ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2026Справа № 910/5106/26
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ»
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Особи, що можуть отримати статус учасників справи:
1. Акціонерне товариство “Укргазвидобування» (відповідач-1)
2. Акціонерне товариство “Банк Альянс» (відповідач-2)
Суддя Ломака В.С.
Без виклику представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» (далі - заявник, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило суд заборонити Акціонерному товариству “Банк Альянс» (далі - Банк) здійснювати будь-які виплати за Банківськими гарантіями від 26.10.2022 року № 4482-22 та від 26.10.2022 року № 4483-22 по будь-яким вимогам Акціонерного товариства “Укргазвидобування» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування поданої заяви Товариство посилалося на те, що 26.10.2022 року Банк видав Акціонерному товариству “Укргазвидобування» Банківську гарантію № 4483-22 на суму 19 156 970,96 грн. та Банківську гарантію № 4482-22 на суму 139 200 000,00 грн., за умовами яких безумовно та без заперечень зобов'язався виплатити Акціонерному товариству “Укргазвидобування» грошові кошти в межах суми гарантії у випадку порушення Товариством умов Індивідуального договору від 08.02.2022 року № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 року № ПГ/3214/34-22.
У той же час, відповідно до умов затвердженої рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2026 року в справі № 910/7488/24 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 року) додаткової угоди № 5 до Індивідуального договору від 08.02.2022 року № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 року № ПГ/3214/34-22, виконання основного зобов'язання має бути здійснено після припинення/скасування воєнного стану в Україні, а у випадку продовження воєнного стану з/після 21.11.2022 року - з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було скасовано/припинено дію воєнного стану в Україні, впродовж 18 (вісімнадцяти) календарних місяців згідно з графіком погашення.
Враховуючи те, що строк виконання Товариством зобов'язань за Індивідуальним договором від 08.02.2022 року № ПГ0802/3215-22 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 08.02.2022 року № ПГ/3214/34-22 не настав, а Акціонерне товариство “Укргазвидобування», будучи обізнаним про протиправність відповідної вимоги та зловживаючи правом на звернення до Банку з вимогою про сплату коштів, створює передумови на отримання коштів без належної на те правової підстави, заявник, вказуючи про наявність у нього наміру звернутися до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання вимог Акціонерного товариства “Укргазвидобування» протиправними та такими, що не підлягають задоволенню та виконанню з боку гаранта, просив суд заборонити Банку здійснювати будь-які виплати за Банківськими гарантіями від 26.10.2022 року № 4482-22 та № 4483-22 по будь-яким вимогам Акціонерного товариства “Укргазвидобування» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
У той же час, на думку Товариства, за час вирішення відповідного спору Банк може виконати умови спірних гарантій, що створить загрозу нівелювання мети звернення з майбутнім позовом до суду - захист інтересів заявника від безпідставного виникнення його боргових зобов'язань перед Банком, а також призведе до неможливості захисту інтересів заявника у межах одного провадження.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю “І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі “Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 в справі “Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити останньому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
При дослідженні та наданні оцінки доводам заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Банку здійснювати будь-які виплати за Банківськими гарантіями від 26.10.2022 року № 4482-22 та від 26.10.2022 року № 4483-22 по будь-яким вимогам Акціонерного товариства “Укргазвидобування», судом враховано, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням.
Так, за змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Зі змісту вищенаведених нормативних приписів вбачається, що гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що за умовами частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Разом із тим, враховуючи вищенаведені обставини, задоволення поданої Товариством заяви про забезпечення позову призведе до фактичного часткового вирішення спору по суті щодо виконання гарантом зобов'язання сплатити визначену в гарантіях суму, внаслідок чого кредитор буде позбавлений можливості отримати належні йому суми протягом строку, на який видані гарантії, що зумовить порушення вимог частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року в справі № 910/3334/22, за якими хоча норма частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України і передбачає право суду (застосоване слово “може» слід розуміти в сенсі суддівського розсуду при вирішенні цього питання), а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), у даному випадку, суд першої інстанції, не вирішивши відповідне питання, не забезпечив розумний баланс між інтересами відповідача (права на отримання грошової суми відповідно до умов гарантії) і позивача (не сплачувати суму гарантії), оскільки не брав до уваги те, що гарантія є строковим зобов'язанням, а строк розгляду справи та відповідно строк дії ухвали про забезпечення позову може значно перевищувати цей строк. У такому випадку суд першої інстанції порушив принцип пропорційності, передбачений статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, а суд апеляційної інстанції зазначені порушення місцевого господарського суду не усунув та відповідно також порушив цей принцип. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у пункті 4.9 постанови від 16.12.2019 у справі № 910/10808/19.
Таким чином, обставина відсутності порушення боржником основного зобов'язання, не може бути підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії при вирішенні спору. При цьому, обставини наявності підстав для виконання банківської гарантії встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку.
Крім того, забезпечення позову за своїм правовим характером має наслідком певне обмеження прав інших учасників на користь позивача, і таке обмеження стосується створення умов для захисту прав позивача у майбутньому. Тобто, забезпечення позову має носити попереджувальний характер і таке попередження пов'язане з ненастанням негативних наслідків для позивача. Водночас, у даному випадку виконання банківських гарантій здійснюється не за рахунок позивача, який є принципалом, що свідчить про відсутність негативних наслідків для Товариства та порушення його прав таким виконанням.
Слід зазначити, що рішенням від 19.01.2026 року в справі № 910/6973/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 року, господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні вимог Товариства до Акціонерного товариства “Укргазвидобування» та Банку про визнання такими, що не підлягають виконанню, Банківських гарантій від 26.10.2022 року № 4482-22 та № 4483-22, з огляду на їх відповідність умовам банківських гарантій та направлення в межах дії відповідного договору.
У той же час, суд врахував, що матеріали поданої Товариством заяви про забезпечення позову не містять доказів на підтвердження отримання Банком будь-яких вимог Акціонерного товариства “Укргазвидобування» про виплату гарантом коштів за Банківськими гарантіями № 4483-22 № 4482-22, зокрема, після 26.06.2024 року, у тому числі після набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2026 року в справі № 910/7488/24.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак, Товариством не було наведено належних обґрунтувань та документально не доведено суду того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або, зокрема, ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів заявника в обраний останнім спосіб.
Зважаючи на вказані обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Товариством заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову до подання позовної заяви.
2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (01.05.2026) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя В.С. Ломака