Номер провадження: 11-кп/813/1461/26
Справа № 504/4992/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Доброславського районного суду Одеської обл. від 27.11.2025 у к/п № 12025162200000158 від 03.11.2025, стосовно:
ОСОБА_8 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Овідіополь Одеської обл., громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2024 р.н., працюючого по найму, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України та йому призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 11 900 грн.;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 11 900 грн.
Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Південного міського суду Одеської обл. від 04.11.2025, а саме на: посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
Речові докази по справі, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке передано до кімнати зберігання речових доказів ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. вирішено знищити.
Стягнуто із ОСОБА_8 процесуальні витрати на залучення експерта з проведення криміналістичної експертизи в сумі 3565 грн. 60 коп., на користь держави.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що в липні 2024, більш точної дати та часу під час не встановлено, але не пізніше 02.11.2025, у ОСОБА_8 , виник протиправний намір, спрямований на підроблення посвідчення, яке видається установою та надає права, а саме посвідчення водія, з метою використання його у власних цілях для отримання права на керування автомобілем.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , використовуючи особистий ноутбук та скориставшись мережею Інтернет, посилання якого в ході не встановлено, знайшов сайт, назва якого не встановлена, з типовими бланками посвідчень водія, датовані 2024 роком випуску, з метою подальшого виготовлення підробленого посвідчення водія.
Надалі, у вказаний проміжок часу, продовжуючи реалізацію свого протиправного наміру, ОСОБА_8 , використовуючи особистий ноутбук вставив свої особисті дані у вказаний бланк посвідчення водія, а саме прізвище ім'я по-батькові, дату народження, вигадав неіснуючий серійний номер посвідчення, дату видачі вказаного документу, а також власне фото в електронному вигляді з метою подальшого користування підробленим посвідченням водія серія НОМЕР_1 на своє ім'я, для керування транспортним засобом.
У подальшому, у невстановлений час, ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Одеса, більш точної адреси не встановлено, роздрукував та заламінував у копіювальному центрі посвідчення водія на своє ім'я серія НОМЕР_1 , нібито видане ТСЦ 8041 від 09.08.2024, з категоріями «А, В, С», яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і надає останньому право керування транспортними засобами категорії «А, В, С», з метою його подальшого використання для підтвердження права керування транспортним засобом.
Також, 02.11.2025 близько 12:17 год. ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом Opel, д.н.з. НОМЕР_2 та перетинаючи територію блок-посту на ділянці дороги СП «Центроліт», що на 21км+700м автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в межах Фонтанської ОТГ Одеського р-ну Одеської обл., був зупинений працівниками поліції.
У цей момент у ОСОБА_8 виник протиправний намір, спрямований на використання завідомо підробленого офіційного документу посвідчення водія.
Безпосередньо після цього, реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на використання завідомо підробленого офіційного документа, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що посвідчення водія серія НОМЕР_1 є підробленим, ОСОБА_8 на підтвердження свого права керування транспортним засобом надав співробітникам поліції вище вказане посвідчення водія і у такий спосіб використав цей завідомо підроблений документ.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, правильності кваліфікації його дій, вказує на те, що вирок суду є незаконним та таким, що підлягає зміні в частині вирішення долі речових доказів з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, з огляду на таке:
- як убачається з матеріалів кримінального провадження, посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 постановою слідчого від 15.11.2025 визнано речовим доказом, а ухвалою слідчого судді від 04.11.2025 на нього накладено арешт;
- незважаючи на вимоги закону, суд 1-ої інстанції у резолютивній частині вироку безпідставно вирішив питання про знищення вказаного речового доказу;
- така позиція суду суперечить положенням ст. 100 КПК України та правовим висновкам ККС у складі ВС, викладеним у постановах від 22.10.2025 (справа № 451/220/25), від 14.02.2019 (справа № 761/14998/17) та від 06.10.2025 (справа № 462/1067/25), відповідно до яких документи, у тому числі підроблені, що визнані речовими доказами, підлягають зберіганню в матеріалах кримінального провадження.
За таких обставин, прокурор ОСОБА_7 просить вирок від 27.11.2025 змінити, в частині вирішення долі речових доказів з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та речовий доказ, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , яке передано до кімнати зберігання речових доказів ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській обл. - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання. В іншій частині вирок залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 у повному обсязі та просила її задовольнити, водночас обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник до суду апеляційної інстанції не з'явилися, клопотань про відкладання справи не заявляли.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку прокурора, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності обвинуваченого та його захисника.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані місцевим судом за ч.1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
Водночас, апеляційний суд вважає, що посилання прокурора на істотне порушення судом 1-ої інстанції вимог кримінального процесуального закону, а саме: вирішення питання про знищення речового доказу, який належить зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання, заслуговують на увагу з огляду на наступні обставини.
Питання вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні регламентоване ст. 100 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що постановою старшого дізнавача СД ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 від 15.11.2025 про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження (а.п. 37-38), посвідчення водія серії НОМЕР_1 , визнано речовим доказом, який вирішено зберігати в матеріалах цього кримінального провадження.
Згодом, Ухвалою слідчого судді Південного міського суду Одеської обл. від 04.11.2025 накладено арешт на зазначений документ (а.п. 34-35).
У резолютивній частині вироку місцевий суд вирішив знищити речовий доказ посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 .
Натомість відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
При цьому зазначена правова норма застосовується не лише до оригінальних документів, а й до підроблених документів, які визнані речовими доказами, що ґрунтується на нормах чинного кримінального процесуального закону.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції враховує правові позиції, які викладені в постановах ККС у складі ВС від 14.02.2019 у справі № 761/14998/17, від 06.10.2025 у справі № 462/1067/25 та від 22.10.2025 у справі № 451/220/25.
Однак, зазначені обставини суд 1-ої інстанції не врахував та вирішуючи питання про долю речового доказу в резолютивній частині вироку помилково зазначив про знищення речового доказу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та констатує, що судом 1-ої інстанції було істотно порушено вимоги кримінально процесуального закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. ст. 409 КПК України, передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути істотне порушення вимог кримінально процесуального закону.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок - зміні, в частині вирішення долі речового доказу.
Керуючись ст.ст. 24, 100, 370, 404, 405, 407-409, 412, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Доброславського районного суду Одеської обл. від 27.11.2025, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України - змінити, в частині вирішення питання щодо долі речового доказу.
Абзац 4 резолютивної частини вироку викласти в наступній редакції:
«Речовий доказ, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , яке передано до кімнати зберігання речових доказів ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання».
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4