30.04.26
Справа № 744/91/26
Провадження № 2/744/277/2026
про залишення позовної заяви без руху
м. Семенівка 30 квітня 2026 року
Суддя Семенівського районного суду Чернігівської області Смага С. В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», подана до суду позовна заява до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить: «1. Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 06.09.2022-100000598 від 06.09.2022 у розмірі 19080 гривень; 2. Судові витрати покласти на Відповідача; 3. Проводити розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника - за наявними в матеріалах справи доказами; 4. Докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення; 5. Позивач - ТОВ «Споживчий центр» не заперечує проти заочного розгляду справи».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
До матеріалів позовної заяви позивачем платіжну інструкцію № СЦ00074995 від 02 лютого 2026 року про сплату судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Полт. обл./тг смт Семен/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 37959255, рахунок №UA498999980313131206000016575, призначення платежу: 101 Судовий збір, за позовом ТОВ Споживчий центр до ОСОБА_1 ,Семенівський районний суд Полтавської області.
Тобто під час здійснення судом перевірки відомості щодо підтвердження сплаченого судового збору за вказаною квитанцією судового збору установлено, що такий судовий збір сплачено на рахунок Семенівського районного суду Полтавської області.
Отже, до матеріалів справи додано квитанцію про сплату судового збору, який не зараховано на рахунок Семенівського районного суду Чернігівської області, оскільки сплачено на інший розрахунковий рахунок.
За наведених обставин, подана позовна заява є такою, що не оплачена судовим збором, оскільки сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету на належний рахунок.
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі за наступними реквізитами: рахунок № UA478999980313101206000025677, отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг м. Семенів/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 37972475, банк отримувача: Казначейство України, призначення платежу: 101 Судовий збір, за позовом ТОВ Споживчий центр до ОСОБА_1 , Семенівський районний суд Чернігівської області.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 - 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановивши спосіб усунення недоліків шляхом подання суду документу про сплату судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.
Повідомити позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали, шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С. В. Смага