Номер провадження: 11-сс/813/313/26
Справа № 947/36200/25 1-кс/947/16980/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року в кримінальному провадженні №12023162480001597 від 15.11.2023 року, -
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на повідомлення про підозру ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №12023162480001597 від 15.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Обґрунтовуючи рішення про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя послався на те, що повідомлення про підозрувідповідає вимогам ст. 277 КПК України, та порушень слідчим порядку, визначеного положеннями ст.278 КПК України щодо вручення підозри, не встановлено.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162480001597 від 15.11.2023 року.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що орган досудового розслідування не вжив усіх можливих дій з метою вручення повідомлення про підозру у порядок та спосіб, який визначений КПК України, зокрема положеннями ст. 135 КПК, а слідчим суддею не були перевірені зазначені доводи.
Крім того, захисник вважає, що докази, які містяться в матеріалах провадження, вказують на наявність істотних протиріч у показах потерпілого та фактичних обставинах справи, та не дають достатньо обґрунтовану можливість припустити, що в момент отримання грошових коштів у ОСОБА_9 виник умисел не виконувати зобов'язання. Захисник вказує, що слідчим суддею не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перебували у ділових стосунках з 2019 року. За вказаний період ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 грошову суму у розмірі 150000 доларів США, за які останній поставив на адресу ОСОБА_10 більше 30 автомобілів. Захисник звертає увагу, що автомобілі Лінкольн та Форд, на теперішній час перебувають на території ТОВ «Євротермінал » та ТОВ «ДП Ворлд ТІС Південний», прибули на територію 14.06.2021 року та 05.11.2021 року відповідно, тобто були доставлені на територію України, про що сторона обвинувачення також обізнана.
На переконання захисника, між ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_10 мають місце цивільно-правові відносини, які були предметом спору в порядку цивільного судочинства, за результатом розгляду якого, 25.02.2025 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_10 та з ОСОБА_9 стягнуто борг за невиконання зобов'язань, які стосуються саме автомобілів Лінкольн та Форд. Тобто спір між підозрюваним та потерпілим, до початку кримінального провадження вже вирішено в порядку цивільного судочинства, за результатами якого відкрито виконавче провадження, що підтверджується доказами.
Також в апеляційній скарзі адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
В обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали отриманий 17.12.2025 року. Апеляційну скаргу подану 18.12.2025 року, апеляційним судом було повернуто з підстав відсутності найменування суду апеляційної інстанції, про що постановлено ухвалу від 24.12.2025 року, копію якої він отримав 31.12.2025 року. Далі, захисник повторно звернувся з апеляційною скаргою 05.01.2026 року.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що органу досудового розслідування достеменно було відомо, що ОСОБА_9 перебуває у США, оскільки вказану інформацію їм повідомили як потерпілий, так і мати ОСОБА_9 . Крім того, прикордонна служба також надала відповідь, що ОСОБА_9 виїхав за межі України. Проте, сторона обвинувачення направила підозру на адресу ЖК та гуртожитку, а також вручила матері ОСОБА_9 за місцем її мешкання, де ОСОБА_9 не проживав.
Заслухавши суддю-доповідача; думку захисника, який просив задовольнити клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання та апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Що стосується строку звернення з апеляційною скаргою, колегією суддів встановлене таке.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику скаржника, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Із матеріалів судової справи вбачається, що перша апеляційна скарга захисника, яка була подана 18.12.2025 року, фактично була подана в межах строку на апеляційне оскарження, однак була повернута ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2025 року з підстав відсутності найменування суду апеляційної інстанції. Ухвалу апеляційного суду захисник отримав на електронну пошту 31.12.2025 року.
За таких обставин, з урахуванням вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК, з метою забезпечення апелянту права доступу до правосуддя, колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої ухвали слідчого судді та існування підстав для скасування повідомлення про підозру, колегією суддів встановлено наступне.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 2 КПК передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з приписами ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у таких випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 276 КПК повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз'ясненням її прав та обов'язків.
У зв'язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується усталеною практикою ЄСПЛ, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до п. 73 рішення "Степуляк проти Молдови" (Stepuleac v. Moldova), 8207/06, від 06 листопада 2007 року, ЄСПЛ вказує на те, що інформація, яка перебуває у розпорядженні об'єктивного спостерігача, повинна давати можливість останньому дійти висновку щодо можливості причетності особи до вчинення конкретного правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Тобто докази, на яких ґрунтується підозра, мають містити відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Системний аналіз положень ст. ст. 276-278 КПК України вказує на те, що у випадку розгляду скарги на рішення органу досудового розслідування про підозру слідчий суддя має з'ясувати не лише виконання останнім положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та її змісту, але й наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри такої особи.
Обґрунтовуючи рішення про відмову в задоволенні скарги захисника, слідчий суддя послався на те, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 складене та погоджене прокурором 25.08.2025 року, в той же день, відповідно до вимог ст. 278 КПК України, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_9 за місцем реєстрації, вручене члену сім'ї, а саме, матері останнього - ОСОБА_11 для передачі його ОСОБА_9 , що підтверджується протоколом вручення письмового повідомлення про підозру від 25.08.2025 року. В процесі вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 його матері ОСОБА_11 , здійснювалася відеозйомка, яка підтверджує, що остання ознайомлюється з документами, фотографує повідомлення про підозру ОСОБА_9 , а також по телефону зачитує ОСОБА_9 зміст повідомлення про підозру.
Крім того, в оскарженій ухвалі вказано, що 26.08.2025 року, відповідно до вимог ч.2 ст.135 КПК України, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України, яке 25.08.2025 складене слідчим та погоджене прокурором, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_9 , вручене за місцем реєстрації останнього у КП ЖКС «Порто-Франківський» ОМР (вхід. №782/01 від 26.08.2025) та завідуючому гуртожитку №1 ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», якій розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дігтярна, 24. Крім того, під час вручення повідомлення про підозру 25.08.2025 матері ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , надано для передачі останньому повістки про виклик до слідчого на допит в якості підозрюваного на 26.08.2025 року о 09 год. 00 хв. та 28.08.2025 року о 09 год. 00 хв.
Також в оскарженій ухвалі слідчий суддя зазначив, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Пославшись на вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що 25.08.2025 року об 11 год. 48 хв., ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, повідомлення про підозрувідповідає вимогам ст. 277 КПК України, та порушень слідчим порядку, визначеного положеннями ст.278 КПК України, не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру, з огляду на таке.
Відповідно до повідомленої підозри, органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за наступних обставин.
«У 2021 році ОСОБА_9 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном а саме грошовими коштами ОСОБА_10 в великих розмірах, шляхом його обману. ОСОБА_9 маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, розробив з цією метою злочинний план, згідно якого створював враження ділової людини, яка займається придбанням на аукціоні пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки з подальшою доставкою, розмитненням, відновленням і постановку на облік.
ОСОБА_9 будучи обізнаним про те, що ОСОБА_10 є фізичною особою підприємцем та здійснює свою діяльність, пов'язану з реалізацією автомобілів у автосалоні «NNauto» за адресою: м.Одеса, вулиця Академіка Комарова, 10, шляхом обману, у 2021 році знаходячись за вищевказаною адресою повідомив ОСОБА_10 , що має досвід з придбання на аукціонах пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілів, чим створював враження ділової людинита запропонував останньому передати йому, ОСОБА_9 , грошові кошті за придбання автомобілів марок LINCOLN MKZ (VIN: НОМЕР_1 ); BMW X5 (VIN: НОМЕР_2 ); MAZERATI LEVANTE (VIN: НОМЕР_3 ); BMW 640 GTvin (VIN: НОМЕР_4 ); NISSAN QUEST (VIN: НОМЕР_5 ); FORD FIESTA (VIN: НОМЕР_6 ); WOLKSVAGEN PASSAT CC (VIN: НОМЕР_7 ); INFINITI Q50 (VIN: НОМЕР_8 ); DODGE GRAND CARAVAN (VIN: НОМЕР_9 ).
Зазначений злочинний план ОСОБА_9 полягав у штучному створенні видимості виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим ОСОБА_9 отримавши на протязі 2021 року від ОСОБА_10 грошові кошті на придбанняна аукціонах пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки, подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілів, оформив частину документівна доставку на територію України автомобілів на ім'я ОСОБА_10 та його матери - ОСОБА_12 , а на документи на автомобіль LINCOLN MKZ (VIN: НОМЕР_1 ); BMW X5 (VIN: НОМЕР_2 ) на своє ім'я та автомобіль FORD FIESTA (VIN: НОМЕР_6 ) на ім'я своєї матері - ОСОБА_11 .
Так, ОСОБА_9 , 06.04.2021 року, знаходячись у автосалоні «NNauto» за адресою: м.Одеса, вулиця Академіка Комарова, 10, повідомив ОСОБА_10 , що має досвід з придбання на аукціонах пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілів та запропонував останньому передати йому, ОСОБА_9 , грошові кошті у сумі 13000 доларів США за придбання автомобілю марки «LINCOLN MKZ» vin-код НОМЕР_1 , білого кольору, 2017 року випуску на аукціоні пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік строком до кінця вересня місяця 2021 року, не маючи при цьому наміру виконувати взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_10 , а маючи лише намір ввести його в оману і корисливу мету заволодіння його грошовими коштами.
В свою чергу, ОСОБА_10 , не здогадуючись про дійсні злочинні наміри ОСОБА_9 , спрямовані на заволодіння належними йому грошовими коштами, 06.04.2021 року у денний час (більш точний час досудовим слідством не встановлений), знаходячись у приміщенні автосалону «NNauto» за адресою: м.Одеса, вулиця Академіка Комарова, 10, передав за придбання на аукціоні пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілю марки «LINCOLN MKZ» vin-код НОМЕР_1 , білого кольору, 2017 року випуску останньому грошові кошти у сумі 13000 доларів США, що станом на вказану дату згідно курсу Національного банку України складало 363 207 гривень.
Взяті зобов'язання по доставці зазначеного автомобілю ОСОБА_9 виконані не були, грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 розпорядився на власний розсуд, заволодівши ними шахрайським шляхом, шляхом обману.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , 23.11.2021 року, знаходячись у приміщенні автосалону «NNauto» за адресою: м.Одеса, вулиця Академіка Комарова, 10, запропонував останньому передати йому, ОСОБА_9 , грошові кошті у сумі 6000 доларів США за придбання автомобілю марки «FORD FIESTA», vin-код НОМЕР_6 , білого кольору, 2017 року випуску, на аукціоні пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік строком до 30 січня 2022 року, не маючи при цьому наміру виконувати взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_10 , а маючи лише намір ввести його в оману і корисливу мету заволодіння його грошовими коштами.
В свою чергу, ОСОБА_10 , не здогадуючись про дійсні злочинні наміри ОСОБА_9 , спрямовані на заволодіння належними йому грошовими коштами, 23.11.2021 року у денний час (більш точний час досудовим слідством не встановлений), знаходячись у приміщенні автосалону «NNauto» за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Комарова, 10, передав за придбання на аукціоні пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілю марки «FORD FIESTA», vin-код НОМЕР_6 , білого кольору, 2017 року випуску, останньому грошові кошти у сумі 6000 доларів США, що станом на вказану дату згідно курсу Національного банку України складало 159 952,80 гривень.
Взяті зобов'язання по доставці зазначеного автомобілю ОСОБА_9 виконані не були, грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 розпорядився на власний розсуд, заволодівши ними шахрайським шляхом, шляхом обману.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом обману, під приводом придбанняна аукціонах пошкоджених автомобілів у Сполучених Штатів Америки, подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілів марки: «LINCOLN MKZ» vin-код НОМЕР_1 , білого кольору, 2017 року випуску та «FORD FIESTA», vin-код НОМЕР_6 , білого кольору, 2017 року випуску, у період часу з 06.04.2021 по 23.11.2021, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 на загальну суму 523 159,80 гривень, тим самим завдавши останньому майнову шкоду на вказану суму у великому розмірі.
Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах (в редакції від 04.10.2021)».
Колегія суддів звертає увагу, що згідно ст. 190 КК України, шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови від 24.09.2020 року у справі №755/10138/16-к; від 11.09.2025 року у справі №752/3924/23), відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, необхідно виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов'язання - не виконувати. Розмежування кримінально караного злочину від цивільно-правової угоди необхідно здійснювати не за тим, як оформлені укладені між сторонами договори, а за тим, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов'язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, йдеться про шахрайство.
Відповідно до висновків, викладених у Постанові ККС ВС від 11.09.2025 року (справа №752/3924/23, провадження №51-586км25), існування між обвинуваченим та потерпілим певних цивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені в певному правочині, саме собою не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цього злочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом тієї обставини, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема беручи на себе при цьому певні зобов'язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, у тому числі, виходячи із сукупності фактичних дій такої особи.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перебували у ділових стосунках з 2019 року. За період часу з 22.08.2019 року по 02.07.2021 року ОСОБА_10 передав ОСОБА_13 грошову суму майже 150000 доларів США, а ОСОБА_13 поставив за ці кошти більше 30 автомобілів. При цьому, автомобіль «LINCOLN MKZ» vin-код НОМЕР_1 , білого кольору, 2017 року випуску прибув до України та був доставлений на територію ТОВ «ДП «ВОРЛД ТІС Південний» 14.06.2021 року, а автомобіль «FORD FIESTA», vin-код НОМЕР_6 , білого кольору, 2017 року випуску, прибув до України та був доставлений на територію ТОВ «Євротермінал» 05.11.2021 року Вказані обставини були відомі органу досудового розслідування, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, поза увагою слідчого судді залишився той факт, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року у цивільній справі №522/8652/23, позовну заяву ОСОБА_10 було задоволено та з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 стягнуто борг за невиконання зобов'язань у розмірі 80386 доларів США, а також судовий збір у розмірі 13956 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10 місцевим судом встановлено, що 06.04.2021 року, ОСОБА_9 отримав у ОСОБА_10 грошові кошти на придбання у США та подальшу доставку, розмитнення, відновлення і постановку на облік автомобілів марки «Toyota Camry» у розмірі 6000 доларів США та «LINCOLN MKZ» у розмірі 13000 доларів США, про що склав відповідну розписку, у якій вказав строк передачі автомобілів - вересень 2021 року.
Також у рішенні місцевого суду зазначено, що до теперішнього часу позивач не отримав автомобіль марки «LINCOLN MKZ», за який передав відповідачу 13000 доларів США та відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі. Він передав позивачу автомобіль «FORD FIESTA», vin-код НОМЕР_6 за який отримав 6000 доларів США.
На теперішній час на примусовому виконанні у приватного виконавця ОСОБА_14 перебуває виконавче провадження №78951519 стосовно примусового виконання виконавчого листа по справі №522/8652/23, у якій, в тому числі стягнуто грошові кошти за автомобіль «LINCOLN MKZ» та автомобіль «FORD FIESTA».
Таким чином, слід констатувати, що зазначені відомості перебували у розпорядженні органу досудового розслідування, що свідчить про відсутність на день повідомлення про підозру ОСОБА_9 - 25.08.2025 року, сукупності доказів для підозри останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину та таких, які виправдовують подальше розслідування.
З урахуванням встановлених обставин, враховуючи висновки ККС ВС, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, про відсутність обґрунтованої підозри щодо наміру ОСОБА_9 привласнити майно ОСОБА_10 та не виконувати взяті на себе зобов'язання, а у відносинах, які склались між останніми має місце цивільно-правовий делікт, а саме порушення виконання цивільно-правового зобов'язання, за результатами якого судом було захищено право позивача, шляхом стягнення грошових коштів в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника щодо існування підстав для скасування оскарженої ухвали слідчого судді є обґрунтованими.
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК, є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 411 КПК передбачено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Враховуючи наведені вище обставини, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді, в порядку п.2 ч.3 ст.407 КПК, підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення скарги захисника ОСОБА_8 та скасування повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 407, 409, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на повідомлення про підозру ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №12023162480001597 від 15.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу захисника ОСОБА_8 та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України від 25.08.2025 року, в кримінальному провадженні №12023162480001597 від 15.11.2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4