ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2026Справа № 910/507/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОРМА ПЛЮС"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"
про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов'язання повернути кошти,
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - ТОВ "Норма Плюс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про скасування оперативно-господарських санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600006677 від 28.10.2022 у сумі 2 243 884,01 грн та зобов'язання повернути вказану суму коштів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Норма Плюс" вказало, що незначне прострочення графіку виконання робіт з ремонту вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ, передбачених договором № 4600006677 від 28.10.2022, сталося через масовані ворожі атаки/обстріли Російської Федерації, мобілізацією працівників позивача та форс-мажорними обставинами у контрагента - ТОВ "ВКМ-Арматура", про що відповідач повідомлявся листами. Проте ТОВ "Оператор ГТС України" недобросовісно та безпідставно, в порушення норм національного договірного права проігнорувало листи ТОВ "Норма Плюс" про настання форс-мажорних обставин та застосувало до позивача оперативно-господарські санкції у сумі 2 243 884,01 грн за несвоєчасне виконання робіт.
У позові ТОВ "Норма Плюс" просить суд скасувати оперативно-господарські санкції у сумі 2 243 884,01 грн, застосовані відповідачем до позивача за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600006677 від 28.10.2022 та зобов'язати ТОВ "Оператор ГТС України" повернути на рахунок кошти в сумі 2 243 884,01 грн, які були утримані відповідачем як оперативно-господарська санкція з сум, що підлягають виплаті позивачу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, заяву ТОВ "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 68 000, 00 грн, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, заяву ТОВ "Норма Плюс" про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 52 000,00 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з апеляційним розглядом справи у сумі 30 000,00 грн, у іншій частині - відмовлено у зв'язку з їх не співмірністю.
Постановою Верховного Суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, ухвалену за результатом перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 910/507/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/507/24 позов задоволено повністю, а саме: скасовано оперативно-господарські санкції № ТОВВИХ-23-14660 від 16.10.2023, № ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023, № ТОВВИХ-23-16840 від 27.11.2023 у загальній сумі 2 243 884,01 грн, застосовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" за несвоєчасне виконання робіт за договором №4600006677 від 28.10.2022, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 2 243 884,01, утримані в якості оперативно-господарських санкцій, та судовий збір у сумі 33 659,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Норма Плюс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2025, заяву ТОВ "Норма Плюс" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" 21 000 грн витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в іншій частині - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2025 касаційне провадження у справі № 910/507/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у справі № 910/507/24 скасовано. Справу № 910/507/24 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2025 касаційне провадження у справі № 910/507/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено частково, а саме: додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2025 у справі №910/507/24 скасовано.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями від 30.12.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Джарти В. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026 прийнято справу № 910/507/24 до провадження справу суддею Джарти В. В., постановлено розглядати справу № 910/507/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2026. Запропоновано сторонам надати суду додаткові узагальнені письмові пояснення по суті спору з урахуванням прийнятої постанови Верховного Суду від 11.12.2025 у цій справі у строк до 27.01.2026.
За наслідками судового розгляду справи № 910/507/24 судом було ухвалено рішення від 23.03.2026, яким позов У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОРМА ПЛЮС" про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов'язання повернути кошти відмовлено повністю.
31.01.2026 (сформовано 30.03.2026) через систему «Електронний суд» відповідачем була подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд розподілити судові витрати, а саме: судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 389,91 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 390,80 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 702 834,00 грн, понесені в суді апеляційної інстанції «на першому колі» та надані адвокатським об'єднанням «Адер Хабер» на підставі договору № 4600008264.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
За приписами частин 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2026, яким позов У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОРМА ПЛЮС" про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов'язання повернути кошти відмовлено повністю.
Щодо суми судового збору суд зазначає наступне.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що за наслідками нового розгляду спору в межах справи № 910/507/24 суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на відповідача, у тому числі судовий збір сплачений за подання апеляційної та касаційної скарги.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 389,91 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 255119 від 21.05.2024, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 294075 від 03.10.2024, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 390,80 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 367870 від 17.06.2025, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 416090 від 10.11.2025, підлягає стягненню з позивача на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ".
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 702 834,00 грн суд зазначає наступне.
У постанові від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
З урахуванням наведеного, розподіл судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалить остаточне рішення у справі. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19.
За таких обставин заява ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції «на першому колі», підлягає розгляду Господарським судом міста Києва, як таким, що ухвалив рішення за наслідками нового розгляду. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.09.2023 у справі № 910/18489/20.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 702 834,00 грн ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується наступними документами: договір № 4600008264 про надання адвокатських послуг від 01.09.2023, укладений між відповідачем та Адвокатським об'єднанням «Адер Хабер», звіт про надані послуги за період з 01.05.2024-31.05.2024 на суму 38 892,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.06.2024-30.06.2024 на суму 388 920,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.07.2024-31.07.2024 на суму 186 126,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.08.2024-31.08.2024 на суму 27 780,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.09.2024-30.09.2024 на суму 61 116,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 94 від 21.06.2024 на суму 38 892,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 117 від 24.09.2024 на суму 388 920,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 118 від 24.09.2024 на суму 186 126,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 139 на суму 27 780,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 155 від 28.11.2024 на суму 61 116,00 грн, рахунок на оплату № 96, рахунок на оплату № 120, рахунок на оплату № 121, рахунок на оплату № 142 та рахунок на оплату № 159.
Суд відзначає, що у розумінні приписів частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.
Водночас у частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Отже, у разі недотримання вимог частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
Судом враховані аргументи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо спору в межах справи № 910/507/24 та відсутність заяви позивача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Дослідивши представлені суду документи, зокрема, звіти про надані послуги, суд дійшов висновку щодо повторюваності надання певних послуг протягом тривалого часу, зокрема, аналіз судового рішення, процесуальних документів та судової практики. Також до звітів були включені послуги ознайомлення з матеріалами справи, які мають організаційний характер та за своєю природою не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, тому такі витрати не підлягають відшкодуванню. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2022 у справі 756/8241/20.
Суд відзначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна позиція міститься у додатковій постанові Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 922/82/20.
З огляду на вказане, керуючись принципом розумності, враховуючи критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), виключаючи повторюваність послуг, виключаючи послуги без ознак правових, суд дійшов висновку що розмір витрат відповідача на правничу допомогу у загальному розмірі 111 120,00 грн є обґрунтованим та відповідає ознакам «справедливої сатисфакції».
З огляду на вказане, керуючись приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що на ТОВ "НОРМА ПЛЮС" має бути покладено обов'язок відшкодування відповідачу 111 120,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 73-80, 86, 123-129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОРМА ПЛЮС" (08170, Україна, Фастівський р-н, Київська область, село Віта-Поштова, вулиця Набережна, будинок 33; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32917708) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42795490) 111 120,00 грн витрат на правничу допомогу.
2. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.