іменем України
30 квітня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 369/11375/25
Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/839/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс",
відповідач: ОСОБА_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №736911415 від 31.01.2022 у розмірі 24371,18 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №736911415 грн у формі електронного документу з використанням електронного підпису, після чого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 23 000 грн на банківську картку відповідача 5375-41хх-хххх-1946, таким чином виконавши свої зобов'язання у повному обсязі.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався в додаткових угодах до цього договору, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
На виконання вказаного договору факторингу сторони підписали реєстр прав вимоги №176 від 10.05.2022, який підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором №736911415 від 31.01.2022.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимог.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на суму 24 371,18 грн.
Позивач зазначав, що розрахунки заборгованості підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», ним не здійснювалось жодних нарахувань за кредитним договором.
Указував, що відповідачем у порушення умов договору не виконано обов'язку щодо повернення кредиту.
Заочним рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.01.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №736911415 від 31.01.2022 у розмірі 24371,18 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 13056 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність переходу права вимоги по ланцюгу договорів факторингу від первісного кредитора до позивача.
Зазначає, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Заявник звертає увагу, що перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов'язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання реєстру прав вимог після укладення кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у первинного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.
Стверджує про законність набуття ним прав вимоги за кредитним договором №736911415 від 31.01.2022 враховуючи те, що усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме за фактом підписання між сторонами реєстру боржників.
Наголошує, що з огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків..
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності належних, достатніх та достовірних доказів щодо набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» прав первісного кредитора.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що 31.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №736911415, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 23 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 23 зворот - 25).
Договір №736911415 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5V82Р, відправлено 31.01.2022 7:42:54, введено 31.01.2022 7:43:18.
Кредит надається строком на 140 днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі - дисконтна процентна ставка).
На умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі - базова процентна ставка) (п. 1.5 Договору).
Відповідно до п. 1.6 Договору умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів, здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує за датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
За умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою: загальні витрати за Кредитом складають - 26578,30 грн; орієнтовна загальна вартість Кредиту складає - 49578,30 грн.
Обчислення орієнтовної загальної вартості Кредиту за базовою процентною ставкою базується на припущенні, що споживач не здійснює платежів, передбачених Графіком платежів починаючи з першого платежу, а отже нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється з наступного дня, що слідує за першою датою платежу, передбаченою Графіком платежів.
Повернення частини Кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування Кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід?ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п. 1.7 Договору).
Графік платежів складений з розрахунку нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу позичальнику необхідно повернути частину наданого в користування тіла Кредиту та всі нараховані проценти за користування Кредитом (п. 1.8 Договору).
Проценти за користування Кредитом в розмірі, передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого для користування. Кредитом, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника (п. 1.9 Договору).
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені Графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 1.10 Договору).
Скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та початок нарахування процентів за базовою продентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору. Усі істотні умови Договору, в тому числі розмір дисконтної та базової процентних ставок та порядок їх застосування, погоджений сторонами під час укладення цього Договору. Збільшення розміру Дисконтної та Базової процентних ставок без згоди позичальника не допускається (п. 1.11-1.13 Договору).
Невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua (п. 5.1. Договору).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 5.2. Договору).
Позичальник підтвердив, що:
- отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в паспорті споживчого кредиту та правилах;
- інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (п. 5.12. Договору).
Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 5.14. Договору).
У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до договору №736911415 від 31.01.2022, що не підписаний відповідачем (а.с. 23).
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення від 31.01.2022 №8b989b9b-6f73-46fb-a384-d8d4ae84f55b, за яким кошти в сумі 23 000 грн згідно договору № 736911415 від 31.01.2022 перераховано ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.9).
Факт перерахування коштів підтверджується також випискою по рахунку (картка № НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк», в якій відображено операцію про зарахування 31.01.2022 о 07:44:09 коштів у сумі 23000 грн (а.с. 96, 100).
Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 18.12.2025 № БТ/Е-21931 на ім'я ОСОБА_1 банком емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . У період з 31.01.2022 по 05.02.2022 на платіжну картку було зарахування коштів у сумі 23 000 грн (а.с. 95, 99).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 50-52).
Згідно з п.2.1. цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, зазначених вказаним договором.
Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн (ціна продажу), що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п. 2.3. Договору факторингу).
Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1. Договору факторингу).
Відповідно до п. 1.3., 4.1. указаного договору, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Пунктом 8.2. договору визначено, що він закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 52 зворот).
31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою текст договору факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3., 4.1. викладено у такій редакції: право вимоги - право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує» (а.с. 53-55).
31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 55 зворот).
31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2023 (а.с. 55 зворот).
31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2024 (а.с. 56).
10.05.2022 між ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано реєстр прав вимоги №176, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором №736911415 від 31.01.2024 на загальну суму 23 563,68 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 21 533,15 грн, заборгованість по відсотках - 2 030,53 грн (а.с. 49).
10.05.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог №176 від 10.05.2022, відповідно до якого клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в Реєстрі прав вимоги №176 від 10.05.2022, до всіх визначених в цьому Реєстрі боржників та у визначеному Реєстром обсязі. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в Реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно Реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, №та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно Реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі - 10.05.2022. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень не має. Клієнт передав, а фактор прийняв за Реєстром прав вимоги до боржників в кількості 1 899 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за Реєстром становить 23 260 133,54 грн (а.с. 48 зворот).
31.12.2022 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №176 від 10.05.2022 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2022 Фактором здійснено повну оплату фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги (а.с. 48).
30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 30/1023-01 (а.с. 45-47), за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.3. договору факторингу № 30/1023-01 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги окремо. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо іншого строку не передбачено відповідним Реєстром прав вимоги. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1. договору факторингу № 30/1023-01).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1. договору факторингу № 30/1023-01).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 31.12.2024, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2. договору факторингу № 30/1023-01).
20.12.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №2, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором № 736911415 від 31.01.2022 на загальну суму 24 371,18 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 21 533,15 грн, заборгованість по відсотках - 2 838,03 грн (а.с. 44).
22.12.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 3582331,73 грн за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 та Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 (а.с. 43).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 29/05/25-Е (а.с. 40-42).
Відповідно до п. 1.1. Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною Договору.
Ціна продажу за договором становить 4 437 227,55 грн без ПДВ (п. 3.3. договору факторингу № 29/05/25-Е).
До договору додаються наступні додатки, що є складають невід'ємну його частину: додаток №1 - форма реєстру боржників; додаток №2 - форма акту прийому-передачі реєстру боржників; додаток №3 - форма акту повернення права вимоги заборгованості (п. 9.8. договору факторингу № 29/05/25-Е).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» складено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 7 277 після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 258 598 755,46 грн. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 36).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 736911415 від 31.01.2022 на загальну суму 24 371,18 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 21 533,15 грн, заборгованість по відсотках - 2 838,03 грн (а.с. 39).
Згідно з платіжними інструкціями від 04.06.2025 № 243 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 1 000 000,00 грн по договору факторингу № 29/05/25-Е, від 04.06.2025 № 245 - 1 000 000,00 грн, від 05.06.2025 № 246 - 1 000 000,00 грн, від 05.06.2025 № 247 - 1 000 000,00 грн, від 06.06.2025 № 248 - 437 227,55 грн (а.с. 34-35).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Договір №736911415 від 31.01.2022 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Його підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV5V82Р, 31.01.2022 о 7:43:18.
За вказаних обставин, колегія суддів уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору №736911415 від 31.01.2022 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало, що підтверджується платіжним дорученням №8b989b9b-6f73-46fb-a384-d8d4ae84f55b від 31.01.2022 та випискою з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк».
При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником картку.
Згідно з нормами статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені норми Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Отже, TOB «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором №736911415 від 31.01.2022 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 23.02.2024, 08.07.2025 та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у справі доказів правонаступництва ТОВ «ФК «Ейс» та переходу до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №736911415 від 30.01.2022 з огляду на наступне.
Так, підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Апеляційний суд виходить з того, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ураховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1. передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2., фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3. передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження:
- оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги за кредитним договором № 736911415 від 31.01.2022;
- усіх складових договору факторингу №08/07/25-Е, зокрема додатку №3 - форма акту повернення права вимоги заборгованості.
Підписаний 31.12.2023 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не є доказом оплати, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт господарської операції, а лише фіксує стан розрахунків між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Усі укладені до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов'язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.
Таким чином, ураховуючи відсутність доказів оплати зокрема за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», апеляційний суд уважає що районний суд дійшов правильного висновку про недоведеність факту набуття позивачем права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №736911415 від 31.01.2022.
Доводи апеляційної скарги, в тому числі про законність набуття ТОВ «ФК «Ейс» прав вимоги за кредитним договором кредитної лінії№431996878 від 14.02.2022, враховуючи те, що усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме за фактом підписання між сторонами реєстру боржників, не знайшли свого підтвердження, з урахуванням встановлених обставин справи, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення позовних вимог.
Також вищезазначеним спростовуються доводи заявника про те, що ним надано належні документи на підтвердження послідовності і безперервності переходу прав вимоги, які районний суд необґрунтовано визнав недостатніми.
Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Ейс» підлягає залишенню без задоволенню, а заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.01.2026 - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко