30 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5131/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - не з'явився,
арбітражного керуючого - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (колегія суддів у складі: Філінюк І.Г. - головуючий, Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)
у справі №916/5131/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Хід розгляду справи
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2025, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника; введено процедуру реструктуризації боргів Боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією Боржника призначено арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.
3. Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 07.05.2025 господарський суд визнав вимоги ОСОБА_2 до Боржника у розмірі 2059254, 99 грн у такій черговості: 1868809, 21 грн (1714873,00 (основа сума) + 21476,71 (3% річних) + 132459,50 (інфляційні)) - друга черга задоволення вимог кредиторів; 190445,78 грн (пеня) - третя черга задоволення вимог кредиторів.
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2025 визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Боржника у розмірі 25795,04 грн у такій черговості: перша черга - 25795,04 грн.
5. 03.07.2025 до господарського суду надійшов Звіт керуючого реструктуризацією щодо здійснення процедури реструктуризації боргів у справі, у якому керуючий реструктуризацією просить господарський суд прийняти рішення про визнання Боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів Боржника.
Фактичні обставини справи, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
6. 02.12.2018 ОСОБА_2 (кредитор) та Боржник уклали договір про спільну діяльність АДРЕСА_1 , згідно з яким домовилися про організацію спільної діяльності у сфері організації реалізації товарів та послуг для домашніх тварин; грумінг; хендлінг; фітнес для тварин тощо.
7. 01.04.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, за умовами якого кредитор передав боржнику 52000,00 доларів США.
8. Надалі спільну діяльність за вказаним договором Боржник та кредитор припинили.
9. Боржник - фізична особа ОСОБА_1 до 30.09.2020 був зареєстрований у АДРЕСА_2 .
10. 13.06.2025 Боржник працевлаштований на посаду фахівця 1 категорії відділу організації роботи керівництва адміністративно-господарської служби Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із посадовим окладом 18550,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою та наказом про прийняття на роботу.
11. У 2018 році Боржник переніс інфаркт та стентування.
12. З метою встановлення майнового стану Боржника та членів його сім'ї керуючим реструктуризацією було направлено відповідні запити до державних органів та установ, за результатами розгляду яких встановлено відсутність у боржника та членів його сім'ї: повітряних суден; об'єктів будівництва та дозвільної документації у сфері будівництва; цінних паперів; задекларованого переміщення майна через митний кордон; земельних ділянок; великовантажних та спеціальних транспортних засобів; сільськогосподарської техніки; спеціальних дозволів на користування надрами; суден; об'єктів підвищеної небезпеки; об'єктів інтелектуальної власності.
13. Відповідно до даних органів Державної податкової служби Боржник перебуває на податковому обліку як фізична особа, діяльність якої припинено у 2019 році, однак не знято з обліку, та має заборгованість зі сплати єдиного внеску.
14. Згідно з інформацією банківських установ у боржника відкриті банківські рахунки із незначними залишками грошових коштів (зокрема, 200,05 грн та 1038,45 грн), інші рахунки мають нульовий залишок.
15. Господарськими судами встановлено відсутність за боржником та членами його сім'ї зареєстрованих транспортних засобів.
16. Відповідно до даних державних реєстрів у Боржника відсутні права власності на нерухоме майно, наявний арешт усього рухомого майна.
17. Щодо членів сім'ї боржника встановлено, що: мати Боржника є власником квартири у м. Ізмаїл; колишня дружина володіє часткою у квартирі в м. Донецьк, щодо якої накладено арешт.
18. Згідно з матеріалами справи Боржник не має корпоративних прав у юридичних особах, а також відсутні відомості про застосування до нього санкцій.
19. За результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника за 2021-2024 роки встановлено, що: у 2021, 2023-2024 роках Боржник не отримував доходів; у 2022 році отримав незначний дохід у вигляді додаткового блага; окремі відомості щодо доходів членів сім'ї були подані недостовірно або не підтверджені.
20. Боржник та члени його сім'ї у 2022 році здійснювали перетин державного кордону України, зокрема Боржник виїжджав та в'їжджав через пункти пропуску "Старокозаче", "Рені", "Маяки-Удобне", що підтверджується відповідями Державної прикордонної служби України.
21. У зв'язку з наведеними обставинами господарський суд першої інстанції витребував у боржника пояснення щодо мети зазначених поїздок; джерел фінансування витрат, пов'язаних із перебуванням за кордоном; наявності грошових коштів для забезпечення таких поїздок.
22. На вимогу господарського суду щодо перетину кордону та перебування за межами України (Старокозаче 02-09-2022 21:34 Виїзд; Старокозаче 03-09-2022 08:31 В'їзд; Рені 19-09-2022 22:53 Виїзд; Маяки-Удобне 21-09-2022 03:36 В'їзд) Боржник надав копії сторінок закордонного паспорта та відповідні пояснення, згідно з якими: 1) перетин кордону в напрямку Молдови здійснив у зв'язку з прагненням влаштуватися на роботу водієм для пасажирських перевезень, поїздка була в межах випробувального терміну, тому будь-які офіційні документи, що підтверджують мету поїздки, відсутні; 2) перетин кордону в напрямку Румунії здійснив з метою оформлення візи до Канади за програмою CUAET, проте надалі боржник рішення змінив; 3) у 2022 році Боржник пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), на момент перетину кордону у нього не було питань чи обмежень від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ТЦК).
23. Крім того, господарськими судами встановлено, що: боржник подавав виправлені декларації про майновий стан після зауважень арбітражного керуючого; окремі відомості щодо доходів членів сім'ї не були підтверджені або виявилися неточними; збори кредиторів не призвели до схвалення плану реструктуризації, зокрема через позицію єдиного кредитора, який проголосував проти запропонованого плану.
24. Господарськими судами встановлено, що керуючим реструктуризацією здійснено чотири спроби скликання зборів кредиторів, з яких: перші та повторні збори не відбулися через неявку кредитора; збори 20.06.2025 відбулися за участю Боржника, однак кредитор проголосував проти плану реструктуризації; наступні збори також не призвели до прийняття рішення про схвалення плану.
25. Отже, план реструктуризації боргів Боржника у встановленому законом порядку погоджений кредиторами та затверджений судом не був.
26. У зв'язку зі спливом тримісячного строку, визначеного ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), та відсутністю погодженого плану реструктуризації керуючий реструктуризацією звернувся до господарського суду із заявою про визнання Боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів.
Стислий виклад постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
27. Постановою Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією про визнання Боржника банкрутом, припинено процедуру реструктуризації боргів, визнано ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів строком на дванадцять місяців, із призначенням керуючим реалізацією майна арбітражного керуючого Багінського А.О.
28. Господарський суд першої інстанції виходив із положень КУзПБ, зокрема ст.ст. 1, 6, 113, 123, 126 КУзПБ, якими визначено правову природу неплатоспроможності фізичної особи, види судових процедур та порядок переходу між ними.
29. Посилаючись на приписи ст. 123 КУзПБ, господарський суд першої інстанції вказав, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення щодо схвалення плану реструктуризації або звернення до суду з клопотанням про перехід до наступної процедури.
30. З урахуванням положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ господарський суд дійшов висновку, що у разі відсутності погодженого плану реструктуризації боргів у визначений строк суд має вирішити питання про перехід до процедури погашення боргів або закриття провадження у справі.
31. Оцінивши встановлені обставини, господарський суд першої інстанції не встановив ознак недобросовісної поведінки Боржника, зокрема приховування доходів чи активів, та дійшов висновку про його відкритість у взаємодії із судом і керуючим реструктуризацією.
32. Також господарський суд першої інстанції виходив із того, що: план реструктуризації боргів Боржника кредиторами не схвалено; відсутні реальні передумови для відновлення платоспроможності; Боржник надав декларації про майновий стан та уточнив їх після зауважень; матеріали справи не свідчать про вчинення Боржником неправомірних дій, пов'язаних із неплатоспроможністю.
33. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 скасовано, провадження у справі закрито.
34. Скасовуючи постанову господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що: Боржником не доведено належними та допустимими доказами обставин неплатоспроможності; відсутні вичерпні та достовірні відомості щодо його майнового стану; поведінка Боржника не свідчить про належне виконання обов'язків, передбачених КУзПБ.
35. Апеляційний господарський суд врахував доводи кредитора щодо можливого приховування Боржником інформації про доходи, витрати та джерела фінансування, зокрема у контексті перетину державного кордону та здійснення відповідних витрат.
36. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутність погодженого плану реструктуризації у поєднанні з неналежним підтвердженням фінансового стану Боржника не є безумовною підставою для переходу до процедури погашення боргів, а свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
37. Боржник (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, а постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 залишити в силі.
38. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
39. Скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст. 116, 119, 123, 124, 126, 130 КУзПБ, а також ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
40. Скаржник вказує, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 09.10.2025 у справі №903/1015/24, відповідно до яких ключовим принципом процедур неплатоспроможності фізичної особи є добросовісність Боржника, що передбачає його відкриту поведінку, сумлінне виконання обов'язків та відсутність приховування обставин, які мають значення для справи.
41. На думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недобросовісність Боржника, не встановивши належними та допустимими доказами фактів приховування доходів або активів, а лише виходячи з припущень щодо джерел фінансування окремих витрат.
42. Крім того, скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.04.2024 у справі №910/987/23, відповідно до якого перехід до процедури погашення боргів можливий за умови добросовісної поведінки Боржника та відсутності рішення зборів кредиторів щодо схвалення плану реструктуризації протягом встановленого строку.
43. Скаржник зазначає, що у цій справі такі умови були наявні, оскільки план реструктуризації не був схвалений кредитором; Боржник вживав заходів для погодження такого плану; активи для задоволення вимог кредитора відсутні.
44. Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2024 у справі №918/398/23 та від 16.04.2025 у справі №912/1882/23, відповідно до яких відсутність схваленого плану реструктуризації у поєднанні з добросовісною поведінкою Боржника та відсутністю активів є підставою для визнання Боржника банкрутом і переходу до процедури погашення боргів.
45. Окремо скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував принцип "jura novit curia", не врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2022 у справі №685/1008/20, щодо меж його застосування.
46. Скаржник стверджує, що господарський суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 269 ГПК України, оскільки вийшов за межі доводів апеляційної скарги та фактично здійснив нову правову кваліфікацію поведінки Боржника без надання йому можливості надати відповідні пояснення та заперечення.
47. На думку скаржника, апеляційний господарський суд здійснив переоцінку встановлених судом першої інстанції обставин без спростування його мотивованих висновків; не навів належного обґрунтування відхилення доказів, досліджених судом першої інстанції; поклав в основу рішення нові висновки щодо недобросовісності Боржника, які не були предметом належного процесуального дослідження.
48. Скаржник також зазначає про порушення ст. 74 та ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції фактично змінив розподіл тягаря доказування, поклавши на Боржника обов'язок доводити відсутність прихованих доходів, тоді як саме кредитор мав довести обставини їх існування.
49. Крім того, скаржник вказує на порушення стандарту доказування "вірогідності доказів", оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши факт перетину Боржником державного кордону, без належної оцінки інших доказів дійшов висновку про недобросовісність Боржника.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
50. У відзиві на касаційну скаргу кредитор ОСОБА_2 просить відмовити у її задоволенні, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 залишити без змін.
51. У відзиві зазначено, що Боржник вчинив дії, спрямовані на введення суду та кредитора в оману, зокрема шляхом подання недостовірної інформації щодо свого працевлаштування.
52. Кредитор вказує, що Боржник подав до суду докази офіційного працевлаштування, які були використані для обґрунтування плану реструктуризації, однак фактично перебував у трудових відносинах лише протягом короткого періоду часу (8 днів), після чого був звільнений, про що не повідомив ні господарський суд, ні арбітражного керуючого.
53. На думку кредитора, приховування зазначених обставин свідчить про недобросовісність Боржника та відсутність у нього реального наміру досягти компромісу з кредиторами.
54. Кредитор зазначає, що Боржник не виконав обов'язків, передбачених ст. 116 КУзПБ, зокрема: не надав повної інформації про обставини виникнення заборгованості; не розкрив відомостей щодо використання коштів, отриманих від кредитора; не забезпечив повного та достовірного відображення свого майнового стану.
55. У відзиві наголошено, що відповідно до правових висновків Верховного Суду добросовісність Боржника є визначальним критерієм для вирішення питання щодо подальшого руху справи про неплатоспроможність, у тому числі щодо можливості її закриття.
56. Кредитор зазначає, що Боржник має непогашену заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка відповідно до ст. 125 КУзПБ не підлягає реструктуризації та повинна бути погашена до затвердження плану реструктуризації.
57. На думку кредитора, наявність такої заборгованості унеможливлює затвердження плану реструктуризації та свідчить про передчасність висновків господарського суду першої інстанції щодо переходу до наступної процедури.
58. У відзиві також зазначено, що Боржник не має зареєстрованого місця проживання, що, на думку кредитора, суперечить вимогам ст. 116 КУзПБ та ставить під сумнів дотримання правил підсудності при відкритті провадження у справі.
59. Кредитор вказує, що Боржник був обізнаний про відсутність реєстрації місця проживання, однак звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку.
60. У відзиві кредитор посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких: інститут неплатоспроможності фізичних осіб спрямований на захист добросовісного Боржника; недобросовісна поведінка Боржника є підставою для відмови у застосуванні процедур банкрутства або закриття провадження у справі.
61. На думку кредитора, обставини цієї справи свідчать про відсутність добросовісності Боржника, що виключає можливість застосування до нього процедур, передбачених КУзПБ.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
62. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи, визнання Боржника банкрутом та введення щодо фізичної особи процедури погашення боргів.
63. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
64. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою п'ятою КУзПБ.
65. За ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
66. Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
67. Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).
68. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
69. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).
70. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).
71. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
72. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
73. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).
74. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).
75. Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з дня її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
76. Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).
77. За змістом ч. 11 ст. 126 КУзПБ неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів у встановлений строк не зумовлює автоматичного переходу до процедури погашення боргів, а вимагає від господарського суду оцінити причини недосягнення мети процедури реструктуризації та, з урахуванням установлених обставин справи, обрати один із передбачених законом варіантів подальшого руху справи.
78. Частина 1 ст. 130 КУзПБ визначає процесуальні передумови для відкриття процедури погашення боргів, однак застосовується у системному зв'язку з ч. 11 ст. 126 цього Кодексу.
79. У постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20 (на яку посилається скаржник) та від 21.09.2023 у справі №908/3839/21 Верховний Суд виходив із того, що після спливу строку, відведеного для схвалення плану реструктуризації, господарський суд зобов'язаний не формально констатувати відсутність такого плану, а з'ясувати причини недосягнення мети реструктуризації, оцінити поведінку боржника, кредиторів та арбітражного керуючого, а також перевірити, чи відсутні підстави для закриття провадження у справі.
80. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
81. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
82. Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
83. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій були зобов'язані не лише перевірити наявність підстав для переходу до процедури погашення боргів, а й встановити, чи відсутні підстави для закриття провадження у справі, що має істотне значення у разі виявлення ознак недобросовісної поведінки Боржника.
84. У постанові від 25.08.2021 у справі №925/473/20, правова позиція якої підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, Верховний Суд зазначив, що суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
85. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
86. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
87. Отже, у разі неподання погодженого та схваленого плану реструктуризації боргів господарський суд зобов'язаний не формально переходити до наступної процедури, а перевірити поведінку боржника, оцінити дії інших учасників провадження та встановити, чи є підстави для закриття провадження у справі.
88. Саме з урахуванням такого підходу підлягали оцінці доводи скаржника у цій справі.
89. Як вбачається з встановлених господарськими судами обставин, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 30.01.2025, однак станом на момент ухвалення постанови суду першої інстанції від 29.09.2025 господарському суду не було подано схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів Боржника.
90. Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ, тобто для вирішення питання про відкриття процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з урахуванням причин недосягнення мети процедури реструктуризації боргів та оцінки поведінки учасників провадження.
91. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо добросовісності Боржника та можливості застосування до нього процедур неплатоспроможності.
92. Водночас такі висновки обох судів є передчасними, оскільки зроблені без встановлення всіх істотних обставин справи.
93. Відповідно до зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, підставою для висновку про недобросовісність Боржника стали, зокрема, такі обставини:
- відсутність у поданих деклараціях відомостей про інші доходи та майно, окрім заробітної плати;
- перетин Боржником державного кордону у 2022 році за відсутності підтверджених джерел доходу;
- неподання документів, які б підтверджували мету таких поїздок;
- сумнів у реалістичності запропонованого плану реструктуризації;
- відсутність належних пояснень щодо причин відсутності доходів у попередні періоди.
94. Разом із тим Верховний Суд вважає, що наведені апеляційним господарським судом обставини свідчать лише про наявність сумнівів щодо повноти та достовірності відомостей, наданих Боржником, однак самі по собі не доводять його недобросовісну поведінку у розумінні КУзПБ.
95. Верховний Суд звертає увагу, що у відповідь на вимоги суду Боржник надав пояснення щодо обставин перетину державного кордону, зокрема зазначив, що: 1) поїздка до Республіки Молдова була пов'язана з пошуком роботи та проходженням випробувального терміну як водія пасажирських перевезень; 2) поїздка до Румунії була зумовлена наміром оформлення візи для виїзду за програмою CUAET; 3) тривалість перебування за межами України була незначною.
96. Вказані пояснення самі по собі не спростовують необхідності з'ясування джерел фінансування таких поїздок, однак вони підлягали оцінці судом у сукупності з іншими доказами.
97. Водночас суд апеляційної інстанції, пославшись на відсутність документального підтвердження мети поїздок та джерел їх фінансування, фактично не надав оцінки наведеним поясненням Боржника та не встановив обставин, які б свідчили про їх недостовірність.
98. Зокрема, апеляційний господарський суд не встановив: 1) що зазначені поїздки мали іншу, ніж вказано Боржником, мету; 2) що їх тривалість або характер свідчать про наявність прихованих доходів чи активів; 3) що Боржник отримував доходи, які не були відображені у деклараціях.
99. Такий підхід не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 09.10.2025 у справі №903/1015/24, відповідно до яких висновок про недобросовісність має ґрунтуватися на встановлених обставинах, а не припущеннях.
100. Зазначені обставини потребують додаткового дослідження у їх сукупності, однак не можуть бути достатньою підставою для закриття провадження у справі.
101. Сам по собі факт відсутності офіційного доходу не є тотожним недобросовісній поведінці, оскільки може бути обумовлений об'єктивними обставинами, які підлягають встановленню судом; без з'ясування причин такої відсутності, характеру діяльності Боржника та його фактичного фінансового стану висновок про недобросовісність є передчасним.
102. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про завідомо нереалістичний запропонований Боржником план реструктуризації, виходячи із співвідношення доходів та витрат.
103. Разом із тим, оцінка реалістичності плану реструктуризації має здійснюватися з урахуванням: усіх можливих джерел доходів; перспектив їх отримання; поведінки Боржника щодо працевлаштування та покращення майнового стану.
104. За відсутності встановлення зазначених обставин висновок про завідомо невиконуваність плану є недостатньо обґрунтованим.
105. Лише встановлення таких обставин, як приховування активів; надання недостовірної інформації; ухилення від виконання обов'язків у процедурі неплатоспроможності може бути підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
106. Верховний Суд зазначає, що наведені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про наявність сумнівів щодо повноти та достовірності відомостей, наданих Боржником; однак самі по собі не доводять його недобросовісну поведінку у розумінні КУзПБ.
107. За таких обставин висновок господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі є передчасним.
108. Верховний Суд окремо оцінює доводи скаржника про порушення апеляційним судом меж апеляційного перегляду та принципу "jura novit curia". Сам по собі розгляд апеляційним судом питання добросовісності Боржника не свідчить про вихід за межі апеляційного перегляду, оскільки саме добросовісність була однією з ключових обставин, на які посилався кредитор, обґрунтовуючи необхідність закриття провадження. Водночас апеляційний суд, змінюючи правову оцінку встановлених судом першої інстанції обставин, мав навести належні мотиви відхилення пояснень Боржника та висновків суду першої інстанції, чого у повному обсязі зроблено не було.
109. Щодо доводів скаржника про неправильний розподіл тягаря доказування Верховний Суд зазначає, що у справі про неплатоспроможність фізичної особи Боржник має обов'язок розкрити свій майновий стан, джерела доходів, витрати та обставини неплатоспроможності. Водночас висновок про існування прихованих доходів або активів не може ґрунтуватися лише на припущенні про їх можливу наявність. Кредитор, який посилається на конкретні факти приховування майна, доходів або недостовірності декларацій, має навести докази таких обставин, а суд - оцінити їх у сукупності з поясненнями Боржника та матеріалами перевірки майнового стану.
110. Верховний Суд також враховує доводи скаржника щодо поведінки кредитора під час процедури реструктуризації. Несхвалення кредитором запропонованого плану реструктуризації саме по собі не може оцінюватися як недобросовісна поведінка, оскільки кредитор має право не погоджуватися з умовами плану. Водночас під час застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ суд має оцінити причини неподання погодженого і схваленого плану, зокрема поведінку не лише Боржника, а й кредитора та керуючого реструктуризацією.
111. Твердження скаржника щодо виникнення заборгованості у зв'язку зі спільною діяльністю Боржника та кредитора мають значення для оцінки причин неплатоспроможності та добросовісності поведінки Боржника. Водночас такі доводи не спростовують факту визнання грошових вимог кредитора у встановленому порядку та не можуть самі по собі бути підставою для переходу до процедури погашення боргів без перевірки інших істотних обставин.
112. Верховний Суд враховує посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 03.04.2024 у справі №910/987/23 та інших, відповідно до яких ключовим критерієм застосування процедур неплатоспроможності фізичної особи є добросовісність Боржника.
113. Разом із тим наведені правові висновки підлягають застосуванню за умови встановлення судами фактичних обставин, які дозволяють надати оцінку поведінці Боржника, чого у цій справі господарськими судами попередніх інстанцій здійснено не було.
114. Водночас Верховний Суд вважає, що постанова господарського суду першої інстанції про введення процедури погашення боргів також підлягає скасуванню з огляду на таке.
115. Так, оцінивши встановлені обставини, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: план реструктуризації боргів Боржника кредиторами не схвалено; відсутні реальні передумови для відновлення платоспроможності; Боржник надав декларації про майновий стан та уточнив їх після зауважень; матеріали справи не свідчать про вчинення боржником неправомірних дій, пов'язаних із неплатоспроможністю.
116. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
117. Однак господарський суд першої інстанції не врахував таке.
118. Боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
119. Водночас господарський суд встановив, що Боржник був зареєстрований за цією адресою лише до 30.09.2020.
120. При оцінці добросовісності боржника господарський суд мав перевірити не лише формальне зазначення адреси у заяві, а й фактичне місце проживання або перебування Боржника, правові підстави користування відповідним житлом, а також наявні у матеріалах справи відомості виконавчих проваджень, якщо такі відомості стосуються можливості встановлення місця перебування Боржника, його майна або джерел доходу.
121. Наведені обставини мають істотне значення для оцінки добросовісності Боржника, однак господарським судом першої інстанції належним чином не досліджені.
122. Крім того, встановлення фактичного місця проживання або перебування Боржника має значення для оцінки його добросовісності, а також для перевірки доводів кредитора щодо дотримання правил територіальної підсудності з урахуванням ст. 8 КУзПБ, ч. 3 ст. 27 ГПК України та вимог ст. 116 КУзПБ щодо змісту заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
123. Господарськими судами не з'ясовано, чи вживав Боржник заходів для відновлення платоспроможності після припинення підприємницької діяльності, а також за рахунок яких джерел забезпечував своє існування.
124. Такі обставини мають істотне значення для оцінки добросовісності Боржника, оскільки відсутність доходів або зареєстрованого майна сама по собі не виключає наявності інших джерел існування чи активів, що підлягає перевірці господарським судом.
125. Матеріали справи містять відомості, пов'язані з виконавчими провадженнями щодо Боржника, які могли мати значення для оцінки його поведінки під час виконання судових рішень, встановлення місця його проживання або перебування, а також виявлення майна чи джерел доходу.
126. Водночас господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки його поведінці під час виконання судових рішень та обставинам, які з'ясовувалися виконавцями під час вживаних ними заходів.
127. Господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про перехід до процедури погашення боргів, не навів достатніх мотивів оцінки змісту та достовірності пояснень Боржника у взаємозв'язку з іншими матеріалами справи, зокрема щодо джерел існування, фактичного місця проживання, реалістичності запропонованого плану та причин відсутності офіційних доходів у попередні періоди.
128. Натомість господарський суд апеляційної інстанції, визнаючи поведінку Боржника недобросовісною, також не встановив у повному обсязі обставин, які б свідчили про умисне приховування майна або зловживання правом.
129. Ненадання господарськими судами належної оцінки повноті та достовірності поданих Боржником декларацій про майновий стан, а також недослідження доказів у їх сукупності свідчить про порушення вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України та унеможливлює правильне вирішення спору.
130. Отже, наведені скаржником правові висновки Верховного Суду підтверджують необхідність встановлення добросовісності Боржника, однак не можуть бути підставою для залишення в силі постанови господарського суду без з'ясування всіх істотних обставин справи.
131. За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
132. Верховний Суд зауважує, що кредитор у відзиві на касаційну скаргу посилається на обставини, пов'язані з припиненням трудових відносин боржника після 21.06.2025, та на підтвердження цього додає відповідні докази. Верховний Суд зазначає, що обставини, які не були встановлені господарськими судами попередніх інстанцій та ґрунтуються на доказах, поданих лише у касаційному провадженні, не можуть бути самостійно встановлені судом касаційної інстанції. Водночас відповідні доводи, за умови дотримання процесуального порядку подання та прийняття доказів, можуть бути перевірені судом під час нового розгляду справи у зв'язку з оцінкою реалістичності плану реструктуризації та добросовісності Боржника.
133. Доводи кредитора про недобросовісність Боржника, на які в тому числі є посилання у відзиві на касаційну скаргу, підлягають перевірці під час нового розгляду справи, оскільки відповідні обставини господарськими судами попередніх інстанцій у повному обсязі не встановлені.
134. Під час нового розгляду суду належить з'ясувати: фактичне місце проживання або перебування Боржника та правові підстави користування відповідним житлом; джерела існування Боржника у періоди відсутності офіційного доходу; джерела фінансування поїздок за кордон; обставини виникнення заборгованості та руху отриманих від кредитора коштів у межах, у яких це має значення для оцінки добросовісності Боржника; сталість доходу, покладеного в основу запропонованого плану реструктуризації; реалістичність такого плану; вплив заборгованості зі сплати єдиного внеску на можливість затвердження або виконання плану реструктуризації; поведінку кредитора під час зборів кредиторів; повноту і достовірність декларацій про майновий стан; наявність або відсутність підстав для застосування ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 та ст. 130 КУзПБ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
135. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
136. За змістом ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також передчасність висновків суду внаслідок неповного з'ясування істотних для справи обставин.
137. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та постанова Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/5131/24 - скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Судові витрати
138. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
139. Оскільки у цій справі Верховний Суд скасовує судові рішення судів попередніх інстанцій і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, остаточний розподіл судових витрат, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має бути здійснений господарським судом першої інстанції за результатами нового розгляду справи.
140. З огляду на викладене питання про розподіл судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг у цій справі на цій стадії провадження Верховний Суд не вирішує.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/5131/24 скасувати.
3. Справу №916/5131/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Погребняк