про відмову у забезпеченні позову
01 травня 2026 року Справа № 915/416/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» б/н від 30.04.2026 (вх. № 6316/26 від 30.04.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А», вул. 6 Слобідська, 48А, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 40638355
до відповідача-1: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027, код ЄДРПОУ 26565573
до відповідача-2: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612
до відповідача-3: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 31319242
про: встановлення сервітуту.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 10.04.2026 (вх. № 5147/26 від 10.04.2026), в якій просить суд:
1. Встановити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48А (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48А) безстроковий безоплатний сервітут у вигляді дозволу на використання та підключення до шафового газорегуляторного пункту інв. №00206008 (з регулятором DIVAL500G) (ШРП) та газопроводу низького тиску, а саме газопроводу низького тиску за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48 від розподільчого газопроводу-вводу діаметром 100 мм після ШРП до запірної арматури Ду80 перед будинком за адресою: м. Миколаїв, вул.6 Слобідська, 48А, який належить на праві власності Миколаївській міській територіальній громаді та перебуває на балансі у Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», для споживання природного газу до дахової газової котельні за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48А, що знаходиться у власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі 915/203/24, з компенсацією виробничо-технічних витрат за відбір природного газу з шафового регуляторного пункту газу та витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією шафового регуляторного пункту газу.
2. Стягнути з Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
3. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» та Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» витрати на правову допомогу згідно їх фактичного розміру.
В обґрунтування позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» зазначає, зокрема, про те, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2024 у справі №915/203/24 було витребувано з незаконного володіння Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» приміщення №99 (літ.№1, літ.№2) в складі приміщень за літ. А-16 на XVIII поверсі багатоквартирного будинку №48-А по вул. 6-й Слобідській у місті Миколаєві, яке складається з дахової газової котельні площею 25,6 кв.м. та тамбуру площею 2,5 кв.м., що разом складає 28,1 кв.м., та теплотехнічного обладнання, що в ній знаходиться, а саме: - газопровід низького тиску (від 1 поверху по фасаду будинку до даху, по даху до котельні); - вузол обліку підживлення системи опалення (лічильник води); - вузол обліку газу (лічильник №121652, вентиля та трубопроводи) - вузол обліку електричної енергії (лічильник електроенергії у тамбурі з автоматами та щитком); - компенсатор об'єму; - конвектор газовий (для обігріву приміщення, під вікном); - модуль ГВП; - модуль-регулятор опалення; - розподільний щит; - модуль нагріву АF 105-3 одиниці; - система диспетчеризації; - система підживлення (гідрофон, хімпідготовка); - система ХВП (бак з сіллю, ECL); - вузол обліку теплової енергії ф32 ГВС(тепловодолічильник СВТУ -10М); - вузол обліку теплової енергії ф50 опалення (тепловодолічильник СВТУ -10М) - модуль нагріву (новий) - 2 одиниці МН120еко "BERHARD»; - трубопроводи, вентиля, засувки, датчики, манометри, задіяні в роботі котельні, на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А». Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 зазначене рішення суду залишено без змін.
За даними позивача, при організації передачі дахової газової котельні за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48-А від володільців Миколаївської міської ради та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСББ « 6 Слобідська 48А» останньому стало відомо про те, що газопровід низького тиску та шафовий газорегуляторний пункт, що використовується при газопостачанні серед інших суб'єктів і зазначеної дахової котельні належать до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади і перебувають на балансі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на праві господарського відання.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Управління комунального майна Миколаївської міської ради, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» із проханням надання згоди на підключення житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48А до газопостачання через газопровід низького тиску та ГРП (шафовий газорегуляторний пункт) для споживання газу з метою забезпечення мешканців будинку теплопостачанням та гарячою водою. За даними позивача, Миколаївська рада та її виконавчі органи всіляко ігнорували прохання позивача щодо вирішення питання надання згоди останньому на підключення до газопроводу та ШРП для споживання газу мешканцями будинку, надаючи відповіді, які не містили вирішення поставленого питання та перекладали повноваження Миколаївської міської ради як власника спірного майна на ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», якому належить лише право господарського відання щодо цього майна.
Позивач вказує, що листом №22296/30.01-06/30/14/25 від 26.08.2025 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повідомило, що на 2026-2027 опалювальні періоди з метою скорочення виробничо-технічних втрат, які нараховуються оператором ГРМ, підприємством заплановано відключення частини розподільчого газопроводу та заміною існуючого ШРП з відповідно зменшеною пропускною здатністю для забезпечення газопостачання котельні будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48 та неможливість відбору природного газу ОСББ « 6 Слобідська 48А» з існуючого підземного розподільчого газопроводу після ШРП за жодних обставин в 2026-2027 роках. Позивач наголошує, що з урахуванням змісту вказаного листа ОСББ після закінчення опалювального періоду 2025-2026 позбавлене можливості відбору природного газу через ШРП та підземний газопровід, який належить власнику ШРП і знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48 за жодних умов.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» зазначає, що листом від 04.03.2026 року за №4/03 позивач звернувся до відповідачів із листом з про надання в користування на правах сервітуту (чи іншим чином) ШРП інв. №00206008 (з регулятором DIVAL500G) та підземний газопровід низького тиску діаметром 100мм довжиною 30 м після ШРП до запірної арматури Ду 80. Проте, станом на 10.04.2026 жодної відповіді щодо розгляду питання про надання позивачу сервітуту на спірне нерухоме майно від відповідачів не надійшло, що на переконання позивача свідчить про відмову Миколаївської міської ради у наданні сервітуту у позасудовому порядку.
Позивач звертає увагу суду на те, що альтернативою використання забезпечення гарячою водою з власної дахової газової котельні крім використання ШРП та газопроводу низького тиску, а саме газопроводу низького тиску за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48 від розподільчого газопроводу-вводу діаметром 100 мм після ШРП до запірної арматури Ду80 перед будинком за адресою: м. Миколаїв, вул.6 Слобідська, 48А, є створення нового підключення, розробки технічних умов, відведення землі для прокладання газопроводу, фінансування прокладання газопроводу є неможливим, оскільки такі витрати можливі лише за рахунок мешканців зазначеного будинку, які живуть в Україні під час воєнного стану, не мають відповідного фінансування, погашають борг ОКП «Миколаїоблтеплоенерго» перед ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг», несуть витрати на реконструкцію котельного обладнання після прийняття його від ОКП «Миколаїоблтеплоенерго» в незадовільному стані.
Таким чином, на переконання позивача, існує реальна необхідність щодо встановлення ОСББ « 6 Слобідська, 48А» сервітуту на користування ШРП та газопроводу низького тиску через відсутність іншого альтеративного способу забезпечення мешканців будинку природним газом з метою подальшого споживання теплової енергії та гарячої води.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на припис ст.ст. 16, 16, 401 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 28.04.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/416/26 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.05.2026 о 10:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
30.04.2026 до суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 30.04.2026 (вх. № 6316/26 від 30.04.2026) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» про встановлення сервітуту на підземний газопровід та шафовий газорегуляторний пункт. шляхом заборони Миколаївській міській раді, Виконавчому комітету Миколаївської міської ради, Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» та їх структурним підрозділам, службам вчиняти дії, які можуть вплинути на стан спірного нерухомого майна - шафового газорегуляторного пункту за інв. №00206008 (з регулятором DIVAL500G) та підземного газопроводу низького тиску діаметром 100мм довжиною 30 м після ШРП до запірної арматури Ду 80 за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48, зокрема будь-яких дій з реконструкції, переобладнання, капітального та поточного ремонту, заміни та інших дій, що можуть вплинути на стан нерухомого майна.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» зазначено, зокрема, про те, що з огляду на зміст листа ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» №22296/30.01-06/30/14/25 від 26.08.2025 останнім з серпня 2025 року заплановано вчинення дій, що у разі задоволення позовних вимог унеможливлять виконання рішення суду у справі, оскільки шафовий газорегуляторний пункт буде замінений, тобто перестане існувати у вигляді, який існує на момент подачі позову та унеможливить розгляд питання про надання сервітуту позивачу шляхом користування спірним майном. До того ж, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» прямо вказано про вчинення зазначених дій з метою зменшення пропускної здатності, що зробить неможливим використання позивачем шафового газорегуляторного пункту та підземного газопроводу.
Позивач вказує, що оскільки Миколаївська міська рада та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» всупереч вимог чинного законодавства ухиляються від встановлення ОСББ « 6 Слобідська 48А» сервітуту шляхом надання права користування ШРП інв №00206008 (з регулятором DIVAL500G) та підземний газопровід низького тиску діаметром 100мм довжиною 30 м після ШРП до запірної арматури Ду 80, що позбавляє позивача права на користування комунальним майном в інтересах мешканців Миколаївської міської територіальної громади, які проживають у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48А, ОСББ вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення відповідачами, їх структурними підрозділами та іншими юридичними особами будь-яких дій з реконструкції, переобладнання, капітального ремонту, заміни ШРП інв №00206008 (з регулятором DIVAL500G) та підземного газопроводу низького тиску діаметром 100мм довжиною 30 м після ШРП до запірної арматури Ду 80 за адресою : м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48, оскільки такі дії Відповідачів можуть вплинути на стан спірного нерухомого майна на момент ухвалення рішення у справі та змінити спірне нерухоме майно всупереч інтересам мешканців вищезазначеного будинку.
За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Судом взято до уваги, що якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якою не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Крім того, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Крім того, слід наголосити, що у провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від неправомірних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення судом питання про забезпечення позову.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення справедливого та ефективного захисту порушених прав; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, позивачем не надано до заяви про забезпечення позову доказів та не наведено належних обґрунтувань того, що невжиття відповідних заходів позбавить Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 08.07.2022 у справі № 904/9691/21, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21, від 21.04.2022 у справі № 922/3109/21.
При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Суд зауважує, що згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20) під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам варто враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
При цьому, конкретний захід забезпечення позову буде спірмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Заявник звернувся до суду з позовною заявою про встановлення позивачу безстрокового безоплатного сервітуту у вигляді дозволу на використання та підключення до шафового газорегуляторного пункту (ШРП) та газопроводу низького тиску за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48 від розподільчого газопроводу-вводу діаметром 100 мм після ШРП до запірної арматури Ду80 перед будинком за адресою: м. Миколаїв, вул.6 Слобідська, 48А, який належить на праві власності Миколаївській міській територіальній громаді та перебуває на балансі у Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» для споживання природного газу до дахової газової котельні за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48А, що знаходиться у власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «6 Слобідська 48А», з компенсацією виробничо-технічних витрат за відбір природного газу з шафового регуляторного пункту газу та витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією шафового регуляторного пункту газу.
Водночас, у заяві про забезпечення позову заявник просить суд заборонити Миколаївській міській раді, Виконавчому комітету Миколаївської міської ради, Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» та їх структурним підрозділам, службам вчиняти дії, які можуть вплинути на стан спірного нерухомого майна - шафового газорегуляторного пункту та підземного газопроводу низького тиску за адресою м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська, 48, зокрема будь-яких дій з реконструкції, переобладнання, капітального та поточного ремонту, заміни та інших дій, що можуть вплинути на стан нерухомого майна.
На переконання суду, у спірних правовідносинах наявні підстави стверджувати про надмірність застосованого заходу забезпечення у вигляді заборони відповідачам вчиняти будь-які дії з реконструкції, переобладнання, капітального та поточного ремонту, заміни та інших дій, що можуть вплинути на стан спірного нерухомого майна, оскільки вказане становитиме невиправдане втручання у компетенцію та господарську діяльність Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», на балансі якого таке майно перебуває, що, в свою чергу, може призвести до блокування такої діяльності в частині, що потребує експлуатації спірного газопроводу, зумовити виникнення дисбалансу інтересів сторін, так як направлене на досягнення абсолютного обмеження, що не відповідає вимогам пропорційності вжитих заходів до предмету спору.
Суд також наголошує, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати навіть поточний ремонт газорегуляторного пункту та газопроводу покладатиме на відповідачів надмірний тягар, оскільки вони залишаються відповідальними за технічний стан об'єктів, але позбавляються можливості для виконання обов'язків щодо їх утримання. Заборона проведення ремонту таких об'єктів фактично унеможливлює усунення потенційних аварійних ситуацій, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів широкого та невизначеного кола осіб, які не є учасниками справи.
З урахуванням викладеного вище, виходячи з характеру обставин справи, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» б/н від 30.04.2026 (вх. № 6316/26 від 30.04.2026) про забезпечення позову у даній справі.
При цьому, у зв'язку із відмовою позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, питання застосування заходів зустрічного забезпечення судом не розглядається та не досліджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « 6 Слобідська 48А» б/н від 30.04.2026 (вх. № 6316/26 від 30.04.2026) про забезпечення позову у справі № 915/416/26 відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук