29 квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22025150000000003.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
захисник - ОСОБА_6 ,
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2026 року до підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26.05.2026 р.без визначення розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи апелянта.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді щодо обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник зазначає, що суд не встановив чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Звертає увагу на те, що при обранні запобіжного заходу слідчим суддею не враховані дані про особу підозрюваної, а саме наявність в неї постійного місця проживання, роботи, міцних соціальних зв'язків, позитивних характеристик, та те що в неї на утриманні перебуває матір інвалід похилого віку.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за№ 22025150000000003 від 08.01.2025р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 305, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , володіючи злочинними зв'язками з особами, які займаються незаконним обігом наркотичних речовин, керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету незаконного, швидкого збагачення, достовірно знаючи про те, що збут на території України наркотичних засобів, обіг яких обмежено, обрали в якості джерела доходу діяльність, пов'язану із незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту та збутом небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, попередньою домовившись між собою, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, всупереч врегульованих законами суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, а саме - ст. ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», яким визначено правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, таблиця 2 «Переліку особливо небезпечних психотропних речовини, обіг яких заборонено» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р.
Так, 07.08.2025 р., ОСОБА_5 в ході телефонної розмови із ОСОБА_10 , особисті дані якого були змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», діючи під контролем працівників поліції, в якості покупця, домовилась про продаж (збут) останньому 08.08.2025 р. біля магазину, який розташований на території ОК СВК «Харчовик» по вул. Оранжерейній в м. Миколаєві.
Того ж дня, ОСОБА_5 , за раніше узгодженим планом про механізм збуту наркотичних засобів на території м. Миколаєва та Миколаївській області, зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила про те, що їй необхідно наркотичний засіб «канабіс», оскільки надійшло замовлення на придбання 400 грам.
08.08.2025 р., ОСОБА_8 , перебуваючи в гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , розташованому на території АГК «Керамік» за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 7, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 щодо збуту наркотичного засобу, на автомобілі марки «Buick LE SABRE», д.н.з. НОМЕР_2 незаконно перевіз наркотичний засіб «канабіс» вагою не менше 367, 680 грам за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого його збуту.
11.08.2025 р. близько 16.30 год., згідно попередньої домовленості, ОСОБА_10 , прибув до магазину, який розташований на території ОК СВК «Харчовик» по вул. Оранжерейній, 26 в м. Миколаєві, де за вказівкою ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, передав (збув) ОСОБА_10 пакет чорного кольору, в якому знаходився наркотичним засобом «канабіс», масою у перерахунку на висушену речовину становить - 367, 680 грам.
Крім того, не пізніше 28.03.2026 р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, врегульованого законами суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, а саме - ст. ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», яким визначено правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, таблиця 2 «Переліку особливо небезпечних психотропних речовини, обіг яких заборонено» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р., у невстановлений час та місці, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс загальною масою понад 2 кг, з метою його подальшого збуту.
В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання наркотичного засобу - канабісу, з метою збуту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх умисних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, почала його зберігати за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
28.03.2026 р. в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено наркотичну речовину загальною масою понад 2 кг, в складі якої, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено, що дозволяє стверджувати, що виявлена та вилучена маса є особливо великим розміром. Вилучений за вказаних обставин наркотичний засіб в особливо великих розмірах ОСОБА_5 незаконно придбала та зберігала з метою подальшого збуту.
28.03.2026 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб.
30.03.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб та ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, наркотичного засобу в особливо великих розмірах.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінальні правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених п. п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за № 22025150000000003 від 08.01.2025р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 305, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
28.03.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб.
30.03.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб та ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, наркотичного засобу в особливо великих розмірах.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема рапортами оперативного підрозділу УСБУ в Миколаївській області про причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, протоколом про хід та результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 11.08.2025 р., висновками судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6 (дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів), протоколами про хід і результати проведення НСРД, передбаченої ст. 263 КПК України (зняття інформації з електронних комунікаційних мереж) від 17.09.2025 р., протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_10 від 11.02.2026 р., протоколом обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 28.03.2026 р., протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 615 КПК України, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, в тому числі матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, з яких ще не знято гриф секретності «таємно».
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За практикою ЄСПЛ, ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Також є доведеним ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик обумовлений тим, що на даний час досудове розслідування триває, проводяться необхідні слідчі дії, направлені, в тому числі на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочину, встановлення інших осіб, які ймовірно причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, так як всі особи, причетні до вказаного кримінального правопорушення не встановлені на сьогоднішній день та не затримані.
Також є обґрунтованим ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, інших ймовірних підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, ступінь причетності яких до вчинення кримінальних правопорушень ще перевіряється органом досудового розслідування, з метою зміни їх показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують підозрювану. Вказані обставини дають підстави вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у неї буде можливість шляхом вмовляння або погроз схилити вищевказаних осіб, оскільки вона їх знає, до показів, що її повністю або частково виправдовують.
Крім того, є доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи подовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Так, сукупність наявних в матеріалах кримінального провадження доказів свідчить про те, що ОСОБА_5 на протязі достатньо тривалого часу вдавалася до вчинення злочинних дій в сфері незаконного обігу наркотичних засобів з метою отримання незаконного прибутку. Крім того, вказана діяльність була припинена працівниками правоохоронних органів, а не самостійно ОСОБА_5 . Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому підозрювана може продовжити займатися злочинною діяльністю.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, всупереч доводам апелянта, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, а така можливість в даному кримінальному провадженні, з огляду на характер злочину, що розслідується та наразі інкримінуються ОСОБА_5 об'єктивно та беззаперечно, існує.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та особу підозрюваної, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Наявність у підозрюваного постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, на даній початковій стадії досудового розслідування, не є підставами для зміни застосованого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про можливість вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2