Справа № 438/1249/25
Номер провадження 2-др/438/1/26
29 квітня 2026 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області
у складі головуючого судді Радановича Г.М.
за участю секретаря судового засідання Терлецької Ю.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Деркач О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №438/1249/25, -
встановив:
13 квітня 2026 року представник позивача Сливка В.В. через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №438/1249/25 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В заяві представник просить стягнути на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000 гривень. В обґрунтування вимог заяви зазначає, що судом не вирішено питання про судові витрати, які позивач поніс при розгляді справи і які складаються в тому числі із понесених витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких долучає договір про надання правової допомоги від 20.03.2025, акт виконаних робіт від 10.04.2026, мінімальні ставки адвокатського гонорару Адвокатського об'єднання «АйЕмПАРТНЕРС» на 2025 рік, затверджені 02.01.2025 року.
15.04.2026 від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Деркач О.Р. через систему «Електронний суд» надійшов заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить заяву залишити без розгляду, оскільки докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Сливка В.В. були подані поза межами строку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України.
Крім того, 29.04.2026 від представника Деркач О.Р. надійшли додаткові пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки сума витрат, що заявлена позивачем є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, та не є пропорційною щодо витраченого часу та не є доведеною.
У судовому засіданні представник позивача Сливка В.В. просив задоволити заяву та ухвалити додаткове рішення з підстав наведених у заяві про ухвалення додаткового рішення.
Представник відповідача Деркач О.Р. в судовому засіданні просила залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення з підстав, вказаних у запереченні на заяву.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, матеріали цивільної справи №438/1249/25 (провадження №2/438/49/2026), заслухавши думку учасників справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст.133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Вимогами ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, цивільний процесуальний закон розрізняє строки подання заяви про ухвалення додаткового рішення (до закінчення строку на його виконання) та строки подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву).
Отже за приписами процесуального закону, докази про понесені судові витрати у зв'язку з розглядом справи сторони мають подати до закінчення судових дебатів у справі або в подальшому подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як наслідок недотримання таких встановлених законом строків визначено залишення заяви без розгляду. При цьому сторона має обґрунтувати поважність причин не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Судом встановлено, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 квітня 2026 року у цивільній справі №438/1249/25 позовом ОСОБА_2 задоволено:
Визнано виконавчий напис №9017, вчинений 12.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про стягнення із ОСОБА_3 в користь АТ КБ «Приват Банк» залишку заборгованості у розмірі 3632,03 доларів США, залишку заборгованості за відсотками у розмірі 12320,62 доларів США, штрафу у розмірі 797,63 доларів США, що всього становить 16750,28 доларів США, а також стягнення витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, у розмірі 3000,00 грн; всього, у гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, стягнути 431778,36 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1816,80 грн.
Цим рішення суду не вирішувалося питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки на момент ухвалення рішення у справі були відсутні докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, сторона позивача не зверталася із заявою про подачу таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно питання розподілу таких витрат не могло бути вирішено судом.
Представник позивача ОСОБА_1 є зареєстрованим у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та ознайомився із рішенням суду від 07.04.2026 у вказаній системі 09.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Представник позивача звернувся через систему «Електронний суд» до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та долучив докази понесення витрат на правничу допомогу 13.04.2026. До заяви додав: договір про надання правової допомоги від 20.03.2025, акт виконаних робіт, в якому зазначений опис виконаної роботи (участь у судовому розгляді справи у судовому засіданні за 07.04.2026), мінімальні ставки адвокатського гонорару Адвокатського об'єднання «АйЕмПАРТНЕРС» на 2025 рік, затверджені 02.01.2025 року.
З акту виконаних робіт вбачається, що його не тільки надали після ухвалення рішення у справі, але й оформили після ухвалення рішення у справі. Тому, суд при ухваленні рішення не мав підстав і, відповідно, не міг вирішувати питання про відшкодування на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, адже вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу обґрунтовуються на обставинах, які набули об'єктивної форми після ухвалення рішення у справі.
Суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що докази понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу подані до суду 13.04.2026 року, рішення у справі ухвалено 07.04.2026 року, в судових засіданнях до закінчення судових дебатів у справі ні позивачем, ні її представником не ставилося питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, заяви про подачу таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів у справі позивачем не було подано, тобто представником позивача пропущено встановлений законом строк подання таких доказів. При цьому клопотання про поновлення процесуального строку подання таких доказів, з обґрунтуванням поважності причин їх не подання до закінчення судових дебатів у справі, не заявлено, як і не заявлено у заяві про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) зазначив, що неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Верховного суду від 07.07.2023 у справі №340/2823/21.
Отже, докази, що підтверджують розмір витрат на правову допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи були подані представником позивача Сливка В.В. з порушенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, при чому у своїй заяві представник відповідача не просить поновити пропущений процесуальний строк та не зазначає про поважність причин його пропуску, тому суд не має підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі поданих доказів, оскільки представник позивача про них своєчасно не заявив у судовому засіданні, відтак не дотримався процесуальних норм закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, в силу ч. 8 ст. 141 ЦПК України дану заяву необхідно залишити без розгляду, оскільки вищевказані докази були надані представником позивача поза межами встановленого строку.
Керуючись статями 133, 134, 141, 259, 263-265, 268, 270, 354, 430 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №438/1249/25 - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 01 травня 2026 року.
Суддя Григорій РАДАНОВИЧ