"07" квітня 2026 р.
м. Київ
Справа № 910/12144/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Енергетиків, будинок 12, код 04360586)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшнс" (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 11, код 39421266)
про розірвання договору оренди та стягнення 642352,62 грн,
за участю представників:
від позивача: Шумей Т.К.;
від відповідача: Мельничук А.В.,
Історія розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/12144/25 передано позовну заяву Бучанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджи солюшнс" про розірвання Договору оренди від 02.10.2020 та стягнення 642352,62 грн орендної плати за підсудністю до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 08.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2025 відкладено розгляд справи на 22.12.2025.
Через систему «Електронний суд» 12.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2025 відкладено розгляд справи на 12.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2026 відкладено розгляд справи на 02.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 відкладено розгляд справи на 16.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2026 відкладено розгляд справи на 03.03.2026.
Суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався з метою надання сторонами по справі можливість врегулювати спір мірним шляхом з огляду на те, що сторони повідомляли суд про процес мирного врегулювання.
Ухвалою від 03.03.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.03.2026 позаяк мирової угоди до суду подано не було.
Через систему «Електронний суд» 23.03.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2026 повідомлено учасників процесу, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 07.04.2026.
Через систему «Електронний суд» 03.04.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі 07.04.2026.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін
Судом встановлено, що 02.10.2020 між Ворзельською селищною радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ СОЛЮШНС» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу передано у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 3210945600:01:058:0001, площею 0,5000 га, розташовану за адресою: смт Ворзель, вул. Кленова, 32, для будівництва та обслуговування адміністративних та офісних будівель.
Відповідно до умов договору річний розмір орендної плати становив 207822,78 грн із обов'язком її щомісячної сплати рівними частинами у розмірі 17318,57 грн у строки, визначені договором.
У подальшому, у зв'язку з адміністративно-територіальною реформою та реорганізацією Ворзельської селищної ради шляхом приєднання до Бучанської міської ради, остання стала правонаступником усіх прав та обов'язків за вказаним договором оренди.
Згідно з наданою позивачем інформацією, відповідач починаючи з 2023 року належним чином не виконує обов'язок щодо сплати орендної плати. Так, за 2023 рік нараховано 262895,82 грн орендної плати, за 2024 рік - 276303,50 грн, однак жодних платежів на користь позивача не здійснено. Крім того, у період з 01.01.2025 по 01.05.2025 відповідачем також не здійснювалися платежі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 103153,30 грн.
Таким чином, за твердженням позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за договором оренди за період з 01.01.2023 по 01.05.2025 становить 642352,62 грн.
З метою досудового врегулювання спору 06.09.2024 позивач направив відповідачу письмову претензію з вимогою погасити заборгованість, однак відповіді на неї отримано не було, заборгованість не сплачена.
Крім того, 11.07.2025 Бучанською міською радою прийнято рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок, зокрема і спірного договору.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідач порушив умови договору оренди земельної ділянки, а саме - не виконав свого обов'язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати.
Посилаючись на положення Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату у встановлені договором строки та у повному обсязі, а невиконання такого обов'язку є порушенням зобов'язання.
На думку позивача, систематична несплата орендної плати протягом тривалого часу є істотним порушенням договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримувати плату за користування земельною ділянкою та призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету.
Позивач також зазначає, що відповідно до норм цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та зобов'язаний сплатити суму заборгованості.
З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 642352,62 грн та розірвати Договір оренди земельної ділянки від 02.10.2020 у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем.
До суду надійшли додаткові пояснення позивача з яких вбачається наступне.
Судом встановлено, що рішенням Бучанської міської ради від 19.02.2026 розглянуто звернення ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ СОЛЮШНС» щодо укладення мирової угоди у даній справі.
За результатами розгляду вказаного звернення міською радою вирішено стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 02.10.2020 у загальному розмірі 1094582,84 грн, яка включає, зокрема, нарахування за період з 01.05.2025 по 31.12.2025.
Також визначено, що питання щодо укладення мирової угоди підлягає повторному розгляду лише після повного виконання відповідачем обов'язку зі сплати зазначеної заборгованості.
До суду надійшли додаткові пояснення відповідача.
У поданих додаткових поясненнях відповідач зазначає, що з початку розгляду справи мав намір добровільно врегулювати спір шляхом повного погашення заборгованості та збереження дії договору оренди земельної ділянки. З цією метою керівник відповідача ініціював переговори з представниками позивача та подав проєкт мирової угоди, якою передбачалося погашення всієї заборгованості, у тому числі такої, що не була заявлена до стягнення у позові.
Відповідач вказує, що тривалий час очікував рішення позивача щодо погодження мирової угоди та розраховував на добровільне врегулювання спору. Однак рішенням Бучанської міської ради від 19.02.2026 погодження мирової угоди фактично поставлено в залежність від попереднього повного погашення заборгованості.
Після отримання зазначеного рішення відповідачем було здійснено повне погашення заборгованості за договором оренди, що підтверджується наданими платіжними документами, на загальну суму 1182669,32 грн. При цьому, за твердженням відповідача, сплачено не лише суму позовних вимог, а й іншу заборгованість, а також поточні платежі, що свідчить про повне виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідач зазначає, що є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, у зв'язку з чим має переважне право користування цією ділянкою. На його думку, розірвання договору оренди призведе до порушення зв'язку між земельною ділянкою та належними йому об'єктами нерухомості, що унеможливить їх належне використання.
Також відповідач наголошує, що після повного погашення заборгованості відсутній предмет спору в частині стягнення коштів, а права позивача повністю відновлено. У зв'язку з цим розірвання договору оренди, на думку відповідача, є непропорційним заходом, який не відповідає завданню господарського судочинства, оскільки матиме характер покарання, а не відновлення порушеного права, та може призвести до втрати надходжень до бюджету.
Окремо відповідач зазначає, що причиною порушення зобов'язань стали обставини, пов'язані із збройною агресією, які суттєво ускладнили та фактично зупинили його господарську діяльність.
З урахуванням викладеного відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у зв'язку з її погашенням та відмовити у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки.
Висновки господарського суду.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт;
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що предметом позову, зокрема, є вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 02.10.2020 у розмірі 642352,62 грн.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем подано докази сплати грошових коштів на користь позивача, а саме платіжні інструкції від 23.03.2026, 26.03.2026, 02.04.2026 та 03.04.2026, відповідно до яких сплачено грошові кошти у загальному розмірі 1182669,32 грн.
Надані платіжні документи свідчать про повне погашення відповідачем заборгованості за Договором оренди землі, у тому числі й суми, яка є предметом позовних вимог у даній справі.
Доказів наявності непогашеної заборгованості станом на момент розгляду справи позивачем не надано, належних та допустимих заперечень щодо факту сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на те, що відповідачем у ході розгляду справи повністю виконано грошове зобов'язання, яке було предметом позову, а відтак відсутній спір про право у цій частині, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у зв'язку з повним погашенням відповідачем заборгованості за договором оренди землі після відкриття провадження у справі, предмет спору в частині вимог про її стягнення припинив своє існування, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Вирішуючи вимогу позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 02.10.2020, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору однією зі сторін.
Як встановлено судом, підставою для звернення позивача з даною вимогою було систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем повністю погашено заборгованість за договором оренди, що підтверджується належними доказами, дослідженими судом. При цьому сплачена сума перевищує розмір заявлених позовних вимог, що свідчить про фактичне усунення порушення, яке було підставою для подання позову.
Суд також враховує, що дії відповідача щодо добровільного погашення заборгованості свідчать про його намір належним чином виконувати договірні зобов'язання та про відновлення добросовісності у спірних правовідносинах.
Крім того, як встановлено судом, на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу на праві власності. Відповідно до положень статті 120 Земельного та ст. 377 Цивільного кодексу України, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій розміщене таке майно.
З огляду на це, розірвання договору оренди земельної ділянки за встановлених обставин призведе до порушення балансу інтересів сторін та фактично унеможливить належне використання відповідачем належного йому нерухомого майна.
Суд також бере до уваги, що на момент вирішення спору порушене право позивача у частині отримання орендної плати відновлено, а відтак застосування такого способу захисту як розірвання договору не відповідає принципам пропорційності та співмірності, визначеним господарським процесуальним законодавством з огляду на те, що виключно відповідач, як власник нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці управнений на користування нею в силу вимог закону.
Суд наголошує, що в даному випадку суд керується принципом цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою - принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди.
Відповідно до п. 11 ст. 120 Земельного Кодексу України, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Відтак, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди суд не вбачає правової доцільності у задоволенні вимог про розірвання договору, позаяк задоволення такої вимоги носитиме виключно каральний характер і матиме наслідком лише повторне укладення договору оренди між позивачем та відповідачем(в добровільному чи судовому порядку), оскільки виключно відповідач, в силу вимог закону, має право на отримання в оренду спірної земельної ділянки.
Оцінюючи наявність підстав для розірвання договору, суд також враховує обставини, на які посилається відповідач щодо причин неналежного виконання зобов'язань.
Як зазначено у поясненнях відповідача та не спростовано позивачем, порушення строків сплати орендної плати було зумовлено істотним ускладненням господарської діяльності відповідача у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні та наслідками збройної агресії, що призвело до фактичного зупинення діяльності підприємства.
Суд бере до уваги, що введення воєнного стану та пов'язані з ним обмеження об'єктивно вплинули на можливість суб'єктів господарювання належним чином виконувати свої договірні зобов'язання з підстав розірвання сталих бізнес зв'язків, ускладнення логістики та звуження(зникнення) сформованих в мирний час ринків збуту, що є загальновідомими обставинами.
Водночас після стабілізації фінансового стану відповідач вжив заходів для належного виконання своїх зобов'язань та здійснив повне погашення заборгованості з оплатою поточних платежів.
З огляду на наведене, суд оцінює порушення відповідачем умов договору як таке, що було зумовлене об'єктивними та винятковими обставинами, які не мають системного характеру на час розгляду справи, та які були усунуті самим відповідачем.
У сукупності з іншими встановленими обставинами (повне погашення заборгованості, добросовісна поведінка відповідача, наявність у нього права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці) це свідчить про відсутність необхідності застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору оренди.
Застосування такого способу захисту за наведених умов не відповідало б принципам справедливості, добросовісності та пропорційності, а також не було б спрямоване на відновлення порушеного права позивача, яке на момент вирішення спору вже відновлено.
Враховуючи повне погашення відповідачем заборгованості, усунення порушень умов договору, добросовісну поведінку відповідача, а також наявність у нього права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування судом такого заходу як розірвання договору оренди землі, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача зі сплати судового збору, понесені ним в межах розгляду спору, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджи солюшнс» (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 11, код 39421266) суми боргу у розмірі 642352,62 грн.
2. В решті позову відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджи солюшнс» (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 11, код 39421266) на користь Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Енергетиків, будинок 12, код 04360586) 10130,63 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз