01 травня 2026 року Справа № 915/1776/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши без виклику сторін заяву Приватного підприємства “Деліція» про відвід судді Давченко Т.М. від розгляду справи № 915/1776/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз кондитерів Н» (код ЄДРПОУ 39945878; 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/2);
встановив:
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про банкрутство № 915/1776/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз кондитерів Н» (далі ТОВ “Союз кондитерів Н»).
Постановою суду від 06.08.2024 ТОВ “Союз кондитерів Н» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пляку С.В. та ін.
Наразі провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури та здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.
29.04.2026 до суду за вх.. № 6157/26 надійшла заява Приватного підприємства “Деліція» вих.. № 28.04./3-ІХ/2026 від 28.04.2026 про відвід судді Давченко Т.М. від розгляду справи № 915/1776/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз кондитерів Н».
Заявник вважає, що в даному випадку наявні підстави для відводу судді Давченко Т.М., що виникли після винесення ним ухвали від 27.04.2026.
Обґрунтовуючи підстави поданої заяви про відвід, заявник зазначив, що суддя Давченко Т.М. безпідставно повернула заяву ПП “Деліція» про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника у справі № 915/1776/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз кондитерів Н», оскільки:
1) суд повернув заяву до закінчення строку на усунення недоліків;
2) суд зайняв пасивну процесуальну позицію, створивши перешкоди кредиторам для реалізації свого права на звернення до органів управління боржника з заявою про покладення на них солідарної відповідальності;
3) суд повернув заяву, навіть не зазначивши в ухвалі від 27.04.2026 який саме недолік він вважає не усунутим;
4) судом безпідставно застосовані приписи ст.ст. 162,164ГПК, які стосуються виключно позовних заяв, а не заяв, передбачених першим етапом ст.. 34 КУзПБ. При цьому суд безпідставно присвоїв заяві покладення солідарної відповідальності окремий номер без прив'язки до справи про банкрутство, чим створив штучні умови для того, аби вимагати від заявника повторної подачі документів, які містяться в матеріалах справи про банкрутство, хоча суд не може розглядати цю заяву інакше, ніж в межах справи про банкрутство;
5) винесення ухвали від 27.04.2026 стало продовженням реалізації суддею Давченко Т.М. стратегії, спрямованої на звільнення керівника та органів управління боржника від відповідальності за доведення ним боржника до банкрутства, яка до цього проявилася у порушенні строків розгляду справи банкрутство, а також у незаконній відмові у покладенні на керівника та органи управління боржника субсидіарної відповідальності шляхом звільнення їх від доведення відсутності власної вини, майже дослівного цитування їх жодних чином не підтверджених доводів в ухвалі та покладення обов'язку доведення вини виключно на ліквідатора та кредиторів.
На думку заявника суддя Давченко Т.М.
- не спроможна неупереджено, повно та об'єктивно розглянути справу про банкрутство № 915/1776/23 у визначені законом строки;
- не займає активної процесуальної позиції при розгляді справи, зокрема, при вирішенні питання про наявність передбачених ч. 6 ст. 34 КУзПБ підстав для притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності;
- займає відверто упереджену позицію, спрямовану на захист керівника та органів управління боржника на шкоду інтересам кредиторів та всупереч меті справи про банкрутство, яка полягає у задоволенні вимог кредиторів, а не у штучному звільненні боржника та його керівників від відповідальності;
- вибірково застосовує норми законодавства та правові позиції ВС, свавільно тлумачить зміст тих постанов ВС, які застосовує, висуває до кредитора вимоги, яких законом не передбачено;
- відмовляє у реалізації конституційного права на судовий захист.
Згідно з приписами ч. ч. 8, 11 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Дослідивши подану заяву, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні.
Отже, за результатами розгляду заяви представника ПП "Деліція" про відвід судді, суд постановляє ухвалу у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву представника ПП «Деліція» про відвід судді Давченко Т.М. від розгляду справи № 915/1776/26 суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на нижчевикладене.
Статтями 38, 42 Господарського процесуального кодексу України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.
Правовою підставою подання цієї заяви про відвід заявник фактично визначає пункти 3 та 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
- він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
- є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Обставинами ж, які викликали у заявника сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючої судді у даній справі, є фактично процесуальні дії суду, пов'язані з постановленням судових рішень у справі про банкрутство № 915/1776/23 та у справі про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника № 915/430/26.
Відвід ? це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави для відводу судді ? це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб?єктивного характеру і стосуватися особистих зв?язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об?єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
У рішенні в справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
В п. 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 суд нагадує, що: «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів».
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами (абз. 2 п. 1.2.1. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 Рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).
Отже, сама по собі незгода представника ПП «Деліція» з процесуальними рішеннями головуючого у справі № 915/1776/23 та у справі № 915/430/26 судді Давченко Т.М. не є підставою для відводу складу суду від розгляду справи згідно з вищезазначеними положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, не є підставою для відводу головуючого судді у справі реєстрація відділом документального забезпечення суду заяви ПП «Деліція» про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника згідно Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області. Порядок визначення номеру справ у разі розгляду по суті в межах справ про банкрутство позовних заяв та заяв передбачено у п. 16. Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019.
Зважаючи на наведене, господарським судом не встановлено підстав, зазначених у статті 35 ГПК України, для задоволення заяви про відвід судді Давченко Т.М. від розгляду справи № 915/1776/23, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 42, 234, 235 ГПК України, суд
Передати справу № 915/1776/23 для розгляду заявленого відводу складу суду, визначеному у відповідності до порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала оскарженню не підлягає окремо від рішення суду.
Суддя Т.М. Давченко