46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
28 квітня 2026 року м.ТернопільСправа № 921/753/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участі секретаря судового засідання Мисліцької Д.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання №01 від 26.03.2026 (вх.№2431) Приватного підприємства “СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР», місто Судова Вишня Яворівського району Львівської області
про ухвалення додаткового рішення
у справі
за позовом Приватного підприємства “СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР», місто Судова Вишня Яворівського району Львівської області
до відповідачки Фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни, село Чистилів Тернопільського району Тернопільської області
про стягнення 1 312 503,15 грн
за участю представників:
позивача: Зелінка В.В., адвокат, ордер серії ВС №1423233 від 12.12.2025;
відповідача: не з'явився.
Зміст поданого клопотання, позиція заявника.
Приватне підприємство “СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР», місто Судова Вишня Яворівського району Львівської області звернулося 26.03.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області із клопотанням №1 від 26.03.2026 (вх.№2431) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом господарського спору у цій справі в розмірі 20 000грн 00коп. На підтвердження витрат на правничу допомогу заявником долучено до справи договір про надання правничої (правової) допомоги №1212/25 від 12.12.2025, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1423233 від 12.12.2025, Свідоцтво Зелінки В.В. про право на заняття адвокатською діяльністю №002106 від 03.02.2021, Акт про надані послуги від 24.03.2026, детальний опис наданих адвокатом послуг від 24.03.2026.
Заявником зазначено, що витрати ним понесені у зв'язку з необхідністю забезпечення належного захисту прав та інтересів підприємства у судовому процесі; посилається на те, що витрати є фактичними та документально підтвердженими наданими актом та описом послуг. На думку заявника, розмір витрат є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим на виконання робіт; зазначено, що вартість послуг відповідає ринковим розцінкам на аналогічну правничу допомогу.
Позиція відповідачки.
Відповідачка не заявила жодних заперечень стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Процесуальні дії з розгляду клопотання.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 26.03.2026 клопотання про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Андрусик Н.О.
Ухвалою суду від 8 квітня 2026 року клопотання про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 28.04.2026; встановлено відповідачу процесуальний строк для подання заяв по суті поданої заяви.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про ухвалення додаткового рішення та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася і про причини неявки суду не повідомила, а заяв по суті поданого позивачем клопотання не надала, як і інших заяв в порядку господарського процесуального законодавства України.
Щодо належного повідомлення відповідачки суд відзначає, що рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення №R067145137346 від 10.04.2026, яким відповідачці направлялася судова кореспонденція за адресою її місця реєстрації, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вулиця Зелена, будинок 12, село Чистилів Тернопільського району Тернопільської області, 47705) відділенням поштового зв'язку повернуто не врученими із зазначенням причини «закінчення встановленого терміну зберігання» (результат відстеження пересилання поштового відправлення долучено до справи).
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#Text) (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Пунктом 82 Правил визначено, що рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Згідно з п.102 Правил, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зазначив, якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Направлення судом ухвали від 08.04.2026 за зареєстрованим місцем знаходження відповідачки є належним виконанням обов'язку щодо повідомлення учасника справи про розгляд клопотання та судове засідання. Повернення відповідного поштового відправлення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання свідчить про те, що відповідачка не з'явилася у відділення поштового зв'язку за отриманням листа, попри зусилля оператора поштового зв'язку.
Відповідачка несе ризик настання наслідків неотримання поштової кореспонденції за місцем своєї реєстрації.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.04.2026 судом проголошено скорочене (вступну те резолютивну частини) додаткового рішення.
Обставини справи.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Приватного підприємства “СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» до відповідачки Фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни про стягнення 1 312 503,15 грн.
Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві від 15.12.2025, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Згідно з цим розрахунком, витрати складають судовий збір у розмірі 15 750,40грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Щодо витрат на правничу допомогу позивач у тексті позовної заяви зазначив, що підтверджуючі документи будуть надані ним в процесі розгляду справи. У прохальній частині позову підприємство просило суд покласти ці судові витрати на відповідачку.
Розгляд справи, згідно з ухвалою суду від 22 грудня 2025 року, здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 7 квітня 2026 року позов задоволено. У судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення, а повне рішення складено 17 квітня 2026 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
ПП «СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» не заявлено про намір надати докази на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, а натомість обрано інший порядок подання відповідних доказів, а саме заявлено у позові про подання доказів під час розгляду справи та подано такі до закінчення судового розгляду справи з одночасним заявленням про їх відшкодування відповідачкою.
У рішенні суду від 07.04.2026 питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не було вирішено, а вирішення даного питання постановлено здійснити у судовому засіданні 28.04.2026.
Згідно долучених до справи доказів, з'ясовано, що 12 грудня 2025 року між Зелінка Василем Володимировичем, який діє на підставі свідоцтва про право адвокатською діяльністю серії ЛВ №002106 від 03.02.2021, як Адвокатом та Приватним підприємством «СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» як Клієнтом укладено договір №1212/25 про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язався прийняти таку правову допомогу і оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з п.1.2 договору Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:
- надає Клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, органах Прокуратури України, Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, органах Міністерства внутрішніх справ України, Національній поліції, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Державній фіскальній службі України, Державній податковій службі України та у їх територіальних органах та спеціалізованих департаментах, органах Державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі з правом оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб вказаних органів (п.1.2.1 договору);
- представляє інтереси Клієнта в загальних та спеціалізованих судах усіх інстанцій (судах першої та апеляційної інстанції, Верховному суді) у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення та про порушення митних правил, з усіма правами, які надані законодавством України позивачу, відповідачу, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, особі яка притягується до адміністративної відповідальності, підозрюваному, обвинуваченому, в тому числі з правом знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скарги, подавати позовні заяви та інші заяви по суті справи, з правом збільшення або зменшення позовних вимог, повної або часткової відмови від позовних вимог, повного або часткового визнання позову, зміни предмету та підстав позову, укладання мирової угоди, одержання постанов, рішень. ухвал, виконавчих документів, пред'явлення виконавчих документів до виконання, оскарження постанов, рішень, ухвал суду у передбаченому чинним в Україні законодавством порядку, з правом посвідчення копій документів та з правом вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта без обмеження повноважень представника (п. 1.2.2 договору);
Пунктом 2.1 договору визначено, що за надану правову допомогу Клієнт виплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за згодою сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг.
Договір набрав чинності з моменту його підписання 12.12.2025 та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п.3.1 договору).
24 березня 2026 року сторонами підписано Акт про надані послуги, в якому розмежовано види допомоги, витрачений адвокатом час на їх виконання та вартість кожної послуги, що сукупно становить 20 000,00 грн, а саме на послугу:
1) аналіз документів клієнта, встановлення обставин справи, консультації щодо способів і перспектив судового захисту витрачено 2 години роботи (1 000,00 грн/год.), вартістю 2000грн;
2) складання та належне оформлення позову про стягнення заборгованості з ФОП Чайки А.Ю. витрачено 3 години роботи (3 000,00 грн/год.), вартістю 9 000,00 грн;
3) участь у всіх судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області, а також підготовка та подання всіх необхідних процесуальних документів протягом розгляду справи, вартість 9 000,00 грн. Стосовно цієї послуги, то не визначено який час витрачено адвокатом на її надання.
В Акті зазначено про відсутність у клієнта претензій до якості, повноти, строків та обсягу наданих послуг.
Також позивачем надано Детальний опис наданих адвокатом послуг від 24.03.2026, який є обов'язковим процесуальним документом, передбаченим статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, який конкретизує зміст виконаної роботи, витрачений час та вартість кожного виду робіт адвоката Зелінки В.В.
Згідно з Детальним описом послуг від 24.03.2026 адвокатом виконано такі види робіт, а саме: аналіз наданих клієнтом документів, встановлення фактичних обставин справи та надання правових консультацій щодо стратегії судового захисту, на які адвокатом витрачено 2 години роботи за ціною 1 000,00 грн/год (всього 2 000,00 грн); підготовка, складання та належне оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Чайки А.Ю., на яку адвокатом витрачено 3 години роботи за ціною 3 000,00 грн/год (всього 9 000,00 грн); участь у всіх судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області, а також підготовка, складання та подання всіх необхідних процесуальних документів протягом розгляду справи (вартістю 9 000,00 грн).
Суд відзначає, що в Детальному описі міститься посилання на договір №1212/25 від 12.12.2025, однак у його вступній частині ймовірно помилково зазначено інший договір №1007/25 від 10.07.2025. Проте суд, приймаючи цей документ до уваги, керується фактичним змістом робіт, які повністю відповідають обставинам справи про стягнення заборгованості з відповідачки.
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить при ухваленні додаткового рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст.1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000грн 00коп.
Правовідносини між позивачем та Адвокатом підтверджуються договором №1212/25 від 12 грудня 2025 року про надання правничої (правової) допомоги, ордером на надання правничої допомоги серії ВС №1423233 від 12.12.2025.
Згідно з абз. 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг, який зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах (фіксований розмір та погодинна оплата). Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Визначаючи розмір витрат, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Як встановлено судом, відповідно до умов договору №1212/25 від 12 грудня 2025 року Адвокат зобов'язався надати позивачу у справі правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а підприємство зобов'язалося прийняти таку правову допомогу і оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву від 15.12.2025, заяву про усунення недоліків позовної заяви від 19.12.2025, заяву від 23 грудня 2025 року про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 20.01.2026, а також в усіх наступних судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції (задоволено судом на підставі ухвали від 24.12.2025) та від 22 січня 2026 року про участь у підготовчому засіданні 17.02.2026 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції (ухвалою суду від 23.01.2026 відмовлено у задоволенні цієї заяви) від імені ПП «СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» підписано та подано представником позивача - адвокатом Зелінкою В.В.
В межах розгляду даної справи адвокат брав участь у режимі відеоконференції всього у 3-х засіданнях (20 січня 2026 року, 17 лютого 2026 року та у судовому засіданні 31 березня 2026 року), що підтверджується протоколами судових засідань.
Згідно з умовами договору №1212/25 від 12.12.2025 Клієнт (позивач) зобов'язаний своєчасно оплачувати винагороду (гонорар) Адвокату у розмірі, що визначається за згодою сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг.
Таким чином, оплата послуг адвоката прив'язана не до конкретної календарної дати, а до факту завершення надання послуг, що фіксується двостороннім Актом, який складено та підписано сторонами 24 березня 2026 року на суму 20 000грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати позивачем послуг адвоката, утім зазначена обставина не є підставою для відмови у відшкодуванні судом вартості наданих адвокатом послуг за рахунок відповідача (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18, від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 року №329/766/18, від 1 вересня 2021 року у справі №178/1522/18).
Відтак, досліджуючи надані документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження факту їх надання адвокатом позивачу у даній справі, з огляду на що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу підлягає розподілу між сторонами.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Для підтвердження переліку, обсягу, часу та реальності наданих адвокатом послуг у справі № 921/753/25 додано Акт наданих послуг та Детальний опис таких послуг, згідно з якими адвокатом Зелінкою В.В. виконано роботи з проведення аналізу документів клієнта, встановлення обставин справи та надання консультацій щодо стратегії захисту; складання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Чайки А.Ю.; участь у засіданнях Господарського суду Тернопільської області та підготовка всіх необхідних процесуальних документів протягом розгляду справи. Кількість часу, витраченого на кожен конкретний вид робіт, позивачем підтверджено шляхом їх деталізації у Акті та Описі робіт, які за змістом є тотожними. Загальна сума витрат склала 20 000,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Судом враховується, що згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі (на її думку), недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Разом з тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд, зокрема з власної ініціативи, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 ГПК України.
Згідно з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23, необхідно розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Отже, суд, керуючись критеріями, визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, з власної ініціативи може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави суду дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/ заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Із змісту наданого Акту про надані послуги вбачається, що сторонами не визначено окремої погодинної тарифікації участі адвоката у судових засіданнях та підготовки поточних документів, а вартість комплексу цих послуг визначено у розмірі 9 000,00 грн.
Щодо цього виду послуг суд зазначає наступне.
Відповідно до протоколів судових засідань, проведених у режимі відеоконференції, вбачається, що 20.01.2026 року підготовче засідання тривало з 10:04:54год. до 10:23:58год. (19 хвилин), 17.02.2026 року - з 10:29:52год. до 10:56:21год. (26 хвилин), судове засідання по розгляду справи по суті 31.03.2026 року - з 13:32:17год. до 14:20:05год. (48 хвилин). Отже, адвокатом Зелінкою В.В. витрачено безпосередньо на участь у судових засіданнях у даній справі 1 годину 33 хвилин, що, з огляду на її розгляд в загальному позовному провадженні, є незначним.
Відтак, враховуючи тривалість судових засідань, заявлена сума до відшкодування (9000грн) вказує що фактично вартість однієї витраченої години на участь в судовому засіданні становила 6000грн (!), що є непропорційним зі складністю справи та не відповідає принципу співмірності.
Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
За результатами здійсненого судом аналізу наданих доказів, а також конкретних обставин надання адвокатом послуг у даній справі, суд, з огляду на те, що представником позивача в судових засіданнях додаткові правові обґрунтування заявлених позовних вимог не наводилися, додатковий аналіз доказів не виконувався, спір виник з правовідносин поставки, заявлені вимоги ґрунтувались на загальних положеннях зобов'язального права та умов договору, тому суд вважає, що розмір заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цій частині послуг є значно завищеним, а відтак не є необхідним, розумним та виправданим, як обов'язкова умова для відшкодування таких витрат у повному обсягу іншою стороною. На переконання суду, справедливим та таким, що відповідає складності справи, обсягу виконаної роботи, реальної необхідності витрат на участь у судовому засіданні в розмірі 1000грн за кожне судове засідання, тобто 3000грн.
Окрім того, суд враховує, що в Акті наданих послуг від 24.03.2026 та Детальному описі робіт адвокатом зазначено як окремий вид виконаної роботи підготовку, складання та належне оформлення позовної заяви. Вартість цієї послуги була визначена сторонами у розмірі 9 000,00 грн (виходячи з 3 годин роботи за ціною 3 000 грн/год.). Попри твердження адвоката про належне оформлення позову, ухвалою суду від 18 грудня 2025 року виявлено низку недоліків позовної заяви та, відповідно, залишено позовну заяву без руху, оскільки: у позові позивачем зазначено про пред'явлення претензії №2011/25 від 20.11.2025 як заходу досудового врегулювання спору, проте таку до матеріалів справи не було долучено, як і розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, що унеможливило здійснити перевірку обґрунтованості ціни позову. Адвокатом долучено до позову опис вкладення як доказ відправлення позовної заяви від 12.12.2025, утім до суду пред'явлено позовну заяву від 15.12.2025, що в подальшому, зумовило здійснення адвокатом повторно дій по виправленню помилок у заяві про усунення недоліків від 19.12.2025.
Отже, заявлена адвокатом Зелінкою В.В. послуга з «належного оформлення позовної заяви» фактично не відповідала критерію якості та процесуальним вимогам на момент подання.
Висновки господарського суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає обґрунтованими та правомірними витрати у розмірі 14 000грн. У зв'язку з цим, в решті заявлених судових витрат, в розмірі 6000грн суд відмовляє.
Керуючись ст.3, 4, 12, 73-79, 123, 124, 126, 129, 221, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання №1 від 26.03.2026 (вх.№2431) Приватного підприємства “СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» про ухвалення додаткового рішення у справі №921/753/25, - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства “СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» (вул.Стуса В., будинок 16, місто Судова Вишня Яворівського району Львівської області, ідентифікаційний код 36211767) - 14 000грн 00коп. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
3. В решті вимог у задоволенні клопотання - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції в порядку ст.257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дати складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 30.04.2026.
Суддя Н.О. Андрусик