Справа №751/4254/26
Провадження №1-кс/751/1471/26
28 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшої слідчої слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202627034000932 від 20 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Старша слідча слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202627034000932 від 20 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Із клопотання вбачається, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202627034000932 від 20 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 20 квітня 2026 року до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення про те, що за адресою:
АДРЕСА_1 , військовослужбовець ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_6 предметом, схожим на гранату, після чого з місця події зник на автомобілі.
21 квітня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
У ході особистого обшуку у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Росо М6 Pro» з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , на якому встановлений графічний пароль у вигляді малюнку «7».
Вилучений мобільний телефон марки визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи своє клопотання, слідча указує на те, що необхідність накладення арешту на зазначений мобільний телефон виникла з метою його збереження як речового доказу, проведення подальших слідчих (розшукових) дій та судових експертиз, спрямованих на отримання відомостей щодо обставин вчинення даних кримінальних правопорушень.
Слідча у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялася належним чином, подала заяву про розгляд клопотання про арешт майна без її участі.
Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації власником майна, про арешт якого порушується питання у клопотанні, його процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки власника майна обов'язковою немає, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до такого висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026270340000932 від 20 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 21 квітня 2026 року під час проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Росо M6 Pro» з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , на якому встановлений графічний пароль у вигляді малюнку «7».
Постановою слідчого від 20 квітня 2026 року зазначений мобільний телефон визнано речовим доказам у кримінальному провадженні.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у свої рішення неодноразово зазначав, що вимога законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речового доказу.
За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 107, 131, 132, 171-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшої слідчої слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202627034000932 від 20 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на мобільний телефон марки «Росо M6 Pro» з IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши будь-кому і в будь-який спосіб розпоряджатися та користуватися цим майном.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1