Справа № 740/5887/24
Провадження № 1-кп/740/81/26
29 квітня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про повернення застави, обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та повернення застави,
в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 120242700000000721 від 09.04.2024 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2, ч.1 ст.209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції),
встановив:
в провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження №12024270000000721 від 09.04.2024 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2, ч.1 ст.209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.203-2 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави посилаючись на те, що відносно його підзахисного ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні був обраний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн., яка була внесена в повному обсязі та були покладені обов'язки, передбачені ст.194 КПК України. Обвинувачений неухильно виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, з'являється до суду за кожним викликом, не ухиляється від правосуддя, не вчиняє дій спрямованих на вплив свідків чи інших учасників кримінального провадження, не перешкоджає встановленню істини по справі. За весь період дії запобіжного заходу жодного порушення його умов не встановлено, що об'єктивно підтверджує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Сторона обвинувачення не навела жодних нових обставин, які б свідчили про актуальність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Ризики покладені в основу обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність. Визначений розмір застави у сумі 908400 грн. є непропорційним з огляду на такі обставини - тривалий строк дії запобіжного заходу, протягом якого обвинувачений сумлінно виконує покладені обов'язки, свідчить про відсутність необхідності у застосуванні значного фінансового обмеження; за відсутності доведених ризиків застава фактично перестає виконувати свою процесуальну функцію; з урахуванням інфляційних процесів та загальноекономічної ситуації, реальна вартість внесених грошових коштів істотно зменшилася, що додатково свідчить про непропорційність такого втручання у право власності. Фактично застава перетворилася на надмірне та невиправдане обмеження майнових прав обвинуваченого. Просив змінити запобіжний захід, шляхом зменшення розміру застави до розумного та спів мірного рівня.
Обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з аналогічним за змістом клопотанням.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у клопотанні про повернення застави зазначив, що ухвалою суду від 10.12.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. Заставодавцем ОСОБА_14 було внесено суму застави, після внесення застави ОСОБА_5 був звільнений з-під варти. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Відповідно до ст..203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, строку дії ухвали закінчився 07.02.2025, запобіжний захід припинив свою дію. З клопотанням про продовження дії застави, чи строку дії обов'язків до суду ніхто не звертався, запобіжний захід продовжено не було, питання про звернення застави в дохід держави не вирішувалося. У зв'язку із безпідставністю подальшого знаходження грошових коштів застоводавця ОСОБА_14 на депозитному рахунку Державної судової адміністрації України, просив повернути встановлену на підставі ухвали суду від 10.12.2024 заставу, у зв'язку із закінченням дії строку застави.
У судовому засіданні захисники та обвинувачені клопотання підтримали.
Прокурор заперечував щодо заявлених клопотань, завначивши, що на разі відносно обвинувачених діє запобіжний захід у вигляді застави, підстави для зменшення її розміру або повернення відсутні, визначені суми застав є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Дослідивши клопотання та вислухавши думку учасників провадження суд приходить до наступних підстав.
Відповідно до положень ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За приписами ст. 200, 201 КПК України, відповідно до яких зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більше або менше суворий. Водночас, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5 ст.132 КПК України).
Отже, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести, що обставини, наведені у ст.194 КПК України, які враховувались судом при застосуванні/продовженні запобіжного заходу, перестали існувати або ж їх вага суттєво зменшилась.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу та, відповідно не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих стороною відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч.6 ст.182 КПК України).
Суд враховує, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За змістом п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз.5 ч.5 ст.182 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25.06.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25.06.2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.
Суд констатує, що застосований до обвинувачених запобіжний захід у виді застави у розмірі встановленим слідчим суддею є достатньо дієвим.
В обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, застосованої до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , захисник та обвинувачений посилаються на обставини належної процесуальної поведінки обвинувачених протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду, відсутність або зменшення ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу, та те, що розмір застави є непропорційним і не відповідає меті застосування. В сукупності цих обставин, на думку захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_7 , достатньо для зменшення розміру застави до розумного та співмірного рівня.
Разом з тим, стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_7 не наведено суду достаніх обставин, які б не були відомі та невраховані при попередньому вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, а тому зазначені у клопотаннях доводи не можуть бути підставою для зміни визначеного запобіжного заходу, шляхом зменшення його розміру.
Наведені захисником та обвинуваченим ОСОБА_7 обставини у сукупності із наданими доказами не є достатніми для прийняття рішення про зміну розміру застави шляхом її зменшення.
Той факт, що в період досудового розслідування та в період перебування кримінального провадження в провадженні суду ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , демонструють належну процесуальну поведінку, сумлінно виконують, покладені на них обов'язки, свідчить лише про те, що застосований до кожного х них запобіжний захід у вигляді застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та забезпечують його належну поведінку у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, судом не встановлено правових підстав для задоволення поданих клопотань, тому суд на даній стадії судового провадження відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення розміру застави.
Ухвалою суду від 10.12.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Строк дії застави судом не визначався, оскільки застава є безстроковим запобіжним заходом, і КПК України не передбачено необхідності її продовження.
Згідно п.3 ч 4 ст.202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не являється підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.
Відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст.182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, вимоги клопотання про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу, а на даний час меті застави, а тому, за наведених обставин, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, діє як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання процесуальних обов'язків, належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таки висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду, викладеної у справі № 308/1220/22.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває, необхідність запобіжного заходу у вигляді застави не відпала, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцеві ОСОБА_14 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 182, 372 КПК України, суд
постановив:
у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про повернення застави та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та повернення застави - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1