Справа № 127/13403/26
Провадження №11-сс/801/428/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
при секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
підозрюваного в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 332 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року задоволено погоджене із прокурором клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 про продовження заходу забезпечення кримінального провадження № 12026020000000099, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026 року за ознаками частини третьої статті 332 КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Продовжено щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 35 (тридцять п'ять) днів у межах строку досудового розслідування до 27 травня 2026 року.
Одночасно визначено заставу у розмірі 665 600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень, за умови внесення якої підозрюваним чи іншим заставодавцем на ОСОБА_7 покладено обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, а також продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Водночас вирішуючи питання про визначення застави слідчий суддя урахуванням оголошеної підозри залишив заставу, раніше визначену судом апеляційної інстанції.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2026 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою визначити менший розмір застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчий суддя не взяв до уваги тривалість утримання підозрюваного під вартою та що у цей час із ним не проводились слідчі дії. Також суд не врахував особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та утримує двох малолітніх дітей. При цьому залишаючи попередній розмір застави слідчий суддя не врахував майнового стану ОСОБА_7 , щомісячний дохід якого складає лише 20 000 гривень, внаслідок чого визначена застава є явно непомірною.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки щодо необхідності застосування виключного запобіжного заходу, а також визначення розміру застави, викладені в ухвалі, належним чином умотивовані.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки щодо обґрунтованості підозри.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині необґрунтованості оголошеної підозри суд зазначає, що за змістом пункту першого частини першої статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1(с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1(с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
У цьому провадженні із доданих до клопотання документів (протоколів допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , документів за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій), а також зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_7 може бути причетним до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Висновки щодо доведеності ризиків та застосування виключного запобіжного заходу.
Стосовно наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав доведеними ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Під ризиками, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає про те, що ані слідчим у клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) у минулому притягався до будь-якого виду відповідальності, який би вказував на антисоціальну (кримінальну) поведінку особи, що у свою чергу нівелює висновки щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчим у клопотанні, а також суддею не конкретизовано характер перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим суд наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, у певній мірі може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним буть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованого злочину та значного суспільного резонансу суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такі обставини вказують на наявність (доведеність) одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, що у сукупності із положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України унеможливлюють застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Висновки щодо продовження запобіжного заходу та можливості визначення застави.
Суд зазначає, що порядок продовження строку тримання під вартою визначений положеннями ст. 199 КПК України, та за приписами частини третьої цієї статті клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З цього приводу суд установив, що у поданому слідчим клопотанні викладені усі зазначені обставини, зокрема і неможливість завершення досудового розслідування до спливу терміну дії попередньої ухвали щодо запобіжного заходу.
Стосовно наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважав доведеними ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, знищення чи спотворення речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, а також незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Під ризиками, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає про те, що ОСОБА_7 є підозрюваним також у іншому кримінальному провадженні (№ 12026020000000030 від 16.01.2026) за ознаками ч. 3 ст. 369? КК України, що у свою чергу підтверджує висновки щодо існування ризику, передбаченого пунктом п'ятим частини першої статті 177 КПК України.
Окрім цього суд наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, у певній мірі може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним буть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. У даному ж провадженні у сукупності із тяжкістю інкримінованого злочину суд вважає доведеним ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.
За приписами статті 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею враховано вік підозрюваного, наявність місяця проживання та соціальні зв'язки. Втім, навіть з урахуванням цих даних про особу ОСОБА_7 до останнього необхідно застосувати винятковий запобіжний захід, оскільки менш суворі, навіть домашній арешт, не зможуть забезпечити досягнення завдань кримінального провадження та виконання підозрюваним процесуальних рішень.
Висновки щодо визначення застави.
Відповідно до положень частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У будь-якому випадку визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя з метою запобігання установленим ризикам та забезпечення виконання особою процесуальних рішень, повинен покласти на підозрюваного обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, які об'єктивно можливо перевірити.
Частиною четвертою статті 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 332 КК України, за яким ОСОБА_7 оголошено підозру, відповідно до статті 12 КК України віднесено до тяжкого злочину.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений пунктами першим-третім частини п'ятої статті 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом другим частини п'ятої статті 182 КПК України установлено, що увиключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
У цьому ж провадженні з урахуванням того, що у межах іншого кримінального провадження щодо підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді застави, яка втім у визначеному розмірі не забезпечує виконання ним покладених обов'язків, слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу у більшому розмірі, аніж передбачено за вчинення тяжких злочинів, а саме у виді 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки можлива перспектива втрати саме такої застави у випадку неявки до органу досудового розслідування чи суду буде достатнім стримуючим фактором для запобігання установленим ризикам.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року про продовження заходу забезпечення кримінального провадження № 12026020000000099, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026 року - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: