Іменем України
01 травня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/6645/25
провадження № 22-ц/4809/763/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковальова Андрія Ігоровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року у складі судді Панасюка І. В. і
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на час її навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2025 року і до закінчення навчання - по 30 червня 2028 року;
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на навчання у розмірі 26 400 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1
01.09.2025 позивачка була зарахована на перший рік заочної форми навчання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», форма сплати навчання - контрактна. Вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 52 800 гривень.
Враховуючи, що батьки зобов'язані утримувати дітей, які продовжують навчання, а відповідач працює і отримує заробітну плату, а тому в змозі надавати допомогу позивачу, проте у добровільному порядку її не надає, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, та стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на час її навчання у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2025 року і до закінчення дитиною навчання - по 30 червня 2028 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду мотивовано тим, щопозивач є повнолітньою, навчається в університеті та відповідно до статті 199 СК України має право на утримання від батьків до досягнення 23 років за умови потреби у матеріальній допомозі та наявності у батьків можливості її надавати.
Разом із тим суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 навчається на заочній формі, вже має здобуту освіту, є працездатною та має можливість працювати й частково забезпечувати себе самостійно, однак цього не робить, а відповідачка має незначний офіційний дохід, з якого вже сплачуються аліменти на молодшого сина, додатково надає дітям кошти та не ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на навчання, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про вступ до університету, вибір навчального закладу та укладення договору про платне навчання позивачка приймала спільно з батьком без участі матері, а договір про надання освітніх послуг підписала самостійно. ОСОБА_2 не була повідомлена про намір навчання доньки на контрактній основі та дізналася про це лише під час ознайомлення з матеріалами справи.
Суд першої інстанції врахував, що обов'язок утримання дитини є спільним для обох батьків, однак вважав, що покладення на матір обов'язку сплачувати половину вартості навчання за відсутності її участі у прийнятті такого рішення та з урахуванням її обмежених фінансових можливостей є безпідставним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Ковальов А. І., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідачку обов'язок сплачувати аліменти на повнолітню доньку, оскільки відсутні передбачені статтею 199 СК України умови для такого стягнення.
ОСОБА_1 навчається на заочній формі, вже має здобуту освіту, є працездатною та має можливість самостійно працювати і забезпечувати себе, а тому не потребує матеріальної допомоги від матері. Крім того, батько позивачки підтвердив можливість самостійно оплачувати її навчання.
ОСОБА_2 має незначний офіційний дохід та вже сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина, тому не має реальної можливості надавати додаткове утримання повнолітній доньці.
Крім того, навчальний заклад, форма навчання та договір про платне навчання були обрані позивачкою разом із батьком без участі матері.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно отриманої судом через систему Електронний суд відповіді № 239827 від 26.02.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи сума доходу ОСОБА_2 в період з січня по грудня 2026 року становить 141 404 грн 76 коп, а тому середньомісячний дохід відповідача становить 11 783 грн 73 коп (141 404,76/12).
Таким чином, з урахуванням того, що предметом позову є стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, та стягнення додаткових витрат на навчання в розмірі 26 400 грн, виходячи з положень ст. 176 ЦПК України ціна позову становить 44 075 грн 60 коп (11 783,73/4*6+26 400).
Оскільки ціна позову становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становив 90 840 грн, станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), зазначена справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.10.2025. Від шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 .. Діти проживають разом із батьком.
Раніше з ОСОБА_2 вже стягувалися аліменти на утримання дітей, а також аліменти на повнолітню доньку на період її навчання в Олександрійському педагогічному фаховому коледжі до 30.06.2025.
На час розгляду справи позивачка навчається у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» на заочній формі за спеціальністю «Менеджмент». Вартість навчання за договором становить 52 800 грн, частина коштів за навчання вже була сплачена самою позивачкою.
ОСОБА_2 офіційно працює у ТОВ «ВКП «Крантехсервіс», з її заробітної плати щомісячно утримуються аліменти на утримання неповнолітнього сина. Також встановлено, що у 2023 році вона придбала квартиру в місті Олександрія. Водночас відповідачка додатково перераховувала дітям кошти на дні народження.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено наявність тривалого конфлікту між колишнім подружжям, складних відносин між матір'ю та дітьми, а також фактів перешкоджання з боку батька у спілкуванні матері з дітьми. Також встановлено, що батько позивачки зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
В силу положень частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 201 СК України передбачає, що до правовідносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статті 191 цього Кодексу, в якій зазначено, що аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, в тому числі яка продовжує навчання.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.10.2025 (справа № 398/3145/22) (а. с. 13, 19-21).
Від шлюбу відповідачка та ОСОБА_3 мають доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 9).
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2023 року (справа № 398/3863/23) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи з 07 листопада 2022 року і до досягнення повноліття дочкою, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.09.2025 (справа № 398/4181/24) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_1 на період її навчання в Олександрійському педагогічному фаховому коледжі імені В. О. Сухомлинського до 30.06.2025 в розмірі 1/6 від усіх видів заробітків та доходу.
Згідно довідки про склад сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають разом з батьком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31).
З довідки, виданої Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» від 01.10.2025 № 66-04-200/484 слідує, що ОСОБА_1 є здобувачкою освіти другого курсу заочної форми навчання, освітнього рівня «Бакалавр», яка навчається за спеціальністю «Менеджмент» (а. с. 32).
Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, укладеного з Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» та ОСОБА_1 01.09.2025, вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 52800 грн (а. с. 35-36).
З наданих платіжних інструкцій слідує, що ОСОБА_1 двічі здійснювала оплату за навчання у сумі 4 400 грн на рахунок НТУ «ХПІ» (а. с. 37-38).
ОСОБА_2 працює офіційно у ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Крантехсервіс», щомісяця з її заробітної плати стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , що підтверджується звітом про відрахування та виплати (а. с. 39).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 331110948 від 03.05.2023 ОСОБА_2 придбала квартиру загальною площею 58.3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 66).
З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022121180000495 від 27.09.2022 слідує, що за заявою ОСОБА_2 внесені відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125 КК України (а. с. 109).
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025121060001635 від 22.09.2025 внесені відомості за заявою ОСОБА_2 за частиною 1 статті 382 КК України щодо невиконання ОСОБА_3 рішення суду з приводу побачень матері з дітьми (а. с. 52).
З наданих платіжних інструкцій слідує перерахування ОСОБА_2 на картку ОСОБА_1 коштів на Дні народження дітям (а. с. 67-68).
Згідно розрахунку заборгованості, виданим за місцем роботи ОСОБА_2 з вересня 2024 року по червень 2025 року із її заробітної плати було утримано 13 757,61 грн в рахунок стягнення аліментів (а. с. 153).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.03.2025 (справа № 398/36/24) позов ОСОБА_2 задоволено, усунуто перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які чиняться батьком ОСОБА_3 шляхом встановлення періодичних побачень - щосуботи з 16:00 до 18:00 (а. с. 88-98).
ОСОБА_3 з 22.05.2018 зареєстрований, як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності - вантажний автомобільний транспорт (а. с. 151).
Встановивши наведені обставини, колегія суддів виходить з того, що позивачка є повнолітньою дочкою ОСОБА_3 та відповідачки, яка не досягла 23-річного віку, продовжує навчання у закладі вищої освіти та у зв'язку з цим має право на утримання від батьків відповідно до статті 199 СК України.
Разом з тим при визначенні розміру аліментів суд зобов'язаний враховувати не лише потреби повнолітньої дитини, а й матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших утриманців, а також можливість надання утримання другим із батьків.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована, однак має обмежений дохід, з якого вже здійснюється щомісячне стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.
Крім того, відповідачка не ухилялася від виконання батьківських обов'язків, додатково перераховувала дітям кошти та бере участь у їх матеріальному забезпеченні.
За таких обставин визначений судом першої інстанції розмір аліментів у частці 1/8 від усіх видів заробітку (доходу) відповідачки є співмірним, справедливим та таким, що відповідає вимогам статей 182, 199, 200 СК України, оскільки забезпечує баланс між правом повнолітньої дитини на належне утримання під час навчання та реальними фінансовими можливостями матері. Підстав для стягнення аліментів у більшому розмірі суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення аліментів на повнолітню доньку є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність усіх умов, передбачених статтею 199 СК України.
Позивачка досягла повноліття, однак не досягла 23-річного віку, продовжує навчання у закладі вищої освіти за заочною формою, що не виключає права на утримання, а також не має самостійного стабільного доходу, достатнього для забезпечення власних потреб та оплати навчання.
Сам факт заочної форми навчання, наявності раніше здобутої освіти чи працездатності не свідчить про відсутність потреби у матеріальній допомозі, оскільки закон не ставить право на утримання у залежність від форми навчання чи наявності попередньої освіти, а пов'язує його саме з фактом продовження навчання та потребою у матеріальній підтримці.
Посилання апелянта на те, що батько позивачки має можливість самостійно утримувати доньку, також не спростовує обов'язку матері брати участь у її утриманні. Відповідно до положень СК України обов'язок щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків незалежно від того, з ким саме проживає дитина. Можливість одного з батьків надавати утримання не звільняє іншого з батьків від виконання такого обов'язку, а лише враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_2 можливості сплачувати аліменти у зв'язку з незначним доходом та сплатою аліментів на неповнолітнього сина також не є підставою для повного звільнення від такого обов'язку.
Суд першої інстанції врахував матеріальне становище відповідачки, наявність у неї іншої дитини на утриманні, розмір офіційного доходу, а також інші обставини, зокрема придбання нею нерухомого майна та додаткове надання коштів дітям.
Саме з урахуванням цих обставин суд не задовольнив позов у заявленому розмірі 1/4 частини доходу, а визначив помірний та співмірний розмір аліментів - 1/8 частину всіх видів заробітку (доходу), що відповідає принципам розумності та справедливості.
Посилання відповідача на те, що вибір навчального закладу, форми навчання та укладення договору про платне навчання відбулися без участі матері, не впливає на вирішення питання щодо стягнення аліментів на навчання, адже право повнолітньої дитини на утримання на період навчання виникає безвідносно до того, чи брала участь мати у виборі закладу освіти, оскільки такий обов'язок прямо передбачений законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Ковальова Андрія Ігоровича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник