27.04.2026м. СумиСправа № 920/1430/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Магістратська, буд. 12, код 03527891)
до відповідачів: 1) Лебединської міської ради (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 12, код 39449040);
2) Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “БИСТРЕНКО» (42235, Сумська область, Сумський район, село Лебединий Бобрик, вул. Осіння, буд. 21, код 36031667);
3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (61057, Харківська область м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 14, код 40128898)
про визнання недійсним договору оренди, суборенди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
прокурор: Гладенко Я.Ю. (в режимі відеоконференції)
від відповідача 1: не прибув
від відповідача 2: не прибув
від відповідача 3: не прибув
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати недійсним договір оренди землі від 13.11.2024, укладеного між Лебединською міською радою (код ЄДРПОУ 39449040) та сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом “БИСТРЕНКО» (код ЄДРПОУ 36031667) щодо земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га;
- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 01.04.2025, укладеного між сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом “БИСТРЕНКО» (код ЄДРПОУ 36031667) та товариством з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (код ЄДРПОУ 40128898) щодо земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га;
- скасувати державну реєстрацію права оренди сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “БИСТРЕНКО» (код ЄДРПОУ 36031667) на земельну ділянку з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3007315359229 (запис про інше речове право №57767778 від 25.11.2024, індексний номер 76333146);
- скасувати державну реєстрацію права суборенди товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (код ЄДРПОУ 40128898) на земельну ділянку з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3007315359229 (запис про інше речове право № 59347402 від 03.04.2025, індексний номер 78237816);
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (код ЄДРПОУ 40128898) повернути територіальній громаді Лебединської міської ради земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га;
- стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений при поданні даного позову.
Позов обґрунтовано тим, що між Лебединською міською радою та сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом “БИСТРЕНКО» на підставі рішення Лебединської міської ради від 17.10.2024 було укладено договір оренди землі від 13.11.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414 та між сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом “БИСТРЕНКО» та товариством з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» 01.04.2025 було укладено договір суборенди землі щодо зазначеної земельної ділянки.
Рішення від 17.10.2024 у частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414 приймалося без проведення земельних торгів, що є протиправним та порушує вимоги ст. 134 Земельного Кодексу України, ст.ст. 6,16 Закону України «Про оренду землі». Тому, договір оренди від 13.11.2024 підлягає вирішенню недійсним на підставі ст. 203 ЦК України.
Також на думку прокурора підлягає визнанню недійсним і договору суборенди від 01.04.2025, так як він є похідним від недійсного договору оренди від 13.11.2024.
Крім цього, прокурор просить скасувати державну реєстрацію права оренди та суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414.
Перший відповідач - Лебединська міська рада при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Другий відповідач - СОК “БИСТРЕНКО» - позов не визнає у повному обсязі та зазначає, що при укладенні договорів оренди та суборенди землі не було порушено вимог законодавства, відповідач 2 своєчасно сплачує орендну плату та не порушує інших умов договору оренди. Договір суборенди землі було укладено для покриття орендної плати за договором оренди землі, так як відповідач 2 є неприбутковою організацією та його бюджет формується за рахунок внесків членів кооперативу.
Третій відповідач - ТОВ “Лебединський комплекс» - відзив на позов не подав, представники відповідача 3 у судових засіданнях участі не приймали, про час та місце розгляду справи відповідач 3 був повідомлений належним чином через електронний кабінет, що підтверджується довідками суду про доставку електронних листів відповідачу 3.
Рух справи та процесуальні дії суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.10.2025 справу № 920/1430/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1430/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 13.11.2025.
04.11.2025 прокурором подано до суду заява (фактично відповідь на відзив) №54-8024вих25 (вх. 2266).
07.11.2025 відповідачем 1 подано до суду клопотання (вх. 5352) у якому зазначив, що у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу за відсутності представника Лебединської міської ради.
10.11.2025 відповідачем 2 подано до суду відзив на позов (вх. 5379).
11.11.2025 відповідачем 2 подано до суду заяву про додаткове долучення доказів до відзиву.
12.11.2025 представником відповідача 2 подано до суду клопотання (вх. 5435) у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні від 13.11.2025 у справі № 920/1430/25 оголошено перерву до 04.12.2025, 10:00.
Розгляд справи 04.12.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 08.12.2025 підготовче засідання призначено на 13.01.2026.
У зв'язку з призначенням судді Джепи Ю.А. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду (Указ Президента України від 13.12.2025 №934/2025 “Про призначення судді»), був проведений повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 справу №920/1430/25 призначено судді Резніченко О.Ю.
Ухвалою суду від 19.12.2025 призначено підготовче засідання на 28.01.2026.
У судовому засіданні 28.01.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.03.2026, 11:30.
Ухвалою суду від 02.03.2026 закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 30.03.2026.
У судовому засіданні 30.03.2026 усне клопотання представника відповідача 2 про оголошення перерви задоволено; оголошено перерву у судовому засіданні до 13.04.2026, 10:30.
13.04.2026 представником відповідача 3 подано до суду заяву (вх. 1937) у якій, зокрема просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розгляд справи 13.04.2026 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 13.04.2026 розгляд справи по суті відкладено на 27.04.2026.
27.04.2026 представником відповідача 2 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 2184 від 27.04.2026).
Щодо клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи.
У клопотанні представник відповідача 2 просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що представник буде приймати участь в іншому судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді по справі 991/2243/26.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Суд звертає увагу сторін на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
На думку суду, матеріали даної справи містять усі необхідні докази, які були досліджені судом у судовому засіданні 30.03.2026, судове засідання закінчилося на стадії судових дебатів, які можуть бути проведені без участі представника відповідача 2.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи (вх. №792 від 16.02.2026).
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру».
Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» пов'язує обов'язок прокурора реалізувати представницькі повноваження в інтересах держави, у тому числі шляхом пред'явлення позовної заяви, лише з наявністю, на його думку, факту порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99, інтереси держави закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, та є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України. Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
«Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення землі, що незаконно вибула з власності територіальної громади.
Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури та пред'явлення позову.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Спірна земельна ділянка перебуває у комунальної власності, а функції власника та розпорядника щодо неї належать Лебединській міській раді, як представницькому органу територіальної громади.
Лебединська міська територіальна громада, як власник спірної земельної ділянки делегує Лебединській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади.
Тож органом, уповноваженим захищати законні інтереси держави та територіальної громади у правовідносинах пов'язаних з порушенням права на земельні ділянки, за загальним правилом, є Лебединська міська рада.
Водночас саме до Лебединської міської ради звернуто вимоги, і вона є одним з відповідачів, тож прокурор самостійно, як позивач, звертається до суду за захистом інтересів держави.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення сільської (міської, селищної) ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади, не існує.
Можливість представляти в суді інтереси держави прокурором самостійно (бути позивачем) у випадку одночасного оскарження рішення органу влади про надання земельної ділянки, де орган, який ухвалив відповідне рішення виступає відповідачем, підтверджено Верховним Судом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 40), від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункти 26-30), від 08.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі №633/408/18.
Цей позов, що подається прокурором, стосується спору про правомірність користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада в особі її представницького органу є учасником цивільних відносин та стороною договору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов'язки щодо розпорядження землею через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, замість якого й діє прокурор. Зазначене узгоджується з висновком сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункти 73-114).
Прокурор, звертаючись із позовом до суду, діє на захист не своїх власних порушених прав, а виключно на захист інтересів держави, якими є локальні інтереси територіальної громади як частини Українського народу, які нерозривно пов'язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб'єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюються та охороняються державою.
Тож прокуратура України, у визначеному випадку, наразі є єдиним суб'єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов'язаних із протиправним розпорядженням органом місцевого самоврядування земельними ділянками, що належать територіальній громаді, та у збереженні яких наявний інтерес і обов'язок держави.
Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав осіб.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу Державного земельного кадастру у комунальній власності Лебединської міської ради перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби з кадастровими номером 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га.
Рішенням Лебединської міської ради від 17.10.2024 №1340-МР «Про передачу оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби» передано в оренду сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «БИСТРЕНКО» (далі - СОК «БИСТРЕНКО») земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га строком на 40 років.
На виконання вказаного рішення між Лебединською міською радою та СОК «БИСТРЕНКО» 13.11.2024 укладено договір оренди землі (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Лебединська міська рада передає, а СОК «БИСТРЕНКО» приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414, сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Кам'янського старостинського округу Лебединської територіальної громади Сумського району Сумської області.
Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,7932 га з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414.
Пунктом 4 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання Договору становить 100 374,17 грн.
Відповідно до п. 7 договір оренди землі укладено строком на 40 років. Дата закінчення дії Договору оренди землі обчислюється від дати його укладання.
Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата складає 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 12044,9 грн в рік, або 1003,74 грн в місяць.
Згідно з п. 39 даний Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін із складанням Акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Право оренди за цим Договором підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства.
Державним реєстратором виконавчого комітету Лебединської міської ради 25.11.2024 здійснено державну реєстрацію права за договором оренди землі від 13.11.2024.
Між СОК «БИСТРЕНКО» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лебединський комплекс» укладено договір суборенди земельної ділянки від 01.04.2025 (далі - Договір суборенди).
Відповідно до п. 1 Договору суборенди орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5922984200:07:004:0414, яка знаходиться на території Лебединської міської ради Сумської області.
Пунктом 3 визначено, що Договір суборенди укладено на тридцять дев'ять років вісім місяців, а саме до 01.04.2064 року.
Договір суборенди набирає чинності після підписання сторонами.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Лебединської міської ради 03.04.2025 здійснено державну реєстрацію права за договором суборенди земельної ділянки від 01.04.2025.
Прокурор вважає, що передача в оренду земельної ділянки відбулося з порушенням положень ст. 134 ЗК України та ЗУ «Про оренду землі», а саме без проведення земельних торгів. Тому договір оренди повинен бути визнаний недійсним як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Договір суборенди землі є похідним від договору оренди, тому у разі втрати чинності договору оренди припиняються правовідносини і за договором суборенди. Оскільки договір суборенди був укладений на підставі недійсного договору оренди, прокурор вважає, що і договір суборенди повинен бути визнаний недійсним.
Також у зв'язку із визнанням недійсними договорів оренди та суборенди, у відповідача 3, як фактичного користувача земельною ділянкою, виникає обов'язок повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Лебединської територіальної громади.
Крім цього, прокурор зазначає, що у випадку визнання недійсними договорів оренди та суборенди підлягають скасуванню рішення про державну реєстрацію відповідних речових прав в Державному реєстрі відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Законодавство, що підлягає застосуванню. Висновки суду.
Порядок набуття права користування земельною ділянкою державної та комунальної власності чітко регламентовано земельним законодавством. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абзац перший частини першої, частина 2 статті 116 ЗК України).
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до договору оренди, земельна ділянка передавалася відповідачу 2 для сінокосіння і випасання худоби.
Однак ч. ст. 134 ЗК України передбачено передання земельної ділянки без конкурентних засад (без земельних торгів) для сінокосіння і випасання худоби лише громадянам.
Також згідно із ч. 3 ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться при передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
Відповідно до п.2.1. Статуту сільськогосподарського об'єднаного кооперативу «БИСТРЕНКО» (у редакції 2024 року), кооператив утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.
Також п. 3.1. Статуту передбачено Кооператив утворений та здійснює свою діяльність відповідно до законів України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", інших правових актів України, а також цього Статуту.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції і добровільно об'єдналися на основі членства та на засадах самоврядування для провадження спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб.
Тому, ураховуючи організаційно-правову форму відповідача 2 та вид використання переданої в оренду земельної ділянки, суд дійшов висновку, що виключення, установлені ч.ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України (передача земельної ділянки без проведення земельних торгів) не розповсюджуються на спірну ситуацію, тому земельна ділянка мала бути передана в оренду виключно із застосуванням конкурентних засад.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результат аукціону.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Зазначена норма кореспондується зі ст. 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Таким чином, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, є проведення земельних торгів.
Недотримання цієї процедури є порушенням чинного законодавства під час укладення договору оренди землі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.
Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.
Рішення Лебединської міської ради від 17.10.2024 № 1340-МР про передачу в оренду земельних ділянок для сінокосіння було реалізоване шляхом укладення відповідного договору оренди та вичерпало свою дію. З огляду на викладене, оскарження зазначеного рішення міської ради не матиме правового результату для захисту інтересів держави або повернення земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена в п.143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
Водночас зміст спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного на виконання цього рішення, суперечить вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (двостороння реституція).
Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція (лат. restitutio -«відновлення») - повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан.
Реституція визначає спеціальний наслідок недійсного правочину, а тому її ознаки та особливості застосування безпосередньо пов'язані із природою самого недійсного правочину.
Реституція застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.
Водночас спірна земельна ділянка наразі фактично перебуває у володінні ТОВ «Лебединський комплекс» на підставі договору суборенди.
Згідно з ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Відповідно до ст. 398 право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна.
Можливість повернення майна, переданого, у тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред'явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, а так само володіння яким (майном) згодом відпала, урегульовано положеннями глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Окрім цього, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
З аналізу норм ст. ст. 761, 774 ЦК України випливає, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договору оренди, припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. А тому договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.
Унаслідок укладення договору оренди землі, який не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, СОК «БИСТРЕНКО» не набув жодних майнових прав на спірну земельну ділянку, зокрема права передавати її у володіння та користування іншій особі (суборенда) як орендар зазначеної ділянки.
З огляду на відсутність у СОК «БИСТРЕНКО» правових підстав для передачі спірної земельної ділянки в суборенду, існують правові підстави для визнання недійсними як договору оренди, так і договору суборенди.
Враховуючи недійсність зазначених договорів, ТОВ «Лебединський комплекс» наразі користується земельною ділянкою без жодної правової підстави, що створює підстави для зобов'язання фактичного володільця - ТОВ «Лебединський комплекс» повернути земельну ділянку у комунальну власність Лебединської громади.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відповідно до абзаців 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
У зв'язку з вищевикладеним та враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки між Лебединською міською радою та СОК «БИСТРЕНКО», а також договір суборенди землі, укладеного між СОК «БИСТРЕНКО» та ТОВ «Лебединський комплекс» укладено незаконно та останні підлягають визнанню недійсними, а рішення про їх державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасуванню.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.11.2020 у справі №154/883/19, у якій суд зазначив, що виконанню підлягають виключно судові рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав, а також про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог прокурора та задоволення позову в повному обсязі, а заперечення, викладені відповідачем 2 у відзиві на позов, судом не приймаються.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів 2, 3 у розмірі 6056 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст.123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури до відповідачів: 1. Лебединської міської ради, 2. Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “БИСТРЕНКО», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс», про визнання недійсним договору оренди, суборенди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди землі від 13.11.2024, укладений між Лебединською міською радою (код ЄДРПОУ 39449040) та сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом “БИСТРЕНКО» (код ЄДРПОУ 36031667) щодо земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га.
3. Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 01.04.2025, укладений між сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом “БИСТРЕНКО» (код ЄДРПОУ 36031667) та товариством з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (код ЄДРПОУ 40128898) щодо земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га.
4. Скасувати державну реєстрацію права оренди сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “БИСТРЕНКО» (код ЄДРПОУ 36031667) на земельну ділянку з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3007315359229 (запис про інше речове право №57767778 від 25.11.2024, індексний номер 76333146).
5. Скасувати державну реєстрацію права суборенди товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (код ЄДРПОУ 40128898) на земельну ділянку з кадастровим номером 5922984200:07:004:0414, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3007315359229 (запис про інше речове право № 59347402 від 03.04.2025, індексний номер 78237816).
6. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (код ЄДРПОУ 40128898) повернути територіальній громаді Лебединської міської ради земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби кадастровий номер 5922984200:07:004:0414 загальною площею 16,7932 га.
7. Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “БИСТРЕНКО» (42235, Сумська область, Сумський район, село Лебединий Бобрик, вул. Осіння, буд. 21, код 36031667) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 6056 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лебединський комплекс» (61057, Харківська область м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 14, код 40128898) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 6056 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
9. Видати Сумській обласні прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили.
10. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
11. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 7-8 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 01.05.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко