адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
30.03.2026 Справа № 917/2114/25
м. Полтава
за позовною заявою Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" пров. Шевченка, 11Б, м. Полтава, Полтавська область, 36009
про стягнення 150 236,25 грн.
Суддя Солодюк О.В.
без виклику сторін
Обставини справи: Полтавська міська рада в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" про стягнення 150 236,25 грн заборгованості за договором оренди землі від 12.06.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на підставі договору оренди землі від 12.06.2020 орендодавець Полтавська міська рада надала, а орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" прийняло в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих приміщень, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, пров. Шевченка, 11б, проте порушуючи умови договору відповідач не здійснював сплату орендної плати в повному обсязі. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 06.04.2023 по 30.09.2025 в сумі 150 236,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі № 917/2114/25, постановлено, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не скористався.
Ухвала суду від 18.11.2025, яка направлялась на адресу відповідача, зазначену в позові і яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ від 28.01.2026, повернулась до суду з відміткою пошти «адресат відсутній».
Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, відповідач повідомлений про розгляд судом даної справи.
27.02.2026 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2692), в якій позивач просить стягнути з відповідача 120 999,31 грн заборгованості по орендній платі за період з 27.01.2024 по 31.12.2025 р.
Подана заява не суперечить вимогам ст. 46 ГПК України і прийнята судом до розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, суд виходить з наступного.
12.06.2020 Полтавська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" уклали договір оренди землі.
На підставі договору оренди землі від 12.06.2020 орендодавець Полтавська міська рада надала, а орендар Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" прийняло в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих приміщень, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, пров. Шевченка, 11б.
Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис № 440-П від 07.12.2020 року.
Відповідно до пункту 2.1 договору від 12.06.2020 в оренду передавалась земельна ділянка площею 0,2560 га, кадастровий номер 5310136400:10:001:0050.
Договір оренди землі діяв включно до 12 червня 2022 року.
На підставі переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, між орендодавцем - Полтавською міською радою надала та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" укладено договір оренди землі від 26.01.2024 року на земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих приміщень, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, пров. Шевченка, 11б площею 0,2560 га з кадастровим номером 5310136400:10:001:0050. Договір зареєстрований у Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис № 823-П від 02.10.2024 року.
Договір оренди землі від 26.01.2024 року діє з 27 січня 2024 року по 26 січня 2029 року включно.
У пункті 5.1 договору сторони визначили, що орендна плата за користування земельною ділянкою згідно з умовами цього договору 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 59 059,58 грн на рік. Нарахування орендної плати за землю починається з 27 січня 2024 року.
Згідно з пунктом 5.3 договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі щомісяця у розмірі 1/12 частини річної суми орендної плати, визначеної у пункті 5.1 цього договору, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду (який дорівнює календарному місяцю) шляхом перерахування грошових коштів до місцевого бюджету м. Полтави.
Свої обов'язки за договором від 26.01.2024 Полтавська міська рада виконала та передала земельну ділянку 5310136400:10:001:0050 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал".
Разом з тим, порушуючи умови договору оренди землі від 26.01.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" не сплачувало орендну плату.
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, заборгованість ТОВ фірми "Професіонал" з орендної плати становить 120 999,31 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Принцип платного використання землі передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 13, частинами 1, 2 статті 21, статтею 22 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата справляється у грошовій формі.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань порушує право позивача, визначене статтями 13, 12 Закону України "Про оренду землі", а саме, на своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Абзацом 1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Податковим кодексом України, зокрема, встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 пункт 14.1 статті 14).
Відповідно до частини 1, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору, а факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для стягнення орендної плати (позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17).
Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням (висновок у Постанові Верховного Суду від 11.05.2019 у справі № 6 - 824цс19).
Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача з орендної плати за період з 27.01.2024 р. по 31.12.2025 р. складає 120 999,31 грн.
Доказів погашення боргу відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі, або доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої несплати суду не надав.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120 999,31 грн заборгованості за договором оренди землі від 26.01.2024 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 22 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Щодо витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, 22 000,00 грн за послуги правової допомоги адвоката.
На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 29 від 20.08.2025, рахунку № 06/11 від 06.11.2025, розрахунок суми гонорару за Договором про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 29 від 20.08.2025, Акт №16 про надані послуги від 11.11.2025, ордер на надання правничої допомоги № 1090015 від 13.11.2025.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Відповідач не надав суду ні заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні заяви про зменшення їх розміру.
Як вбачається з наведеного, в описі переліку робіт, виконаних адвокатом, останні складають комплекс робіт з визначенням детального і послідовного переліку робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 917/2114/25.
Матеріалами справи підтверджується, що при визначенні розміру гонорару (винагороди) адвоката враховано, зокрема наступні обставини: складність справи та обсяг виконання адвокатом робіт (надання послуг), необхідності вивчення і аналізу доказів, обставин справи, у тому числі аналіз обставин по справі, кваліфікація і досвід адвоката.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що понесений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю даної справи;
- витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), у зв'язку з перебуванням справи № 917/2114/25 в провадженні Господарського суду Полтавської області;
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- значенням справи для позивача.
Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 000,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з обставин даної справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
З огляду на надані докази суд дійшов висновку, що заявлений розмір адвокатських витрат в сумі 22 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи та співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг.
Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд ухвалив рішення по справі № 917/2114/25 про задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на відповідача у сумі 22 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Професіонал" (36009, Україна, Полтавська область, м. Полтава, пров. Шевченка, 11Б, код ЄДРПОУ 21068798) на користь Полтавської міської ради (36000, Україна, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок, 36, код ЄДРПОУ 24388285) заборгованість за договором оренди землі від 26.01.2024 в сумі 120 999, 31 грн, 3 028,00 грн судового збору та 22 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Солодюк О.В.