номер провадження справи 27/2/26
22.04.2026 Справа № 908/141/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» (вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; поштова адреса: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 39380838)
до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661)
про стягнення 2 433 801 грн 46 коп.
за участю представників
позивача: Хілько А.В., адвокат, ордер серія АР № 1289688 від 14.01.2023, в залі суду
відповідача: Димова О.І., самопредставництво, виписка з ЄДР, в режимі відеоконференції
Товариство з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 в сумі 1 425 382 грн 80 коп., 3 % річних в розмірі 170 694 грн 47 коп., інфляційні збитки в розмірі 837 724 грн 19 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/141/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/141/26, присвоєно справі номер провадження 27/2/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.02.2026.
Ухвалою суду від 12.02.2026 задоволена заява Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» Малахова М.Л. про проведення судового засідання 23.02.2026 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/141/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
19.02.2026 Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» сформував в підсистемі “Електронний суд» (зареєстровано 19.02.2026 вх. № 3883/08-08/26) відзив на позовну заяву, проти позову заперечив у повному обсязі.
20.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» сформовано в підсистемі “Електронний суд» відповідь на відзив (зареєстрована 23.02.2026 № 3965/08-08/26).
Ухвалою суду від 23.02.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 23.03.2026.
09.03.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» сформовані в підсистемі “Електронний суд» (зареєстровано 09.03.2026 вх. № 5214/08-08/26) заперечення на відповідь на відзив.
16.03.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» сформована в підсистемі “Електронний суд» заява про участь в судовому засіданні в режимі відеконференції.
19.03.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» Хілько А.В. через електронну пошту з КЕП подана заява про відкладення розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 23.03.2026 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 22.04.2026.
22.04.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.
Судове засідання 22.04.2026 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
22.04.2026 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 в сумі 1 425 382 грн 80 коп., 3 % річних в розмірі 170 694 грн 47 коп., інфляційні збитки в розмірі 837 724 грн 19 коп. Позовні вимоги обґрунтував наступним. На виконання умов договору з боку позивача було поставлено товар, який залишається неоплаченим: за видатковою накладною № 81 від 30.09.2021 на суму 974 304 грн 00 коп.; за видатковою накладною № 109 від 15.11.2021 на суму 451 078 грн 80 коп. Відповідно до умов п. 3.2 договору, Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відповідно до умов п. 3.3 договору, Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. В повному обсязі товар поставлено 15.11.2021. Таким чином оплата за поставлений товар, повинна була відбутися до 17.01.2022. Позивач на виконання умов договору поставив товар, який на момент подання позову залишився неоплаченим, що підтверджується видатковими накладними № 81 від 30.09.2021, № 109 від 15.11.2021. Строк оплати за товар по закінчився 17.01.2022, отже з 18.01.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.
22.04.2026 відповідач проти позову заперечив. на підставах викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зазначив, що як вбачається з п. 3.3 договору, строк виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ умовами договору не встановлений. В позовній заяві позивач зазначив, що оплата за поставлений товар повинна була відбутися до 17.01.2022. Позивачем не враховано, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Таким чином, з 16.11.2021 розпочався 60-денний строк для оплати вартості всього поставленого товару (без ПДВ) та скінчився, відповідно, 17.01.2022. Отже, 18.01.2022 розпочалося прострочення з боку відповідача оплати вартості товару (без ПДВ) лише в розмірі 1 187 819,00 грн. Позивач в розрахунках заборгованості за Договором, що є додатками до позовної заяви та в самій позовні заяві, зазначає суму заборгованості 1 425 382,80 грн (разом з ПДВ), таким чином, розрахунок позивача є невірним та таким, що суперечить умовам договору та чинному законодавству України. Позивач у позові зазначає розмір грошового зобов'язання (1 425 382,80 грн) та період прострочення його виконання з 18.01.2022 по 14.01.2026. Між тим, враховуючи умови договору щодо строку оплати, нарахування 3% річних та інфляційних збитків за період з 18.01.2022 по 14.01.2026 безпідставне, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема в частині оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ. Отже, розрахунок позивача не вірний, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач вважає, що строк позовної давності щодо стягнення вартості товару (без ПДВ) за договором в розмірі 1 187 819,00 грн та річних і інфляційних витрат, нарахованих на цю суму, сплив 17.01.2025. Також, відповідач заперечив щодо заявлених у позовній заяві позивачем витрат на правничу допомогу.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 22.04.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
02.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» (Постачальник) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (Покупець) укладено договір поставки № 53-121-01-21-10527 (далі-Договір).
29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1420 “Про утворення Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», якою утворено Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.
Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).
11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
Таким чином, Акціонерне товариство “НАЕК “Енергоатом» (позивач) є правонаступником покупця за договором.
Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 1425382,80 грн. з ПДВ.
Строк поставки товару: серпень-листопад 2021 (п. 1.2 Договору).
В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість товару за договором складає 1 187 819 грн 00 коп., крім того ПДВ 20 % 237 563 грн 80 коп., загальна вартість разом 1 425 382 грн 80 коп.
Відповідно до умов п. 3.2 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковии? рахунок Постачальника.
Згідно п. 3.3 Договору, Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Поставка товару відбувається на умовах: відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад). Вантажоодержувач ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК «Енергоатом» м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги» (п. 4.4 Договору).
За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару, що підтверджується видатковими накладними: № 81 від 30.09.2021 на суму 974 304 грн 00 коп. та № 109 від 15.11.2021 на суму 451 078 грн 80 коп.
Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1 425 382 грн 80 коп. основної заборгованості та за невиконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 170 694 грн 47 коп., інфляційні збитки в розмірі 837 724 грн 19 коп.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 662 ЦК продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Нормами статті 664 ЦК визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно зі статтею 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковии? рахунок Постачальника.
В повному обсязі товар поставлено позивачем 15.11.2021.
Отже, з моменту поставки товару (15.11.2021) та отримання відповідачем повного обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 17.01.2022.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у визначені Договором строки та розмірі не здійсненна.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1 та 2 статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Позивач на виконання умов договору поставив товар який на момент подання позову залишався неоплаченим, що підтверджується видатковими накладними № 81 від 30.09.2021, № 109 від 15.11.2021, та не заперечується відповідачем.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкову накладну, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію.
Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Сторонами визначено у розділі 3 “Умови і порядок оплати» Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1 425 382 грн 80 коп.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).
Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов'язку щодо складання податкової накладної, а саме склав, зареєстрував та направив відповідачу відповідні докази, що підтверджується податковими накладними: № 24 від 30.09.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.10.2021), № 16 від 15.11.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 30.11.2021).
При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.
Отже, факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкової накладної при постачанні товару відповідачу та її реєстрації у визначені ПК України строки, підтверджується відповідною квитанцією.
Тобто позивачем виконано всі умови договору і поставка товару і реєстрація податкових накладних.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.
Також суд звертає увагу, що статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.
Видаткові накладні № 81 від 30.09.2021, № 109 від 15.11.20241 містять посилання на Договір, суму та строки (датою поставки заявленої партії товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної) поставки та підписан з боку обох сторін без зауважень.
Жодних дефектних актів Покупцем не складено, що підтверджує відповідність поставленого товару за якістю та кількістю.
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за отриманий в розмірі 1 425 382 грн 80 коп. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 в сумі 1 425 382 грн 80 коп.
Відповідач не надав доказів оплати заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 в сумі 1 425 382 грн 80 коп. в повному обсязі та у строк, визначений договором, у зв'язку з чим позивач позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 170 694 грн 47 коп. та інфляційних збитків в розмірі 837 724 грн 19 коп.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд за певних умов має лише право, а не обов'язок зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку. Звільнення від 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих кредитором на підставі статті 625 ЦК України, діючим законодавством також не передбачено.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Ключовою характеристикою є те, що ці суми нараховуються незалежно від вини боржника та зупинення виконавчого провадження або виконання судових рішень про стягнення грошових сум. Це означає, що об'єктивний факт прострочення сам собою генерує право кредитора на їх стягнення, без необхідності доказування вини боржника або причин затримки.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних за видатковою накладною № 81 від 30.09.2021 за період з 18.01.2022 по 14.01.2026 та за видатковою накладною № 109 від 15.11.2021 за період з 18.01.2022 по 14.01.2026 та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно. При цьому суд зауважує, що не виходить за межі позовних вимог, та задовольняє річні саме у період визначений позивачем.
З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку інфляційних витрат вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період лютий 2022 року по грудень 2025 року по видатковим накладним № 81 від 30.09.2021, № 109 від 15.11.2021.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 170 694 грн 47 коп. та інфляційних збитків в розмірі 837 724 грн 19 коп. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши договір № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 розраховував на отримання оплати у розумні строки за поставлений товар, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19).
Отже при укладенні такого Договору сторони мали усвідомлювати всі ризики його укладення під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не може вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено відповідними документами.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за поставлений товар у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зауважує наступне.
Підстав для застосування позовної давності відповідно до заяви відповідача немає.
Відповідно до ст. 256 ЦК Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин строком до 03.04.2020.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104, від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 530 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 24.04.2023 строк дії карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023«Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24.00 год. 30.06.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, та на теперішній час, продовжено дія воєнного стану в Україні.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Отже, виходячи з вище наведеного, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявлений період з 18.01.2022 по 14.01.2026, наведені норми, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, що для заявлених вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Позивач, уклавши договір № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 розраховував на отримання оплати у розумні строки за виконані послуги, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.
Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних нарахувань, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.
Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено при наданні відповідної заяви у передбаченому ГПК України порядку та строк, а також доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна» (вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; поштова адреса: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 39380838) заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10527 від 02.08.2021 в сумі 1 425 382 (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн 80 коп., 3 % річних в розмірі 170 694 (сто сімдесят тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 47 коп., інфляційні збитки в розмірі 837 724 (вісімсот тридцять сім тисяч сімсот двадцять чотири) грн 19 коп., 29 205 (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ять) грн 62 коп. судового збору.
Рішення оформлено і підписано 01.05.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вир
шення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.