номер провадження справи 24/42/26
22.04.2026 Справа № 908/650/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/650/26
за позовом Акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “ЕНЕРГОПРОЕКТ» (61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, ЄДРПОУ 14078902)
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 42747,74 грн.
за участю представників:
від позивача: Барчук А.В., ордер АХ № 1335905 від 05.11.2022
від відповідача: Погосян С.Г., витяг з ЄДР
До Господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “ЕНЕРГОПРОЕКТ» до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення з відповідача 5566,96 грн 3 % річних, 14877,69 грн інфляційних нарахувань, 22303,09 грн пені за неналежне виконання договору № 10958/20/19-121-08-19-08954 від 26.12.2019.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 справу № 908/650/26 за вищевказаною позовною заявою передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт № 10958/20/19-121-08-19-08954 від 26.12.2019 позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач в порушення умов договору виконані роботи своєчасно не оплатив, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області суду від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/650/26 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, присвоєно справі номер провадження 24/42/26. Судове засідання призначено на 08.04.2026.
27.03.2026 через підсистему “Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову зазначив, що позивачем в підтвердження своїх позовних вимог не надано доказів направлення Замовнику електронної квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. 23.03.2021 відповідачем, згідно з платіжною інструкцією № 4863, була сплачена вартість робіт в розмірі ПДВ в сумі 71 550,00 грн. Сплата вартості робіт в розмірі ПДВ без надання електронної квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН є правом відповідача, а не обов'язком. Отже, вважає, що сторонами зобов'язання за Договором виконані в повному обсязі. Відповідач не згодний з розрахунком 3% річних та інфляції оскільки позивачем невірно встановлені строки порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості робіт та суми ПДВ, що призвело до неправильного розрахунку. Щодо розміру пені (22 303,09 грн), яка нарахована позивачем за період з 14.07.2020 по 22.03.2021 за 252 дня, то звертає увагу, що це перевищує шестимісячний строк для нарахування пені, встановлений статтею 232 ГК України. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
31.03.2026 через підсистему “Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив, в якій викладає свої доводи та аргументи щодо відхилення доводів відповідача.
Ухвалою суду від 07.04.2026 перенесено розгляд справи на 22.04.2026.
Ухвалами суду від 08.04.2026 задоволені заяви представників позивача та відповідача про участь в режимі відеоконференції по справі № 908/650/26 в усіх судових засіданнях.
16.04.2026 через підсистему “Електронний суд» надійшла заява позивача про розподіл судових витрат, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, в т.ч. суму 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 22.04.2026 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В засіданні 22.04.2026 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
26.12.2019 Акціонерним товариством “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “ЕНЕРГОПРОЕКТ» (Підрядник, позивач у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС» (Замовник) укладений Договір № 10958/20/19-121-08-19-08954 на виконання робіт (далі - Договір).
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК “Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України “Про Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків НАЕК “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК “Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 “Про утворення акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 “Про утворення Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» відповідно до Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Таким чином, Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) - відповідач у справі - є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) - Покупця за Договором.
Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконання проектних робіт: “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Заміна схем живлення електроприводів арматури системи аварійного газовиділення. Розробка проектно-кошторисноі? документаціі?.» (надалі за текстом - проектно-кошторисна документації). Код згідно з ДКПП ДК 016:2010-71.12.
Згідно п. 4.2 Договору Підрядник забезпечує розробку проектно-кошторисної документації в строки, визначені Календарним планом (додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору.
В п. 2.1. Договору сторони визначили, що вартість робіт за цим договором визначена відповідно до ДСТУ Б Д. 1.1-7:2013 (з урахуванням доповнень та змін) та зазначена в Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №2) та в Договірній ціні (додаток №4), що є невід'ємними частинами цього договору, складає: 357 750,00 грн. Крім того, ПДВ: 71 550,00 гри. Усього з урахуванням ПДВ: 429 300,00 грн.
Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2.).
Згідно п.п. 5.1., 5.5, 5.6 Договору, після завершення виконання робіт згідно Календарного плану підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 4.6 даного договору, яка супроводжується накладною. Підрядник надає замовнику Акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 4-х примірників. Підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.
Зі змісту п. 5.8 Договору слідує, що Підрядник зобов'язаний надати Замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу іМіністерства фінансів України № 1307 від 13.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси Замовника pdvl@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.iipp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною Підрядник надає Замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Електронна адреса Підрядника для листування (електронного адміністрування) в межах виконання ПКУ та цього договору: buh@cncrgoproekt.com.ua.
Як свідчать матеріали справи, 29.05.2020 сторонами підписаний Акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт до договору № 10958/20/19-121-08-19-08954 від 26.12.2019. «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Зміна схем живлення електроприводів арматури системи аварійного газовидалення. Розробка проектної документації».
В акті зазначено, що виконана робота задовольняє умовам договору та завданням на проектування і належним чином оформлена. Вартість виконаних робіт по Акту № 1 становить: 357750,00 грн. Крім того, ПДВ 20% 71550,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ 429300,00 грн.
Позивачем оформлена відповідна податкова накладна № 15 від 29.05.2020, яка 03.11.2020 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9285816315, що підтверджується квитанцією (копії містяться в матеріалах справи).
Проте, як зазначив позивач, відповідач в порушення умов Договору не вчасно виконав зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт згідно з Актом № 1 від від 29.05.2020.
Так, згідно умов договору № 10958/20/19-121-08-19-08954 від 26.12.2019, відповідачем 23.12.2020 сплачено вартість виконаних робіт в сумі 357750,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 16339 від 23.12.2020 та 71550,00 грн сплачено відповідачем 23.03.2021, що підтверджується платіжною інструкцією № 4863 від 23.03.2021.
За порушення строків розрахунку за виконані роботи по договору на виконання робіт № 10958/20/19-121-08-19-08954 від 26.12.2019, відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано 5566,96 грн 3 % річних за загальний період з 14.07.2020 по 22.03.2021, інфляція в сумі 14877,69 грн за липень 2020 року - березень 2021 року та на підставі п. 6.2. договору - 22303,09 грн пені за період з 14.07.2020 по 22.03.2021, що є предметом спору по справі.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В частині 1 ст. 854 ЦК України визначено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що Акт № 1 за договором між сторонами підписано 29.05.2020, таким чином починаючи з 30.05.2020 для відповідача розпочався строк для виконання грошового зобов'язання по сплаті відповідного акту.
Умовами договору передбачено строк виконання грошового зобов'язання - 45 календарних днів, який сплив 13.07.2020 (понеділок), починаючи з 14.07.2020 має місце прострочення відповідача по оплаті відповідного акту.
Так, відповідачем оплата робіт здійснена лише 23.12.2020 в сумі 357750,00 грн та 23.03.2021 - 71550,00 грн.
Щодо реєстрації податкової накладної та визначення строку прострочення відповідача слід зазначити, що пункт 2.2 договору визначає конкретний строк оплати виконаних робіт: протягом 45 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до пункту 6.5 договору у випадку ненадання Підрядником Замовнику у встановлений в договорі строк електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН Замовник має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену п. 2.1 цього договору на суму ПДВ.
Позивач, уклавши договір і виконавши роботи відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за виконані роботи.
Умова договору про те, що у випадку ненадання Підрядником Замовнику у встановлений в договорі строк електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН Замовник має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену п. 2.1 цього договору на суму ПДВ, не змінює загального строку для оплати виконаних робіт, встановленого в п. 2.2. Договору.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Враховуючи положення пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, відповідач отримав зазначену податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.
Належним та допустимим доказом виконання робіт є акт виконаних робіт, а податкова накладна є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої покупець (відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом.
Однак, відповідачем у межах строку, встановленого договором, навіть не здійснено оплати суми виконаних робіт без ПДВ.
В свою чергу ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України, ч. 1 ст. 180 ГК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі умов договору; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Будь-які інші застереження щодо настання строків проведення остаточної оплати сторонами не визначалися.
Жодний пункт договору не вказує на звільнення покупця від обов'язку проведення остаточного розрахунку за виконані роботи, або надання права не проводити оплату навіть у разі несвоєчасної реєстрації ПН.
Натомість договір чітко встановлює настання строку остаточного розрахунку та пов'язує його саме з реєстрацією податкової накладної.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 5566,96 грн 3 % річних за загальний період з 14.07.2020 по 22.03.2021 та інфляція в сумі 14877,69 грн за липень 2020 року - березень 2021 року.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати робіт у встановлений договором строк, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення вказаного грошового зобов'язання.
Перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що їх здійснено правильно. При цьому, позивачем нараховані 3 % річних та інфляційні до періоду реєстрації податкової накладної, виходячи з суми заборгованості 357750, 00 грн. (сума за актом без ПДВ), а до суми заборгованості включено суму ПДВ лише після її належної реєстрації у ЄРПН.
Отже, розрахунки є обґрунтованими, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5566,96 грн 3 % річних та інфляція в сумі 14877,69 грн підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 22303,09 грн пені за період з 14.07.2020 по 22.03.2021.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
В пункті 6.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування пені здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Водночас, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, як то визначено у вказаній нормі ГК України.
При цьому перебіг цього строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Аналіз умов укладеного між сторонами договору дає підстави дійти до висновку, що договір містить інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є більшим шести місяців, а саме договір містить певний термін - за весь час прострочення.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 зазначено, що «Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором».
Таким чином, позивачем у повній відповідності до вимог діючого законодавства та умов укладеного договору здійснено нарахування пені за понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, та застосовано саме строк, встановлений та погоджений сторонами у договорі.
Судом враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 на всій території України був установлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався.
02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7, відповідно до якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
За таких обставин, з введенням в дію Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично було надано можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців і на строк, протягом якого на території України діяв установлений карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже нарахування позивачем пені за визначений ним період прострочення з 14.07.2020 по 22.03.2021 є правомірним.
Розрахунок пені за вказаний період у встановленому у договорі розмірі - 0,1% від суми простроченого платежу виконано позивачем правильно, не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період за який заявлена до стягнення, тому позовні вимоги в частині стягнення суми 22303,09 грн. є обґрунтованими.
Разом з тим суд зазначає, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 90% з посиланням на те, що дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. В структурі електроенергії, виробленої підрозділами «НАЕК «Енергоатом», найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ЗАЕС. Загальновідомою є обставина захоплення 04.03.2022 російськими військами міста Енергодар, в якому розташовані промислові потужності Запорізької атомної електричної станції - об'єкту критичної інфраструктури першої категорії, тому що знищення атомної електростанції це загроза найвищого рівня. З моменту окупації Запорізька АЕС працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11 вересня 2022 року ВП ЗАЕС повністю зупинена (шість енергоблоків-«тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт тимчасово окупованої Запорізької АЕС наразі не працюють). З листопада 2022 року на ЗАЕС оголошено простій за відсутності вини працівників.
Відповідач вважає, що наявні обставини, які мають істотне значення, зокрема: відповідачем втрачено виробничі потужності Запорізької АЕС, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан Компанії; виконання Відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу; необхідність в умовах воєнного стану підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) в умовах постійних ракетних атак рф на енергетичну інфраструктуру України, відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», що полягає у зобов'язанні першочергово забезпечувати безпеку експлуатуючих ядерних установок; відповідач входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; АТ «НАЕК «Енергоатом» - єдине підприємство, яке на теперішній час стабільно виробляє електроенергію, так вкрай потрібну для безпеки держави, підприємств та населення України.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
У Постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов'язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до стягнення, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду я справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85).
Судом взято до уваги той факт, що введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб'єктів господарської діяльності.
Суд враховує, що позивач розраховує на отримання коштів від відповідача. Однак, при цьому позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру пені на 50% до суми 11151,55 грн, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовні вимог в частині стягнення пені.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2662,40 грн.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) до суми 11151,55 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) - 5566 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 96 коп. 3 % річних, 14877 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 69 коп. інфляційних нарахувань, 11151 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят одна) грн 55 коп. пені за неналежне виконання договору № 10958/20/19-121-08-19-08954 від 26.12.2019 та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.05.2026.
Суддя Т.А. Азізбекян