22.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5356/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. доповідач,
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
при секретарі судового засідання Солодовій І.М.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача: Букур Максим Євгенович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер
Представник відповідача: Братцева Н.С. (в залі суду) - адвокат, ордер
Представник третьої особи-1: не з'явився
Представник третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025
(повний текст рішення складено та підписано 14.04.2025, суддя Загинайко Т.В.)
у справі № 904/5356/24
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Дружби, буд. 1/Б; ідентифікаційний код 30938642)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Павлоградська міська рада (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд.95; ідентифікаційний код 33892721)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 95; ідентифікаційний код 04052229)
про зобов'язання привести земельну ділянку, нежитлову будівлю квиткового ринку з приналежними спорудами та приміщеннями у стан, який існував у відповідності до акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 09.03.2004, шляхом демонтажу, а також стягнення 250 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди,
В грудні 2024 Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5138/24 від 09.12.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" з наступними вимогами:
1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларец" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Дружби, буд. 1/Б; ідентифікаційний код 30938642) привести належну на праві оренди земельну ділянку, площею 0,0500 га з кадастровим номером: 1212400000:02:035:0066, а також нежитлову будівлю квіткового ринку з приналежними спорудами та приміщеннями, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Центральна, у стан, який існував у відповідності до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 09.03.2004, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, пожежної та санітарної безпеки, шляхом демонтажу самовільно зведених споруд, прибудов та приміщень, торгових рядів та очищення земельної ділянки від побутового сміття.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Дружби, буд. 1/Б; ідентифікаційний код 30938642) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 250 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди, заподіяної позивачеві протиправними діями та бездіяльністю відповідача.
Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 6 778 грн. 20 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025, у даній справі, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Дружби, буд. 1/Б; ідентифікаційний код 30938642), третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Павлоградська міська рада (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 95; ідентифікаційний код 33892721), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 95; ідентифікаційний код 04052229) про зобов'язання привести земельну ділянку, нежитлову будівлю квиткового ринку з приналежними спорудами та приміщеннями у стан, який існував у відповідності до акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 09.03.2004, шляхом демонтажу, а також стягнення 250 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди.
Судові витрати у справі віднесено за рахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Господарський суд вважав за необхідне зазначити, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від встановлених судом обставин.
Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що позивачем не зазначено, з чого він виходив при оцінюванні розміру заподіяної йому моральної шкоди (250 000 грн. 00 коп.), будь-яких доказів понесення моральної шкоди матеріали справи не містять, позивачем не надано, тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Суд першої інстанції зазначив, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Господарський суд вказав, що звертаючись до суду з позовом позивач посилається, зокрема, на бездіяльність відповідача, ігнорування ним правил добросусідства, порушення вимог законодавства у сфері містобудування, а також правил протипожежної та санітарної безпеки.
Враховуючи пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України, частину 1 статті 13, частини 1, 3 статті 74, частину 1 статті 77, статтю 79, частину 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела порушення її прав, оскільки не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилалася в позові.
Місцевий господарський суд зазначив, що посилання позивача на ігнорування відповідачем правил добросусідства, пожежної безпеки та залишення нежитлової будівлі квіткового ринку фактично напризволяще не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки суд може задовольнити позовні вимоги заінтересованої особи в тому разі, коли порушено права цієї особи, тоді як у цій справі судом встановлено, що позивачка не довела, що відповідачем чиняться перешкоди у здійсненні права користування своїм майном.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Не погодившись з судовим рішенням, через систему "Електронний суд", представник ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 03.04.2025; скасувати рішення суду від 03.04.2025 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню через нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- суд першої інстанції безпідставно відмовив Позивачеві у клопотаннях про витребування доказів: з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області; з Господарського суду Дніпропетровської області; з Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровської області; з Головного управління Держпродспоживслужби України в Дніпропетровській області; з Головного управління ДСНС України в Дніпропетровській області; з Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Павлоградської міської ради; з Державної інспекції архітектури та містобудування; з Виконавчого комітету Павлоградської міської ради. Суд першої інстанції формально віднісся до розгляду клопотання Позивача та необґрунтовано зазначив в ухвалі про закриття підготовчого провадження, що наведені у відповідних клопотаннях документи не можуть бути доказами у даній судовій справі, оскільки не підтверджують або не спростовують фактичних обставин суті спору між сторонами. Крім того, суд першої інстанції безпідставно зазначив що Відповідач не довів що вживав заходів для їх витребування, а також що вони взагалі перебувають у володінні органів, зазначених Позивачем у клопотаннях;
- доводи суду першої інстанції про те, що Відповідачем обрано неправильний та неефективний спосіб захисту не гуртуються на будь-яких доводах та ідуть врозріз вимогам чинного законодавства стосовно захисту права власності. За пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення. Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці. Вимога Позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці, по-перше, відповідає змісту статті 152 Земельного кодексу України, по-друге, означає приведення орендарем земельної ділянки у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням. Позовні вимоги про зобов'язання Відповідача привести орендовану земельну ділянку у стан, який існував на момент введення в експлуатацію нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці, шляхом демонтажу самочинно збудованих будівель та споруд, є належним та ефективним способом захисту, враховуючи що Відповідачем протягом більше 20 років взагалі не узаконено право власності на нерухоме майно, у т.ч. на самочинно зведені прибудови та споруди квіткового ринку по вул. Центральна, буд. 82 в м. Павлоград Дніпропетровської області, а отже нерухоме майно знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав;
- суд першої інстанції залишив без уваги наведені Позивачем аргументи, що на даний час, експлуатація Відповідачем ТОВ «Ларец» квіткового ринку, розташованого по вул. Центральна, 82 в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснюється з порушенням правил добросусідства, призводить до суттєвого обмеження у використанні належного позивачу нерухомого майна за цільовим призначенням, а також порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог пожежної та санітарної безпеки, створює загрози серйозних наслідків для життя і здоров'я користувачів та відвідувачів належного Позивачу нерухомого майна, та навіть знищення чи пошкодження майна, яке перебуває у власності Позивача, заподіяння інших тяжких наслідків: вказана будівля збудована із самовільним захопленням земельної ділянки, а побудовані на ній будівлі є самочинно збудованими та порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності. При цьому, з моменту придбання Позивачем у власність готельного комплексу «Резон», обсяги самочинного будівництва лише зросли. Крім того, праворуч від будівлі квіткового ринку на земельній ділянці, відведеній ТОВ «ЛАРЕЦ» знаходяться торгові ряди орендарів з продажу квітів, де відбувається стихійна торгівля квітами, допущена з відома орендаря земельної ділянки ТОВ «ЛАРЕЦ» та перешкоджає вільному проїзду будь-якої автомобільної техніки, у т.ч. пожежної, впритул до будівлі готельного комплексу «Резон», що перебуває у власності Позивача; власником квіткового ринку по вул. Центральна, 82 в м. Павлоград, а також орендарями квіткового ринку систематично допускається накопичення побутових відходів, які в подальшому не вивозяться власником земельної ділянки у порядку, передбаченому вимогами санітарних та протипожежних нормативних актів; зведені власником ТОВ «ЛАРЕЦ» самочинні будівлі і споруди, буди здійснені без забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових будинках;
- суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доводів Позивача щодо спричинення йому моральної шкоди. Суд першої інстанції помилково зазначив, що Позивачем взагалі не доведено належними доказами факт спричинення йому моральної шкоди.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5356/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5356/24.
14.05.2025 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.10.2025 о 12 год. 20 хв.
Однак, апеляційним господарським судом було допущено описку в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 щодо дати розгляду апеляційної скарги, а саме було зазначено: «Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 24.10.2025 о 12 год. 20 хв», замість: «Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 24.09.2025 о 12 год. 20 хв.», що відповідає дійсності.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 виправлено, допущену в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 описку, вказавши: «Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 24.09.2025 о 12 год. 20 хв». В іншій частині ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 904/5356/24 залишено без змін.
21.09.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларец» з використанням системи «Електронний суд» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 року по справі № 904/5356/24 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Відзив обґрунтований наступним:
- судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, встановлено обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення;
- апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною, поданою з абсолютно формальних підстав;
- у порушення вимог частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, представником Позивача не було долучено доказів на підтвердження вжиття Позивачем або її представником заходів для отримання таких доказів самостійно, крім того представник Позивача при поданні клопотання про витребування доказів навіть не обґрунтував, яке відношення витребувані докази мають до предмету позову у цій справі, оскільки за результатами ознайомлення представником Відповідача із зазначеним клопотанням про витребування доказів, можна прийти до висновку, що зазначені представником Позивача у своєму клопотанні докази, які він просив суд витребувати, взагалі не мають ніякого відношення до предмету спору. Отже, суд першої інстанції абсолютно обґрунтовано відмовив представнику Позивача у задоволенні клопотання про витребування доказів;
- відповідач зазначає, що припущення Позивача щодо порушень відповідачем правил добросусідства не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Ларец» здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства. Як вже зазначалось представником Відповідача у відзиві, основним напрямком діяльності Відповідача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19) та неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90). 11.07.2020 року між Відповідачем та Павлоградською міською радою було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.07.2000 року, що був укладений між ТОВ «Ларец» та Павлоградською міською радою, відповідно до п.1.1. якого Павлоградська міська рада надала Відповідачу у тимчасове користування земельну ділянку, яка розташована на розі вул. Горького та К.Маркса, загальною площею 400 кв.м.на 1 рік для проектування та будівництва критого ринку. 12.07.2001 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Павлограда ТОВ «Ларец» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 23 від 12.07.2001 р. для виконання будівельних робіт з будівництва квіткового ринку в м.Павлограді по вул. К.Маркса. Відповідно до комплексного висновку Обласної служби Української державної інвестиційної експертизи від 09.07.2001 р. № 92-126 по робочому проекту «Критий квітковий ринок по вул. К.Маркса-Горького в м. Павлограді», конструктивна частина робочого проекту «Критий квітковий ринок» по вул. К.Маркса - Горького в м. Павлоград відповідає нормативним вимогам та рекомендується до затвердження. 31.10.2001 р. між ТОВ «Ларец» та Павлоградською міською радою було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, відповідно до п. 1.1. якого Павлоградська міська рада надала Відповідачу у тимчасове користування земельну ділянку, яка розташована на розі вул. Горького та К.Маркса, загальною площею 400 кв.м.на 1 рік для установки торгівельного повільйону. 25.02.2003 р. між ТОВ «Ларец» та Павлоградською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1. якого Павлоградська міська рада надала Відповідачу у тимчасове користування земельну ділянку, яка розташована на розі вул. Горького та К.Маркса, загальною площею 0,0430 га на 1 рік для будівництва та обслуговування ринку для продажу квітів. Відповідно до Акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом обєкта до експлуатації від 09.03.2004 р., затвердженого рішенням Павлоградського виконкому № 307 від 14.04.2004 р., квітковий ринок по вул. Карла Маркса, 82 готовий до введення в експлуатацію. Згідно рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 14.04.2004 р. № 307 «Про прийняття до експлуатаціїї Квіткового ринку» було затверджено акт Державної технічної комісії з прийняття до експлуатації квіткового ринку ТОВ «Ларец», розташоованого на розі вулиц Карла Маркса та Горького, загальною площею 386, 7 м кв., торговою площею 357,3 м кв., з присвоєнням поштової адреси-вулиця Карла Маркса № 82. Павлоградська міська рада на підставі рішення 29 сесії IV скликання за № 588 від 29.04.2005 р. надала ТОВ «Ларец» в оренду земельну ділянку для обслуговування будівлі квіткового ринку, строком на 3 роки та у подальшому, термін дії договору оренди земельної діялянки продовжено на підставі рішення 36 сесії IV скликання від 06.08.2013 р. № 982-36/VI Павлоградської міської ради на 15 років. Цільове призначення-для обслуговування квиткового ринку. Відомості про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна (колишня Карла Маркса), 82 внесені до Державного земельного кадастру, кадастровий номер 1212400000:02:035:0066, площа земельної ділянки 0,0500 га, форма власності - комунальна, категорія земель-землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки-03.07-для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. 10.06.2005 р. між ТОВ «Ларец» та Павлоградською міською радою та Відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1. якого Павлоградська міська рада надала Відповідачу у тимчасове користування земельну ділянку, яка розташована на розі вул. Горького та К. Маркса, загальною площею 0,0500 га для комерційного використання-обслуговування будівлі квіткового ринку по вул. К. Маркса, 82, до якого у подальшому укладались додаткові угоди. 30.12.2011 р. між ТОВ «Ларец» (Замовник) та ДП «Пульт пожежної охорони-1» (Виконавець) був укладений договір № ДГПа-000000146, відповідно до п 1.1 якого виконавець здійснює передачу прийнятих тривожних сигналів про спрацювання АПС на об'єктах замовника: офіс ТОВ «Ларец», розташований за адресою: м. Павлоград, вул. К.Маркса,82 на ЧЧ СДПЧ м. Павлоград, починаючи з дати Договору та протягом усього терміну його дії. Крім того, договором передбачено, що виконавець здійснює технічне обслуговування АПС об'єкта Замовника. Станом на теперішній час зазначений договір є діючим. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 14212943 від 09.12.2013 р., у графі: відомості про суб'єкта іншого речового права зазначено: Орендар:товариство з обмеженою відповідальністю «Ларец», зміст характеристики речового права: для обслуговування квіткового ринку строк дії до 10.06.2028 р., вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки;підстава для виникнення іншого речового права:договір оренди землі, серія та номер:040500900165, видани1 10.06.2005 р., видавник Павлоградська міська рада Дніпропетрвської області, опис об'єкта іншого речового права: земельна ділянка загальною площею 0,0500 га., кадастровий номер: 1212400000:02:035:0066, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. 01.08.2016 р. між ТОВ «Еко-Комунтранс» (Виконавець) та ТОВ «Ларец» (Замовник) було укладено договір № 055 про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів. Експлуатація квіткового ринку за цільовим призначенням ТОВ «Ларец» підтверджується Актом обстеження земельної ділянки, що був складений комісією виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 30.09.2024 р. на підставі розпорядження міського голови від 16.09.2024 р. № Р-127/0/4-24 (копія зазначеного Акту обстеження земельної ділянки долучена до позовної заяви Позивачем);
- у випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (частина третя статті 158 ЗК України). У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 ЗК України). У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Так, в матеріалах справи не містяться посилання на висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо спірної споруди та притягнення до адміністративної відповідальності Відповідача за порушення;
- факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил начебто допущених Відповідачем має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва. Однак Позивач не надала жодного доказу, що Відповідач порушив її права чи права інших осіб, а також не довела тих обставин, на які посилалась у позовній заяві. Основна аргументація Позивача на підтвердження своїх доводів ґрунтується на тому, що у Акті обстеження земельної ділянки від 30.09.2024 р, комісія дійшла до висновків викладених в Акті за візуальним оглядом земельної ділянки, що перебуває у користуванні Відповідача, однак до повноважень комісії не входить здійснення архітектурно-будівельного контролю, отже при наданні висновків, комісія явно вийшла за межі своїх повноважень;
- ані відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Павлоградської міської ради, ані Павлоградським РУ ГУ ДСНС України не було підтверджено порушення з боку Відповідача вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва, розташованому за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна, 84 та не встановлено порушень пожежної безпеки з боку Відповідача;
- твердження Позивача відносно того, що начебто Відповідачем були встановлені бетонні блоки, що перешкоджають Позивачу не відповідає дійсності, оскільки з приводу встановлення бетонних блоків біля квіткового ринку невідомими особами саме Відповідач та орендарі квиткового ринку 30.08.2024 р. звертались до Павлоградської міської ради із колективною скаргою щодо проведення перевірки законності встановлення цих блоків та прибрання цих блоків, що підтверджується матеріалами цієї справи;
- твердження Позивача щодо стихійної торгівлі, що здійснюють начебто орендарі Відповідача є припущенням Позивача, оскільки Позивач не зазначає ані конкретних даних щодо Орендарів Відповідача, ані конкретної інформації (дата, час, конкретне місце, наслідки тощо щодо стихійної торгівлі), у той час як обвинувачення не повинно ґрунтуватись на припущеннях;
- Позивач у своєму позові зазначав про те, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що Відповідач порушує правила добросусідства, у зв'язку з чим Позивач перебуває в емоційному напружені та вимушена приймати ліки, у зв'язку з чим оцінив завдану моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. Разом із цим, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення Відповідачем правил добросусідства, на чому ґрунтувався позов Позивачки, внаслідок чого Позивач начебто зазнала моральних страждань;
- суд першої інстанції дійшов вірних висновків та надав належну оцінку всім доказам у оскаржуваному рішенні.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Павлоградська міська рада та третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
24.09.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням у відрядженні члена колегії судді Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 у справі № 904/5356/24 призначено у судовому засіданні на 17.12.2025 о 12:20 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 у справі №904/5356/24, відкладено на 22.04.2026 о 10:00 годині.
22.04.2026 третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача/Павлоградська міська рада та третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача/Виконавчий комітет Павлоградської міської ради наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених учасників справи.
У судовому засіданні 22.04.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач - ОСОБА_1 є власником готельного комплексу "Резон" (опис об'єкта: готельні номери зі службовими приміщеннями (мансардний поверх), кафе, бар з літнім майданчиком, обідній зал, службові та складські приміщення (перший поверх, підвал)), загальною площею 909,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки загальною площею 0,1042 га з кадастровим номером 1212400000:02:035:0104, на якій розташований готельний комплекс.
Вказані вище готельний комплекс та земельна ділянка було придбано позивачем у 2023 році за двома договорами купівлі-продажу, а саме:
- за договором від 15.08.2023 купівлі-продажу 1/2 частки готельного комплексу "Резон" і готельних номерів зі службовими приміщеннями (мансардний поверх), кафе, бару з літнім майданчиком, обіднього залу, службових та складських приміщень (перший поверх, підвал) і 1/2 частки земельної ділянки, ОСОБА_2 , як продавцем було передано (продано) у власність, а ОСОБА_1 , як покупцем, прийнято (куплено) у власність 1/2 частку готельного комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " і готельних номерів зі службовими приміщеннями (мансардний поверх), кафе, бару з літнім майданчиком, обіднього залу, службових та складських приміщень (перший поверх, підвал) і 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0.1042 га з кадастровим номером 1212400000:02:035:0104, вид цільового призначення якої - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, які разом розташовані на вулиці Центральна (колишня назва вулиці Маркса Карла змінена, згідно розпорядження міського голови виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №61-р від 17.02.2016 року "Про змін назв вулиць та провулків міста Павлограда"), АДРЕСА_2 . Вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за №1-1093 (Витяги з Державного реєстру речових прав від 15.08.2023 №342873609, №342872095) (т.1, а.с.29-34);
- за договором від 15.08.2023 купівлі-продажу 1/2 частки готельного комплексу "Резон" і готельних номерів зі службовими приміщеннями (мансардний поверх), кафе, бару з літнім майданчиком, обіднього залу, службових та складських приміщень (перший поверх, підвал) і 1/2 частки земельної ділянки, ОСОБА_3 , як продавцем було передано (продано) у власність, а ОСОБА_1 , як покупцем, прийнято (куплено) у власність 1/2 частку готельного комплексу "Резон" і готельних номерів зі службовими приміщеннями (мансардний поверх), кафе, бару з літнім майданчиком, обіднього залу, службових та складських приміщень (перший поверх, підвал) і 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0.1042 га з кадастровим номером 1212400000:02:035:0104, вид цільового призначення якої - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, які разом розташовані на вулиці Центральна (колишня назва вулиці Маркса Карла змінена, згідно розпорядження міського голови виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області №61-р від 17.02.2016 року "Про змін назв вулиць та провулків міста Павлограда"), АДРЕСА_2 . Вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за №1-1095 (Витяги з Державного реєстру речових прав від 15.08.2023 №342909690, №342912297) (т.1, а.с.23-28).
Відповідно до пункту 4 вказаних вище Договорів купівлі-продажу за експлікацією загальна площа земельної ділянки становить 0,1042 га, у тому числі за земельними угіддями: інші землі - 853,7418 га. Згідно з описом меж, викладеним у Витягу з ДЗК, земельна ділянка має форму багатокутника та межує: від А до Б землі Павлоградської міської ради, від Б до А землі ОСОБА_4 .
Згідно з пунктом 5 Договорів купівлі-продажу продавець гарантує, зокрема, що на земельній ділянці будівництво будь-яких об'єктів нерухомості, на які вони чи треті особи могли б заявляти права, не здійснювалось.
Технічним паспортом, виготовленим 26.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "БТІ-Сервіс плюс" (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:9539-7944-3485-2649) визначено, що нерухоме майно, розташоване по вул. Центральна, 84 у м. Павлоград Дніпропетровської області є громадським будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами та складається з: готельного комплексу "Резон", мансарди та літнього майданчика (т.1, а.с.35-37).
Позивач зазначає, що будівля по вул. Центральна, 84 в м. Павлоград Дніпропетровської області, яка перебуває у власності позивача, впродовж всієї тильної сторони безпосередньо межує з нежитловою будівлею квіткового ринку, який належить відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ларец", загальною площею 386,7 кв.м., торговою площею 357,3 кв.м., з присвоєнням поштової адреси: вул. Центральна, 82 в м. Павлоград Дніпропетровської області. Будівля квіткового ринку по вул. Центральна, 82 в м. Павлоград Дніпропетровської області розташована на земельній ділянці, площею 0,0500 га з кадастровим номером 1212400000:02:035:0066, яка перебуває у комунальній власності Павлоградської міської ради, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
За твердженням позивача на теперішній час будівля квіткового ринку тільки розширюється, однак жодні документи на дане будівництво у встановленому чинним законодавством порядку, не оформлюються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України з заявою від 16.09.2024 щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва, розташованому за адресою: вул. Центральна, 84 у місті Павлограді Дніпропетровської області (т.1, а.с.63-64).
Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Павлоградської міської ради листом від 17.10.2024 №24/19 вих.-24 "Про надання відповіді" повідомив позивача, що на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" припинено проведення планових та позапланових заходів державного контролю. Таким чином, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю на час воєнного стану позбавлений права проведення перевірок та складання документів за результатами заходів (актів, протоколів, приписів) (т.1, а.с.65).
Крім того, позивач звернувся до Павлоградського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з заявою від 16.09.2024 щодо проведення перевірки стосовно наявних порушень пожежної безпеки у будівлі квіткового ринку (т.1, а.с.67).
Павлоградське районне управління Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області листом від 27.09.2024 №493101-1838/4931 повідомило позивача, що: - основними вимогами щодо допустимих відстаней між будівлями є вимоги протипожежних норм; - відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", розділ 15, відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями, що виступають більш, як на 1 метр та виготовлені із спалимих матеріалів та відповідно до таблиці 15.2 ДБН можуть складати від 6 до 18 метрів; - основним критерієм при визначенні нормованої протипожежної відстані між будівлями є ступень вогнестійкості, яка визначається у відповідності до ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги" (т.1, а.с.68).
В подальшому позивач звернувся до голови Павлоградської міської ради з заявою від 19.09.2024 щодо проведення перевірки по фактам самовільного захоплення земельної ділянки та самочинного будівництва (т.1, а.с.43).
Виконавчий комітет Павлоградської міської ради листом від 18.10.2024 №2313-зв "Про розгляд звернення" повідомив позивача, що у відповідності до розпорядження міського голови від 16.09.2024 №Р-127/0/4-24 була створена відповідна комісія, якою було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:035:0066 та будівлі квіткового ринку, яка розташована на цій ділянці. Комісія дійшла висновку, що будівля квіткового ринку по вулиці Центральна (Карла Маркса) №82 неодноразово була реконструйована з березня 2004 року та власник будівлі на проведення цих робіт не отримував дозвільних документів і не вводив в експлуатацію будівлю після реконструкції та добудови відповідно до чинного законодавства. Дані дії мають ознаки самочинного будівництва. Керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Ларец" не надано комісії будь-якого документа, який би підтверджував право власності на будівлю, право на здійснення прибудов та реконструкцій. Всі встановлені факти були зазначені в акті обстеження земельної ділянки, що додається до листа (т.1, а.с.44).
Так, відповідно до акту від 30.09.2024 обстеження земельної ділянки, комісія дійшла висновків, що: - правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності на будівлю квіткового ринку за адресою: вул. Центральна, 82 в м. Павлоград Дніпропетровської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларец" відсутні; - конфігурація будівлі квіткового ринку за адресою: вул. Центральна, 82 в м. Павлоград Дніпропетровської області не відповідає розмірам відведеної земельної ділянки, чим встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка підлягає звільненню; - частина будівлі у вигляді прибудов та мансардного поверху використовується з порушенням норм будівельного законодавства, а саме: відсутність дозвільних документів на реконструкцію та добудову і не введена в експлуатацію після реконструкції та добудови; - залізобетонні блоки встановлені без будь-яких дозвільних документів (т.1, а.с.45-62).
Позивач стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача, ігнорування ним правил добросусідства, порушення вимог законодавства у сфері містобудування, а також правил протипожежної та санітарної безпеки, йому завдано не лише матеріальні збитки, а й моральних страждань, які позивач оцінює в 250 000 грн. 00 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, з огляду на нижче викладене.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Об'єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Водночас приписами процесуального права, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Слід акцентувати увагу на тому, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (висновок сформований у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що звертаючись до суду з позовом позивач посилається, зокрема, на бездіяльність відповідача, ігнорування ним правил добросусідства, порушення вимог законодавства у сфері містобудування, а також правил протипожежної та санітарної безпеки.
Відповідно до статті 91 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.
Приписами частини 1 статті 103 Земельного кодексу України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 391 Цивільного кодексу України).
В оскаржуваному рішенні правильно зазначено, що під час розгляду справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не довела порушення її прав, оскільки не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилалася в позові.
Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що посилання позивача на ігнорування відповідачем правил добросусідства, пожежної безпеки та залишення нежитлової будівлі квіткового ринку фактично напризволяще не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки суд може задовольнити позовні вимоги заінтересованої особи в тому разі, коли порушено права цієї особи, тоді як у цій справі судом встановлено, що позивачка не довела, що відповідачем чиняться перешкоди у здійсненні права користування своїм майном.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає законними та правомірними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив Позивачеві у клопотаннях про витребування доказів: з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області; з Господарського суду Дніпропетровської області; з Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровської області; з Головного управління Держпродспоживслужби України в Дніпропетровській області; з Головного управління ДСНС України в Дніпропетровській області; з Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Павлоградської міської ради; з Державної інспекції архітектури та містобудування; з Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2025, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів.
Колегія суддів зазначає, що питання витребування доказів врегульовано статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів.
За частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій, третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як вбачається, позивачем у поданих заявах не вказано про заходи, яких вжито позивачкою для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що зазначення позивачкою у доданому до позовної заяви клопотанні про витребування доказів про те, що докази, які витребовуються, не стосується ані її ані належного їй нерухомого майна взагалі не можуть підпадати під ознаки доказів у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме на підставі таких доказів суд має встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивачки, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Місцевий господарський суд правильно вказав, що, крім того, у доданому до позовної заяви клопотанні про витребування доказів не зазначено підстав, з яких випливає, що всі зазначені у клопотанні докази має Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, позивачка у клопотанні зазначила, що докази можуть перебувати у володінні зазначеної особи, що не узгоджується з положеннями пункту 3 частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується витребування зазначених, як докази, у клопотанні (вх. №2959/25 від 22.01.2025) про витребування доказів, то, по-перше, суд першої інстанції вважав, що всі перелічені матеріали не є доказами у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, по-друге, представником позивачки і не зазначено, обставини, які можуть підтвердити ці матеріали стосовно обставин даної справи щодо заявлених позивачкою позовних вимог.
З вказаними висновками місцевого господарського суду погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки такі є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів.
Колегія суддів не вбачає підстав для інших висновків щодо цих клопотань позивача про витребування доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доводів Позивача щодо спричинення йому моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Положеннями частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин) (пункт 23 постанови).
Відповідно до частини 1 статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Положеннями частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При розгляді вимоги про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 р. у справі № 201/9870/16-ц.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, посилається на частину 3 статті 386 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Місцевим господарським судом обґрунтовано зауважено, що позивачем не зазначено, з чого він виходив при оцінюванні розміру заподіяної йому моральної шкоди (250 000 грн. 00 коп.), будь-яких доказів понесення моральної шкоди матеріали справи не містять, позивачем не надано.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Таким чином, посилання апелянта на формальний підхід суду першої інстанції до оцінки доводів Позивача щодо наявності моральної шкоди є безпідставними. Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, перевірив доводи сторін і надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог процесуального закону.
Твердження апелянта, що доводи суду першої інстанції про те, що Відповідачем обрано неправильний та неефективний спосіб захисту не гуртуються на будь-яких доводах та ідуть врозріз вимогам чинного законодавства стосовно захисту права власності, частково знаходять своє підтвердження, однак це не призвело до неправильного вирішення справи, та, з урахуванням встановлених обставин, не є підставою для скасування судового рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 у справі № 904/5356/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 у справі № 904/5356/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв