8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/597/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829)
до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса ВПО: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
25.02.2026 Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд:
- стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС» №79808849482 від 04.04.2025 станом на 02.02.2026 включно в розмірі 39 566,75 грн, з яких 34 000,00 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 21 250,00 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 12 750,00 грн, та 5 566,75 грн. простроченої заборгованості за комісією;
- стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС» №79808849482 від 04.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/597/26. Вирішено розгляд справи №922/597/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно відповіді №2390814 від 26.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/597/26 від 02.03.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом з цим, згідно відповіді №2390824 від 26.02.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактична адреса проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_4 .
В той же день, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на вище вказану фактичну адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/597/26 від 02.03.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
24.03.2026 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/597/26 від 02.03.2026 було повторно направлено на відомі адреси відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Додатково, 24.03.2026 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, вказаний в позовній заяві. Однак відповідну телефонограму відповідачем прийнято не було, оскільки абонент за вказаним номером телефону не може прийняти дзвінок.
Разом з цим, 24.03.2026 ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/597/26 від 02.03.2026 судом було надіслано на електронну адресу відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу, інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет та довідкою про доставку електронного листа.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Кузнєцовим Іллею Антоновичем (далі - позичальник) було укладено кредитний договір “Кредит “всеБІЗНЕС» №79808849482 від 04.04.2025 (надалі - Кредитний договір, Договір) за допомогою системи “Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.
Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 23.02.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_79808849482.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Кузнєцов Ілля Антонович (підписувач - 1) 13:42:28 04.04.2025. Результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.
Відповідно до умов Кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
Згідно з п.1.1.8 Кредитного договору, термін “Типові умови» використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору “Кредит “всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною Договору) (надалі за текстом - Типові умови).
Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах.
Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п.5.1.Договору).
Умови кредитування: сума кредиту складає 51 000,00 гривень, строк кредитування - до 04.04.2026 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1,0% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 2,0 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.
Згідно з п.1.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів.
Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 04.05.2025, щомісячно не пізніше 4 числа місяця до 04.04.2026 сплачувати суму у розмірі 5 270,00 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 4 250,00 грн. та на погашення комісії по 1 020,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 63 240,00 грн., з яких 51 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 12 240,00 грн. на погашення комісії.
Відповідно до п.3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5. Договору.
Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією №ГО.95574497.1271804.29514 від 04.04.2025, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №79808849482 від 04/04/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Кузнєцов Ілля Антонович", сума: 50 490,00 грн.
Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 510,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ГО.95574497.1271803.29514 від 04.04.2025, призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №79808849482 від 04/04/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Кузнєцов Ілля Антонович".
Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.
Згідно з п.5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
Відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 02.02.2026 нарахована комісія у сумі 5 566,75 грн.
Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 21 250,00 грн.
Враховуючи вказане, позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.
31.12.2025 банк направив позичальнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією чека, опису вкладення та роздруківкою з сайту Укрпошти.
Проте, як стверджує позивач, зазначена вимога ФОП Кузнєцовим Іллею Антоновичем виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту. Заборгованість ФОП Кузнєцова Іллі Антоновича за Кредитним договором станом на 02.02.2026 (включно) становить 39 566,75 грн., з яких:
- 34 000,00 грн. - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 21 250,00 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 12 750,00 грн.;
- 5 566,75 грн. прострочена заборгованість за комісією.
Тож позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором в судовому порядку.
Доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Разом з цим, як зазначив позивач, в процесі підготовки позовної заяви позивачем з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було з'ясовано, що відповідач - Кузнєцов Ілля Антонович відмовився від статусу фізичної особи - підприємця (дата запису: 21.09.2025 р., номер запису: 2010350060004510831, підстава: власне рішення). Проте, оскільки у правовідносинах із позивачем він виступав як ФОП, а кредит був виданий з цільовим призначенням: на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, справа має розглядатись господарським судом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем Кузнєцовим Іллею Антоновичем (далі - позичальник) було укладено кредитний договір “Кредит “всеБІЗНЕС» №79808849482 від 04.04.2025 (надалі - Кредитний договір, Договір) за допомогою системи “Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, згідно умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами. Умови кредитування: сума кредиту складає 51 000,00 гривень, строк кредитування - до 04.04.2026 включно, комісійна винагорода за надання кредиту - 1,0% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 2,0 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.
Проаналізувавши умови вказаного Кредитного договору судом встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України він вважається укладеним.
Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.
Разом з цим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією №ГО.95574497.1271804.29514 від 04.04.2025, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №79808849482 від 04/04/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Кузнєцов Ілля Антонович", сума: 50 490,00 грн.
Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 510,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ГО.95574497.1271803.29514 від 04.04.2025, призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №79808849482 від 04/04/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Кузнєцов Ілля Антонович".
Також, наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку відповідача підтверджується факт користування останнім кредитними коштами наданими позивачем за Кредитним договором.
Проте доказів погашення відповідачем суми тіла кредиту та комісії за користування кредитом згідно Кредитного договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2025 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором.
Доказів погашення заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно Кредитного договору.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом та комісією за користування кредитом суд встановив, що дані розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з цим суд зазначає, що за положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок укласти обов'язковий до укладення договір не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №904/1083/18.
Отже позивач, звертаючись до господарського суду з цим позовом, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з обов'язку позичальника з повернення кредиту, який на час взяття кредиту мав статус фізичної особи - підприємця, і цей обов'язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи - підприємця не припинився.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса ВПО: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС» №79808849482 від 04.04.2025 станом на 02.02.2026 включно в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп. за сумою кредиту (тіло) (включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 21 250,00 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 12 750,00 грн.) та 5 566 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 75 коп. простроченої заборгованості за комісією, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "01" травня 2026 р.
СуддяТ.О. Пономаренко