вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2026 р. Справа № 911/1173/16
Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Щоткіна О.В. - головуючого, Конюх О.В., Рябцевої О.О., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 27.03.2026 на рішення та бездіяльність приватного виконавця у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»
про стягнення 397789609,75 грн,
за участю представників
стягувача (скаржника): Яковенко П.А. - адвокат за довіреністю від 01.01.2026 № 14-1;
боржника: не з'явився;
приватного виконавця: не з'явився,
встановив:
У квітні 2016 року до Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» про стягнення 397789609,75 грн, з яких: 370039811,78 грн основного боргу, 25978534, 27 грн пені та 1771263,70 грн 3% річних.
Господарський суд Київської області (колегія суддів у складі: головуючого - Щоткіна О.В., Конюх О.В., Кошика А.Ю.) рішенням від 11.10.2016 позов задовольнив частково: в частині стягнення 188873,46 грн основного боргу - припинив провадження; стягнув з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 347075486,01 грн основного боргу, 25845397,43 грн пені, 1762186,19 грн 3% річних та 194791,49 грн судового збору; в іншій частині позову - відмовив.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2017 вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вищий господарський суд України постановою від 03.03.2017 скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017, а рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 залишив у силі.
06.07.2017 Господарський суд Київської області видав наказ на примусове виконання рішення від 11.10.2016.
Через підсистему «Електронний суд» 27.03.2026 від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - скаржник, стягувач, АТ «НАК «Нафтогаз України») надійшла скарга на рішення та бездіяльність приватного виконавця, у якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірним рішення приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича, оформлене листом від 18.03.2026 № 309, про відмову у поверненні АТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого документа у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича, що полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою АТ «НАК «Нафтогаз України» від 11.03.2026;
- зобов'язати приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення АТ «НАК «Нафтогаз України» виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16 - на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаргу обґрунтовано тим, що у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16, відкритому постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича (далі - приватний виконавець) від 10.06.2019, постановою від 23.01.2023 зупинено вчинення виконавчих дій на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Як зазначає скаржник, 11.03.2026 стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 зазначеного Закону. Водночас листом від 18.03.2026 № 309 приватний виконавець відмовив у задоволенні цієї заяви, посилаючись на зупинення виконавчого провадження, та не виніс відповідної постанови про повернення виконавчого документа.
На думку скаржника, така відмова та невчинення виконавцем дій щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та порушують права стягувача як сторони виконавчого провадження, у зв'язку з чим є підстави для визнання рішення та бездіяльності приватного виконавця неправомірними і зобов'язання усунути допущені порушення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 визначено склад колегії суддів для розгляду вказаної скарги: Щоткін О.В. - головуючий, Конюх О.В. та Рябцева О.О.
Ухвалою від 31.03.2026 суд призначив скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2026.
У судове засідання з'явився представник стягувача та надав усні пояснення по суті скарги. Представник боржника та приватний виконавець у судове засідання не з'явилися, пояснень чи заперечень по суті скарги не надали, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Оскільки відповідно до частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вирішив розглядати скаргу за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши подані матеріали та докази у їх сукупності, суд установив таке.
10.06.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 59315908 з виконання наказу № 911/1173/16, виданого 06.07.2017 Господарським судом Київської області.
23.01.2023 приватний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59315908 до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
11.03.2026 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до приватного виконавця із письмовою заявою № 39/10-238-26 про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області від 06.07.2017 у справі № 911/1173/16 - стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом від 18.03.2026 № 309 приватний виконавець відмовив у задоволенні вказаної заяви, пославшись на те, що подання стягувачем заяви про повернення виконавчого документа не є підставою для поновлення зупиненого виконавчого провадження, а відтак у нього відсутні повноваження вчиняти будь-які виконавчі дії, зокрема щодо повернення виконавчого документа.
Звертаючись із скаргою до суду, скаржник зазначає, що відмова приватного виконавця у поверненні виконавчого документа та невчинення відповідних дій є протиправними і порушують його права як стягувача.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
Відповідно до статті 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів.
Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як установив суд, постановою приватного виконавця від 10.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59315908 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.07.2017 у справі № 911/1173/16. У подальшому постановою від 23.01.2023 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59315908 на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
У випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (частина одинадцята статті 35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зупинення вчинення виконавчих дій, у розумінні наведених норм статей 10, 35 Закону України «Про виконавче провадження», означає тимчасове припинення здійснення виконавцем будь-яких виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання рішення до моменту настання визначених законом підстав для поновлення виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Тобто стягувач, на власний розсуд має право як пред'явити виконавчий документ для примусового виконання (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження») в межах встановленого законом строку, так і наділений правом просити повернути виконавчий документ за своєю заявою, якому кореспондується обов'язок виконавця його повернути.
Отже повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою є безумовним правом останнього, яке лежить у межах власного розсуду стягувача щодо розпорядження своїми правами та можливість здійснення якого не перебуває у залежності від стану виконавчого провадження.
Водночас повернення виконавчого документа не є заходом примусового виконання рішення в розумінні статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не передбачає вчинення виконавцем «активних» виконавчих дій з метою задоволення вимог стягувача.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 905/2199/20 (905/1152/16), де також зазначено, що повернення стягувачу виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не ставиться в залежність від стану виконавчого провадження та є безумовним правом стягувача, отже така заява стягувача має бути задоволена, а виконавчий документ - повернутий.
Варто також зауважити, що повернення виконавчого документа стягувачу в жодному разі не впливає на інтереси боржника та не порушує його права, адже примусове виконання рішення не здійснюється.
За таких обставин суд дійшов висновку, що зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні не є перешкодою для виконання обов'язку щодо повернення виконавчого документа за заявою стягувача, а невчинення відповідних дій свідчить про протиправну бездіяльність приватного виконавця.
Відповідно до частини другої статті 342 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця та зобов'язання останнього усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому суд враховує, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 3391 ГПК України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
Відтак, зобов'язання приватного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ, з урахуванням ефективності обраного скаржником способу захисту, не є втручанням в дискреційні повноваження виконавця.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.
Водночас, надаючи оцінку вимозі скаржника про визнання неправомірним рішення приватного виконавця, оформленого листом від 18.03.2026 № 309, про відмову у поверненні виконавчого документа стягувачу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як свідчать матеріали скарги, відмова приватного виконавця у поверненні виконавчого документа оформлена листом від 18.03.2026 № 309. Водночас зазначений лист за своєю правовою природою не є рішенням приватного виконавця у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не має форми постанови, яка відповідно до вимог цього Закону є процесуальним актом виконавця, що породжує юридичні наслідки у виконавчому провадженні.
Суд зазначає, що предметом оскарження в порядку статті 3391 ГПК України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність виконавця, які мають самостійне правове значення та впливають на права і обов'язки сторін виконавчого провадження. Разом з тим, інформаційні листи, роз'яснення виконавця тощо, які не оформлені у визначеній законом процесуальній формі, не є такими рішеннями та не підлягають самостійному оскарженню.
За таких обставин, оскільки лист приватного виконавця від 18.03.2026 № 309 не є рішенням у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», підстави для визнання його неправомірним відсутні, а порушене право скаржника підлягає захисту шляхом визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця та зобов'язання останнього усунути порушення прав скаржника.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця, що полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу його за заявою, та зобов'язання приватного виконавця усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні скарги в частині визнання неправомірним рішення приватного виконавця, оформленого листом від 18.03.2026 № 309, слід відмовити.
Згідно із частиною першою статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись статтями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити частково скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 27.03.2026 на рішення та бездіяльність приватного виконавця.
2. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича, що полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 11.03.2026.
3. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича усунути порушення прав скаржника шляхом винесення постанови про повернення Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16 - на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
4. У задоволенні іншої частини скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Щоткін
Судді О.В. Конюх
О.О. Рябцева