Справа № 729/148/26
2-п/729/10/26
01 травня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Булиги Н.О., секретаря Романченко С.С.,розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиці заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Зачепіло З.Я., про перегляд заочного рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року у цивільній справі № 729/148/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_1 , через свого представника Зачепіло З.Я., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18.03.2026 року, ухваленого у цивільній справі № 729/148/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даним заочним рішенням суду позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8824805 від 04.03.2025 року у розмірі 20240 грн. та вирішено питання про розподіл судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення мотивовано тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позовну заяву та був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист, що свідчить про порушення його процесуальних прав, зокрема, права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Представник відповідача зазначає, що жодних судових повісток, копії позовної заяви з додатками чи інших процесуальних документів не отримував, про наявність судового провадження йому не було відомо.
Разом з тим, представник зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне надання відповідачу кредитних коштів, зокрема, банківські виписки чи розрахункові документи, що унеможливлює встановлення факту виникнення заборгованості та її розміру.
Також, адвокат звертає увагу на відсутність належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, який би давав змогу перевірити правильність нарахування процентів, порядок їх обчислення та момент виникнення прострочення. Наданий позивачем розрахунок, за твердженням представника відповідача, є одностороннім документом та не може вважатися належним доказом у розумінні вимог чинного законодавства.
Окрім цього, представник посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності підтвердження заборгованості первинними бухгалтерськими документами та недопустимості покладення в основу рішення виключно внутрішніх розрахунків кредитора, а також зазначає, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, у період дії воєнного стану стягненню з позичальника не підлягають нараховані позикодавцем штрафи та пеня.
З огляду на те, що заочне рішення ухвалено за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також з урахуванням того, що докази, на які посилається заявник, можуть вплинути на висновки суду щодо обґрунтованості та розміру заявлених позовних вимог, представник відповідача вважає, що наявні передбачені процесуальним законом підстави для перегляду заочного рішення та його скасування.
Відповідач та його представниця у судове засідання не з'явилися, проте надали заяву, у якій просили провести судове засідання без їх участі.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з'явився, проте у поданому запереченні на заяву про перегляд заочного рішення просив таку розглянути у його відсутність.
У своїх письмових запереченнях представник позивача зазначив про відсутність підстав для скасування заочного рішення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак без поважних причин не з'явився в судове засідання та не подав відзив на позов. Позивач посилається на положення статей 128, 130, 223, 280 ЦПК України, наголошуючи, що порядок повідомлення відповідача був дотриманий, а умови для ухвалення заочного рішення були наявні. Посилання відповідача на неналежне повідомлення або поважність причин неявки не підтверджені жодними доказами, у зв'язку з чим підстави, передбачені ЦПК України для перегляду заочного рішення, відсутні.
У запереченнях також детально викладено обставини укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, зазначено істотні умови договору, порядок його підписання та перерахування кредитних коштів. Позивач підкреслює, що відповідач погодився з умовами договору, отримав кредитні кошти, не скористався правом на відмову від договору у встановлений законом строк, а зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав.
Отже, представник позивача зазначає, що відповідач не навів поважних причин своєї неявки до суду та неподання відзиву, а також не надав доказів, які б могли вплинути на правильність вирішення справи чи спростувати заявлені позовні вимоги.
У запереченнях представник позивач додатково зазначає, що ухвалене 18 березня 2026 року заочне рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області є законним та обґрунтованим, оскільки судом повно та всебічно досліджено всі наявні у справі докази та надано належну правову оцінку встановленим обставинам. Підкреслюється, що матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення кредитного договору в електронній формі, факту отримання відповідачем кредитних коштів, а також часткового виконання ним зобов'язань, що підтверджує фактичне визнання умов договору та його чинність. Розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є детальним, підтвердженим первинними документами первісного кредитора та відповідає вимогам законодавства. Натомість, відповідач не надав свого розрахунку заборгованості та не надав доказів на спростування доводів позивача.
Таким чином, представник позивача вважає, що доводи заяви про перегляд заочного рішення є формальними та не містять нових обставин чи доказів, які могли б вплинути на висновки суду або бути підставою для скасування судового рішення, а доводи заяви про його перегляд спрямовані виключно на переоцінку вже досліджених судом доказів без наведення нових істотних обставин.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про перегляд заочного рішення без участі учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи такого.
Згідно з ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України, скасування заочного рішення суду можливе за умов, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження. Сторони, зокрема, відповідач, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке направлялося за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача (а.с.60).
Посилання представниці відповідача на те, що відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд даної цивільної справи, а тому він не зміг подати відзив на позов, не заслуговують на увагу виходячи з такого. Згідно ухвали про відкриття провадження у справі від 17.02.2026, відповідачеві було надано строк в 15 днів для подання відзиву з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Зазначену ухвалу відповідач отримав 26.02.2026, що підтверджено розпискою, отже строк на подання відзиву сплинув 13.03.2026, проте відповідач відзив не подав, причин такого неподання не повідомив, будь-яких заяв (в т.ч. про поновлення строку на подання відзиву) суду не надав. Таким чином, суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів у порядку визначеномуч.8 ст.178 ЦПК України, при цьому жодним чином не порушивши права відповідача.
Як зазначалося вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, зі змісту зазначеної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливо у випадку встановлення судом наступних обставин: відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом вказаних норм наявність цих підстав для скасування заочного рішення є обов'язковими.
Верховний Суд України в Узагальненні практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах від 11.01.2008 року зазначив, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин i докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.09.2011 року у справі № 6-27145св11.
Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Так, згідно інформації, отриманої судом в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України від Вороньківського старостинського округу №01-12/4/13 від 12.02.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, судові повістки про виклик відповідача у судове засідання, були направлені останньому за вказаною адресою своєчасно та у встановленому законом порядку.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження повідомлення кредитодавця та суд про зміну зареєстрованого місця проживання відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
За наведених обставин, відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання, а тому його посилання щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи є безпідставним.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, відповідачем не доведена поважність причин неявки до суду та ненадання відзиву на позовну заяву.
Також, у заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що судом не було враховано обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Проте, на підтвердження даних обставин до матеріалів заяви не додано будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть привести до ухвалення іншого рішення, протилежного заочному, зокрема, не надано контрозрахунку заборгованості, а обґрунтування самої заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження відповідача з ухваленим рішенням по суті.
Разом з цим, посилання представника відповідача на пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, згідно якого у період дії воєнного стану стягненню з позичальника не підлягають нараховані позикодавцем штрафи та пеня, суд не бере до уваги, оскільки заочним рішенням у стягненні штрафу та пені у розмірі 4600 грн.позивачеві було відмовлено на підставі зазначеного Закону.
Таким чином, матеріали справи містять належні докази, які підтверджують позовні вимоги позивача, а тому судом прийнято законне рішення, яке відповідає чинному законодавству.
Так, з наданих позивачем доказів було встановлено, що 04 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8824805, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 9200 грн., строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,00 % на день від суми кредиту, а позичальник зобов'язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору. Також відповідачу було надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний ним електронним підписом.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8824805 від 04.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 становила 24840 грн., з яких: 9200 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 11040 грн. - заборгованість за відсотками (з урахуванням часткової сплати відсотків у розмірі 2760 грн. 02.04.2025), 4600 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
13 листопада 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13112025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 13.11.2025 до договору факторингу № 13112025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 24840 грн., з яких: 9200 грн. - основний борг, 11040 грн. - заборгованість за відсотками, 4600 грн. - штрафні санкції.
Дані докази підтверджують вимоги позивача про розмір наданого кредиту та розмір заборгованості і відповідають вимогам ч.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і, як слушно зауважила представник позивача, посилаючись на чинне законодавство та постанови вищих судів, позивач є фінансовою, а не банківською установою і інформаційні листи платіжного сервісу, через які здійснювалися перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Разом з цим, під час підписання кредитного договору відповідач вказав номер мобільного телефону за допомогою якого отримано одноразовий ідентифікатор. Також, у кредитних договорах зазначено адресу ОСОБА_1 , його паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер банківської карти, місце проживання, котрі належать останньому, що є підтвердженням здійсненою ним процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а відтак цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі сторін.
У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом було встановлено, що зі змісту кредитного договору № 8824805 від 04.03.2025 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування і відповідач з такими був ознайомлений та погодився на них.
Отже, відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, ввівши одноразовий персональний ідентифікатор у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
При цьому, нарахування процентів за користування наданими кредитними коштами за укладеним договором, в тому числі і на умовах зазначених у договорі, відповідають умовам цього договору, недійсність якого в судовому порядку не визнана.
Разом з тим, сторони були вільними для укладення такого виду договору, а отже погодили саме такий розмір відсотків, які зазначені у договорі. Крім того, часткова сплата боргу відповідачем у сумі 2760 грн. (що підтверджено матеріалами справи) свідчить про його обізнаність із наявною заборгованістю.
Таким чином, врахувавши доведеність наявними у справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем договору про надання споживчого кредиту, беручи до уваги факт невиконання у повному обсязі останнім обов'язків щодо повернення коштів кредитодавцю, достатність обґрунтування переходу права вимоги до нового кредитора, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 8824805 від 04.03.2025, у розмірі 20240 грн.
Натомість, відповідачем до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається у заяві, які би мали істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, як на спростування факту укладення кредитного договору, так і на спростування факту отримання кредитних коштів, відповідачем не долучено жодного доказу.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, отже, заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259-260, 284, 287, 288, 353 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача, адвоката Зачепіло З.Я., про перегляд заочного рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року у цивільній справі № 729/148/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига