вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
01.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1005/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850
до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська область. м.Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд.1, код ЄДРПОУ 03364234
про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 24 866,34 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 297,30 грн, 3 % річних у розмірі 1 618,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 373,26 грн, пені у розмірі 1 163,07 грн та судового збору.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 справу № 904/1005/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: уточнити суму позову (конкретизувати ціну позову).
До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 11.03.2026 про усунення недоліків, якою уточнено суму позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
27.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради є неналежним відповідачем у даній справі, не являється власником квартири 21 по вул.Едуарда Фукса, буд.30 у м.Кривому Розі, не є споживачем комунальної послуги. Водночас відповідач просить суд застосувати загальний строк позовної давності.
01.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача. викладеними у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначає, що строк позовної давності за період з 01.10.2019 по 31.05.2025 не сплив, оскільки такий строк був продовжений на час дії карантинних обмежень та введеного в Україні воєнного стану, також звертає увагу на те, що факт перебування квартири у комунальній власності не звільняє відповідача , який здійснює повноваження з управління таким майном, від обов'язку забезпечення належного утримання майна та оплати житлово-комунальних послуг.
02.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких звертає увагу на те, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, яка набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця.
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини другої статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
У зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 30 по вул. Едуарда Фукса у м.Кривому Розі є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Наразі виконавцем послуги теплопостачання для будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Едуарда Фукса, будинок № 30, квартира № 21, є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (частина перша статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (частина друга статі 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Згідно із частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830).
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Відповідно до пункту 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Оскільки, як зазначає позивач, протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 30 по вул. Едуарда Фукса у м.Кривому Розі про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 із Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (пункт 32 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради, позивач вчасно розпочинав опалювальні сезони 2020 - 2025 років у м.Кривому Розі (а.с.26-36).
Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання по договору щодо постачання теплової енергії в період з листопада 2020 по грудень 2024, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 24 866,34 грн, абонентського обслуговування за період з листопада 2021 по листопад 2024 у розмірі 297,30 грн .
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за постачання теплової енергії за типовим договором від 01.11.2021 у розмірі 24 866,34 грн, абонентського обслуговування у розмірі 297,30 грн, 3 % річних у розмірі 1 618,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 673,26грн та пені у розмірі 1 163,07 грн.
Предметом доказування у справі є обставини укладання типового договору про постачання теплової енергії від 01.11.2021, наявність або відсутність заборгованості з оплати поставленої теплової енергії, нарахування штрафних санкцій по договору, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного убачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
Водночас, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, на споживача покладається обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Судом встановлено, що 27.02.2024 року Територіальна громада в особі Криворізької міської ради, якою визначені повноваження Виконавчому комітету Покровської районної в місті Ради звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу про визнання трикімнатної квартири № 21 будинку № 30 на вул. Едуарда Фукса, м. Кривий Ріг, відумерлою спадщиною та передачі її у власність Територіальній громаді в особі Криворізькій міській раді.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2024 у справі № 212/2405/24 заяву Територіальної громади в особі Криворізької міської ради, якою визначені повноваження Виконавчому комітету Покровської районної в місті Ради, заінтересована особа: Друга Криворізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання спадщини відумерлої задоволено; визнано спадщину, що залишилась після померлого, а саме: трикімнатну квартиру № 21 будинку № 30 на вул. Едуарда Фукса, м. Кривий Ріг, відумерлою та передати її у власність Криворізькій міській територіальній громаді в особі Криворізької міської ради.
Рішенням Криворізької міської ради від 31.07.2024 № 2944 "Про прийняття відумерлої спадщини до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади" прийнято до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади відумерлу спадщину, в тому числі трикімнатну квартиру № 21 будинку № 30 на вул. Едуарда Фукса, а також вирішено забезпечити документальне оформлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за вказаною адресою за Криворізькою міською територіальною громадою в порядку, визначеному чинним законодавством України; Виконкомам Покровської та Центрально-Міської районних у місті раді забезпечити фінансування послуг щодо оформлення та інвентаризації справ на нерухоме майно, визнане відумерлою спадщиною, для здійснення реєстрації права власності на нього, за погодженням з департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради розподіл зазначеного майна згідно чинним законодавством України.
Згідно статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина визнана судом відумерлою переходить у власність територіальної громади, за місцем знаходження нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
За приписами частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2024 у справі № 212/2405/24, право власності на квартиру №21 будинку №30 на вул. Едуарда Фукса, зареєстровано 18.10.2024 за Криворізькою міською радою.
29.04.2025 квартира за вказаною адресою зареєстрована за фізичними особами на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 30, виданого 23.04.2025 органом приватизації Виконавчим комітетом Покровської районної в місті ради, свідоцтво видане згідно з рішенням виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 23.04.2025 № 355.
Відповідно до Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, затвердженого Рішення КМР від 27.06.2018 р. №2801 (зі змінами, які діють на теперішній час, внесеними Рішенням КМР від 22.04.2020 №4618) (далі - Положення про ДРІМ), Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (надалі -департамент) є самостійним структурним підрозділом виконкому Криворізької міської ради, що утворюється та ліквідується відповідно до статті 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» міською радою та реєструється в порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації, підзвітне й підконтрольне Криворізькій міській раді, підпорядковане її виконавчому комітету та міському голові.
Департамент є правонаступником усіх прав і обов'язків управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в управлінні Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, печатки, штампи, бланки й інші реквізити юридичної особи.
Згідно пункту 3.3.5 Положення про ДРІМ, одним із обов'язків ДРІМ є прийняття до комунальної власності міста об'єктів житлового фонду та благоустрою. У даному випадку повноваження щодо розпорядження окремими об'єктами комунальної власності було покладено на ДРІМ шляхом передачі їм на баланс цього майна.
Форма права власності власників приміщень (як житлових так і не житлових) згідно цивільного законодавства існує лише трьох видів: приватна, державна та комунальна.
У даному випадку вказане в позові приміщення перебуває у комунальній власності, а ДРІМ, як його балансоутримувач повинен його утримувати.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частина друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї.
Відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно є обов'язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна. Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частини перша, друга статті 1277 ЦК України).
За приписами частини третьої статті 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Незважаючи на те, що набуття суб'єктивного права у територіальної громади на відумерлу спадщину пов'язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини.
Згідно правової позиції Великої палати ВС, яка викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20: "Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України "Спадкове право". Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі" (пункти 83, 84 постанови).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, прийнявши відумерлу спадщину, Криворізька міська рада набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця, відповідно має нести тягар утримання майна, що йому належить.
Отже, Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради не є власником зазначеного майна, відповідно, не виникає обов'язку щодо утримання такого майна.
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин, зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року усправі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц).
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).
Пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам сторони позову, які стосуються передусім з'ясування обставин обґрунтованості / необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб'єктного складу учасників спірних правовідносин (близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Таким чином, незалучення всіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом спору по суті заявлених вимог в цій частині позову.
За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред'явлено позовну вимогу.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відтак належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Абзацом 1 частини другої статті 48 ГПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (абзац 1 частини другої статті 48 ГПК України).
Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина третя статті 48 ГПК України).
Слід зазначити, що позивачем до першого засідання по суті спору відповідних письмових заяв, або інших заяв по суті спору стосовно залучення належного відповідача до суду подано не було. За власною ініціативою суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо клопотання Департамента розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Приписи статті 260 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд не розглядає клопотання Департамента розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про застосування строку позовної давності.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (33 618,77 грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на позивача у розмірі 3 328,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.
Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 01.05.2026
Суддя О.В. Перова