вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
28 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1019/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
за позовом Рахівської міської ради, м. Рахів Закарпатської області
за участю у справі
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Рахівського комунального підприємства «Рахівтепло», м. Рахів Закарпатської області
про стягнення 772 780,28 грн,
Представники сторін, що з'явились у судове засідання:
від позивача - Черемівська Н.П., довіреність б/н від 09.12.2025;
від відповідача (в режимі відеоконференції) - Бернар І.І. керівник;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області - Дан Є.М., представник в порядку самопредставництва;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Закарпатській області - Кремер Л.Ю., представник в порядку самопредставництва.
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
До Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява РАХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ до відповідача КП "Рахівтепло" про Стягнення з КП «Рахівтепло» на користь Рахівської міської ради надмірно сплаченого податку на додану вартість при відшкодуванні різниці в тарифах на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги в розмірі 772 780, 28 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою від 12.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
18.09.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2025.
Ухвалою суду від 23.10.2025 залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Закарпатській області а підготовче засідання відкладено на 18.11.2025.
Підготовчі засідання 18.11.2025 та 13.01.2026 відкладались із підстав зазначених в ухвалах про відкладення.
У підготовчому засіданні 13.01.2026 оголошено перерву до 03.02.2025.
Суд у підготовчому засіданні заслухавши думку учасників справи дійшов висновків про задоволення клопотань: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 11.12.2025 про долучення доказів та відповідача від 22.01.2026 про долучення доказів.
Суд у підготовчому засіданні 03.02.2026 заслухавши думку учасників справи дійшов висновків про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.03.2026.
Судове засідання 05.03.2026 відкладено на 02 квітня 2026.
У судовому засідання 02.06.2026 оголошено перерву до 28.04.2026
У судовому засідання 28.04.2026 судом за участю уповноважених представників сторін проголошено про перехід до стадії прийняття рішення у справі.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивача.
У 2023-2024 році Рахівська міська рада здійснило перерахування на користь Відповідача компенсації різниці в тарифах за надані послуги, включаючи суму податку на додану вартість. Проте при формуванні розрахунків та платежів, з боку Відповідача було нараховано ПДВ та включено в розрахунки на відшкодування, внаслідок чого до КП «Рахівтепло» надмірно сплачено ПДВ у сумі 772 780,28 грн, що не підлягав оподаткуванню відповідно до п. 197.1.28 Податкового кодексу України, оскільки компенсація різниці в тарифах є формою дотації, яка не оподатковується ПДВ.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області
Так, згідно норм п.п. 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету звільняються від оподаткування ПДВ.
Однак, такі витрати були погоджені рішенням місцевої ради і відображалися як субсидії та поточні трансферти підприємствам (КЕКВ 2610). Це здійснювалося в межах Програми відшкодування різниці в тарифах для населення на 2021- 2024 роки згідно з укладеними договорами. При цьому у вартості послуг враховувався податок на додану вартість.
Внаслідок допущених порушень у формі «Звіт про надходження і використання коштів загального фонду (форми №2м) завищено касові та фактичні видатки по КПКВКМБ 0116071 «Відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» на загальну суму 1067325,28 грн, в тому числі за 2021 на суму 19002,99 грн, 2022 - 275542,01 грн, 2023 - 147443,01 грн, та січень-серпень 2024 - 625337,27 грн, чим недотримано вимоги частини першої статті 3, частини третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (із змінами).
Таким чином, у період з грудня 2023 року по червень 2024 року Рахівська міська рада здійснила оплату податку на додану вартість при відшкодуванні різниці в тарифах на теплову енергію КП «Рахівтепло». Такі дії суперечать вимогам Податкового кодексу України (пп.197.1.28 ст.197) та Інструкції №333, адже дотації та субсидії з бюджету не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Внаслідок цього місцевому бюджету завдано матеріальних збитків на суму 772 708,28 грн. Отже, включення ПДВ до вартості відшкодованої різниці в тарифах є неправомірним.
Позиція відповідача.
Відповідач скористався наданим йому правом та подав відзив на позовну заяву за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що відповідно до Договорів «про відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житло комунальні послуги» №257 від 27.11.2023р, №23 від 29.03.2024р. та №54 від 26.06.2024р., КП «Рахівтепло» не отримувало субсидії або трансфертні платежі, підприємство отримувало різницю коштів, що підтверджують відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися та погоджувалися рішенням міської ради, та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання), що на думку Відповідача являється поточними видатками, на котрі нараховується ПДВ відповідно до чинного законодавства.
Вказує що у договорах укладених між Позивачем (Рахівською міською радою) та Відповідачем (Рахівським комунальним підприємством «Рахівтепло») «про відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житло комунальні послуги» №257 від 27.11.2023р, №23 від 29.03.2024р. та №54 від 26.06.2024р. чітко зазначена сума Договору де вказано в т.ч. ПДВ.
Дані Договори були підготовлені та підписані Рахівською міською радою.
Позивачем уповноважено Відповідача надавати послуги з теплопостачання. Виконавчим комітетом Рахівської міської ради затверджено Рішення від 13 жовтня 2023 року №95 «Про затвердження тарифів на теплопостачання» та рішення від 20 жовтня №108 «Про відшкодування різниці в тарифі за теплову енергію на опалювальний період 2023-2024 рр.»
Рішенням №95 затверджена вартість 1 Гкал для всіх категорій споживачів :
- 4127,47 за Гкал з ПДВ
- Вартість 1 м2 - 178,24 грн. з ПДВ
Рішення №108 різницю між тарифом за теплову енергію та вартістю опалення для населення (між 178,24 грн. /м2 та 89.12 грн./ м2) 89,12 грн./ м2, відшкодувати за рахунок дотації на різницю в тарифі.
Для населення , де встановлені теплові лічильники розрахунок за теплову енергію 2,306 Гкал. Включно проводити за ціною 2062,24 грн./Гкал. Різницю за вказані гкал. (між 4124,47 та 2062,24 грн.) 2062,22 грн. відшкодувати за рахунок дотації на різницю в тарифі.
Вказує, що із тексту вказаних рішень всі нарахування та відшкодування повинні здійснюватись з ПДВ.
Витрати КП «Рахівтепло» які були закладені в тариф на момент їх затвердження не могли бути фактичними тому що опалювальний період лише повинен був початися 17.10.2023 року. Тобто твердження Позивача , що ним було сплачено різницю між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) вигляді виробничої дотації з бюджету є маніпулятивним.
Позивач звернувся до Відповідача із Претензією №06-3/196 про забезпечення Відповідачем сплати коштів на користь Позивача, в сумі 772780,28, які ревізією встановлені як порушення в частині зайво сплаченого податку на додану вартість при відшкодуванні різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). Дана претензія подана Позивачем як доказ.
КП «Рахівтепло» не погоджуючись з претензією Позивача суть котрої базувалась на Акті ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в пошуках додаткових аргументів на свою користь звернулось до Державної податкової служби України з Запитом про надання індивідуальної податкової консультації №419 від 22.11.2024, так як до компетенції ДПС України входить здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі) відповідно до ст..2 ЗУ Про державну податкову службу в Україні.
09.01.2025р. Державною податковою службою України було надано відповідь (Індивідуальна податкова консультації) Виходячи зі змісту вищенаведеної консультації Відповідач прийшов до висновку, що ПДВ було нараховано правомірно та як наслідок правомірно сплачено у державний бюджет.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Закарпатській області
Просить відмовити в задоволенні позову, вказує, що Головне управління ДПС у Закарпатській області перевірку з цих питань не проводило.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Рахівським комунальним підприємством «Рахівтепло» надано послуги з теплопостачання населенню, по тарифах, які не покривали фактичних витрат у 2023-2024 році.
У 2023-2024 році Рахівська міська рада здійснило перерахування на користь Відповідача компенсації різниці в тарифах за надані послуги, включаючи суму податку на додану вартість.
Перерахування міською радою розміру ПДВ для оплати КП «Рахівтепло» в сумі 772 780,28 грн проведене в періоді з 15.12.2023-20.08.2024 згідно платіжних інструкції у відповідності укладених договорів та виставлених рахунків КП «Рахівтепло», а саме:
- Платіжна інструкція №990 від 15.12.2023 - 884658,08 грн., в тому числі ПДВ-147443,01 грн.(договір №257 від 27.11.2023, рахунок фактура №1 від 13.12.2023);
- Платіжна інструкція №78 від 12.03.2024- 1115041,92 грн., в тому числі ПДВ-185840,32 грн.(договір №257 від 27.11.2023, рахунок фактура №2 від 26.12.2023);
- Платіжна інструкція №150 від 01.05.2024- 811775,27 грн., в тому числі ПДВ-135295,88 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №1 від 17.04.2024);
- Платіжна інструкція №251 від 28.06.2024- 946907,71 грн., в тому числі ПДВ-157817,95 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №2 від 17.04.2024);
- Платіжна інструкція №315 від 31.07.2024- 200000,00 грн., в тому числі ПДВ-33333,33 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №3 від 26.06.2024);
- Платіжна інструкція №339 від 02.08.2024- 200000,00 грн., в тому числі ПДВ-33333,33 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №3 від 26.06.2024);
- Платіжна інструкція №363 від 07.08.2024- 200000,00 грн., в тому числі ПДВ-33333,33 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №3 від 26.06.2024);
- Платіжна інструкція №389 від 11.08.2024- 100000,00 грн., в тому числі ПДВ-16666,67 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №3 від 26.06.2024);
- Платіжна інструкція №435 від 20.08.2024- 41317,02 грн., в тому числі ПДВ-6886,18 грн.(договір №23 від 29.03.2024, рахунок фактура №4 від 26.06.2024);
- Платіжна інструкція №436 від 20.08.2024- 136981,70 грн., в тому числі ПДВ-22830,28 грн.(договір №54 від 26.06.2024, рахунок фактура №4 від 28.06.2024).
Щодо доводів, що перерахування відбулись із вини самого позивача із яким укладено договори про відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово- комунальні послуги та сплачено згідно рахунків без всяких зауважень, суд зауважує що вказана оплата не заперечується усіма учасниками справи, проте предметом позову є сума перерахована для сплати податку на додану вартість при відшкодуванні різниці в тарифах на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги, який не підлягав сплаті в розмірі 772 780, 28 грн.
Господарський суд в даній справі розглядає спір про стягнення грошових коштів та не встановлює вину чи невинуватість та не надає оцінку меті та мотивам дій посадових осіб позивача та відповідача.
Щодо наявності в договорі №23 про відшкодування різниці між розміром ціни (татарифу)на житлово-комунальні послуги від 28.03.2024 ( п 1.3. Договору) де зазначено «в.т. ч. ПДВ 416666,7» грн суд вважає, що в цій частині цей пункт договору суперечить нормативному акту - п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України. Така умова вважається недійсною з моменту вчинення правочину (нікчемною) і не потребує судового рішення для визнання її недійсною. Так само суд вважає нікчемною умовою в договорі №54 про відшкодування суми ПДВ різниці між розміром ціни (татарифу) на житлово-комунальні послуги від 26.06.2024 ( п 1.3. Договору) в частині зазначення: «в.т. ч. ПДВ 22830,28»
Щодо довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справляням яких покладено на контролюючі органи то із неї вбачається, що станом на 06.01.2025 відповідач не має податкового боргу, проте вказаний доказ стосується правовідносин відповідача із контролюючим органом і доводить що у відповідача не має податкового боргу і не стосується коштів перерахованих відповідачу позивачем.
Щодо, акту ревізії бюджету Рахіавської тереторіальної громади (Рахівського міського бюджету) та окремих питань фінансово-господарської діяльності Рахівської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.08.2024 №130720/21 від 27.12.2024 то на думку суду він є похідним від досліджених судом доказів та щодо фактичних обставин узгоджується із ними, а висновок про наявність чи відсутність порушень норм закону суд робить самостійно не залежно від висновків викладених в акті ревізії.
Щодо можливого повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань відповідачем суд зазначає що це не є предметом даного позову.
Таким чином у 2023-2024 році Рахівська міська рада здійснила перерахування на користь Відповідача компенсації різниці в тарифах за надані послуги, включаючи суму податку на додану вартість. Проте при формуванні розрахунків та платежів, з боку Відповідача було нараховано ПДВ та включено в розрахунки на відшкодування, внаслідок чого до КП «Рахівтепло» надмірно сплачено кошти у сумі 772 780,28 грн, що не підлягав оподаткуванню відповідно до п. 197.1.28 Податкового кодексу України, оскільки компенсація різниці в тарифах є формою дотації, яка не оподатковується ПДВ.
ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Згідно з п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) операції з постачання товарів/ послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету звільняються від оподаткування ПДВ.
Крім того згідно з пунктом 1.5 розділу І Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, із змінами і доповненнями, поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «» Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Пунктом 1.6 розділу І Інструкції №333 визначено, що: Субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплати або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;
Трансферні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, надання кредиту або виплатою непогашеного боргу.
Таким чином, якщо субсидії і трансфертні платежі, що видаються платнику податку - одержувачу коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам , організаціям») не передбачають компенсації вартості товарів /послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отримані об'єкта оподаткування ПДВ не виникає.
До бази оподаткування податку на додану вартість включаються вартість товарів/ послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регулюваними цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.
Таким чином, база оподаткування житлово-комунальних послуг визначається виходячи з їх вартості за винятком суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка без достатньої правової підстави набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи, зобов'язана повернути останній це майно.
Обов'язок повернути безпідставно набуте майно (у вказаній справі це грошові кошти) виникає в момент безпідставного набуття.
Відповідно до підпункту 2 пункту а) частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (в тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/ тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (абз. 7 статті 13 Закону України «Про теплопостачання»).
Згідно з пп.3.2.7 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не є об'єктом оподаткування операції з виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізособам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом.
Різниця між фактичними витратами на виготовлення (придбання) житлово- комунальних послуг (собівартістю) і регульованими тарифами на їх продаж населенню (різниця між собівартістю і тарифом) звільняється від оподаткування ПДВ.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Таким чином, база оподаткування житлово-комунальних послуг визначається виходячи з їх повної собівартості (тариф, отриманий від громадян, та компенсація різниці між собівартістю і тарифом, отримана з бюджету).
При цьому, згідно з підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу (2755-17) операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Отже, при наданні житлово-комунальних послуг (і в тому числі теплової енергії) вартість таких послуг, яка була оплачена населенням чи бюджетами відповідного рівня (в зв'язку з наданням населенню пільг та субсидій) в межах встановленого регульованого тарифу, підлягає оподаткуванню за ставкою 20%. Різниця між фактичними витратами а виготовлення (придбання) житлово-комунальних послуг (і в тому числі теплової енергії) (собівартістю) і регульованими тарифами на їх продаж населенню (різниця між собівартістю і тарифом) звільняється від оподаткування.
Враховуючи вище наведене в порушення п.п.197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ( із змінами та доповненнями), пункту 1..6 розділу 1 Інструкції №333 Рахівською міською радою зайво сплачено суму за призначенням для сплати податку на додану вартість при відшкодуванні різниці між розміром ціни тарифу на теплову енергію, у тому числі її виробництво , транспортування та постачання, комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням органу виконавчої влади та місцевого самоврядування та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) на суму 772780,28 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Отже суд дійшов висновків, що Рахівською міською радою в порушення п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-VI (із змінами та доповненнями) перераховно Рахівське КП «Рахівтепло» кошти в розмірі 772 780, 28 грн для подальшої сплати Рахівським КП «Рахівтепло» ПДВ за рахунок коштів місцевого бюджету з призначенням КПКВК 0116071 «Відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» за рахунок асигнувань затверджених по Програмі відшкодування різниці між розміром тарифу на теплову енергію, що затверджений для населення та фактично встановленим тарифом за 2021-2022, 2022-2023 та 2024 роки, згідно укладених договорів «Про відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги» з Рахівське КП «Рахівтепло» з врахуванням податку на додану вартість.
Тому позов слід задовольнити.
Стягнути з КП «Рахівтепло» на користь Рахівської міської ради кошти перераховані для сплати податку на додану вартість при відшкодуванні різниці в тарифах на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги в розмірі 772 780, 28 грн (Сімсот сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят гривень 28 копійок).
Судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з КП «Рахівтепло» (вул.Шевченка,43, м.Рахів, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 36428735) на користь Рахівської міської ради ( місто Рахів, вул. Миру, 34, Закарпатська область код ЄДРПОУ 04053878 ) грошові кошти в розмірі 772 780, 28 грн (Сімсот сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят гривень 28 копійок), а також суму 11 591, 71 грн (Одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 71 копійка) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2026
Суддя А.А. Худенко