про відмову у відкритті провадження
27 квітня 2026 року Справа № 915/198/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
представника ініціюючого кредитора - Забарін А.Ф. (в режимі ВКЗ)
представника боржника - Коренькова В.О. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 31537375; вул. Паркова, 5, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55001)
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ініціюючий кредитор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (далі - боржник, КП ЖЕО ПМР), у якій просить суд:
“ - прийняти цю заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код 31537375);
- призначити розпорядником майна боржника арбітражну керуючу Потупало Наталію Ігорівну (свідоцтво № 1167 від 02.07.2013);
- визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код 31537375) в сумі 47699,00 грн. (1 черга);
- визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код 31537375) в сумі 256630,50 грн. (4 черга);
- визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код 31537375) в сумі 16120,34 грн. (6 черга)».
В обґрунтування заяви ініціюючий кредитор зазначає, що у боржника наявна заборгованість перед кредитором у розмірі 320449,84 грн, яка виникла на підставі неналежного виконання боржником зобов'язань за Договором №2023/01/35 від 01.03.2023 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс, 22. Згідно заяви кредитора між ОСОБА_1 (Орендодавець) та КП ЖЕО ПМР (Орендар) укладено Договір № 2023/01 від 01.03.2023, відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Згідно із п. 3.1 Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається за домовленістю сторін та становить без ПДВ 25 245,00 грн. у подальшому 01.03.2024 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 01.03.2024, відповідно до якої Сторони визначили вартість оренди станом на 01.03.2024 в розмірі 26 318,18 грн.
Згодом, у зв'язку з відсутністю потреби 01.09.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 відповідно до якої Орендодавець і Орендар дійшли взаємної згоди розірвати Договір. Відповідно до п. 2 додаткової угоди Сторонами підтверджено, що станом на день укладення додаткової угоди Орендодавець в повному обсязі виконав умови Договору, а Орендар у відповідності до п. 3.9 Договору зобов'язаний сплатити заборгованість, станом на 01.09.2025, у сумі 141 854,86 грн., у повному обсязі в термін до 31.12.2025.
17.09.2025 Боржником здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 20265,00 грн. (призначення платежу - оренда нежитлової нерухомості за жовтень 2024 року зг. рах. № 2023/01/202412 від 31.12.2024).
Станом на 01.01.2026 КП ЖЕО ПМР мало заборгованість перед ініціюючим кредитором в сумі 121 589,86 грн. Зазначений борг не було погашено станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (24.02.2026), тому Орендодавцем нараховано пеню - 5 093,45 грн, інфляцію - 851,13 грн; та 3 % річних - 499,68 грн, а також штраф в розмірі 3 % від суми заборгованості за період з 01.01.2026 по 19.02.2026 - 3 647,70 грн.
Заявник зазначає, що оскільки після розірвання Договору на підставі додаткової угоди № 2 від 01.09.2025, орендовано майно не було йому повернуто, а КП ЖЕО продовжило використовувати його в своїй діяльності, ним на адресу КП ЖЕО ПМР направлено Повідомлення від 11.11.2025 про продовження договору № 2023/01/35 від 01.03.2023 на 12 місяців на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, а саме з 01.09.2025 по 31.08.2026. За твердженням заявника на адресу КП “ЖЕО» ПМР кожного місяця направлялися акти наданої оренди з вересня 2025 року по січень 2026 року та відповідні рахунки-фактури. Разом: 131 590,90 грн.
Проте, за вказаний період орендна плата також сплачена не була.
На вказану заборгованість зі сплати орендної плати також здійснено нарахування штрафних санкцій згідно умов Договору загалом на 9 478,12 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/198/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Ухвалою суду від 02.03.2026 заяву фізичної особи Андрієнка Андрія Володимировича про порушення провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР залишено без руху та встановлено заявнику строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 11.03.2026 суд прийняв до розгляду заяву ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР та призначив її розгляд у попередньому засіданні на 25.03.2026.
17.03.2026 до суду за вх. № 3523/26 надійшла заява кредитора від 16.03.2026 вих. № 16-03, у якій він зазначає про збільшення вимог та просить суд визнати його грошові вимоги до КП ЖЕО ПМР у наступних розмірах: в сумі 125 522,00 грн. (1 черга), в сумі 282 948,68 грн. (4 черга) та в сумі 16 120,34 грн. (6 черга).
23.03.2026 до суду за вх. № 3848/26 від КП ЖЕО ПМР надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР. Боржник зазначає, що між КП ЖЕО ПМР та Андрієнко А.В. дійсно були договірні орендні правовідносини згідно Договору № 2023/01/35 від 01.03.2023, за яким КП ЖЕО ПМР приймняло в строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . У п. 1.2 Договору визначено об'єкт оренди: - частину об'єктів бази Управління механізованих робіт (УМР), а саме: Нежитлові приміщення №1-7 загальною площею 841,5 кв.м. матеріального складу сторожки Д-1н, Д-2н; Бетонне замощення площею 1132,34 кв.м., до складу якого входять: бетонне замощення №1 площею 936,34 кв.м., №III, площею 196 кв.м., частина залізобетонного огородження №16 довжиною 32,4 п.м.,; Місця загального користування площею 518 кв.м. бази УМР. Зазначене майно розташоване за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс 22. Вартість оренди об'єкта визначена у п.1.4. Договору - за домовленістю сторін та станом на 01.03.2023 становить 25245,00 грн. Згідно Додаткової угоди №1 від 01.03.2024 вартість оренди об'єкта станом на 01.03.2024 становить 26318,18 грн.
01.09.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду №2, якою сторони дійшли згоди розірвати Договір №2023/01/35 від 01.03.2023 у зв'язку з відсутністю потреби.
КП ЖЕО ПМР наголошує, що після розірвання даного Договору орендоване Майно було повністю повернуто Андрієнку А.В., і КП ЖЕО ПМР не продовжувало його використовувати в своїй діяльності та не чинило жодних перешкод у доступі до Майна.
КП ЖЕО ПМР заперечує щодо тверджень ОСОБА_1 про продовження використання КП орендованого майна, адже заявник не надав жодних доказів користування майном після розірвання Договору оренди.
Також боржник зазначає, що фахівцями КП ЖЕО ПМР було направлено поштою звичайним листом (помилково) в вересні 2025 року Акт прийому - передавання до Договору оренди нерухомого майна №2023/01/35. Відомості про те, чи отримав даний Акт Орендодавець у КП ЖЕО ПМР відсутні.
Боржник вважає посилання заявника на те, що орендоване майно не повернуто і Договір №2023/01/35 вважається ним продовженим ще на 12 місяців та посилання заявника
на те, що він продовжував надсилати рахунки кожного місяця про орендну плату безпідставними та такими, що не доводять факту користування даним майном.
За твердженням боржника виставлення рахунків після закінчення дії Договору це лише одностороння дія з боку заявника і вона не може бути доказом користування даним майном, а тому обов'язок оплати оренди у боржника не виникав та не виникає.
Також в пункті 5 Додаткової угоди №2 від 01.09.2025 зазначено, що сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаної з виконанням Договору, окрім п.2 даної Угоди. На переконання боржника зазначене свідчить про повернення майна орендодавцю в належному стані, а відсутність окремого акта приймання-передачі не є підставою для нарахування оренди, якщо фактичне користування припинилося.
Боржник зазначає й про демонтаж електричного обладнання і зняття замків, що було зафіксовано відповідними Актами. Крім цього, про повне звільнення приміщення та відсутність наміру у Орендаря ним користуватися після припинення дії Договору свідчить і відсутність фактів перебування працівників та автотранспорту КП ЖЕО ПМР.
На підставі викладеного, КП ЖЕО ПМР не визнає нарахування орендної плати та будь-яких штрафних санкцій Андрієнком А.В. після 01.09.2025.
Щодо заборгованості за Договором боржник зазначає, що у Додатковій угоді № 2 від 01.09.2025 сторонами зафіксовано суму боргу - 141854,86 грн. Будь - яких інших претензій орендодавець не заявляв на момент розірвання договору.
До того ж, у повідомленні про продовження дії договору Андрієнко А.В. посилається на пункти розірваного за згодою сторін договору.
Боржник зауважує, що заявник Андрієнко А.В. жодного разу не звертався з претензією та відповідним нарахуванням штрафних санкцій через прострочення сплати заборгованості до КП ЖЕО ПМР! Тобто заявником не було здійснено жодного кроку щодо досудового врегулювання спору.
Боржник стверджує, що є платоспроможним, платить зарплату працівникам, безперервно надає життєво важливі послуги територіальній громаді в умовах наявних ресурсів та зовнішніх викликів, а Заявник використовує процедуру банкрутства як спосіб тиску та «зловживає правом», так як не надав жодних доказів неплатоспроможності КП ЖЕО ПМР. Боржник не є неплатоспроможним у розумінні закону, заборгованість за Договором №2023/01/35 від 01.09.2023 оренди нерухомого майна є тимчасовою, а відкриття процедури банкрутства лише погіршить стан підприємства, яке має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.
На момент підготовки відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а саме 12.03.2026 КП ЖЕО ПМР частково сплачено орендну плату за березень, квітень та травень 2025 року в розмірі 20265,00 грн за кожний вказаний місяць, згідно Платіжних інструкцій № 419, 422 та 425. Таким чином заборгованість КП ЖЕО ПМР перед Андрієнко А.В. за Договором №2023/01/35 від 01.09.2023 становить 60 794,86 грн.
Іншу заборгованість, нараховану Андрієнком А.В. боржник не визнає, вважає ці вимоги повністю необґрунтованими та нічим не підтвердженими.
Підсумовуючи зазначене, боржник вважає про існування між сторонами спору про право остаточного розміру основного боргу з урахуванням усіх здійснених оплат боржником, правомірності нарахування штрафних санкцій, та повне невизнання боржником орендної плати з 01.09.2025, так як вищевказаний Договір був розірваний, а майно повернуте Орендодавцю.
Посилаючись на висновки КГС ВС, викладені у постановах від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22, від 26.01.2023 у справі №917/1268/21КП ЖЕО ПМР вважає, що вимоги заявника не є очевидними та потребують детального дослідження доказів у порядку позовного провадження, тому відкриття справи про банкрутство КП ЖЕО ПМР є неможливим відповідно до частини 6 статті 39 КУзПБ.
Враховуючи наведене КП ЖЕО ПМР просить суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР та залишити без розгляду вимоги заявника в частині неоплаченого залишку для вирішення їх у порядку позовного провадження.
25.03.2026 до суду за вх.. № 4107/26 від ініціюючого кредитора надійшли заперечення на відзив у справі № 915/198/26 (вих.. № 24-03/2026 від 24.03.2026). Кредитор зазначає про наявність безспірної заборгованості за Договором у розмірі 70886,82 грн, що є самостійною підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство КП “ЖЕО» ПМР. Так само безспірною кредитор вважає й заборгованість зі сплати оренди за період з 01.09.2025 по 28.02.2026, адже вона виникла на підставі положень ст. 764 Цивільного кодексу України та умов Договору оренди
Кредитор стверджує, що строк дії договору оренди є продовженим, адже об'єкт орен6ди не передано за актом приймання - передавання, тому й цілком законним є нарахування орендної плати за користування майном.
Кредитор вважає, що між ініціюючим кредитором та боржником відсутній спір про право, а тому підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство також відсутні.
Щодо повернення об'єкту оренди заявник зазначив, що акту приймання - передавання не отримував, при демонтажі електрообладнання та знятті замків присутнім не був і взагалі вважає, що Акт демонтажу електричного обладнання від 01.09.2025, Акт зняття замків від 01.09.2025, Акт фіксації в'їзду та виїзду на територію бази від 18.03.2026 - не є документами, що підтверджують повернення орендованого майна.
Кредитор стверджує, що про обставину того, що орендар начебто повернув об'єкт оренди, ініціюючий кредитор дізнався лише після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР. Жодних заперечень з оплати оренди за період фактичного користування об'єктом оренди за період з 01.09.2025 по 28.02.2026, КП ЖЕО ПМР на адресу ініціюючого кредитора ніколи не направляв.
Також кредитор зазначає, що твердження боржника про платоспроможність не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Щодо ліквідації боржника кредитор зазначає, що метою звернення до суду є лише погашення боржником наявної заборгованості перед ініціюючим кредитором, жодного наміру довести КП ЖЕО ПМР до банкрутства ініціюючий кредитор не має.
На підставі викладеного кредитор просить суд відкрити провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР.
У судовому засіданні 25.03.2026 за участю представників кредитора та боржника оголошено перерву до 27.04.2026.
16.04.2026 до суду за вх.. № 5423/26 від КП ЖЕО ПМР надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих.. № 613 від 16.04.2026). Боржник вкотре зазначає, що зважаючи підписання обома сторонами Додаткової угоди про розірвання договору, автоматичне поновлення договору не застосовується. Відповідно стаття 764 ЦК України діє лише тоді, коли договір закінчився спливом строку, а не був розірваний волею сторін.
Також, боржник вважає безпідставним посилання заявника на пункту 3.9Договору щодо обов'язку сплачувати орендну плату до моменту підписання Акту приймання-передачі , скільки, вищевказаний Договір припинено 01.09.2025 на підставі Додаткової угоди, тому правова природа орендної плати як платежу за користування втрачена. Оскільки, КП ЖЕО ПМР вважає, що заявлені вимоги щодо суми заборгованості з орендної плати не підлягають задоволенню з підстав того, що вищевказаний Договір розірваний, то відповідно і вимога про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягає.Боржник не визнає вказану заявником заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2025року по 28.02.2026 в сумі 157909,08 грн, індекс інфляції, 3% річних та штрафні санкції в сумі 9478,12 грн в повному обсязі та вважає її спірною.
У запереченнях боржник надає контр розрахунок наявної дійсної заборгованості боржника КП ЖЕО ПМР перед кредитором Андрієнком А.В. на момент подання заперечення, згідно якого такий борг складає 40529,86 грн (за липень та серпень 2025 року).
Щодо повернення об'єкта оренди боржник вважає, що Акт демонтажу електричного обладнання від 01.09.2025, Акт зняття замків від 01.09.2025, Акт фіксації в'їзду та виїзду та територію бази від 18.03.2026 є належними та допустимими доказами, що підтверджують обставини звільнення об'єкта оренди.
Боржник зауважує, що не всі Акти, які були додані Боржником у Відзиві складені в односторонньому порядку, адже в орендованому приміщенні було проведено контрольне зняття останніх показників приладу обліку електроенергії. За результатами цього був складений Акт зняття контрольно-останніх показників з приладу обліку електроенергії від 01.09.25 року, який підписувався комісійно за участю начальника електроліфтового цеху КП ЖЕО ПМР, представника служби КО ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс», та представника власника А.Андрієнко. Зняття обладнання зафіксовано того ж дня Актом від 01.09.2025. За твердженням боржника після цього ані сам А. Андрієнко, ні його представники не прибули на територію об'єкта оренди за його місцезнаходженням, Боржник відправив Акт прийому-передавання до Договору оренди нерухомого майна поштою з метою його подальшого підписання з боку Орендодавця. 18.03.2026 року за вих..№442 було надіслано повторно Акт приймання-передавання майна для А.В. Андрієнко. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення вказує, що Заявник отримав даний лист 04.04.26 однак станом на час складання заперечень підписаний один екземпляр зазначеного Акту не повернуто КП ЖЕО ПМР, та ніякого реагування на цей лист з його Андрієнка А.В. не було. На думку боржника зазначене вкотре підтверджує безпідставне нарахування орендної плати після 01.09.2025 та штучне збільшення заборгованості Боржника.
Боржник вважає, що між сторонами існує неузгодженість відносно періоду нарахування орендної плати, коли фактично орендованим майном КП ЖЕО ПМР вже не користувалося. Будь-які нарахування орендної плати після 01.09.2025 є спірними та необґрунтованими, оскільки орендні відносини припинені за згодою сторін і оформлені Додатковою угодою №2. Наявність повідомлення Орендодавця про продовження Договору оренди тільки 11.11.2025 не може скасовувати дію вже підписаної Додаткової угоди №2.
Враховуючи наведене КП ЖЕО ПМР просить відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР.
23.04.2026 за вх.. № 5890/26 до суду від КП ЖЕО ПМР надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема платіжних інструкцій за якими погашено залишок боргу за договором від 01.03.2023. Тому боржник вважає, що вимоги заявника на момент розгляду справи задоволені, а ознаки неплатоспроможності підприємства відсутні, подальший розгляд справи про банкрутство є недоцільним та суперечить вимогам чинного законодавства.
Тому, посилаючись на ч. 6 ст. 39 КУзПБ боржник просить суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з повним задоволенням вимог заявника до дня підготовчого засідання.
Кредитором 23.04.2026 подано до суду письмові пояснення на заперечення від 16.04.2026 на відзив у справі № 915/198/26 (вх.. № 5894/26 від 23.04.2026) в котрих заявник вкотре наголошує, що майно орендарем не повернуте, на території орендованого майна досі перебуває будівельне сміття, залишки деревини тощо, а замки з приміщень орендарем зняті також не були, що фізично унеможливлює доступ власника до приміщень. Тому на переконання кредитора відсутні правові підстави для підписання Акту приймання-передавання майна.
Також кредитор зазначив, що у зв'язку із наведеним, ініціюючим кредитором буде здійснюватися нарахування неустойки у розмірі подвійно орендної плати до моменту належного повернення об'єкта оренди.
Також кредитор знову зазначає про відсутність доказів надсилання йому Акту приймання-передавання та звертає увагу на відсутність з боку боржника реагування на документи, що надсилалися ініціюючим кредитора за період з вересня 2025 року по березень 2026 року.
Щодо платоспроможності боржника кредитор посилаючись на інформацію щодо виконання підприємствами комунальної форми власності фінансових планів у 2025 році, розміщену на сайті Південноукраїнської міської ради, вбачає наявність ознак неплатоспроможності КП. Додатковим підтвердженням обставини неплатоспроможності боржника кредитор зазначає Фінансовий план КП ЖЕО ПМР на 2026 рік, опублікований на офіційному веб-сайті Південноукраїнської міської ради.
23.04.2026 до суду за вх.. № 5896/26 надійшла заява ініціюючого кредитора вих. № 23-04/2026 від 23.04.2026 про уточнення розміру грошових вимог до боржника у справі № 915/198/26. Кредитор повідомляє про додаткове нарахування орендної плати за лютий 2026 року у сумі 26318,18 грн та березень 2026 (з 01.03.2026 по 10.03.2026) у сумі 8489,74 грн. Крім цього, за період з 11.03.2026 по 22.04.2026 (43 календарних днів) здійснено нарахування неустойки за неповернення орендованого майна в сумі 73 011,72 грн. Разом: 81501,46 грн.
У зв'язку із цим розмір грошових вимог до боржника становив 506 092,48 грн., а саме:
1 черга: 26 624,00 грн. (судовий збір), 21 075,00 грн. (витрати ініціюючого кредитора на правничу допомогу адвоката), 77 823,00 грн. (авансування винагороди арбітражного) - 125 522,00 грн.
4 черга: 121 589,86 грн. (орендна плата згідно додаткової угоди № 2 від 01.09.2025), 1350,81 грн. (інфляція та 3 % річних на вказану суму за період з 01.01.2026 по 19.02.2026), 131 590,90 грн. (орендна плата за період з 01.09.2025 по 31.01.2026), 2 098,93 грн. (інфляція та 3 % річних на заборгованість з оренди за період з 01.09.2025 по 31.01.2026), 26318,18 грн. (орендна плата за період з 01.02.2026 по 28.02.2026), 8 489,74 грн. (орендна плата за період з 01.03.2026 по 10.03.2026) - 291 438,42 грн.
6 черга: 8 741,15 грн. (пеня та 3 % штраф на заборгованість в розмірі 131 681,82 грн.), 7 379,19 грн. (пеня на заборгованість в розмірі 131590,90 грн.), 73 011,72 грн. (неустойка за період з 11.03.2026 по 22.04.2026) - 89 132,06 грн.
Боржником станом на 23.04.2026 здійснено погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором в сумі 121 589,86 грн. Отримані від боржника кошти кредитором були спрямовані на погашення неустойки (6 черга) та частково основної суми боргу (4 черга).
Крім цього, додатковим підтвердженням обставини неплатоспроможності боржника кредитор зазначає Фінансовий план КП ЖЕО ПМР на 2026 рік, опублікований на офіційному веб-сайті Південноукраїнської міської ради.
На підставі викладеного кредитор просить суд відкрити провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР та визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до КП ЖЕО ПМР в сумі 125 522,00 грн. (1 черга), в сумі 258 980,62 грн. (4 черга).
27.04.2026 до суду за вх.. № 5971/26 надійшло клопотання боржника вих.. № 668 від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство та доручення доказів у справі. Боржник наголошує, що після 01.09.2025 між КП ЖЕО ПМР та ОСОБА_1 відсутні договірні правовідносини, зокрема щодо оренди майна, а тому будь-яке нарахування орендної плати є незаконним. КП ЖЕО ПМР як Орендар наголошує на тому, що після розірвання даного Договору орендоване Майно було повністю повернуто ОСОБА_1 , і КП ЖЕО ПМР не продовжувало його використовувати в своїй діяльності та не чинило жодних перешкод у доступі до Майна. Зокрема, заявник не надав жодних доказів, які б свідчили про присутність персоналу чи майна Орендаря у зазначених вище приміщеннях після розірвання Договору №2023/01/35 від 01.03.2023.
На переконання КП ЖЕО ПМР кредитор свідомо не приймає орендоване приміщення з 01.09.2025 та блокує припинення договору оренди, чим фактично продовжує штучне нарахування боргу, з метою збільшення боргу та ініціювання банкрутства боржника.
Також боржник зазначає про повне погашення заборгованості перед кредитором за додатковою угодою №2 від 01.09.2025 у розмірі 141855,00 грн згідно доданих до справи платіжних інструкцій із зазначенням призначення платежу - орендна плата згідно якого договору і за який саме місяць орендної плати.
Тому, посилання заявника на ст. 534 ЦК України та зарахування вказаних коштів в рахунок погашення неустойки вважає незаконними. При цьому боржник посилається на Практику Верховного Суду, а саме постанови КГС ВС від 14.03.2023 у справі №910/1532/22, від 07.06.2023 у справі № 922/445/22, від 25.10.2023 у справі № 910/10984/22.
Виходячи з викладеного, КП ЖЕО ПМР не погоджується із визначеним кредитором порядком зарахування (черговості погашення) здійснених платежів, оскільки одностороння зміна кредитором напряму зарахування коштів суперечить вимогам законодавства та усталеній судовій практиці, та ще раз наголошує на тому, що заборгованість перед кредитором погашена боржником у повному обсязі.
При цьому, КП ЖЕО ПМР повторно звертає увагу суду, що Кредитором не було вжито жодних заходів досудового врегулювання спору.
Боржник вважає дії Кредитора порушенням принципу добросовісності та вищевказані його дії визначає як спробу приховати спір про право, оскільки КП ЖЕО ПМР було позбавлено можливості висловити свої заперечення щодо суми боргу в позасудовому порядку. Відсутність попереднього звернення до Боржника вкотре демонструє, що Кредитор намагається уникнути відкритого обговорення спірних нарахувань.
Щодо надання кредитором фінансового плану КП ЖЕО ПМР на 2026 рік як доказ того що підприємство є неплатоспроможнім, КП ЖЕО ПМР наголошує на тому, що це навпаки доказ платоспроможності боржника, оскільки фінансовий план підприємства є дохідним.
Враховуючи викладене боржник просить суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР у зв'язку з відсутністю безспірних вимог, наявністю спору про право та фактичним погашенням заборгованості до підготовчого засідання.
Ініціюючим кредитором 27.04.2026 подано до суду заперечення на клопотання від 24.04.2026 у справі № 915/198/26 вих. № 27-04/2026 (вх.. № 6018/26 від 27.04.2026). Кредитор вкотре наголошує, що єдиним документом, який свідчить про виконання Орендарем обов'язку із повернення об'єкта оренду є акт приймання-передавання. На переконання кредитора до моменту підписання вказаного Акту майно не може вважатися повернутим. Тому правомірним є нарахування орендних платежів.
Щодо спрямування сплачених боржником коштів на погашення неустойки (6 черга) та частково основної суми боргу (4 черга) кредитор зазначає, що боржник посилається на неіснуючу судову практику.
Також кредитор вкотре зазначає про збитковість КП ЖЕО ПМР.
На підставі зазначеного кредитор просить відкрити провадження у справі про банкрутствоКП ЖЕО ПМР.
У судовому засіданні представник Андрієнка А.В. просив суд задовольнити заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР, стверджував про безспірність кредиторських вимог. На запитання суду щодо факту сплати основного боргу зазначив, що «зафіксована додатковою угодою заборгованість з орендної плати у сумі 121589,00 грн була погашена без інфляційних втрат та річних відсотків». Щодо повернення об'єкту представник зазначає, що підставою не підписання акту приймання-передавання є неналежний стан майна.
Представник узагальнив, що зважаючи на відсутність оплати оренди з 01.09.2025 та відповідних на неї нарахувань а також відсутність компенсації витрат кредитора у даній справі (судовий звір, правнича допомога, авансування винагороди арбітражного керуючого) наявні підстави для відкриття провадження.
Представник боржника вважає погашеною основну суму боргу за договором оренди у сумі 121589,00 грн, а інші нарахування не визнає та зазначає про наявність спору щодо цих вимог. Заперечує щодо уточнення вимог кредитором в частині спрямування сплачених боржником коштів всупереч призначенню платежів. Представник наголошує, що кредитор умисно відмовляється від прийняття приміщення та безпідставно здійснює відповідні нарахування за розірваним договором оренди.
Представник КП ЖЕО ПМР просить суд відмовити у відкритті провадження у справі, адже відсутні ознаки неплатоспроможності, сума основного боргу погашена, інші вимоги спірні, тобто наявний спір про право.
На підставі ст. 233 ГПК України, 27.04.2026 судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Суд звертає увагу, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас, у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Суд зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.
Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Зазначене зумовлене тим, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до положень ч. 1 - 5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.
У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абз.5 ч.1 ст.1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Поряд з цим, у силу ч.8 ст.39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, на думку Верховного Суду, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022р. у справі №910/13242/21)
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №914/2404/19, від 28.01.2021р. у справі №910/4510/20).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
При цьому системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
У обґрунтування заяви про порушення провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР ініціюючий кредитор указує про неналежне виконання боржником зобов'язань за Договором №2023/01/35 від 01.03.2023 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс, 22 в частині сплати орендних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2023 між Андрієнко А.В. (Орендодавець) та КП ЖЕО ПМР (Орендар) укладено Договір № 2023/01, відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває у приватній власності Андрієнко А.В. Згідно із п. 3.1 Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається за домовленістю сторін та становить без ПДВ 25 245,00 грн. у подальшому 01.03.2024 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 01.03.2024, відповідно до якої Сторони визначили вартість оренди станом на 01.03.2024 в розмірі 26 318,18 грн.
01.09.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 відповідно до якої Орендодавець і Орендар дійшли взаємної згоди розірвати Договір. Відповідно до п. 2 додаткової угоди Сторонами підтверджено, що станом на день укладення додаткової угоди Орендодавець в повному обсязі виконав умови Договору, а Орендар у відповідності до п. 3.9 Договору зобов'язаний сплатити заборгованість, станом на 01.09.2025, у сумі 141 854,86 грн., у повному обсязі в термін до 31.12.2025.
Боржником 17.09.2025 здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 20265,00 грн, призначення платежу - оренда нежитлової нерухомості за жовтень 2024 року зг. рах. № 2023/01/202412 від 31.12.2024 (том 1 а.с. 29), що визнається й кредитором.
Станом на 01.01.2026 КП ЖЕО ПМР мало орендну заборгованість перед ініціюючим кредитором в сумі 121 589,86 грн, яку боржник визнав.
Зазначений борг не було погашено, тому Орендодавцем нараховано пеню - 5 093,45 грн, інфляцію - 851,13 грн;та 3 % річних - 499,68 грн, а також штраф в розмірі 3 % від суми заборгованості за період з 01.01.2026 по 19.02.2026 - 3 647,70 грн. Боржник ці нарахування не визнає, адже кредитор жодного разу не звертався до нього у позасудовому порядку, як то передбачено законодавством.
Матеріали справи не містять претензій орендодавця до боржника щодо сплати боргу та нарахування на залишок боргу штрафу, пені, річних відсотків та втрат від інфляції.
Разом з цим, матеріали справи містять докази погашення основної заборгованості з оренди у сумі 121 589,86 грн, які були сплачені КП ЖЕО ПМР після відкриття провадження у справі згідно платіжних інструкцій № 419 від 12.03.2026 на суму 20265,00 грн (призначення платежу: оренда нежитлової нерухомості за березень 2025року зг.рах № 2023/01/202503 від 31.03.2025), № 422 від 12.03.2026 на суму 20265,00 грн (призначення платежу: оренда нежитлової нерухомості за квітень 2025року зг.рах № 2023/01/202504 від 30.04.2025), № 425 від 12.03.2026 на 20265,00 грн (призначення платежу: оренда нежитлової нерухомості за травень 2025року зг.рах № 2023/01/202504 від 31.05.2025), № 639 від 14.04.2026 на суму 20265,00 грн (призначення платежу: оренда нежитлової нерухомості за червень 2025року зг.рах № 2023/01/202506 від 31.06.2025), № 685 від 23.04.2026 на суму 20265,00 грн (призначення платежу: оренда нежитлової нерухомості за липень 2025року зг.рах № 2023/01/202506 від 31.07.2025), № 689 від 23.04.2025 на суму 20264,86 грн (призначення платежу: оренда нежитлової нерухомості за серпень 2025року зг.рах № 2023/01/202508 від 31.08.2025).
Однак, згідно уточнень кредитора зазначені платежі було спрямовано не за зазначеним у них призначенням, а у порядку ст. 534 ЦК України.
Боржник заперечив щодо такого зарахування коштів, оскільки кожен платіж передбачав призначення платежу.
Дослідивши докази сплати заборгованості, заяву про відкриття провадження, заяву про уточнення вимог суд встановив, що суперечлива поведінка заявника свідчить про порушення останнім принципу non concedit venire contra factum proprium в межах поданої ним заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР ", оскільки платіж оренди 17.09.2025 було зараховано за зазначеним у ньому призначенням, а інші платежі - у іншому порядку.
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20).
У судовому засіданні 27.04.2026 представник заявника підтвердив погашення основного боргу у сумі, встановленій у додатковій угоді № 2.
Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів повного погашення безспірної (зафіксованої у додатковій угоді № 2 від 01.09.2025 обома сторонами та визнаної у судовому засіданні обома сторонами) основної заборгованості з оренди у сумі 141 854,86 грн, суд визнає ці вимоги погашеними, що є підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство в цій частині (ч. 6 ст. 39 КУзПБ).
Інші вимоги кредитора щодо нарахувань на указану суму боргу пені, штрафу, річних відсотків та втрат від інфляції боржник активно оспорює, оскільки таких вимог боржнику у позасудовому порядку не заявлено взагалі.
Так само боржник взагалі не визнає грошові вимоги кредитора, нараховані останнім після розірвання дії договору оренди
Так, після розірвання Договору оренди на підставі додаткової угоди № 2 від 01.09.2025, на переконання кредитора орендовано майно не було йому повернуто, а КП ЖЕО ПМР продовжило використовувати його в своїй діяльності, у зв'язку з чим ним на адресу КП ЖЕО ПМР направлено Повідомлення від 11.11.2025 про продовження договору № 2023/01/35 від 01.03.2023 на 12 місяців на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, а саме з 01.09.2025 по 31.08.2026. За твердженням заявника з урахуванням уточнень грошових вимог на адресу КП ЖЕО ПМР кожного місяця направлялися акти наданої оренди з вересня 2025 року по лютий 2026 року та відповідні рахунки-фактури. Разом: 131 590,90 грн.
Проте, за вказаний період орендна плата також сплачена не була.
На вказану заборгованість зі сплати орендної плати також здійснено нарахування штрафних санкцій згідно умов Договору.
Боржник так само заперечує щодо цих вимог, оскільки всупереч розірванню договору Андієнко А,В. в односторонньому порядку продовжив його дію, як то можливо при закінченні дії договору.
Крім цього боржник категорично заперечує щодо тверджень кредитора про неповернення йому майна та вважає умисними дії кредитора щодо неприйняття об'єкту оренди, який за твердженням боржника звільнено останнім після укладення додаткової угоди.
Боржник стверджує, що договір було розірвано за взаємною згодою сторін, тому є безпідставним та необґрунтованим його продовження кредитором із посиланням на умови розірваного договору.
Так само й нарахування орендної плати й інших санкцій за умовами розірваного договору є протиправним
Згідно пояснень представника кредитора, наданих у судовому засіданні 27.04.2026, така ситуація влаштовувала орендодавця, адже він продовжив дію договору оренди та нараховував орендні платежі (запис судового засідання 0:14:56-0:15:40).
Матеріали справи не містять ані претензій орендодавця до боржника, ані вимоги про повернення об'єкту (зважаючи на твердження Андрієнка про невиконання боржником умов договору щодо повернення об'єкту оренди), ані пояснень щодо підстав непідписання акту приймання-передавання, про які було озвучено у даному судовому засіданні (неналежний стан).
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши учасників справи суд встановив, що на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо непогашених вимог кредитора та повернення об'єкту оренди.
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч.6 ст.39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020р. у справі №910/4658/20, від 03.09.2020р. у справі №910/4658/20 та від 16.09.2020р. у справі №911/593/20, від 15.06.2021р. у справі №904/3074/20, від 15.10.2020р. у справі №922/1174/20).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
Суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Відповідно до вимог ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Як вже зазначено судом, оскільки матеріали справи не дають можливості беззаперечно визначити розмір кредиторських вимог та їх правомірність, то у даному випадку наявний спір про право, який може бути вирішено в порядку позовного провадження; до відкриття провадження у справі про банкрутство всі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав і обов'язків мають бути вирішенні (усунені самостійно чи вирішено в судовому порядку і ухваленням судового рішення).
В даному випадку вбачається існування між боржником та кредитором спору про право, що є підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство (ч. 6 ст. 39 КУзПБ).
Отже, оцінивши подані ініціюючим кредитором докази на підтвердження існування грошового зобов'язання у боржника у сукупності, врахувавши заперечення боржника та а також з огляду на порядок розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, де обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування простроченого непогашеного грошового зобов'язання боржника, суд виснував про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство КП ЖЕО ПМР.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
Керуючись ст.1, 36, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 31537375).
2. Скасувати заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та Комунальному підприємству “Житлово-експлуатаційне об'єднання» Південноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 31537375) приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.
3. Роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
4. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, арбітражному Потупало Н.І., Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області, державному реєстратору - Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 01.05.2026.
Суддя Т.М.Давченко