Справа № 129/1324/25
Провадження №11-сс/801/379/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
заявника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у відмові внести відомості до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини
До Гайсинського районного суду Вінницької області 11.04.2025 надійшла скарга засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора Гайсинської окружної прокуратури, в якій просив:
- визнати відповідь заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 такою, що не відповідає нормам КПК України, зокрема ст. 214 КПК України, а саме недійсною та незаконною;
- скасувати відповідь заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 , як незаконну та недійсну;
- направити скаргу ОСОБА_7 від 03.02.2025, яку було надіслано до офісу Генеральної прокуратури України у порядку ст. 124 КПК України на досудове розслідування із внесенням відомостей до ЄРДР про вчинення відносно нього злочину завідувачем медичної частини №39 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області ОСОБА_10 , виражену у невиконанні рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2019 в справі №31694/06 «Медяніков проти України», а саме ненадання належної медичної допомоги останнім, незабезпеченням дієтичним харчуванням, невжиття заходів індивідуального харчування, спрямованих на усунення порушень, визначених в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2019 у справі «Медяніков проти України» та з інших підстав.
Скарга мотивована тим, що з 16.03.2007 ОСОБА_7 відбуває покарання в Державній установі «Ладижинська виправна колонія (№39)» за вироком Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004, яким його засуджено за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ст. 70, ст. 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
03.02.2025 він звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про невиконання завідувачем медичної частини №39 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області ОСОБА_10 , виражену у невиконанні рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2019 в справі №31694/06 «Медяніков проти України», а саме ненадання належної медичної допомоги останнім, незабезпеченням дієтичним харчуванням, невжиття заходів індивідуального харчування, спрямованих на усунення порушень, визначених в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2019 у справі «Медяніков проти України» та з інших підстав, яку було направлено до Вінницької обласної прокуратури, яку в подальшому 14.03.2025 перенаправлено до Гайсинської окружної прокуратури.
За результатами розгляду його заяви йому 24.03.2025 направлено відповідь на його звернення, в якій за перевірених обставин, в діях працівників медичної частини №39 порушень не виявлено, а документи реагування не вносились, яку він вважає недійсною та незаконною та просить її скасувати, а скаргу направити на досудове розслідування із внесенням відомостей до ЄРДР про вчинення відносно нього злочину завідувачем медичної частини №39 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області ОСОБА_10 , оскільки зазначеною перевіркою неповно з'ясовано всі обставини, на які він скаржиться щодо ненадання належної медичної допомоги останнім, незабезпеченням дієтичним харчуванням, невжиття заходів індивідуального харчування, спрямованих на усунення порушень, визначених в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2019р. у справі «Медяніков проти України».
ОСОБА_7 в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у суді першої інстанції свою скаргу підтримав за викладених у ній обставин, в тому числі відсутність дієтичного харчування, ненадання належної медичної допомоги завідувачем медичної частини №39 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області ОСОБА_10 .
Під час судового розгляду у суді першої інстанції прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення даної скарги, слідчому судді пояснив, що жодних порушень завідувачем медичної частини №39 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області ОСОБА_10 в даному випадку не вбачається, а тому просив відмовити у задоволенні скарги.
Ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора Гайсинської окружної прокуратури було відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Вважає зазначену ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм кримінального процесуального закону, з істотним порушенням його прав як заявника, оскільки слідчий суддя не взяв до уваги доводів його скарги та безпідставно відмовив у її задоволенні, провівши судовий розгляд неповно та упереджено, було порушено його право на захист, який повинен був забезпечити слідчий суддя, не взято до уваги доводи його клопотання та не були досліджені документи, які були долучені до нього, а також помилково не вказав в оскаржуваній ухвалі право на її апеляційне оскарження.
Позиції учасників судового засідання
У судовому засіданні заявник ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції з підстав, наведених у ній.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення заявника та його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання колегії суддів, вказаним вимогам ухвала слідчого судді не відповідає в повному обсязі.
Так, як вбачається з матеріалів судового провадження та встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду скарги ОСОБА_7 від 03.02.2025 проведено перевірку доводів щодо ненадання йому належної медичної допомоги завідувачем медичної частини №39 філії Державної установи «Центр охорони здоров?я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області ОСОБА_10 , незабезпеченням дієтичним харчуванням, невжиття заходів індивідуального характеру, спрямованих на усунення порушень, визначених в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2019 у справі «Медяніков проти України» та з інших питань.
Відповідно до проведеної перевірки встановлено, що з 16.03.2007 ОСОБА_7 відбуває покарання в Державній установі «Ладижинська виправна колонія (№39)» за вироком Апеляційного суду Донецької області від 25.11.2004, яким його засуджено за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ст. 70, ст. 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
До Ладижинської ВК №39 ОСОБА_7 прибув 16.03.2007 з Державної установи «Донецький слідчий ізолятор».
З медичної документації ОСОБА_7 встановлено, що 08.05.2012 фахівцями Вінницького обласного центру профілактики та боротьби з ВІЛ- СНІДом у ОСОБА_7 відібрано зразки крові на дослідження з метою виявлення антитіла до вірусного гепатиту С, за результатами якого у нього діагностовано хронічний гепатит С, стадія ремісії, без порушень функції печінки.
За період відбуття покарання в Ладижинській ВК №39 ОСОБА_7 призначались курси амбулаторного лікування гепатопротекторами та загальнозміцнюючими препаратами.
З 23.02.2015 по 20.03.2015 ОСОБА_7 перебував на обстеженні та лікуванні в терапевтичному відділені при Міжрегіональній обласні лікарні №81 з діагнозом: хронічний гепатит С, стадія ремісії, без порушень функції печінки.
Крім того, йому призначались курси амбулаторного лікування гепатопротекторами та загальнозміцнюючими препаратами, а саме: 25.08.2015, 06.10.2015, 25.12.2015, 19.01.2016, 16.02.2016, 22.05.2016, 28.09.2016, 19.01.2017, 03.02.2017, 29.03.2017. При цьому, 22.05.2016 при призначенні лікування ОСОБА_7 також призначено дієтичне харчування по нормі 8б.
Також 02.10.2018, 11.03.2020, 13.05.2020 йому призначалось лікування у зв?язку із захворюванням на хронічний холецистопанкреатит.
17.09.2020 у ОСОБА_7 відібрано та обстежено кров на рибонуклеїнову кислоту вірусу гепатиту С методом полімеразної ланцюгової реакції, результат позитивний. З 01.10.2020 він пройшов курс лікування від гепатиту С противірусними препаратами для лікування вірусу гепатиту С тривалістю 84 дні.
З січня по квітень 2022 року ОСОБА_7 призначались курси амбулаторного лікування гепатопротекторами. Після курсу лікування, 05.04.2022 у нього повторно відібрано та обстежено кров на рибонуклеїнову кислоту вірусу гепатиту С методом полімеразної ланцюгової реакції, результат негативний, діагноз: хронічний вірусний гепатит С (успішно пролікований).
На даний час лікування від вірусного гепатиту С не проводиться, так як воно було проведено у 2020 році, на даний час ОСОБА_7 встановлений діагноз: хронічний вірусний гепатит С (успішно пролікований), а тому обстеження методом полімеразної ланцюгової реакції після закінчення курсу лікування не проводилось.
Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_7 знаходиться під диспансерним наглядом в медичній частині №39 з діагнозом: залишкові зміни перенесеного туберкульозу обох легень у вигляді дрібних кальцинатів та щільних вогнищ, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз СНО, хронічний панкреатит в стадії ремісії.
Станом на 20.03.2025 стан його здоров?я задовільний, проте він постійно перебуває під диспансерним наглядом лікарів медичної частини №39.
За період перебування в Ладижинській ВК №39 у нього не було зафіксовано випадків захворювання на активний туберкульоз легень.
Щодо відмови в призначенні ОСОБА_7 дієтичного харчування перевіркою встановлено, що з 2019 року у нього загострювались хронічні захворювання, а саме панкреатит та шлункова диспепсія, в зв?язку з чим йому призначалось та відповідно він отримував дієтичне харчування по нормі 8б, а саме у 2020 році в квітні, травні, липні, вересні, жовтні та листопаді; у 2021 році в лютому та березні; у 2022 році в лютому, березні та квітні; у 2023 році в липні, жовтні та грудні; у 2024 році в лютому, квітні та листопаді.
Організація харчування, а також контроль за якістю продуктів харчування та приготовленої їжі в Ладижинській ВК №39 здійснюється згідно з вимогами Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2160/5 від 15.06.2021 та згідно Норм харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №336 від 16.06.1992.
З 04.04.2023 по 01.05.2023 ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні при Стрижавській багатопрофільній лікарні №81 з діагнозом: залишкові зміни перенесеного туберкульозу обох легень у вигляді дрібних кальцинатів та щільних вогнищ категорії 5.1., ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз СНО, хронічний панкреатит в стадії ремісії За результатами лікування рекомендовано диспансерний нагляд лікарів медичної частини, модифікацію способу життя, а саме ведення здорового життя, відмова від шкідливих звичок, при цьому дієтичне харчування не призначалось.
У 2025 році з приводу захворювань шлунково-кишкового тракту до медичної частини №39 ОСОБА_7 не звертався, медичних показань для призначення дієтичного харчування у нього немає.
Оскільки визначення глюкози у венозній крові натще відноситься до біохімічних досліджень, які в умовах медичної частини не проводяться, 24.03.2025 у ОСОБА_7 відібрано заяву на проведення зазначеного лабораторного дослідження на базі іншого лікувального закладу.
Також перевіркою встановлено, що після постановлення Європейським судом з прав людини рішення «Медяніков проти України», тобто з 19.02.2019, ОСОБА_7 неодноразово звертався за медичною допомогою та йому призначалось лікування, а саме у 2020 році - 5 разів, у 2021 році - 1 раз, у 2022 році - 4 рази, у 2023 році - 11 разів, у 2024 році - 9 разів та у 2025 році - 1 раз. За таких обставин, в діях працівників медичної частини №39 порушень не виявлено. Відомості про перевірку внесено в ІС «ОСОП» 24.03.2025 в Таблицю 13 «Виправні колонії» за № 20250000260650.
Крім того, відповідно до п. 135 Рішення ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
Викладені в рішеннях Європейського Суду вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державні органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Кримінально виконавчим кодексом України передбачено права та обов'язки осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, зокрема ст.ст. 8, 9 КВК України. Враховуючи, що ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)» є державною установою відповідальність за дотримання прав засуджених несуть уповноважені особи адміністрації цієї установи, на яких ця відповідальність покладена законодавством України, в тому числі забезпечення необхідним індивідуальним харчуванням.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги скарги виходять за межі повноважень наданих слідчому судді законодавством України, зокрема диспозицією ст. 206 КПК України, а також звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів, службовими (посадовими) особами ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)» при здійсненні ними своїх повноважень, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином слідчий суддя дійшов висновку, що подана ОСОБА_7 скарга на бездіяльність прокурора Гайсинської окружної прокуратури задоволенню не підлягає.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком слідчого судді, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області про невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
За результатом розгляду цієї скарги слідчий суддя суду першої інстанції відмовив у її задоволенні з посиланням на ст. 206 КПК України. Також зазначив у резолютивній частині ухвали про неможливість її оскарження.
В ході перевірки доводів апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що у своїй скарзі ОСОБА_7 порушував питання про внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення злочину.
У постанові ОП ККС ВС зроблено висновок про те, що оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тобто з 17 .06.2020 (постанова від 15.02.2021 у справі № 133/3337/19).
Отже, ухвала слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.08.2025, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на відмову прокурора у внесенні відомостей до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Застосовуючи положення ст. 206 КПК України, слідчий суддя суду першої інстанції обмежився аналізом лише норми даного кримінального процесуального закону, однак не надав належної оцінки підставам та мотивам скарги ОСОБА_7 , з якої вбачається, що вони стосуються безпідставного невнесення відомостей до ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного суду слідчий суддя не з'ясував змісту та суті звернення скаржника до суду, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.
Скасувати ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції скарги ОСОБА_7 на бездіяльність заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у відмові внести відомості до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4