Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/2231/26
Провадження №: 1-кс/332/197/26
29 квітня 2026 р. м. Запоріжжя
Слідчий суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника заявника адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРЄМЯ 2050», в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082030000232, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.358 КК України,
встановила:
До слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшло вищевказане клопотання.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.04.2026 року по кримінальному провадженню № 12026082030000232 накладено арешт на металобрухт, що належить ТОВ «ВРЄМЯ-2050». Так, до ЄРДР СВ Відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі: Відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області) внесені відомості про кримінальне провадження за № 12026082030000232 від 07.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.358 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.04.2026 до Відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби «102» від поліцейського БПОП ГУНП в Запорізькій області про те, що 06.04.2026, приблизно о 18:00 годині, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 232-А, працівниками БПОП ГУНП в Запорізькій області зупинено транспортний засіб марки «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який здійснював перевезення металобрухту, на який відсутні документи, що підтверджують законність транспортування вантажу, у зв'язку з чим виникли обґрунтовані підстави вважати, що вказаний металобрухт є таємно викраденим майном. Крім того, у подальшому ФОП ОСОБА_7 надав на огляд електронний варіант документів (в телефоні) на вищевказаний вантаж (металобрухт), які викликають сумніви та можливо мають ознаки підроблення.
Під час досудового розслідування 06.04.2026 у період з 19:24 години по 19:40 годин слідчим СВ Відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 проведено огляд місця події, а саме відкритої ділянки місцевості по вул.Скворцова у м.Запоріжжі, а саме за координатами: 47.896735, 35.184240, під час якого було виявлено на узбіччі дороги автомобіль марки «DAF», моделі «XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом синього кольору, марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем у вигляді металобрухту у ньому. За результатами слідчої дії вказаний транспортний засіб з напівпричепом з металобрухтом у ньому, а також ключі від автомобіля були вилучені. 07.04.2026 вищевказане вилучене майно, а саме: вантажний автомобіль марки «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем у вигляді металобрухту у ньому, ключі від вищевказаного автомобіля визнано речовими доказами та вирішено питання щодо їх тимчасового зберігання.
Зазначає, що як свідчать матеріали кримінального провадження, заявником, як представником ТОВ «Врємя-2050» надані відповідні документи на вилучене майно, та витяг, що територія, з якої вивезене майно належить ТОВ «ВРЄМЯ-2050». Потерпілий у кримінальному провадженні на час розгляду клопотання не встановлений, що підтверджує відсутність будь-яких інших власників майна, окрім, ТОВ «ВРЄМЯ-2050». Таким чином вважає, що ухвала слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2026 року про накладення арешту на майно підлягає скасуванню.
Крім того зазначає, що стороною обвинувачення не встановлено жодної із підстав, передбачених ст. 170 КПК України, які б обґрунтовували необхідність накладення арешту на майно. Матеріали клопотання не містять доказів того, що вилучений металобрухт: є предметом чи знаряддям злочину; набутий злочинним шляхом; підлягає спеціальній конфіскації або може бути втрачений. Надані стороною захисту документи підтверджують законність походження та належність металобрухту ТОВ «ВРЄМЯ-2050», що також фактично підтверджено стороною обвинувачення, яка вказала, що територія, з якої здійснювалось вивезення, належить саме цьому товариству. На теперішній час потерпілу особу не встановлено; відсутні будь-які заяви про вчинення крадіжки; не встановлено іншого власника майна, крім ТОВ «ВРЄМЯ-2050». Враховуючи викладене, вважає що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України (крадіжка), є відсутньою, оскільки такий злочин є посяганням на право власності конкретного потерпілого, який у даному кримінальному провадженні відсутній. В зв'язку з чим просить скасувати арешт на майно, а саме: металобрухт, який вилучений 06.04.2026 року під час огляду транспортного засобу, що належить ОСОБА_9 та зобов'язати слідчого ОСОБА_10 повернути ОСОБА_11 арештоване майно.
Представник ТОВ «ВРЄМЯ 2050» адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та підтвердив доводи викладені у ньому, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт. Зазначив, що протягом двох тижнів орган досудового розслідування так і не встановив потерпілого та що заявник здійснював господарську діяльність.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав його передчасним, просив відмовити в його задоволенні та пояснив, що арешт на металобрухт накладено саме з метою збереження речових доказів, тоді як досудове розслідування триває в зв'язку з чим необхідність арешту майна не відпала. Надані документи на вилучений металобрухт викликають сумніви, тому потребують додаткової перевірки, також встановлюється особа, якій може належати вилучений металобрухт та яка є потерпілою у кримінальному проваджені.
Слідчий ОСОБА_5 підтримав позицію прокурора та в задоволенні клопотання про скасування арешту майна просив відмовити, посилаючись на передчасність та необгрунтованість.
Заслухавши пояснення представника ТОВ «ВРЄМЯ 2050» адвоката ОСОБА_3 , а також прокурора та слідчого, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, згідно з п.5, 6 ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права є завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозри обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Аналогічна позиція викладена, також, у рішеннях по справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_2 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026082030000232 від 07.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.04.2026 клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082030000232 від 07.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.358 КК України задоволено частково.
Накладено арешт на майно, а саме на брухт сталевий негабаритний (металобрухт) вагою 21 300 кг, який перебуває в транспортному засобі марки «DAF», моделі «FT XF 105.410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вилучено 06.04.2026 під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за координатами: 47.896735, 35.184240, по вулиці Скворцова в м.Запоріжжі.
В частині накладення арешту на транспортний засіб марки «DAF», моделі «FT XF 105.410», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «LATRE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на спеціальному майданчику для зберігання вилучених та арештованих транспортних засобів за адресою: м.Запоріжжя, вул.Привокзальна, 13, відмовлено.
При цьому слідчий суддя зауважує, що арешт на вказане майно накладено з метою збереження його як речового доказу.
Тобто арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна.
Посилання представника ТОВ «ВРЄМЯ 2050» адвоката ОСОБА_3 на те, що стороною обвинувачення не встановлено жодної із підстав, передбачених ст.170 КПК України, які б обґрунтовували необхідність накладення арешту на майно, на теперішній час потерпілу особу не встановлено; відсутні будь-які заяви про вчинення крадіжки; не встановлено іншого власника майна, крім ТОВ «ВРЄМЯ-2050», слідчий суддя не може прийняти до уваги, оскільки вищевказане майно, визнано речовими доказом у кримінальному провадженні та на думку слідчого судді має доказове значення у даному кримінальному провадженні, а отже, з урахуванням того, що досудове розслідування на даний час не завершено, підстав вважати, що у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, немає.
В наданих представником ТОВ «ВРЄМЯ 2050» адвокатом ОСОБА_3 копіях документів, якими, на його думку, обґрунтовується належність ТОВ «ВРЄМЯ 2050» вилученого металобрухту, не зазначені ідентифікуючи ознаки, за якими можна зробити однозначні висновки про належність вилученого 06 квітня 2026 року брухту сталевого негабаритного (металобрухту) вагою 21300 кг, саме ТОВ «ВРЄМЯ 2050».
Слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів є необхідним.
Також слід зазначити, що місцем вилучення брухту сталевого негабаритного (металобрухту) вагою 21300 кг є місто Запоріжжя, яке ще з 2022 року має статус прифронтової території у форматі "можливих бойових дій", та яке наближене до території активних бойових дій, де можливі випадки викрадення чужого майна із залишених підприємств, установ та організацій. Вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.
Крім того, слід зазначити, що кваліфікація у даному кримінальному провадженні за ч.4 ст.185, ч.2 ст.358 КК України, є попередньою та може бути змінена в ході досудового розслідування.
Доводи заявника щодо оцінки доказів на предмет їх допустимості та достатності не можуть бути предметом оцінки слідчим суддею на цій стадії провадження, оскільки перевірка таких доводів є завданням іншого етапу провадження - судового розгляду по суті.
Враховуючи наведене у сукупності, клопотання про скасування арешту майна на даному етапі досудового розслідування задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРЄМЯ 2050», в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082030000232, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.358 КК України - відмовити.
Повний текст ухвали складений 01.05.2026.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1