, що відповідач фактично отримав грошові кошти у розмірі 10000 грн., що підтверджується матеріалами справи, і не заперечив цього належними доказами. Отримання кредиту саме по собі свідчить про виникнення зобов'язання щодо його повернення разом із процентами, визначеними договором.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки у наведених ним справах відсутні докази погодження умов договору або такі умови не були чітко визначені. Натомість у даній справі істотні умови кредитного договору зафіксовані безпосередньо у його тексті та підтверджені належними доказами.
Доводи відповідача про відсутність порушеного права позивача також не заслуговують на увагу, оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором підтверджений матеріалами справи, зокрема випискою про заборгованість. Саме це і свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відзиву відповідача є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі доказами та не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованості в розмірі 30010,00 грн., яка складається з 10000,00 грн. - прострочене тіло, 20010,00 грн. - прострочені відсотки.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду представником позивача було подано такі письмові докази: копія Договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025 року, укладеного між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025 року, від 20.01.2026 року; рахунок від 06.04.2026-36 від 06.04.2026 року на правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 09.07.2025 року на суму 13000 грн., платіжна інструкція №2084 від 06.04.2026 року на суму 13000 грн., акт про отримання правової допомоги від 06.04.2026 року, в якому вказані найменування робіт: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 2500 грн., складення та подання до суду позовної заяви - 6250 грн., інші клопотання, заяви до суду - 3750 грн., канцелярській витрати - 500 грн., на загальну суму 13000 грн.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у даній справі з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Згідно положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.
Тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2662.40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 141, 247, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором № 744896 від 08.11.2021 року у розмірі 30010,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 20010,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» 2662,40 грн. сплаченого позивачем судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата виготовлення повного тексту рішення суду 30.04.2026 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа