8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/619/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, м. Харків
до Квартирно - експлуатаційний відділ міста Харків, м. Харків
про стягнення 59140,99 грн.
без виклику учасників справи
Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію з розподілом електричної енергії в сумі 59140,99 грн. Також, позивач просив суд судові витрати покласти на відповідача та справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
04.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що 30.01.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування за спожиту військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за вказаним договором за грудень 2025 року. Згідно ч. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Відповідач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків фінансуються виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) у КЕВ м. Харків відсутнє відповідне фінансування. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, який в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Відповідач після введення воєнного стану продовжує виконувати свій обов'язок щодо забезпечення оборони Держави Україна шляхом забезпечення функціювання військових частин (організує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців) та установ Міністерства оборони України на території Харківської області. КЕВ м. Харків виконує свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 31/22 від 19.07.2022 за спожиту військовою частиною електричну енергію за першої можливості при надходженні відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про бажання відповідача добровільно і за можливості виконувати умови договору. В зв'язку з тим, що позивач звернувся до відповідача в січні 2026 року про відшкодування за отримані послуги за 2025 рік, це унеможливлює провести оплату за отримані військовою частиною послуги інакше, як на підставі рішення суду.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області (далі - РОВР або позивач), Квартирно-експлуатаційний відділом міста Харків (далі - КЕВ м. Харків або відповідач), військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Військова частина) було укладено договір № 31/22 від 19.07.2022 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (надалі - договір).
Умовами даного договору встановлено, що позивач надає Військовій частині можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном. (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Військовою частиною за час дії договору.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що всі відшкодування за отримані послуги Військовою частиною за цим договором сплачуються відповідачем, але виключно за погодженням із нею.
Положенням п. 8.2. договору передбачалося, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість комунальних послуг, що спожиті Військовою частиною у процесі виконання цього договору. Умовами укладеного Договору був визначений обов'язок Відповідача відшкодовувати Позивачу всі витрати за спожиті Військовою частиною комунальні послуги.
Для компенсації відповідних витрат сторонами було укладено договір від 01.04.2025 за №687 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії, дія Договору за грудень була продовжена Додатковою угодою до Договору від 01.04.2025 за №687 (далі - Додаткова угода), та наразі Платником не були компенсовані витрати за грудень 2025 року.
Позивачем була надіслана на адресу відповідача вимога про підписання договору та сплату заборгованості №132/11-06 від 30.01.2026, додатком до вимоги були підписані Регіональним офісом водних ресурсів та військовою частиною НОМЕР_1 Додаткова угода про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. / перетікання реактивної енергії за грудень 2025 року.
Відповідачем не було підписано Додаткову угоду щодо компенсації витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за грудень 2025 року, відмова мотивована відсутністю коштів для здійснення такої оплати але сума заборгованості не заперечувалася.
При цьому, за грудень 2025 року Військовою частиною було фактично спожито 4570 кВт електричної енергії, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за грудень 2025 року з АТ «Харківобленерго».
Вартість послуг за спожиту електричну енергію з розподілом електричної енергії склала 59140,99 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідних рахунком АТ «Харківобленерго».
Постачальником електричної енергії для позивача виступає ТОВ «СКАЙ СОФТ». Вартість фактично спожитих Відповідачем 4570 кВт електричної енергії склала 59140,99 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання електричної енергії.
Отже, сума компенсації за спожиту військовою частиною електричну енергію за грудень 2025 року складає 59140,99 грн. Також, обсяг спожитої електричної енергії підтверджено військовою частиною НОМЕР_1 .
Таким чином, загальна сума компенсації за спожиту військовою частиною електричну енергії за грудень 2025 складає 59140,99 грн.
Відповідач у своїй відповіді за №583/1262 від 12.02.2025 року на претензію, зазначає, що є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.
В той же час, відповідачем не заперечується факт та розмір суми заборгованості та обсяг спожитої електричної енергії військовою частиною. Позивачем була сплачена сума за спожиту військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії.
Позивачем сплачена сума спожитої електричної енергії та розподілу електричної енергії у розмірі 59140,99 грн., яка повинна бути відшкодована відповідачем.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач своїм підписом в договорі взяв на себе обов'язок компенсувати позивачу суму спожитих користувачем комунальних послуг.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що стаття 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Таким чином, посилання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на те, що позивач не звертався до відповідача за відшкодуванням боргу у встановлені розумні строки та те, що відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду - є необґрунтованими.
Суд встановив, що позивачем сплачена сума спожитої стороною 2 електричної енергії, послуг з розподілу електричної енергії, послуг з перетікання електричної енергії за грудень 2025 у розмірі 59140,99 грн. Водночас, відповідач не відшкодував позивачу витрати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору № 687 від 01.04.2025 у розмірі 59140,99 грн.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд 21, код ЄДРПОУ 01038594) компенсацію за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію з розподілом електричної енергії в сумі 59140,99 грн. та 2662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд 21, код ЄДРПОУ 01038594).
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Повне рішення складено "01" травня 2026 р.
СуддяА.М. Буракова