"01" травня 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/3888/25
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спеціальних машин» (61045, м. Харків, вул. Доброчинців, буд. 109, код ЄДРПОУ 07904041)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив-капітал» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39664078)
про стягнення 166353,32 грн,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спеціальних машин» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив-капітал» про стягнення 166353,32 грн (з урахування заяви про усунення недоліків позовної заяви), з яких: 148529,75 грн - аванс; 7426,49 грн - пеня; 10397,08 грн - штраф у розмірі 7% у зв'язку з неналежним виконання умов Договору поставки від 22.09.2025 №1698.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2025 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалу про відкриття провадження було направлено сторонам, позивачу в електронний кабінет, а відповідачу поштовим відправленням №R068058120034 за адресою реєстрації. Відправлення було повернено поштовим оператором.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 232 ГПК України, є видом судового рішення.
Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Вказаний факт підтверджується конвертом з ухвалою, що повернутий Господарському суду Київської області з відміткою поштового оператора.
Оскільки, судом надсилалась ухвала суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вона розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, та зазначає, що факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
22.09.2025 між ТОВ «Харківський завод спеціальних машин» (Покупець) та ТОВ «Креатив-капітал» (Постачальник) був укладений Договір поставки №1698, відповідно до умов якого:
- Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - «Товар», найменування, асортимент, кількість, вартість, код предмета закупівлі та інші необхідні характеристики якого визначаються Сторонами окремо в Специфікації (-ях) (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору (1.1.);
- ціна одиниці Товару включає вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника відповідно до умов постачання Товару та зазначається у Специфікації. Загальна сума Договору складає 1568866,78 грн, в тому числі ПДВ 20% - 261 477,80 грн. (2.1, 2.2.);
- розрахунки за Товар здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування Покупцем відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у наступному порядку: - 30% попередньої оплати Товару протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виписки рахунку-фактури на Товар; - остаточний розрахунок за Товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної, на підставі рахунка - фактури, виданого Постачальником, за умови проходження вхідного технічного контролю Покупця та виконання Постачальником п. 2.6. даного Договору. Оплата за толеранс здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати підписання видаткової накладної та підписання Додаткової угоди згідно п.2.2. Договору (2.3);
- постачання Товару здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС 2020», на умовах DDP склад Покупця (м. Харків, вул. Доброчинців, 109) за рахунок Постачальника. Товар постачається в тарі та/або упаковці, яка забезпечує схоронність Товару при його транспортуванні від Постачальника до Покупця. Тара та упаковка Покупцем Постачальнику не повертається. Строк поставки Товару визначається Сторонами в Специфікації окремо. У разі неможливості поставити Товар в зазначений термін Постачальник зобов?язаний негайно письмово повідомити Покупця, з зазначенням причин пропуску термінів поставки. Документом, що засвідчує факт передачі Товару Покупцю є видаткова накладна, що підписується представниками обох Сторін. Датою постачання є дата, вказана у видатковій накладній. Перехід права власності, ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Товару чи його частини переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної, в якій обов?язково вказується номер та дата цього Договору, а також номер та дата рахунку - фактури. Приймання Товару за кількістю, асортиментом, номенклатурою та комплектністю здійснюється Покупцем в момент передачі йому Товару в порядку. встановленому чинним законодавством України та цим Договором. Постачальник підтверджує відповідність поставленого Товару вимогам законодавства у спосіб та в порядку встановленим законом та іншими нормативно - правовими актами. Приймання Товару Покупцем з підписанням ним відповідної видаткової накладної не позбавляє Покупця права у встановленому порядку пред?являти Постачальникові претензії у зв?язку з недоліками поставленого Товару, які будуть виявлені пізніше (3.1-3.4);
- у разі порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов?язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості Товару. У випадку порушення строків поставки більше, ніж на 15 (п?ятнадцять) календарних днів Покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати такого Товару, а також, у разі, якщо Покупцем було здійснено попередню оплату, вимагати повернення попередньої оплати за такий Товар. Повернення Постачальником грошових коштів за цієї умови повинно бути здійснено протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання відповідного повідомлення від покупця, яке вважається отриманим Постачальником на дату одержання відповідальною особою Постачальника такого повідомлення (6.2);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 30.12.2025, а з питань розрахунків - до повного виконання Сторонами фінансових зобов'язань по цьому Договору (8.1).
Відповідно п. 3. Специфікації від 22.09.2025 Постачальник повинен поставити Товар у повному обсязі протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання 30% попередньої оплати згідно п. 2.3. Договору та отримання доручення на Товар в обсязі, зазначеному у Специфікації, але не пізніше 31.10.2025.
На виконання умов Договору позивач здійснив попередню оплату у розмірі 470660,03 грн 23.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №41 від 23.09.2025.
21.10.2025 відповідач повідомив позивача про неможливість поставки частини товару за специфікацією, а саме 5х1500х6000 SSAB Hardox 500, та зазначив про готовність повернути суму попередньої оплати за непоставлену продукцію.
22.10.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав повернути аванс у розмірі 352440 грн та пеню у розмірі 10573,20 грн.
12.11.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією, зазначивши, що 27.10.2025 відповідачем частково повернуто грошові кошти у розмірі 181506,60 грн, та вимагав повернути залишок попередньої оплати у розмірі 170933,40 грн, а також сплатити пеню у розмірі 14097,60 грн.
З наданих позивачем видаткових накладних від 26.09.2025 на суму 362061,60 грн, від 08.10.2025 на суму 15229,20 грн та від 16.10.2025 на суму 16776,00 грн вбачається, що відповідач поставив, а позивач прийняв товар за спірним Договором на загальну суму 394066,80 грн.
Крім того, 21.10.2025 позивач здійснив оплату у розмірі 253443,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14.
У подальшому, 27.10.2025 відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати у розмірі 181506,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №118.
Загалом позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 724103,18 грн, тоді як відповідач поставив товар та частково повернув попередню оплату на загальну суму 575 573,40 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 148529,75 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 148529,75 грн попередньої оплати, 7426,49 грн пені та 10397,08 грн штрафу.
Висновки господарського суду
За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина перша статті 638 ЦК України визначає, що укладеним є договір, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини другої цієї статті договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Особа, яка отримала оферту, яка містить усі істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною умовами оферти у разі її прийняття, виражає свою згоду щодо змісту істотних умов договору або навпаки незгоду у момент ознайомлення із змістом пропозиції.
За договором поставки в силу приписів статті 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено пунктом 2 частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно із частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).
Велика Палата Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначала, що аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами укладено Договір поставки, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.
Як вбачається з наданих доказів, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо оплати товару, перерахувавши відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 724103,18 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.
Водночас відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, поставивши товар на загальну суму 394066,80 грн та повернувши частину попередньої оплати у розмірі 181506,60 грн. Інша частина товару поставлена не була.
Факт непоставки частини товару відповідачем не заперечується та підтверджується, зокрема, листом відповідача від 21.10.2025, у якому останній повідомив про неможливість поставки товару та визнав обов'язок повернути отриману попередню оплату.
Оскільки відповідач у встановлений договором строк товар у повному обсязі не поставив, а отриману попередню оплату в повному обсязі не повернув, суд дійшов висновку, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором.
З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 148529,75 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, додатково заявляє вимоги про стягнення 7426,49 грн пені за 50 календарних днів та 10397,08 грн штраф у розмірі 7% від суми непоставленого Товару (148529,71 грн).
Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, щодо якого допущено прострочення, за кожен день прострочення, а у разі прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від вартості такого товару.
Судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право на застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно, виходячи з вартості непоставленого товару, а тому вимога про стягнення штрафу у розмірі 10397,08 грн [148529,75*7%] є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок пені не містить належного обґрунтування періоду її нарахування, зокрема, не зазначено моменту початку та закінчення прострочення, а також не надано детального розрахунку, який би давав змогу суду перевірити правильність визначення кількості днів прострочення та суми нарахованої пені.
При цьому суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач здійснює нарахування пені за період з 01.11.2025 по 24.12.2025, зазначаючи тривалість прострочення 55 календарних днів.
Водночас у заяві про усунення недоліків позивач вже не зазначає період, за який заявляє пеню обмежившись лише новою кількістю днів прострочення - 50 календарних днів, при цьому відповідного перерахунку пені із зазначенням конкретних дат початку та закінчення нарахування, а також обґрунтування зміни кількості днів прострочення суду не надано.
Наведені обставини свідчать про непослідовність розрахунку позивача та унеможливлюють перевірку правильності нарахування пені.
За таких обставин, з огляду на недоведеність розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про її стягнення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають часткову задоволенню.
Відтак, суд приймає рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив-капітал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спеціальних машин» 148529,75 грн - передплати та 10397,08 грн - штраф у розмірі 7% у зв'язку з неналежним виконання умов Договору поставки від 22.09.2025 №1698.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2314,26 грн [(158926,83грн*2422,40 грн)/166353,32 грн].
При цьому суд зауважує, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3028 грн при тому, що позовна заява була подана через систему "Електронний суд". Суд наголошує, що не було враховано, що у даному випадку при сплаті судового збору підлягав застосуванню понижуючий коефіцієнт для обрахунку судового збору в розмірі 0,8.
Відтак за звернення до суду із цим позовом позивач мав бути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 (3028,8*08) грн.
Отже, суд констатує, що позивачем було здійснено переплату судового збору в сумі 605,60 грн у зв'язку із чим позивач має право звернутись з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору відповідно до положень Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив-капітал» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39664078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спеціальних машин» (61045, м. Харків, вул. Доброчинців, буд. 109, код ЄДРПОУ 07904041) 148529,75 грн - передплати та 10397,08 грн - штраф та 2314,26 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 01.05.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз