Справа №592/4627/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/314/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
30 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 березня 2026 року, якою накладено арешт на належне ОСОБА_6 майно у кримінальному провадженні №42024202540000009 від 15 січня 2024року за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 366 КК України,
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року, на часткове задоволення клопотання слідчого СВ ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, у кримінальному провадженні за № 42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 366 КК України, було накладено арешт на вилучений 20 березня 2026 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_6 мобільний телефон iPhone 13, модель MLPF3HU/A, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.
У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 8900 доларів США було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням слідчого судді в частині накладення арешту на мобільний телефон, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить за результатом апеляційного розгляду постановити рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на належне ОСОБА_6 майно в повному обсязі.
В уточненнях до апеляційної скарги представник власника майна просив, також, поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді, з посиланням на те, що пропущений він був з поважних причин, оскільки дане рішення було проголошено без його та власника майна участі, повний текст їм вручено не було, на електронну пошту та в Електронний суд не направлялось, а отримав він це рішення у формі фотокопії від процесуального керівника у цьому провадженні лише 30 березня 2026 року.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що при проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , слідчому надавалися докази щодо придбання у листопаді 2025 року в кредит виявленого мобільного телефону. При цьому, під час розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про накладення арешту на майно, ним надавались підтверджуючі документи та було звернуто увагу, що телефон придбаний через значний проміжок часу, який є предметом кримінального провадження, і під час досудового розслідування у ОСОБА_6 вже вилучався мобільний телефон, яким користувався останній саме на той час, та на який накладався арешт, однак, арешт, після огляду телефону, був скасований та повернений власнику.
Оскільки, як зазначає апелянт, вказані обставини слідчим суддею при розгляді поданого клопотання враховані не були, вважати оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, підстави відсутні.
У поданій заяві представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просив проводити розгляд поданої ним апеляційної скарги без їх участі, з додатковим зазначенням, що і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, і апеляційні вимоги вони підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Прокурор у кримінальному провадженні також звернувся до суду з заявою, в якій просив здійснювати апеляційний розгляд без його участі та висловив заперечення щодо поданої представником власника майна апеляційної скарги.
З врахуванням зазначеного, керуючись ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду у відсутність власника майна ОСОБА_6 , його представника - адвоката ОСОБА_7 та прокурора та, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 117 КПК України, колегія суддів вважає, що причини, зазначенні представником власника майна - адвокатом ОСОБА_7 щодо пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного рішення слідчого судді є поважними, а тому, клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів, які надійшли до апеляційного суду, вбачається, що Сумським РУП ГУНП Сумської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 366 КК України, розпочате за фактом того, що посадові особи лікувального закладу КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, здійснюють привласнення коштів сплачених Національною службою здоров'я України (НСЗУ), в рамках укладених договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, шляхом внесення недостовірних відомостей до Електронної системи охорони здоров'я щодо обсягу наданих послуг пацієнтам протягом 2021-2024 років за пакетами медичних послуг №24 «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям» та №23 «Стаціонарна паліативна медична допомога дорослим та дітям», яким фактично такі послуги в даному закладі не надавались. Привласнення бюджетних коштів здійснюється шляхом фіктивного направлення пацієнтів для проведення лабораторних, інструментальних, ультразвукових, цитологічних та інших видів дослідження, які здійснюють суб'єкти господарської діяльності на комерційній основі, в той час як зазначені дослідження входять до пакетів за програмами медичних гарантій, які оплачуються НСЗУ. В подальшому, суб'єкти господарської діяльності проводять конвертацію отриманих коштів. Відповідно до висновку спеціаліста Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області встановлена матеріальна шкода (збитки) на суму 4673777 грн. 00 коп.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетний, зокрема, медичний директор КНП «Лебединська лікарня ім. лікарня К.О. Зільберника» Лебединської міської ради ОСОБА_6 , якому, 20 березня 2026 року було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.362, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 366 КК України і в цей же день, за місцем його фактичного проживання, за адресою АДРЕСА_1 проведено санкціонований обшук, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 13, модель MLPF3HU/A, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 та грошові кошти у сумі 8900 доларів США, на які, у поданому слідчому судді клопотанні, слідчий СВ ВП№1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області просив накласти арешт.
Перевіряючи доводи поданого клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для накладення арешту лише на вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон, з посиланням на те, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і такий захід забезпечення кримінального провадження є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів. У задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, які були виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 було відмовлено у зв'язку з недоведеністю, що вказане майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні та що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується у повному обсязі та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, правильність такого висновку доводами апеляційної скарги жодним чином не спростовано, оскільки, посилаючись на те, що мобільний телефон, на який оскаржуваним судовим рішенням було накладено арешт, придбаний ОСОБА_6 через значний проміжок часу, який є предметом кримінального провадження, апелянт не наводить обставин та не надає доказів, які беззаперечно підтверджують те, що в ньому відсутня інформація, яка може мати доказове значення для досудового розслідування.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що такі доводи представника власника майна були предметом розгляду слідчого судді, яким була надана належна правова оцінка, з посиланням, зокрема, на те, що вказане майно підлягає експертному дослідженню саме з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому накладення арешту на вказаний телефон є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, що знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні.
Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, який було виявлено та вилучено за місцем проживання ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі апелянтом не наведено, і обставин, за яких у задоволенні клопотання слідчого необхідно було б відмовити, під час апеляційного розгляду не встановлено.
При цьому, колегія суддів наголошує, що арешт майна є лише заходом забезпечення кримінального провадження і може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 березня 2026 року, якою було накладено арешт на належне ОСОБА_6 майно у кримінальному провадженні №42024202540000009 від 15 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4