Справа № 737/934/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/169/26
Категорія - ст. 336 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження № 42024272130000016 від 15.04.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дрімайлівка Куликівського району Чернігівської області, громадянина України, працюючого в ТОВ «Оксамит Смаку», не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі 3 (три) роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту фактичного виконання вироку.
Вироком місцевого суду установлено, що Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, по всій території України із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває на даний час.
ОСОБА_8 , будучи військовозобов'язаним, солдатом, з 28.07.2022 по 01.08.2022 у встановленому законом порядку, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (далі - ВЛК), що за адресою: вул. Пирогова, буд. 16, сел. Куликівка, Чернігівського району Чернігівської області.
Згідно з Карткою дослідження та медичного огляду військовозобов'язаного № 243 від 01.08.2022 та Довідки ВЛК № 243 ОСОБА_8 , згідно зі ст. 39 В графи II наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, визнаний придатним до проходження військової служби. На підставі вищевказаного ОСОБА_8 за станом здоров'я являється придатним та підлягає мобілізації.
04.04.2024 близько о 10 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 вручалася ОСОБА_8 повістка для призову на військову службу під час мобілізації, однак ОСОБА_8 , з метою ухилення від призову на військову службу, відмовився від отримання вказаної повістки, за якою мав з'явитись 08.04.2024 о 08 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 для подальшого направлення для проходження військової служби за мобілізацією, про що було складено Акт про факт відмови від оповіщення по уточненню військово-облікових даних та призову на військову службу.
В подальшому, ОСОБА_8 у вказаний час, зазначений у повістці, а саме о 08 год 00 хв 08.04.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , не маючи на це поважних причин та про причину своєї неявки не повідомив, про що було складено акт про факт неявки на відправку до військової частини.
Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України із 24.02.2022 воєнного стану, який на даний час триває, проведення на території України загальної мобілізації, не маючи передбаченої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та підстав, які б вказували на його непридатність для несення військової служби, в порушення вимог ст. 65 Конституцій України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, відмовився від отримання повістки та, не маючи на те поважних причин, не з'явився у зазначену дату та час до місця виклику, а саме о 08 год 00 хв 08.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 для подальшого направлення до місця несення військової служби в Збройних силах України, про причини неявки не повідомив, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого, в якій просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.
Під час апеляційного розгляду просить повторно дослідити матеріали провадження та викликати і допитати свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з метою з'ясування обставин щодо виготовлення та вручення ОСОБА_8 повістки на відправлення, а також ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що зможуть додатково повідомити факт догляду ОСОБА_8 станом на 04.04.2024 і до цього часу за своєю матір'ю, ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживання з нею однією сім'єю.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що вина його підзахисного зібраними доказами не доведена, а висновок суду про визнання винуватим необґрунтований. Поза увагою суду залишились норми абз. 9 ст. 23 Закону 3543-ХІІ в редакції на 04.04.2024, згідно з якими не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед інших, військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду. Довідка про ступінь придатності дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК України, можуть бути виключно особи (військовозобов'язані та резервісти), які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення держави, що в установленому законом порядку пройшли медичний огляд та визнані придатними до військової служби за призовом і не мають встановлених законом підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. З суб'єктивної сторони характеризується умисною формою вини, тобто особа усвідомлює, що не виконує законні обов'язки, пов'язані із призовом, а із об'єктивної сторони - в ухиленні від призову, тобто неявці до певного місця, визначеного у повістці.
Вважає, що суд неправильно оцінив показання обвинуваченого та поклав їх в основу висновків про його винуватість щодо того, що у 2022 році він пройшов ВЛК, став на облік, через півроку йому зателефонували та сказали прийти в ТЦК, куди він з'явився з документами про хворобу матері та потребу у сторонньому догляді, написав заяву на відстрочку, більше до нього питань не виникало. Тому вважає, що підстав для виписки повторно повістки не було. Суд мав критично оцінити показання свідка ОСОБА_13 щодо відсутності підстав для відстрочки, оскільки такі суперечать законодавству. При цьому, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили, що від ОСОБА_8 надходила заява на відстрочку. Наявність довідки про інвалідність ОСОБА_16 станом на квітень 2024 було підставою для задоволення заяви обвинуваченого про надання відстрочки за мобілізацією. Аналіз досліджених судом доказів та показань обвинуваченого і свідків указує на те, що на момент пред'явлення ОСОБА_8 мобілізаційної повістки на відправку до військової частини останній мав право на відстрочку по догляду за матір'ю, а постанова ВЛК від 01.08.2022 про його придатність, що слугувала підставою направлення повістки до бойової частини, втратила дійсність і як мінімум він мав пройти огляд повторно. І факт неоскарження ним дій ТЦК щодо відмови у відстрочці, не виправдовує незаконності дій працівників ТЦК щодо виготовлення спірної повістки.
Крім того, вважає, що судом, навіть за умови доведеності вини, не дотримано положення закону щодо призначення покарання, не взято до уваги, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, характеризується позитивно, нагороджений грамотою за активну громадську участь та підтримку волонтерського руху в м. Ніжині, є волонтером, здійснює догляд за матір'ю, яка потребує такого та не обґрунтовано судом у чому полягає неможливість призначення більш м'якого покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених підстав, думку прокурора, який просив залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу захисника необгрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Попри доводи скарги захисника колегія суддів дійшла висновку, що вказані вимоги закону при ухваленні обвинувального вироку суд виконав, оскільки правильно встановив в діях обвинуваченого ОСОБА_8 склад злочину з правовою кваліфікацією за ст. 366 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Такого висновку суд дійшов на підставі пояснень обвинуваченого, свідків та наданих стороною обвинувачення письмових доказів.
Так, допитаний у місцевому суді обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що коли в 2022 році почалася війна він добровільно пішов захищати свій район, неофіційно приєднався до батальйону, який стояв біля села, взяв зброю в руки, займався волонтерством, допомагав людям. Коли прийшла перша повістка в липні 2022 році в нього навіть думки такої не було, щоб не піти в ТЦК. Він в кінці липня 2022 року пройшов ВЛК та став на облік. Потім десь через півроку зателефонували з ТЦК і сказали з'явитися в ТЦК для проходження служби. Він взяв документи, що в нього хвора мати і висновок лікарів, що їй потрібна стороння допомога, поїхав в ТЦК і написав там заяву на відстрочку. В нього прийняли ці документи із заявою і претензій до нього не було. Потім більше року його не чіпали, він їздив на роботу через блокпости, до нього не було ніяких питань, в нього хвора мати, довідка ВЛК є на руках, хоча відповіді від ТЦК не було, він не хвилювався з цього приводу. В 2024 році до нього додому приїхали і сказали, що він не стоїть на військовому обліку і числиться як ухилянт. Він розповів їм, що ходив в ТЦК і стоїть на обліку, показав їм відео з його розмовою з військомату, показав свої відмітки і сказав, що якщо їм знову потрібні його документи, він може прислати їх по Укрпошті з описом вкладення. 03.04.2024 працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 отримали його документи і йому зателефонувала ОСОБА_9 і сказала, що по документах в нього все в порядку, але йому необхідно приїхати в ТЦК та написати другу заяву (на відстрочку). Він відповів, що може або завтра приїхати, або щоб вони заїхали до нього, якщо будуть приїжджати в село. 04.04.2024 він приїхав в село, зідзвонився із ОСОБА_17 і вона сказала, що вони вже в селі і можуть зустрітися. Він наполіг на тому, щоб зустріч була в сільській раді, щоб матір не тривожити. Прийшовши в сільську раду, він думав, що буде писати заяву, а вони йому хотіли вручити повістку. Відповіді на його заяву, яку він посилав поштою, чи є в нього право на відстрочку, чи немає він так і не отримав. Від повістки він тоді не відмовлявся, він хотів щоб вони йому показали бумагу від воєнкома чи пояснили, чому в нього немає права на відстрочку, оскільки в нього була довідка і він консультувався з юристом. На той час він не думав, що це бойова повістка, а повістка на оповіщення. Хотів, щоб йому пояснили, чому так. Відповідаючи на запитання, чи оскаржував рішення ВЛК, відповів заперечно. На запитання, чи звертався до ТЦК з приводу результатів розгляду його заяви на відстрочку, відповів, що приходив і запитував, йому сказали, що в нього відсутнє право на відстрочку. На запитання, чи була в нього офіційна відстрочка станом на 04.04.2024, відповів, що не була, але він направив заяву на відстрочку із документами і результатів розгляду не знав. На запитання, чи розумів він, що 04.04.2024 йому вручається бойова повістка, відповів, що не розумів. Вважає, що від отримання повістки він не відмовлявся, просто хотів, щоб йому пояснили, чому в нього немає відстрочки.
Також зазначив, що протягом періоду з 2022 року до нього телефонували з ТЦК і пропонували приєднатися до десантних військ, він відмовився. Згодом ще до нього телефонували і приїжджали до нього, забрали його в ТЦК, розмовляли з ним, агітували піти служити, він відмовився, його випустили з ТЦК, він зібрав документи і написав заяву на відстрочку з підстави необхідності стороннього догляду за матір'ю, інвалідом ІІІ групи. Це було в листопаді 2022 року. Відповіді він не отримав. І потім вже в березні 2024 року до нього додому приїхали військові з ТЦК і староста і сказали, що він взагалі не стоїть на обліку в ТЦК, на що він їм показував відео його розмови у ТЦК. І тоді 27.03.2024 він послав заяву на відстрочку із документами по пошті з описом вкладення. Після отримання його документів в ТЦК 03.04.2024 йому зателефонувала ОСОБА_17 і сказала, що в нього є право на відстрочку, але треба переписати заяву. І вже 04.04.2024 йому приїхали вручати повістку. В сільській раді ОСОБА_17 йому сказала, що в нього немає відстрочки і почала виписувати йому повістку на столі у старости. Потім запитала, чи буде він брати на оповіщення, чи не буде, на що він запитав, де офіційна відповідь на його заяву. Потім вони склали акт і все. На запитання, чому ж він не взяв повістку, відповів, тому, що вона ( ОСОБА_17 ) 03.04.2024 сказала йому, що в нього є право, а 04.04.2024 сказала, що немає права. На запитання, що йому заважало взяти повістку 04.04.2024, прийти в ТЦК та СП у вказаний час, а потім з'ясовувати свої питання, відповів, що вважає, ОСОБА_17 не вправі була виписувати повістку, бо в повістці підпис начальника ОСОБА_13 .. На запитання, чи оскаржував він дії чи рішення працівників ТЦК, які на його думку, незаконні, відповів заперечно. Потім вже в кінці травня 2024 року він з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_5 , щоб обновити облікові дані та поговорити з начальником ОСОБА_13 .. Від 12.11.2024 в нього є офіційно відстрочка від мобілізації, оскільки в його матері ІІ група інвалідності. Вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений, підтримуючи апеляційну скаргу, зазначив, що на момент направлення йому повістки він не підлягав мобілізації, оскільки мав право на відстрочку, бо здійснював постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_16 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії №18 від 24.02.2024 потребує постійного догляду.
Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та заперечення ним обставин у суді апеляційної інстанції, його вина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_18 старости Дрімайлівського старостинського округу, який повідомив, що в його обов'язки входить оповіщати військовозобов'язаних на підставі розпоряджень ТЦК. В нього було посвідчення на підставі якого він має право сповіщати. Останній раз розпорядження на ОСОБА_8 про явку в ТЦК було в листопаді 2024. Розпорядження приходить до Куликівської селищної ради, він його забирає і оповіщає жителів села по списку про явку в ТЦК, на ВКЛ або уточнення даних, бойових повісток він не вручає. В 2024 зателефонували з ТЦК, він підійшов до свого робочого місця. Зайшли троє з ТЦК і водій, потім підійшов ОСОБА_8 .. Вони зачитували, вели фіксацію і ОСОБА_8 щось знімав. Все відбувалося спокійно і культурно. Жінка лейтенант показала посвідчення повідомила про вручення повістки, куди саме повістка він не може сказати, бо прослухав. Повістку ОСОБА_8 по факту не отримав, мотивував тим, що переслав якійсь пакет документів на відстрочку, а вона казала, що йому у відстрочці відмовлено. Він не знає, чи була повністю заповнена повістка, але щось дописували. Потім він підписав акт. Також зазначив, що перший раз оповіщення ОСОБА_8 він здійснював у 2022 році через маму ОСОБА_8 .. Всього розпоряджень на нього було 3-5 за весь період. На запитання, чим займався ОСОБА_8 після вторгнення, відповів, що казали, що він був волонтером в 2022 році, ходив у військовій формі, вони йому давали зауваження, навіть після того, коли військові, які стояли в них в селі поїхали, все одно ходив у військовій формі. Повістки, які він намагався вручити ОСОБА_8 , останній не брав, мотивуючи, то не тією формою повістки, то вимагав підтверджуючих документів, що він староста. Жодного разу ОСОБА_8 не взяв у нього повістку, це було 3-4 рази.
Свідок ОСОБА_13 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 (на час його допиту) пояснив, що відповідно до указу Президента про мобілізацію проводяться мобілізаційні заходи по всій країні. Військовозобов'язані, які перебувають на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язані протягом 10 днів з'явитися після оголошення мобілізації. ОСОБА_8 до третього відділу з'явився в 2022 році та пройшов ВЛК, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби без обмежень. Неодноразово ОСОБА_8 викликали до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження тестів та визначення його морально-ділових якостей. Такі повістки направлялися через старостат, ОСОБА_8 по ним не з'являвся, повістки направлялися йому також екіпажами з ТЦК, під час оповіщення його вдома не знаходили. Оскільки ОСОБА_19 придатний до військової служби, ним було прийнято рішення про направлення екіпажу для вручення ОСОБА_8 повістки для відправлення до військової частини. Оповіщення здійснювалось на території Дрімайлівського старостинського округу. ОСОБА_8 надавалась повістка для відправки до військової частини, яку він відмовився підписувати, тобто його було належним чином оповіщено, що він має з'явитися для відправки до військової частини, складено акт про вручення повістки і відмову від підпису. ОСОБА_8 був належним чином по законодавству оповіщений про відправку і не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідаючи на запитання, зазначив, що сам не був присутній під час вручення повістки ОСОБА_19 , причини неявки по повістці до ТЦК ОСОБА_8 не повідомив. Раніше через старостат Майлу направлялися повістки на уточнення даних, повістка на відправку йому вручалася працівником ТЦК та СП. На запитання, чи видає керівник ТЦК та СП якесь розпорядження чи наказ, які передують оформленню і врученню повістки, відповів, що видається наказ по мобілізації після з'явлення військовозобов'язаного на виклик і видається не ним, а районним ТЦК та СП. Підтвердив, що перед врученням повістки ОСОБА_19 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про відстрочку за доглядом за матір'ю. На запитання, про чинність рішення ВЛК станом на 01.04.2024, відповів, що 5 років. На запитання, чи мав ОСОБА_19 право на відстрочку відповідно до тих документів, які він надсилав разом із заявою до ТЦК та СП, відповів, що не мав, оскільки мати в нього інвалід ІІІ групи, а для відстрочки необхідно ІІ групу Також повідомив, що станом на квітень 2024 року заяви щодо відстрочки розглядав він, як керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 , на сьогодні такі заяви розглядає комісія при районному ТЦК та СП.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомив, що займає посаду заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 - начальник відділення облікової мобілізаційної роботи. Коли ОСОБА_8 не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 склали акт про неявку. До складання акту залучалися свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 . Чи приходив ще ОСОБА_19 до ІНФОРМАЦІЯ_4 після вручення йому повістки на відправлення, не пам'ятає, оскільки не завжди буває присутній на місці, бо його основний обов'язок це виконання мобілізаційного плану. Повідомив, що розпорядження на мобілізацію видаються із районного ТЦК кожного місяця із зазначенням кількості мобілізованих, військових частин, прізвища військовозобов'язаних там не зазначаються. Конкретно наказ на особу про мобілізацію не видається, а це здійснюється по поіменному списку. Люди оповіщуються, потім формується список військовозобов'язаних. Як саме вручалася повістка ОСОБА_19 він не знає. Чи видавалися ще повістки ОСОБА_8 після його неявки не пам'ятає.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9 на даний час працює в ІНФОРМАЦІЯ_7 начальником групи обліку сержантів запасу, на 2024 рік займала посаду старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пояснила, що перед нею була поставлена задача її начальником відповідно до її посадових обов'язків здійснити оповіщення та вручити повістки. В списку громадян, які підлягали оповіщенню та врученню повістки був ОСОБА_8 . Вона з ним домовилася про зустріч в селищній раді, куди вона приїхала із представниками ІНФОРМАЦІЯ_8 , також туди приїхав ОСОБА_8 . В присутності старости вона вручала повістку, це все записували на бодікамеру, було попереджено про відеофіксацію, зачитано, що саме вони роблять. ОСОБА_8 відмовився від отримання повістки, про що вони зробили відповідний запис і розійшлися. На запитання, чи пред'являв ОСОБА_8 будь - які документи про відстрочку на час вручення повістки, відповіла, що на час вручення повістки в нього не було бронювання, відстрочки, в картотеці він був такий, що підлягає призову. В усній формі він повідомляв, що в нього хвора мати, але ніяких підтверджуючих документів надано не було, також він не з'явився до ТЦК та СП для оформлення відстрочки чи подати документи для оформлення відстрочки. У день відправки по бойовій повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не з'явився, про причини неявки не повідомляв. На запитання про порядок призову за мобілізацією після проходження ВЛК, пояснила, що оповіщення здійснюється за наказом коменданта, всі, хто має право вручати повістку мають відповідні посвідчення, яке вона показувала під час вручення повістки. Людина проходить ВЛК, якщо рішення ВЛК «придатна до частин забезпечення», «придатна»», або «обмежено придатна», коли були обмежено придатні, ця людина підлягає призову. Їй виписується повістка на відправку до навчального центру на наступний день, або через день. Людина отримує повістку, приходить у визначений день та час і їде до навчального центру із представниками ТЦК та СП. Якщо людина захворіла, чи є якісь інші поважні причини, вона може повідомити про це письмово із додаванням підтверджуючих документів, чого зроблено не було. На запитання, хто приймає рішенням про виписку повістки, відповіла, що приймає рішення начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , можливо начальник обліку і мобілізаційної роботи, не пам'ятає вже. Також повідомила, що повістку заповнювала при ОСОБА_8 , в повістці було сказано, що ОСОБА_8 призначений в навчальний центр. Повістку виписувала на підставі проходження ним ВЛК, письмової вказівки про це в неї не було. Також зазначила, що напередодні приїжджала з епікажем ТЦК та СП до ОСОБА_8 для вручення повістки для уточнення даних, але його не було, вийшла його мати. Бачила його, але після того, як він не з'явився за повісткою, він приносив якісь документи в ТЦК. Також зазначила, що спілкувалася з ним напередодні по телефону і можливо казала йому, що якщо він має право на відстрочку, то щоб приходив і оформляв, але точно не пам'ятає. На запитання чи було їй відомо про надходження від ОСОБА_8 документів про відстрочку, направлення відповіді ОСОБА_8 відповіла, що цього не знає. На запитання, чи пам'ятає про телефонну розмову із ОСОБА_19 про написання ним заяви про відстрочку, відповіла, що не пам'ятає цього, можливо спілкувалася з ним, але про що і коли не пам'ятає. На запитання, чому ОСОБА_8 було відмовлено у наданні відстрочки, відповіла, що не пам'ятає, який був в нього пакет документів, можливо, не було акту догляду, чи іншого документу. Також вказала, що на місці в третьому відділі вони не приймають рішення про відстрочку, а направляють документи в районне управління і там комісія приймала рішення, їм повідомляли результати і вони вже писали листи про відмову. На запитання, чи повинне бути письмове розпорядження керівника про мобілізацію, відповіла, що не повинне і ніколи такого не було. Також пояснила, що може виписувати повістку на місці в присутності людини, завчасно повістки не заповнюють, причину відмови ОСОБА_8 від вручення повістки вже не пам'ятає. Присутніми під час вручення повістки також були сільський голова, водій ОСОБА_23 , оператор ТЦК ОСОБА_24 .
Свідок ОСОБА_14 , яка працює головним спеціалістом соціологом ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні повідомила, що була присутня під час складання акту неявки по повістці ОСОБА_8 , який не з'явився за повісткою та засвідчила даний факт. Неодноразово посвідчувала відповідні акти. Також зазначила, що їй було роз'яснено обставини, з приводу яких було складено цей акт.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є адміністратором ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснила, що 08.04.2024 її викликали для підписання акту та засвідчення факту неявки ОСОБА_8 , який не з'явився до ТЦК у визначений час. Підтвердила неявку ОСОБА_8 08.08.2024. Також повідомила, що на адресу ТЦК надходила заява від нього на відстрочку, яку вона реєструвала.
Водночас, оцінюючи показання свідків працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , а також ОСОБА_18 суд першої інстанції врахував, що ці свідки повідомили про факт ухилення ОСОБА_8 від призову за мобілізацією та, діючи в межах процесуального закону, оцінив їх показання у сукупності з іншими доказами і дійшов обґрунтованого висновку про їх взаємозв'язок і достовірність. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що показання цих свідків не були єдиними або вирішальними у цьому провадженні.
Також вина обвинуваченого підтверджується доказами, які досліджені у судовому засіданні місцевого суду.
Відповідно до облікової картки ОСОБА_8 прийнятий на військовий облік 24.11.2020, має військове звання «солдат», військової служби не проходив, медичний огляд комісією пройшов 28.07.2022, визнаний придатним, військовий квиток отримав 24.12.2020 про що свідчить облікова картка до військового квитка ТП 690000 (а. с. 80, т. 1).
Копія Тимчасового посвідчення 690000 від 24.12.2020, виданого за відсутності бланків військового квитка, містить запис про те, що ОСОБА_8 08.09.2020 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний непридатним до проходження військової служби у мирний час, обмежено придатним для проходження служби у воєнний стан за групою ІІ ст 39б (наказ МОУ №402) (а. с. 102, т. 1).
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 243, карткою дослідження та медичного огляду військовозобов'язаного і постановою ВЛК від 01.08.2022 ОСОБА_8 придатний до військової служби (а.с. 81, т. 1).
Згідно з повісткою на відправку ОСОБА_8 наказано з'явитися о 08:00 год 08.04.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Як зазначено у повістці, ОСОБА_8 від її отримання відмовився (а. с. 82, 141, т. 1).
Згідно з відеозаписом та відповідно до протоколу огляду відеозапису від 08.05.2024, ОСОБА_8 04.04.2024 старшим офіцером відділення обліку та мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 було повідомлено, що йому зараз буде вручено повістку, оскільки він є військовозобов'язаним. Після виписання повістки ОСОБА_8 відмовся її отримати, при цьому офіцер відділення роз'яснилайому, що на даний час він не має права на відстрочку від мобілізації (а. с. 90-92, 111, т. 1).
Згідно акту від 04.04.2024, складеному о 10 год 05 хв в АДРЕСА_2 , за підписами двох свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_25 , зафіксовано факт відмови ОСОБА_8 від оповіщення (отримання повістки про виклик до ТЦК та СП та підпису про отримання повістки) (а. с. 110, т. 1).
Згідно з поіменним списком військовозобов'язаних, які призвані та відправлені, а також актом про факт неявки на відправку до військової частини від 08 квітня 2024 року, ОСОБА_8 на 08:00 годину 08 квітня 2024 року на відправку до військової частини НОМЕР_1 (242 ЦПП) не з'явився (а. с. 83, 84, т. 1).
03.04.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_11 була зареєстрована заява ОСОБА_8 про відстрочку від призову під час мобілізації, так як він доглядає за матір'ю, яка має інвалідність. З наданих стороною захисту опису вкладення та поштової квитанції вбачається, що вказана заява з доданими документами була відправлена ОСОБА_8 27.03.2024 (а. с. 85, 97 т. 1).
Згідно з довідкою Куликівського центру первинної медико-санітарної допомоги Куликівської селищної ради від 24.02.2024 № 18, ОСОБА_16 , 1970 року народження, мала інвалідність ІІІ групи та потребувала постійного стороннього догляду (а. с. 101, т. 1).
За вихідним номером 3В/1372 від 03.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив ОСОБА_8 про те, що його матері ОСОБА_16 встановлено третю групу інвалідності, тому він не підпадає під категорію військовозобов'язаних, яким може бути надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (а. с. 86, т. 1).
За даними ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.05.2024 ОСОБА_8 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності за Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не надавалась, причини своєї неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не повідомляв, роз'яснення про наслідки ухилення від призову на військову службу йому не вручались, до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП ОСОБА_8 не притягався (а. с. 113, т. 1).
За даними Комунальних некомерційних підприємств «Чернігівська центральна районна лікарня», «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», «Куликівська лікарня планового лікування, «Чернігівська міська лікарня № 3», «Чернігівська міська лікарня № 2», «Чернігівська обласна лікарня», «Куликівський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_8 з 04.04.2024 на стаціонарне лікування не поступав, за амбулаторною допомогою не звертався, за допомогою до психіатра не звертався (а.с. 116, 118, 120, 123, 126, 131, 155, т. 1)
На запит Козелецької окружної прокуратури Куликівська селищна рада повідомила, що ОСОБА_8 зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 не звертався до сектору соціального захисту населення Куликівської селищної ради за актом про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за ОСОБА_16 30 травня 2024 року до селищної ради надійшла заява від ОСОБА_8 для отримання ним статусу помічника дієздатної фізичної особи ОСОБА_26 та заява від неї щодо реєстрації її помічником її сина ОСОБА_8 .. Після розгляду даних заяв на засіданні опікунської ради при виконавчому комітеті Куликівської селищної ради, яке відбулось 06 червня 2024 року (протокол №3 від 06.06.2024), прийняте рішення про відмову у наданні даного статусу ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю документів. 18 липня 2024 року до селищної ради повторно надійшли заяви від ОСОБА_8 та його матері ОСОБА_16 щодо отримання ним статусу помічник дієздатної фізичної особи. Станом на 25.07.2024 заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_16 не розглядались, засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Куликівської селищної ради планувалося провести 26 липня 2024 року (а. с. 129, т. 1).
За даними ТОВ «ОКСАМИТ СМАКУ» м. Ніжин, ОСОБА_8 з 23.08.1994 є працівником ТОВ «ОКСАМИТ СМАКУ», станом на 08.04.2024 не був заброньований (а. с. 150, т. 1).
Станом на 20.11.2024 ОСОБА_8 за даними мобільного застосунку Міністерства оборони України для військовозобов'язаних «РЕЗЕРВ+» перебуває на обліку, відстрочка до 07.02.2025 (а.с.161,т.1).
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 12.11.2024 № 3В/4824/49 ОСОБА_8 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має матір з числа осіб з інвалідністю ІІ групи на строк до 07.02.2025 (а. с. 162, т. 1).
В подальшому, ОСОБА_8 була надана відстрочка від мобілізації на строк до 09 травня 2025 року (а. с. 216, т. 1), потім до 06 серпня 2025 (а. с. 242, т. 1) з тих же підстав.
Згідно довідки серії 12 ААД № 043895 ОСОБА_16 під час огляду 23.10.2024 визнана інвалідом ІІ групи від загального захворювання з 01.10.2024 строком до 01.11.2025 (а. с. 163, т. 1).
За запитом сторони захисту, адресованому дирекції УКРПОШТИ щодо надання інформації про повідомлення ОСОБА_8 про надходження на його адресу листа від ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер відправлення 1630001457885, УКРПОШТА повідомила, що рекомендований лист №1630001457885 на адресу ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 , надійшов до пересувного відділення №43 Чернігівського регіону 11.04.2024. Найближче відвідування населеного пункту пересувним відділенням після дати надходження листа було 17.04.2024. При доставці листа адресату, двері ніхто не відчинив, повідомлення про надходження листа було залишено у хвіртці, але адресат за отриманням листа не звернувся. Під час відвідування населеного пункту 26.04.2024 двері за адресою ніхто не відчинив. У зв'язку з неврученням, лист 26.04.2024 було повернуто на адресу відправника (а. с. 164-166, т. 1).
Службовим листом № 3626 від 11.09.2024 за підписом тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_27 надано відповідь на адвокатський запит сторони захисту, в якій підтверджено факт явки ОСОБА_8 28.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення даних через систему АІКС «Оберіг», під час явки 28.05.2024 та після неї представниками третього відділу оповіщення ОСОБА_8 не проводилось (а. с. 167-168, т. 1).
Отже, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з чим погоджується і колегія суддів.
Приписами ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Законна відстрочка від мобілізації в Україні надається на підставі ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами, станом здоров'я, через навчання, догляд за недієздатними або бронювання. Основні підстави включають виховання 3+ дітей (без боргів з аліментів), догляд за родичами з інвалідністю, опікунство, статус здобувача освіти або заброньованого працівника.
Постійний догляд за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, батьками (своїми чи дружини), якщо вони потребують цього за висновком МСЕК/ЛКК та немає інших працездатних членів сім'ї.
При цьому обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Повістка від Територіального центру комплектування є лише сповіщенням про необхідність виконання військового обов'язку.
Абзацом четвертим п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 визначено, що постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформляється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду.
Відповідно до п. 69 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 зі змінами Постанова КМ №519 від 06.05.2025, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
Безпосереднім об'єктом цього кримінального правопорушення виступають суспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її збройних сил, на які відповідно до ч. 2 ст.17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.
Суб'єктивна сторона - прямий умисел; суб'єкт - особа, що підлягає мобілізації. Це є громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали повістку або мобілізаційне розпорядження.
Як вірно установлено місцевим судом, обвинувачений ОСОБА_8 є військовозобов'язаним, за станом здоров'я придатний до військової служби, на час вчинення кримінального правопорушення бронювання чи відстрочки від мобілізації не мав, а отже, був зобов'язаний виконати приписи, зазначені у повістці та з'явитися у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак, у вказаний у повістці час військовозобов'язаний ОСОБА_8 до відділу ТЦК не з'явився, про причини неявки не повідомив. До лікарських закладів за медичною допомогою в період часу, зазначеного у повістці ОСОБА_8 не звертався, що підтверджується відповідними довідками (т. 1 а. с. 114-126, 130-131, 155-156). Вказане спростовує твердження сторони захисту про відсутність умислу у ОСОБА_8 на ухилення від мобілізації в день неявки за повісткою до ТЦК. Водночас, під час судового розгляду не підтвердилось, що ОСОБА_8 продовжує ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, як зазначено в обвинувальному акті, оскільки він 28.05.2024 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення даних через систему АІКС «Оберіг», а з 12.11.2024 йому надана відстрочка (т. 1 а. с. 162, 168).
Стосовно аргументів захисту про підстави для відстрочки, то станом на 04.04.2024 оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_8 не мав, про що йому було доведено до відома офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 під час вручення повістки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була оформлена ОСОБА_8 з 12.11.2024 на підставі п. 13. ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», після того, як його мати оформила ІІ групу інвалідності саме на цій підставі, а не з підстав, зазначених в його заяві на відстрочку від 27.03.2024 (а.с. 85 т. 1).
Незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за скоєне.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не установила істотних процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, місцевий суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який працює в ТОВ «Оксамит смаку», не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживає з матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, позитивно характеризується органом пробації, де здійснював волонтерську діяльність, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягався, раніше не судимий, ставлення обвинуваченого до скоєного, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, на підставі чого дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини, поряд із урахованими судом першої інстанції обставинами про особу обвинуваченого, на переконання колегії суддів, дає підстави для пом'якшення призначеного судом покарання, ніж визначене судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд доходить висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 усвідомив протиправність своїх дій та спроможний самокритично їх оцінити, бажає виправитись і не допускати подібного у майбутньому, і встановлені у ході апеляційного розгляду обставини не є формальними та свідчать про усвідомлення обвинуваченим діянь та намір виправитись.
Конституційний Суд України у Рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Отже, зважаючи на приписи ст.50 КК України, згідно зякими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, беручи до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_8 вчинив нетяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, офіційно працевлаштований, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані висновку досудової доповіді про те, що ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення, а також ризик небезпеки для суспільства, є середнім, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе, колегія суддів доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування ним реального покарання, тобто із застосуванням положень статей 75, 76 КК України в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачає покладення на особу, звільнену від відбування такого покарання, певних обов'язків, виконання яких свідчить про виправлення засудженого. У протилежному випадку, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 78 КК України, направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Тобто звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання є його шансом на виправлення без поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Поміж тим, покладення на останнього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, є тим засобом, що дозволить перевірити ОСОБА_8 на його здатність виправитись без ізоляції від суспільства.
На переконання апеляційного суду, саме такий захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункт 1 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого, підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419, 532 КПК України, колегія суддів,
Задовольнити частково апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ..
Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4